Рішення

від 28.09.2020 по справі 914/450/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2020 справа № 914/450/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М., розглянувши матеріали справи

за позовом: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Релігійної громади прогресивного іудаїзму "Туре Загав", м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ЛКП "Старий Львів", м. Львів

про: розірвання договору оренди, зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення та стягнення заборгованості в сумі 45 755,14 грн.

Представники сторін:

від позивача: Чернобай С.С. - головний спеціаліст, довіреність б/н від 30.01.2020 р.

від відповідача: не з`явився

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

24.02.2020 р. Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Релігійної громади прогресивного іудаїзму "Туре Загав" про розірвання договору оренди, зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення та стягнення заборгованості в сумі 45 755,14 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 28.02.2020 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк на усунення недоліків, допущених при поданні та оформленні позову з дня вручення даної ухвали.

На виконання вимог згаданої ухвали суду, 12.03.2020 року за вх. №12144/20 позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.03.2020 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.04.2020 року.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.04.2020 року відкладено підготовче судове засідання на 13.05.2020 року.

Підготовче засідання 13.05.2020 року не відбулось у зв`язку з перебуванням на листку непрацездатності судді Долінської О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.05.2020 р. підготовче судове засідання призначено на10.06.2020 р.

Ухвалою-викликом Господарського суду Львівської області від 10.06.2020 р. підготовче судове засідання відкладено на 01.07.2020 р.

Ухвалою-викликом Господарського суду Львівської області від 01.07.2020 р. підготовче судове засідання у справі відкладено на 05.08.2020 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.08.2020 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/450/20 на тридцять днів. Підготовче засідання у справі відкладено на 26.08.2020 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.08.2020 р. судом постановлено залучити до участі у справі Львівське комунальне підприємство "Старий Львів" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача у справі № 914/450/20. Позивачу направити на адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ЛКП "Старий Львів" копію позовної заяви з додатками та докази надіслання таких подати суду. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 28.09.2020 р.

28.09.2020 р. в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився представник позивача, просив суд позовні вимоги задоволити повністю, з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих у судовому засіданні. Позивачем, на виконання вимог ухвали суду від 26.08.2020 р., надано суду докази (поштова квитанція та опис вкладення) направлення копії позовної заяви з додатками третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

28.09.2020 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, місце та дату судового засідання за адресою відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 79020, м. Львів, вул. Бальзака, буд. 25, кв. 21, а також за місцем оренди приміщення за договором - м. Львів, вул. І. Федорова, 29 (докази містяться в матеріалах справи). Відповідач вимог ухвали суду від 16.03.2020 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав. Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

28.09.2020 р. представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, місце та дату судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Відтак, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, про належне повідомлення учасників судового процесу, які не з`явилися в судове засідання про дату, час та місце розгляду даної справи.

У ч.3 ст.2 ГПК України визначені як основні засади (принципи) господарського судочинства, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та розумність строків розгляду справи судом (п.п.2 і 10 ч.3 зазначеної статті).

Згідно з п. 1 ч. 3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав. З огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору, суд вважає за можливе ухвалити рішення в цій справі за наявними у ній доказами, враховуючи, що поданих в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи та прийняття судового рішення у справі № 914/450/20.

В судовому засіданні 28.09.2020 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача .

22.12.2015 р. між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, функції, повноваження якого наданий час виконує Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі -Позивач), та Релігійною громадою прогресивного іудаїзму Туре Загав (далі - Відповідач) укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-9936-15 (далі - Договір), згідно з п.1 якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення, загальною площею 19,8 кв.м., що знаходяться на першому поверсі за адресою: м. Львів, вул. Федорова, 29. Згідно з п. 3.3 Договору сторони погодилис, що у зв`язку з фактичним використанням орендарем об`єкта оренди за попереднім договором, об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання даного Договору. Відповідно до п. 4.1 Договір було укладено на термін 2 роки 364 дні до 21.12.2018. Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України Про оренду державного комунального майна від 10 квітня 1992 року № 2269-ХІІ (чинного на час укладення Договору) договір оренд припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Відповідно до ч. 2 ст. 17 цього Закону у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Аналогічне положення містить п. 4.7 Договору. Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень нового Закону України Про оренду державного та комунального майна договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом. На підставі цього, після закінчення строку дії спірний Договір продовжився на той самий термін і на тих самих умовах та діє на даний час. При укладенні Договору, орендарем взято на себе низку зобов`язань. Так, пунктом 7.1.2 Договору оренди визначено обов`язком орендаря сплачувати орендну плату своєчасно і в повному обсязі. Розділом 5 Договору врегульовані питання розміру орендної плати та порядку розрахунків. Згідно з п. 5.1 розмір орендної плати складає 1 257,66 грн. без ПДВ за перший місяць оренди. Пункт 5.6 Договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць. Відповідно до п. 5.3 Договору розмір орендної плати коригується щомісячно на відповідний індекс інфляції. Згідно з п. 5.4 Договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Однак, як зазначає представник позивача, всупереч умовам укладеного Договору та вимогам вищезазначених законодавчих актів, Відповідач взяті на себе зобов`язання виконував не в повному обсязі. Відповідно до довідки про заборгованість з орендної плати від 06.02.2020 за № 4-2302-3362 Відповідачем орендна плата за користування об`єктом оренди вносилась невчасно та не в повному обсязі, визначеному умовами Договору, та станом на 30.01.2020 допущено заборгованість з орендної плати на загальну суму 45 755,14 грн., яка виникла за період користування приміщенням з 01.04.2018 по 31.12.2019. Дана заборгованість і є предметом стягнення за позовом (довідка про заборгованість долучена позивачем до матеріалів справи). При цьому, як вказує позивач, Відповідачем допущено несплату орендної плати у повному обсязі протягом понад двадцяти місяців підряд, оскільки від травня 2018 року до моменту звернення із цим позовом орендна плата не сплачувалась взагалі. Дана обставина є підставою для дострокового розірвання Договору. Відповідно до п. 5.8 Договору несплата орендної плати в повному обсязі протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди. Зі змісту вищезазначених положень Договору оренди (п. 5.8) та норм Цивільного кодексу України (ч. 1 ст. 782) випливає, що підставою для дострокового розірвання договору оренди є несплата орендної плати протягом трьох місяців підряд з дня закінчення строку платежу. Визначальним, у даному випадку, є не наявність заборгованості чи її відсутність, а сам факт несплати орендної плати, протягом строку, визначеного законом або договором. При цьому визначена ст. 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов`язком наймодавця. Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене ч. 1 ст. 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів. Крім того, несвоєчасність внесення орендної плати порушує таку істотну умову Договору як порядок розрахунків (розділ 5 Договору). Невиконання Відповідачем умов Договору по сплаті орендної плати значною мірою позбавляє Позивача того, на що він розраховував при укладенні цього договору, оскільки в результаті несплати Відповідачем орендної плати за вказаним договором, Управління комунальної власності недоотримало значні кошти, та продовжує їх втрачати через знецінення. Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України Про оренду державного та комунального майна , у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди. Розділом 9 Договору оренди визначено порядок повернення Орендодавцю об`єкта оренди. Так, у разі припинення або розірвання Договору, Орендар повинен повернути Орендодавцеві об`єкт оренди протягом 15 днів за актом приймання передачі у належному стані (п. 9.3, п. 9.6.Договору). З огляду на вищевикладене, як зазначає позивач, існують підстави для заявлення позовної вимоги про виселення відповідача з об`єкта оренди, а саме нежитлових приміщень загальною площею 19,8 кв.м., що знаходяться на першому поверсі за адресою: м. Львів, вул. Федорова, 29. Згідно із ст. 287 ГК України, орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності. Відповідно до Положення про управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 02.12.2016 № 1125, Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (надалі - управління) є виконавчим органом Львівської міської ради відповідно до ухвали міської ради від 26.05.2016 № 505 "Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, утвореним відповідно до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні . Основними завданнями управління є виконання функції органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова; передача в оренду, відчуження (приватизація) майна комунальної власності територіальної громади м. Львова; подання на розгляд міської ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліки об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації, організація виконання цих програм.

Судові витрати, які очікує повернути позивач, складаються із суми судового збору в розмірі 6 306,00 грн.

Правова позиція відповідача.

28.09.2020 р. відповідач в судове засідання з розгляду справи по суті явки свого представника не забезпечив, хоча належно був повідомлений про час, місце та дату судового засідання за адресою відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 79020, м. Львів, вул. Бальзака, буд. 25, кв. 21, а також за місцем оренди приміщення за договором - м. Львів, вул. І. Федорова, 29 (докази містяться в матеріалах справи). Відповідач вимог ухвали суду від 16.03.2020 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, проти позову у визначеному Законом порядку не заперечив.

Правова позиція третьої особи.

28.09.2020 р. представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача в судове засідання з розгляду справи по суті явки свого представника не забезпечив, письмових пояснень по суті справи не надав, хоча належно був повідомлений про час, місце та дату судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, оглянувши подані документи, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне.

07.09.2012 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі - Позивач, за договором орендодавець) та Релігійною громадою прогресивного іудаїзму "Туре Загав" (надалі - Відповідач, за договором орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-8429-12 (надалі - Договір), згідно якого Позивач передав, а Відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно (об`єкт оренди), що знаходиться на балансі ЛКП Старий Львів (балансоутримувач). Об`єктом оренди є приміщення загальною площею 51,1 кв. м. з індексами приміщень 1а-1, 2а-1, 4а-1 відповідно до даних технічного паспорта ЛОДК БТІ та ЕО від 29.12.2000 р., інвентарний № 872.

Актом приймання-передачі від 11.09.2012 року ЛКП "Старий Львів" здав, а Релігійна громада прогресивного іудаїзму "Туре Загав" прийняла приміщення загальною площею 51,1 кв. м., за адресою: м. Львів, вул. І Федорова, 29.

На підставі наказу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради № 378-0 від 24.11.2015 р. внесено зміни та продовжено договір оренди від 07.09.2012 р. № Г-8429-12 (зі змінами) з Релігійною громадою прогресивного іудаїзму "Туре Загав", встановивши об`єктом оренди нежитлове приміщення першого поверху під індексом 1а-1 площею 19,8 кв. м. за адресою: м. Львів, вул. І. Федорова, 29 з цільовим призначенням - приміщення для офісу на термін 2 роки 364 дні.

22.12.2015 р. між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, функції та повноваження якого в даний час виконує Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (надалі -позивач, за договором орендодавець)та Релігійною громадою прогресивного іудаїзму Туре Загав (надалі відповідач, за договором орендар) укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-9936-15 (надалі договір). Відповідно до умов вказаного договору орендодавець на підставі наказу Управління комунальної власності № 378-0 від 24.11.2015 р. та договору оренди № Г-8429-12 від 07.09.2012 р передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (надалі - об`єкт оренди), що знаходиться на балансі ЛКП Старий Львів (надалі балансоутримувач). Об`єктом оренди є приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. І. Федорова, 29 загальною площею 19,8 кв.м., у тому числі: з індексом приміщення 1а-1 відповідно до даних технічного паспорта ЛОДК БТІ та ЕО від 29.12.2000 р., інвентарний № 872 (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 4.1 Договір було укладено на термін 2 роки 364 дні до 21.12.2018. Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України Про оренду державного комунального майна від 10 квітня 1992 року № 2269-ХІІ (чинного на час укладення Договору) договір оренд припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Відповідно до ч. 2 ст. 17 цього Закону у разі відсутності заяви однієї ізсторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Аналогічне положення містить п. 4.7 Договору. Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень нового Закону України Про оренду державного такомунального майна договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом. На підставі цього, після закінчення строку дії, спірний Договір продовжився на той самий термін і на тих самих умовах та діє на даний час.

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що об`єкт оренди орендар буде використовувати для офісу.

Відповідно до п.п.3.1.-3.2. договору сторони погодили, що приймання -передачу об`єкта оренди здійснюють орендар та балансоутримувач. При передачі об`єкта оренди складається акт приймання-передачі, який підписують орендар та балансоутримувач.

Такий акт приймання-передачі 11.09.2012 р. підписано між балансоутримувачем - ЛКП "Старий Львів" та орендарем та скріплений печатками юридичних осіб.

У п. 7.1.2 Договору оренди передбачено, що орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Розділом 5 Договору врегульовані питання розміру орендної плати та порядку розрахунків. Згідно з п.п. 5.1, 5.2 розмір орендної плати складає 1 257,66 грн. без ПДВ за перший місяць оренди. Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік). Пунктом 5.6 Договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць. Відповідно до п. 5.3 Договору розмір орендної плати коригується щомісячно на відповідний індекс інфляції. Згідно з п. 5.4 Договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чиним законодавством України.

Позивачем долучено до матеріалів справи довідку за № 4-2302-3362 від 06.02.2020 року, відповідно до якої, заборгованість Релігійної громади прогресивного іудаїзму "Туре Загав" (договір № Г-9936-15 від 22.12.2015 р., площа 19,8 м 2 ) перед Управлінням комунальної власності станом на 30.01.2020 р. становить 45 755,14 грн. Дана заборгованість виникла у зв`язку з несплатою відповідачем щомісячних орендних платежів.

У зв`язку з несплатою орендної плати у повному обсязі протягом тривалого часу, позивач просить суд стягнути із Релігійної громади прогресивного іудаїзму "Туре Загав" на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради заборгованість в розмірі 45 755, 14 грн. та 6 306,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору. Розірвати договір оренди № Г-9936-15 від 22.12.2015 року нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), загальною площею 19,8 м. кв., що знаходиться за адресою: м. Львів вул. І. Федорова, 29, укладений між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради із Релігійною громадою прогресивного іудаїзму "Туре Загав" та зобов`язати Релігійну громаду прогресивного іудаїзму "Туре Загав" повернути об`єкт оренди шляхом виселення з приміщення загальною площею 19,8 кв. м., що знаходиться за адресою:м. Львів вул. І. Федорова, 29.

Висновки суду.

Зі змісту позовної заяви та встановлених обставин вбачається, що між сторонами виникли правовідносини, які випливають з оренди комунального майна. Дані правовідносини врегульовано відповідним договором між сторонами, нормами Глави 58 Цивільного кодексу України, Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір оренди № Г-9936-15 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 22.12.2015 р.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України). Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 283 ГК України, ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 5 цієї статті встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Положеннями ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п.7.1.2. договору передбачено, що орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, в силу ч. 1 ст. 19 цього ж закону, орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (ч. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до положень договору, відповідач як орендар зобов`язався перераховувати орендну плату не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць (п.5.6. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки позивача за № 4-2302-3362 від 06.02.2020 року, заборгованість відповідача (договір № Г-9936-15 від 22.12.2015 р., площа 19,8 м 2 ) перед Управлінням комунальної власності станом на 30.01.2020 р. становить 45 755,14 грн. Дана заборгованість виникла за період з 01.04.2018 р. до 31.12.2019 р. При цьому, відповідачем допущено несплату орендної плати у повному обсязі протягом понад двадцяти місяців підряд, оскільки від травня 2018 року до моменту звернення з позовом до суду орендна плата не сплачувалась взагалі.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, факт несплати орендної плати протягом тривалого часу. Дана обставина свідчить про порушення умов договору оренди № Г-9936-15 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 22.12.2015 року. З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 45 755,14 грн. підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про розірвання договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 22.12.2015 р. № Г-9936-15 та зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення з приміщень загальною площею 19,8 м 2 , суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Факт передачі об`єкта оренди в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 11.09.2012 року, відповідно до якого балансоутримувач - ЛКП "Старий Львів" здав, а Релігійна громада прогресивного іудаїзму "Туре Загав" прийняла приміщення загальною площею 51,1 кв. м., за адресою: м. Львів, вул. І Федорова, 29. Вказаний акт приймання-передачі від 11.09.2012 р. підписаний повноважними представниками сторін, підписи засвідчені печатками юридичних осіб та долучений позивачем до матеріалів справи. Крім того, у вищенаведеному акті приймання-передачі об`єкта оренди від 11.09.2012 р. зазначено, що об`єкт оренди знаходиться в задовільному технічному стані.

Даний факт матеріалами справи підтверджуються, документально не спростований.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі.

Згідно із положеннями ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до п.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Позивачем долучено до матеріалів справи довідку Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку за № 4-2302-3362 від 06.02.2020 року, відповідно до якої заборгованість відповідача (договір № Г-9936-15 від 22.12.2015 р., площа 19,8 м 2 ) перед Управлінням комунальної власності станом на 30.01.2020 р. становить 45 755,14 грн. Дана заборгованість виникла у зв`язку з несплатою орендарем щомісячних орендних платежів. Крім того, як вбачається із вказаної довідки, відповідачем допущено несплату орендної плати у повному обсязі упродовж тривалого періоду.

Відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі ст.782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до п.5.8. договору оренди № Г-9936-15 від 22.12.2015 р., несплата орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди.

Як зазначає пленум Вищого господарського суду України у своїй постанові від 29.05.2013р. №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов`язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов`язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, останній не сплачував орендної плати з грудня 2015 року. В цьому контексті, суд звертає увагу на положення частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Що стосується істотності порушення умов договору, то в цій частині суд нагадує мету укладення договору найму нерухомого майна. Наймодавець, вступаючи в договірні відносини, розраховує, зокрема, на належне і своєчасне виконання умов договору оренди, в тому числі в частині внесення орендної плати. Суттєве порушення фінансової дисципліни наймачем очевидно є істотним порушенням та підставою для розірвання такого договору в судовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані який було обумовлено договором.

Згідно п.11.2 договору оренди № Г-9936-15 від 22.12.2015 р. цей договір може бути припинений за згодою сторін, рішенням суду, господарського суду або з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.

Пунктом 9.1. договору встановлено, що повернення орендодавцю об`єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії цього договору або дострокового його припинення чи розірвання.

Згідно із положеннями п. 9.3 договору, об`єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням - балансоутримувачем) протягом 15 днів з часу настання однієї із подій, вказаних в п. 9.1. цього договору.

При передачі об`єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписують орендар та балансоутримувач та у п`ятиденний термін надсилається балансоутримувачем орендодавцю (п. 9.4. договору).

Об`єкт оренди вважається переданим орендодавцю з часу підписання акту здачі-приймання (п. 9.5. договору).

З огляду на викладене, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення є вимога позивача про розірвання договору оренди № Г-9936-15 від 22.12.2015 року нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), загальною площею 19,8 м. кв., що знаходиться за адресою: м. Львів вул. І. Федорова, 29, який укладений між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради із Релігійною громадою прогресивного іудаїзму "Туре Загав" та вимога про зобов`язати Релігійну громаду прогресивного іудаїзму "Туре Загав" повернути об`єкт оренди шляхом виселення з приміщення загальною площею 19,8кв. м., що знаходиться за адресою:м. Львів вул. І. Федорова, 29.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними, вірогідними доказами, не спростовані відповідачем.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На думку суду надані позивачем докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Відповідач не подав доказів на спростування вірогідності доказів наданих позивачем та не подав доказів, які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що наявні у матеріалах справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 р. у справі "Серявін проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010 р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Розподіл судових витрат.

Судовий збір в сумі 6 306,00 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України, необхідно покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2 , 13, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202, п.1 ч.3 ст.202, ст.ст. 236-241, 327 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути із Релігійної громади прогресивного іудаїзму "Туре Загав" (79020, м. Львів, вул. Бальзака, 25, кв. 21; код ЄДРПОУ 25252122) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) заборгованість в розмірі 45 755,14 грн. та 6 306,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. Розірвати договір оренди № Г-9936-15 від 22.12.2015 року нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), загальною площею 19,8 м. кв., що знаходяться за адресою: м. Львів вул. І. Федорова, 29, укладений між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради із Релігійною громадою прогресивного іудаїзму "Туре Загав" (79020, м. Львів, вул. Бальзака, 25, кв. 21; код ЄДРПОУ 25252122).

4. Зобов`язати Релігійну громаду прогресивного іудаїзму "Туре Загав" (79020, м. Львів, вул. Бальзака, 25, кв. 21; код ЄДРПОУ 25252122) повернути об`єкт оренди шляхом виселення з приміщення загальною площею 19,8 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Львів вул. І. Федорова, 29.

Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 09.10.2020 р.

Суддя О.З. Долінська