Рішення

від 06.10.2020 по справі 917/621/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2020 Справа № 917/621/20

Господарський суд Полтавської області у складі судді Сіроша Д. М., за участю секретаря судового засідання Бойченко Л. О., розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом

Кременчуцької міської ради Полтавської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргет"

про стягнення безпідставно збережених коштів

за участю представників сторін:

від позивача: Гриценко К. В., дов. № 555 від 26.12.2019

від відповідача не з`явився

Обставини справи: Кременчуцька міська рада Полтавської області звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргет" про стягнення 402986,59 грн безпідставно збережених коштів.

В позові зазначає, що підставою для звернення до суду стало те, що в період з 19.11.2018 по 27.06.2019 відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для експлуатації нежитлових будівель, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю, який остання могла б отримати у разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

02.09.2020 позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи копії рішення Господарського суду Полтавської області від 05.08.2020 у справі № 917/622/20 за позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргет" про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 1066729,21 грн.

Суд задовольнив зазначене клопотання.

15.09.2020 від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи наказу про примусове виконання рішення від 07.09.2020 у справі № 917/622/20 на підтвердження набрання рішенням законної сили. Також, позивач пояснив, що можливості подання зазначеного наказу в підготовчому засіданні не було, оскільки наказ отриманий Кременчуцькою міською радою перед розглядом справи по суті.

Суд визнав причину пропуску для подання доказів поважною та долучив зазначений наказ до матеріалів справи.

Відповідач своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, відзив на позов, у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк, не подав.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала Господарського суду Полтавської області про відкриття провадження у справі, надіслана відповідачеві рекомендованим листом, на адресу, зазначену в позовній заяві, повернулася до суду з відміткою поштового відділення: "Адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з пунктом 2 частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (така ж правова позиція викладена у постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17).

Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, зазначена ухвала вважається врученою.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 22.04.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати у порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 06.08.2020 суд закрив підготовче провадження у справі № 917/621/20, призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 09:30 06.08.2020.

Ухвалами Господарського суду Полтавської області від 02.09.2020, від 15.09.2020 суд відкладав розгляд справи по суті.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про термін виготовлення повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до відомостей з Реєстру права власності на нерухоме майно будівлі та споруди по вул. Ярмарковій 33 у м. Кременчук Полтавської області належать на праві власності ТОВ "Атлас Фуд Трейдінг" (згідно з договором купівлі продажу №2722 від 19.11.2018).

06.09.2019 Державним реєстратором Дмитренком A. B. внесено запис про зміну повного найменування та зміну скороченого найменування, а саме: змінено ТОВ "Атлас Фуд Трейдінг" на ТОВ "Каргет".

Як зазначає позивач, в період з 19.11.2018 (день набуття права власності) по 27.06.2019 (день відчуження майна) ТОВ "Каргет" використовувало земельну ділянку за адресою: вул. Ярмаркова, 33 в м. Кременчуці, кадастровий № 5310436500:10:001:0136 загальною площею 23425 кв. м без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачувало, хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення об`єкту нерухомого майна, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю, який останній отримав у разі оформлення підприємством згідно з вимогами статей 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.

Так, предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача як власника об`єкта нерухомого майна на орендованій земельній ділянці безпідставно збережених коштів орендної плати у розмірі 402986,59 грн на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, площею 23425 кв. м по вулиці Ярмарковій 33 в м. Кременчуці.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно зі статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Суд зазначає, що для вирішення даного спору встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, об`єктом цивільних прав та обґрунтованість порядку та підстав здійснення нарахування орендної плати за користування такою.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У частині 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).

В силу приписів статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Визначення земельної ділянки наведено в частині 1 статті 79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до приписів частини 1, 3, 4 та 9 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про оренду землі" інформація про об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки) є істотною умовою договору.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.02.2020 №НВ-0004512102020 земельна ділянка за адресою: вул. Ярмаркова, 33 в м. Кременчуці, загальною площею 23425 кв. м має кадастровий номер 5310436500:10:001:0136; датою державної реєстрації спірної земельної ділянки є 06.11.2019 (а. с. 10).

Наведені обставини свідчать про те, що реальну можливість передати зазначену земельну ділянку в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі" Кременчуцька міська рада Полтавської області отримала тільки 06.11.2019, оскільки саме з цього часу земельна ділянка стала об`єктом цивільних прав.

Проте позивачем не надано доказів формування, як на момент виникнення права власності на приміщення так і на момент відчуження (01.01.2019 - 27.06.2019), земельної ділянки, за адресою: вул. Ярмаркова, 33 в м. Кременчуці, кадастровий № 5310436500:10:001:0136, загальною площею 23425 кв. м як об`єкту цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.06.2020 суд рекомендував позивачу надати суду докази на підтвердження використання відповідачем земельної ділянки площею саме 23425 кв. м; обґрунтувати підстави нарахування суми безпідставно збережених коштів з 01.01.2019 по 27.06.2019 враховуючи те, що земельна ділянка, як об`єкт цивільних прав, сформована 06.11.2019; витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за спірний період.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 14.07.2020 суд повторно рекомендував позивачеві подати зазначені докази.

Проте позивач вимог ухвали суду не виконав.

Зазначені обставини виключають можливість обчислювати розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав.

Посилання позивача на рішення Господарського суду Полтавської області від 05.08.2020 у справі № 917/622/20 за позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргет" про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 1066729,21 грн за період з 13.04.2017 по 18.11.2018 є безпідставними, оскільки відповідно до частини 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, правова оцінка надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Крім того, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відмову в позові.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 232 - 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 13.10.2020.

Суддя Д. М. Сірош