Рішення

від 13.10.2020 по справі 910/12899/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.10.2020Справа № 910/12899/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал

до Відкритого акціонерного товариства Бавовнянка

про стягнення 121.200,18 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

27.08.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал до Відкритого акціонерного товариства Бавовнянка про стягнення 121.200,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір № 03215/5-09 від 14.10.2003 на надання послуг з водопостачання та водовідведення. В період з 01.08.2017 по 31.05.2020 позивачем було надано відповідачу послуги, що підтверджується актами про зняття показань з водолічильників, реєстром надходження грошових коштів та довідками з банку, на суму 337.689,18 грн, з яких відповідачем було сплачено 236.184,69 грн. Враховуючи неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, а саме не сплату заборгованості за надані послуги, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з останнього 121.200,18 грн, з яких: 101.504,49 грн основного боргу, 638,74 грн пені, 5.075,22 грн штрафу, 9.095,84 грн інфляційних втрат та 4.885,89 грн - 3% річних.

У поданій позивачем до суду позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2020 відкрито провадження у справі № 910/12899/20, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) учасників справи відмовлено.

Даною ухвалою суду було зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 03.09.2020 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105474965917 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 03.09.2020 є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 03.09.2020 (номер відправлення 0105474965917) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення з відміткою не розшукано .

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з п. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

З огляду на викладене, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що інформація стосовно розгляду судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті Господарського суду міста Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність в учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

До того ж, необхідно зауважити, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 03.09.2020 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.10.2003 між Приватним акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал (постачальник, позивач) та Відкритим акціонерним товариством Бавовнянка (абонент, відповідач) укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 03215/5-09 (далі - договір).

Відповідно до п. 1. договору постачальник зобов`язується надавати абонементу послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонемент зобов`язується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системи комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 10.07.1994 (далі Правила).

Спір виник в зв`язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих у період з 01.08.2017 по 31.05.2020 послуг, в зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 101.504,49 грн та за неналежне виконання грошового зобов`язання нараховано 638,74 грн пені, 5.075,22 грн штрафу, 9.095,84 грн інфляційних втрат та 4.885,89 грн - 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно п. 7.1 договору цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-28 Вода питна та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично - допустимих концентрацій шкідливих речовин.

З матеріалів справи вбачається, що постачання питної води та водовідведення за договором здійснюється до будинку за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4.

Згідно з п. 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водо лічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об`ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал.

Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водо лічильника та інших способів визначення об`ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системи комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору абонент в кінці кожного кварталу направляє до постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією, відповідно з додатком № 1 даного договору, щодо об`єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення) за останні три місяці, для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту.

Згідно з п. 3.5 договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п`ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документів, що направляються щомісячно до банківської установи абонента.

Відповідно до п. 3.6 договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов`язаний у 5-ти денний з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконання цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Згідно з п. 3.7 договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента в платіжній документ (дебетове повідомлення, вимогу-доручення тощо) для оплати за надані йому послуги згідно цього договору.

Позивач зазначає, що згідно облікових даних відповідачу відповідно до умов договору у період з 01.08.2017 по 31.05.2020 були надані послуги з постачання питної води та водовідведення загальною вартістю 337.689,18 грн, що підтверджується актами про зняття показань (приладів обліку). Довідкою АТ Банк Кредит Дніпро № 55/9-864 від 06.07.2020 та додатками № 1 та № 2 до неї підтверджується виставлення до банку відповідача платіжних повідомлень про сплату наданих послуг, які сплачені відповідачем в розмірі 236.184,69 грн, у зв`язку з чим заборгованість становить 101.504,49 грн.

27.06.2008 Міністерство з питань житлово-комунального господарства України затвердило наказ № 190 Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України , яким скасувало наказ Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 та ввело нові правила користування системою централізованого водопостачання та водовідведення.

Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України (надалі - Правила) відповідно до ст. 3 Закону України Про питну воду та питне водопостачання є частиною законодавства у сфері питного водопостачання.

Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (п. 1.1. Правил).

Відповідно до п. 2.1 Правил № 190 договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України Про питну воду та питне водопостачання та Про житлово-комунальні послуги , яким, згідно пунктом 2.2 Правил № 190, визначаються істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Пунктами 3.1., 5.2. Правил передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на підставі показів приладів обліку; вузли обліку повинні розташовуватися на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

Пунктом 1.4 Правил № 190 встановлено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил № 37, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору (п. 3.7 Правил № 190).

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Слід зазначити, що відповідач про незгоду щодо кількості або вартості отриманих за спірний період послуг не повідомляв, свого представника з необхідними обліковими документами для проведення звіряння та підписання актів не направляв. Тому, в силу положень договору, кількість та вартість наданих позивачем у заявлений період послуг з водовідведення вважаються безумовно погодженими відповідачем.

Матеріалами справи належним чином підтверджується надання позивачем у спірний період послуг з постачання питної води та водовідведення та існування заборгованості у відповідача, яка останнім не оспорена, у загальному розмірі 101.504,49 грн.

Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов, в силу ст. 525 Цивільного кодексу України, не допускається.

Згідно з ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України Про питну воду та питне водопостачання та підпункту 5 пункту 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги , споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 101.504,49 грн.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 4.1 договору за безпідставну відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штраф у розмірі 5 відсотків від несплаченої суми.

Згідно з п. 4.2 договору за несвоєчасну сплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати платежів за договором.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню розмір якої за розрахунками суду становить 456,01 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 456,01 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням норм чинного законодавства України, а саме застосовано невірні розміри облікових ставко НБУ.

Оскільки за відсутності у відповідача заперечень щодо кількості, якості та вартості наданих у спірний період послуг несплата наданих послуг є безпідставною, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 5.075,22 грн штрафу (5% від суми боргу 101.504,49 грн).

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті наданих послуг, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 9.095,84 грн інфляційних втрат та 4.885,89 грн - 3% річних.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Дослідивши та перевіривши надані позивачем розрахунки суми інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що вони є не обґрунтованими та судом здійснено власний перерахунок вказаних нарахувань.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

При здійснені розрахунку судом враховано зазначену норму та ту обставину, що відповідачем у листопаді 2017 року, серпні, жовтні 2018 року, березні, жовтні 2019 року здійснено оплату за договором, розмір якої перевищує вартість наданих у відповідних місяцях послуг, тому надмірна сума оплати підлягала зарахуванню в погашення боргу за наступні спірні місяці наданих послуг, що в свою чергу змінило розмір заборгованості, а також період за який слід нараховувати інфляційні втрати та 3% річних.

За розрахунками суду інфляційні втрати складають 8.300,02 грн. та розмір 3% річних становить 4.572,88 грн, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240, 331 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Бавовнянка (03038, м. Київ, вул. Миколи Грінчинка, 4, код ЄДРПОУ 00306532) на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) 101.504 (сто одна тисяча п`ятсот чотири) грн 49 коп. основного боргу, 456 (чотириста п`ятдесят шість) грн. 01 коп. пені, 5.075 (п`ять тисяч сімдесят п`ять) грн 22 коп. штрафу, 8.300 (вісім тисяч триста) грн 02 коп. інфляційних втрат, 4.572 (чотири тисячі п`ятсот сімдесят дві) грн 88 коп. - 3% річних, 2.079 (дві тисячі сімдесят дев`ять) грн 60 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова