Рішення

від 13.10.2020 по справі 910/9710/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.10.2020Справа № 910/9710/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного підприємства Фармстандарт

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-монтажна компанія

Клімат Голд Україна

про розірвання договору № 080719/15 від 08.07.2019 та стягнення 77.248,33 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

07.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства Фармстандарт до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-монтажна компанія Клімат Голд Україна про розірвання договору поставки № 080719/15 від 08.07.2019 та стягнення 77.248,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки № 080719/15 від 08.07.2019, позивачем було перераховано на рахунок відповідача 100% передплати у розмірі 56.200,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 272 від 10.07.2019. Умовами договору встановлено, що відповідач зобов`язаний поставити товар протягом 18 робочих днів з моменту повної оплати, але не пізніше 31.07.2019. Враховуючи те, що відповідачем товар поставлено не було, позивач звернувся до суду з вимогою розірвати договір поставки № 080719/15 від 08.07.2019 та стягнути з останнього 77.248,33 грн, з яких 56.200,00 грн попередньої оплати, 17.984,00 пені, 1.588,30 грн інфляційних втрат та 1.473,03 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/9710/20 від 14.07.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

04.08.2020 (під час перебування судді у відпустці) позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9710/20, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Після відкриття провадження у справі судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовною заявою у даній справі не доплачено судовий збір в розмірі 2.102,00 грн.

Згідно з ч. 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/9710/20 від 04.09.2020 позовну заяву залишено без руху; встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання доказів сплати судового збору в розмірі 2.102,00 грн.

Згідно з ч. 12 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

17.09.2020 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду доказів сплати судового зборі в розмірі 2.102,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/9710/20 від 18.09.2020 продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/9710/20 від 27.08.2020 було зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу від 27.08.2020 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105473236555 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01013, м. Київ, вул. Промислова, 1, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 14.07.2020 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 27.08.2020, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 02.09.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105473236555, а отже відповідач мав подати відзив до 17.09.2020.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 27.08.2020 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгово-монтажна компанія Клімат Голд Україна (далі - відповідач, постачальник) та Приватним підприємством Фармстандарт (далі - позивач, покупець) укладено договір поставки № 080719/15 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується за видатково-прибутковою накладною, в обумовлені строки та протягом дії договору поставити та передати у власність покупцеві товар найменування якого, асортимент, номенклатура (із зазначенням стандартів або технічних умов), кількісні та вартісні, а також інші показники зазначені у відповідному додатку № 1 до цього договору, який в подальшому (з моменту оформлення) є невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити товар згідно з умовами даного договору.

Спір виник внаслідок того, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконав та товар у визначений строк не поставив, що на думку позивача є істотним порушенням умов договору та підставою для його розірвання згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України. Також позивачем пред`явлено вимогу про стягнення 56.200,00 грн попередньої оплати, 17.984,00 грн пені, 1.588,30 грн інфляційних втрат, 1.473,02 грн - 3 % річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 11.1 договору він діє з моменту його підписання та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п. 6.1 договору ціни на товар, що постачається постачальником, зазначається сторонами у додатку № 1 до цього договору. Ціна на товар, яка визначена у цьому договорі вважається погодженою сторонами та не підлягає перегляду.

Згідно додатку № 1 до договору товар, що постачається визначено: кондиціонер Daikin FTXM60M/RXM60M, у кількості 1-ї штуки, вартістю 56.200,00 грн.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 7.1 договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, передбаченою у додатку № 1 до цього договору на підставі наданого до оплати рахунку-фактури.

Згідно з п. 7.2 договору оплата товару проводиться на умовах повної передоплати (100%) вартості протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту укладення цього договору.

Матеріали справи свідчать, що позивач згідно платіжного доручення № 272 від 10.07.2019 перерахував відповідачу оплату за кондиціонер за виставленим рахунком № КГ080719/15 від 08.07.2019 в повному обсязі в сумі 56.200,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору поставка товару покупцю здійснюється постачальником протягом 18 робочих днів з моменту здійснення повної оплати, але не пізніше 31.07.2019.

Згідно з п. 3.2 договору передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатково-прибутковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджені ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. дата, вказана покупцем у видатково-прибутковій накладній про прийняття товару є датою поставки товару постачальником.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач у визначений строк - не пізніше 31.07.2019 товар позивачу не поставив.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 Господарського кодексу України

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, розірвання договору.

В силу приписів ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 651 Цивільного кодексу України зміна та розірвання господарських договорів водносторонньому порядку не допускаються , якщо інше не передбачено законом або договором.

Цивільне законодавство базується на принципі обов`язкового виконання сторонами зобов`язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Оцінка порушення умов договору, як істотне, повинна здійснюватись судом відповідно до критерію, що встановлений абзацом другим ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, а саме істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що сталися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Обґрунтування істотності (значної міри) порушення умов договору відповідачем і підлягає дослідженню і оцінці в межах цієї справи.

Істотним порушенням умов договору яке, згідно з позовними вимогами, свідчить про наявність підстав для розірвання договору, є те, що відповідач не поставив товар. Відповідачем дану обставину не спростовано.

Судом на підставі наявних у справі доказів встановлено, а відповідачем не спростовано факт істотного порушення останнім умов договору, а відтак, і свідчить про наявність передбачених ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України підстав для розірвання договору.

Частинами 2-3 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне, зокрема, змінити договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні, яка у двадцятиденний строк після одер жання такої пропозиції повідомляє іншу сторону про результати її розгляду.

Згідно з п. 11.2 договору сторона договору, яка вважає за необхідне внести зміни або розірвати договір повинна надіслати в письмовій формі пропозиції про це іншій стороні за договором.

В матеріалах справи відсутнє письмове звернення позивача до відповідача з пропозицією про розірвання договору.

Разом з цим, норми матеріального і процесуального права не передбачають будь-яких санкцій за недодержання товариством (підприємством) відповідного порядку внесення змін до господарського договору чи його розірвання. Тому саме по собі таке недодержання не тягне за собою наслідків у вигляді відмови в прийнятті позовної заяви або її повернення чи закриття провадження у справі.

Верховним Судом України з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) також зазначалося, що недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов`язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (постанова від 17.06.2008 № 8/32пд).

З огляду на наведене, вимоги позивача щодо розірвання договору поставки № 080719/15 від 08.07.2019 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов`язання щодо поставки товару не здійснив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 8.5 договору визначено, що за прострочення строків в поставці товару постачальник, за умови наявності його вини, сплачує іншій стороні пеню у розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочення але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно з п. 8.6 договору сторони домовились, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за цим договором встановлюється в три роки.

За розрахунками суду пеня за прострочення поставки товару становить 12.736,47 грн (на суму 56.200,00 грн за період з 01.08.2019 по 15.06.2020 із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ) та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині пені в позові слід відмовити, оскільки нарахована з порушенням умов договору, який передбачає обмеження нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання зобов`язання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи наявна претензія № 25/10-19 від 25.10.2019, в якій позивач вимагав у відповідача протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання цієї претензії, перерахувати 61.370,00 грн, з яких 56.200,00 грн оплата товару, 4.777,00 грн пені, 393,00 грн - 3% річних.

Дана претензія направлена відповідачу 25.10.2019, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 25.10.2019 та накладною Укрпошти № 4900072918652.

Згідно роздруківки з офіційного сайту ПАТ Укрпошта в мережі Інтернет вбачається, що відправлення за трек-кодом № 4900072918652 отримано адресатом 30.10.2019.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на викладене, відповідач мав виконати зобов`язання з повернення попередньої оплати у строк до 04.11.2019 включно.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про існування у відповідача зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати в розмірі 56.200,00 грн на підставі вимог ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення з повернення попередньої оплати, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1.588,30 грн інфляційних втрат та 1.473,03 грн - 3% річних.

Суд не погоджується із здійсненим розрахунками позивача, оскільки позивач початком прострочення визначає 01.08.2020, тоді як ця дата є початком прострочення поставки товару, а не повернення попередньої оплати, вимога про повернення якої позивачем надіслано відповідачу 25.10.2019

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

За розрахунками суду розмір 3% річних становить 1.032,59 грн (на суму 56.200,00 грн за період з 05.11.2019 по 15.06.2020) та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За результатами здійснення судом власного перерахунку інфляційні втрати складають 959,16 грн (на суму 56.200,00 грн за період з 05.11.2019 по 31.05.2020).

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 959,16 грн інфляційних втрат.

В іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України, а саме невірно визначено період прострочення.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Приватного підприємства Фармстандарт є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір поставки № 080719/15 від 08.07.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ТМК Клімат Голд Україна та Приватним підприємством Фармстандарт .

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТМК Клімат Голд Україна (01013, м. Київ, вул. Промислова, 1, код ЄДРПОУ 41575836) на користь Приватного підприємства Фармстандарт (49008, м. Дніпро, вул. Робоча, 162, к. 6, код ЄДРПОУ 39213766) 56.200 (п`ятдесят шість тисяч двісті) грн. 00 коп. попередньої оплати, 12.736 (дванадцять тисяч сімсот тридцять шість) грн 47 коп. пені, 959 (дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн. 16 коп. інфляційних втрат, 1.032 (одна тисяча тридцять дві) грн. 59 коп. - 3% річних, 4.032 (чотири тисячі тридцять дві) грн 02 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова