Рішення

від 05.10.2020 по справі 914/2006/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2020 справа № 914/2006/20

За позовом: Дочірнього підприємства "Зееландія", м. Бровари, Київська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Лайф. Юа", м. Львів

про стягнення 117 285, 13 грн

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники сторін:

від позивача: Улько С.С. - адвокат

від відповідача: не з`явилися.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Дочірнього підприємства "Зееландія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Лайф. Юа" про стягнення 117 285, 13 грн.

Ухвалою суду від 11.08.2020 було відкрито провадження у справі № 914/2006/20 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи на 14.09.2020.

В судове засідання, яке відбулося 14.09.2020, представник позивача з`явився, а представник відповідача не з`явився, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 05.10.2020, про що останнього було повідомлено в порядку, передбаченому ст.ст. 120, 121 ГПК України.

В судове засідання 05.10.2020 представник позивача з`явився, 23.09.2020 через канцелярію суду подав заяву про зменшення позовних вимог, проте як вбачається з прохальної частини заяви позивачем фактично уточнено суму витрат на правничу допомогу, оскільки в позовній заяві помилково зазначено 32 000, 00 грн замість 3 200, 00 грн. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

В судове засідання, 05.10.2020, представник відповідача в черговий раз не з`явився, причин неявки не повідомив, на адресу суду повернувся поштовий конверт з відміткою відділення поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання , який був скерований на адресу відповідача зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до приписів п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 05.10.2020 оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Дочірнє підприємство "Зееландія" (надалі позивач, постачальник) звернулося в Господарський суд Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Лайф. Юа" (надалі відповідач, покупець) про стягнення 117 285, 13 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на укладений між сторонами у справі договір поставки від 15.04.2019 № 19103 (надалі договір). Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується поставляти у погоджені строки покупцеві товар, а покупець зобов`язується приймати товар і сплачувати за нього певні грошові суми. Предметом поставки є визначений товар, в кількості та асортименті згідно заявок покупця (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору, постачальник поставляє товар відповідно до поданих покупцем заявок, а покупець зобов`язується приймати такі товари та своєчасно сплачувати їх вартість.

Згідно п. 6.2 договору покупець зобов`язаний сплачувати за товар на умовах відтермінування оплати протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару.

На виконання умов договору позивачем було передано у власність (поставлено) відповідачу товар, заборгованість за який з врахуванням частково проведених оплат складає 110 935, 20 грн. Вказана сума боргу підтверджується видатковими накладними від 29.05.2019 № 10709, від 07.06.2019 № 11305, від 19.06.2019 № 11940, від 27.06.2019 № 12626, від 02.07.2019 № 12841. Крім того, сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків, в якому відповідач підтвердив, що в нього перед позивачем є заборгованість в розмірі 110 935, 20 грн.

20.05.2020 та 18.06.2020 позивач звертався до відповідача з претензіями № 20-0157 та № 20-0199 про сплату заборгованості, проте вказані претензії залишені останнім без відповіді та задоволення.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем, згідно договору поставки від 15.04.2019 № 19103, становить 110 935, 20 грн, яку останній просить стягнути з відповідача на свою користь. Крім, основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача, на підставі ст. 625 ЦК України, інфляційні втрати в розмірі 2 983, 25 грн та 3 % річних в розмірі 3 366, 68 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив.

Обставини справи встановлені судом.

Між сторонами у справі був укладений договір поставки від 15.04.2019 № 19103, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставляти у погоджені строки покупцеві товар, а покупець зобов`язується приймати товар і сплачувати за нього певні грошові суми. Предметом поставки є визначений товар, в кількості та асортименті згідно заявок покупця (п. 1.2 договору). Відповідно до п. 3.1 договору, постачальник поставляє товар відповідно до поданих покупцем заявок, а покупець зобов`язується приймати такі товари та своєчасно сплачувати їх вартість.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата здійснюється в національній валюті України в розмірі повної вартості поставленого товару шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок постачальника, вказаний у реквізитах договору. Згідно п. 6.2 договору покупець зобов`язаний сплачувати за товар на умовах відтермінування оплати протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару.

На виконання умов договору позивачем було передано у власність (поставлено) відповідачу товар на загальну суму 171 925, 20 грн. Відповідачем оплату за отриманий товар проведено частково, в загальній сумі 60 990, 00 грн. З врахуванням частково проведених оплат, заборгованість відповідача складає 110 935, 20 грн. Вказана сума боргу підтверджується частково оплаченими та неоплаченими видатковими накладними від 29.05.2019 № 10709, від 07.06.2019 № 11305, від 19.06.2019 № 11940, від 27.06.2019 № 12626, від 02.07.2019 № 12841, що підписані без зауважень представниками сторін. Крім того, сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків, в якому відповідач підтвердив, що в нього перед позивачем існує заборгованість в розмірі 110 935, 20 грн.

Норми права та мотиви з яких виходить суд при ухваленні рішення.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України). Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень статті 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 ЦК Ураїни передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки представник відповідача в судові засідання не з`явився, доказів сплати заборгованості не представив, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 110 935, 20 грн підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних суд вказує на наступне.

Відповідно до 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної постанови Пленуму).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що позивачем вони розраховані відповідно до приписів законодавства та наявної заборгованості у період їх нарахування, тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні в розмірі 2 983, 25 грн та 3 % річних в розмірі 3 366, 68 грн.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції, однак представник відповідача в судові засідання не з`явився, відзиву у справі не подав, позовні вимоги не заперечив.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, який складається із суми сплаченого за подання позову судового збору в розмірі 2 102, 00 грн та витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 3 200, 00 грн, понесених на підставі договору про надання правової допомоги від 30.07.2020 № 4/2020.

Згідно з ч. 3 ст. 2 ГПК України, однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Стаття 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зазначає, що відшкодування судових витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

В підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу при його зверненні до господарського суду про стягнення з відповідача заборгованості, представником позивача долучено до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги від 30.07.2020 № 4/2020, укладеного із адвокатом Улько С.С., копію ордеру від 30.07.2020 № КС 359917, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 24.03.2017 № 5990/10; копію рахунку-фактури на оплату послуг на надання правової допомоги від 30.07.2020 № 4-2020, копію акту приймання - передачі наданих послуг від 31.07.2020 № 4 та платіжне доручення від 30.07.2020 № 3139 про оплату адвокату 3 200, 00 грн.

З врахуванням зазначеного в ч. 4 статті 126 ГПК України щодо врахування співмірності витрат на оплату послуг адвоката із ціною позову, складністю справи та наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг (консультації з приводу стягнення заборгованості, підготовка позовної заяви та представництво в судовому засіданні), зважаючи на відсутність заперечень відповідача щодо співмірності вартості вказаних витрат, суд вважає підставними до відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 3 200, 00 грн.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 123, 126, 129, 130, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Світ Лайф. ЮА (79024, м. Львів, вул. Волинська, 10, код ЄДРПОУ 42869457) на користь Дочірнього підприємства "Зееландія (07400, м. Бровари Київської області, вул. Виробнича, буд. 8, код ЄДРПОУ 32628672) суму в розмірі 122 587, 13 грн, з яких:

- 110 935, 20 грн основного боргу;

- 2 983, 25 грн інфляційних втрат;

- 3 366, 68 грн 3% річних

- 3 200, 00 грн витрат на правничу допомогу;

- 2 102, 00 грн судового збору .

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повне рішення складено 12 жовтня 2020 року.

Суддя П.Т. Манюк