Рішення

від 06.10.2020 по справі 918/778/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/778/20

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюка В.Г., за участю секретаря судового засідання Фесюка О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестпол"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Рівне"

про стягнення заборгованості в сумі 59 380 грн. 12 коп.

Сторони не забезпечили явку уповноважених представників.

Описова частина:

В серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вестпол" звернулося у Господарський суд Рівненської області із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Рівне" про стягнення в сумі 65 403 грн. 78 коп., з яких: 61 023 грн. 66 коп. основного боргу, 602 грн. 77 коп. 3% річних, 715 грн. 90 коп. інфляційних нарахувань та 3 061 грн. 45 коп. пені.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05 серпня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/778/20, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено розгляд справи по суті на 08 вересня 2020 року.

Розгляд справи по суті було призначено на 08 вересня 2020 р. на 10:00 год. та не відбувся у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Торчинюк В. Г., про що було складено відповідну довідку, яка долучена до матеріалів справи та опублікована на офіційному веб-сайті Господарського суду Рівненської області.

У зв`язку з тим, що закінчились обставини, які зумовлювали неможливість проведення судового розгляду справи, суд ухвалою від 15 вересня 2020 року призначив розгляд справи в судовому засіданні 06 жовтня 2020 року.

07 вересня 2020 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог. У вищезазначеній заяві позивач зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Рівне" було частково погашено заборгованість в розмірі 6 023 грн. 66 коп. (що підтверджується платіжним дорученням № 1114 від 18 серпня 2020 року) по договору поставки від 02 березня 2020 року № 02/03/20, що укладений між Сторонами.

Оскільки заява про уточнення зменшення позовних вимог відповідає пункту 2 частини 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв її до розгляду.

У відповідності до пункту 2 частини 2 статті 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

За таких обставин, подана позивачем заява про зменшення позовних вимог відповідає вимогам закону, щодо форми та строків подачі, отже суд приймає її та задовольняє в повному обсязі, а відтак має місце нова ціна позову 59 380 грн. 12 коп., з яких: 55 000 грн. 00 коп. основного боргу, 602 грн. 77 коп. 3% річних, 715 грн. 90 коп. інфляційних нарахувань та 3 061 грн. 45 коп. пені.

07 вересня 2020 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання від 04 вересня 2020 року, в якому останній просить суд прийняти до уваги заяву про зменшення розміру позовних вимог, а також просив суд розглянути даний спір без позивача та уповноваженого представника Товариство з обмеженою відповідальністю "Вестпол".

У судове засідання 06 жовтня 2020 року позивач не забезпечив явку уповноважених представників, хоча про дату, місце та час судового засідання був належним чином повідомлений.

Відповідач в судове засідання 06 жовтня 2020 року не з`явився, відзиву на позов не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. До Господарського суду повернулася ухвали суду від 05 серпня 2020 року та 15 вересня 2020 року, які направлялася на адресу відповідача, вказані в позовній заяві - 35360, Рівненська область, Рівненський р-н, село Омеляна, вулиця Присадибна, будинок 9 Б, з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Разом з тим, з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 30 липня 2020 року вбачається, що місцезнаходження відповідача є - 35360, Рівненська область, Рівненський р-н, село Омеляна, вулиця Присадибна, будинок 9 Б.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи.

Таким чином суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Рівне" та відзиву з боку останнього за наявними у ній матеріалами, у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Мотивувальна частина:

02 березня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вестпол" (надалі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Рівне" (надалі - Покупець) укладено договір купівлі - продажу № 02/03/20 (надалі - Договір, а.с. 12 - 14) за умовами якого, Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених Договором, поставити і передати у власність (повне господарське віддання) Покупцю щебеневу продукцію відповідно до накладних, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити цей товар - у порядку та на умовах, передбачених Договором (пункт 1.1 Договору).

Згідно пунктів 2.1 та 2.2 Договору, товар повинен відповідати за якістю ГОСТУ, стандартам, технічним умовам, іншій документації, що встановлює вимоги до якості Товару, Постачальник несе відповідальність за якість товару. Підтвердження якості на кожну партію поставки з боку Постачальника є сертифікат якості, виданий Центром сертифікації будівельних матеріалів.

Відповідно до пункту 3.3 Договору Постачальник здійснює поставку Продукції окремими партіями на підставі Заявки Покупця на поставку Продукції, і якій обов`язково вказується найменування та кількість Продукції, реквізити вантажоотримувача, а також інші умови необхідні умови поставки Продукції.

Протягом трьох календарних днів після отримання заявки на придбання Продукції, Постачальник надсилає (поштою, факсом, електронною поштою) Покупцю рахунок для здійснення платежу за Продукцію зазначену а заявці. Розрахунковий платіж, що сплачується Покупцем становить 100 (сто) % вартості Продукції: Покупець не пізніше п`яти банківських днів після отримання рахунку сплачує платіж на розрахунковий рахунок Постачальника: Отриманий Постачальником розрахунковий платіж є підставою для Поставки Продукції Покупцю (3.4.4.,3.4.6.,3.4.7.)

Згідно пункту 3.4.8. Договору поставка продукції Постачальником до Покупця здійснюється не пізніше семи календарних днів після отримання платежу на розрахунковий рахунок Постачальника.

Пунктами 4.1 та 4.2 Договору сторони передбачили, що ціни на товар зазначаються у накладних, які є невід`ємною частиною Договору. Загальна вартість товару, що підлягає оплаті за Договором, встановлюється Сторонами шляхом сумування вартості товару вказаного у видаткових накладних.

Покупець оплачує Товар у порядку 100 відсотків оплати за кожну партію товару на підставі рахунка-фактури (накладної) протягом семи банківських днів із дня його виставлення . Оплата вартості Товару здійснюється у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Постачальника (пункти 4.3., 4.4 Договору).

Пунктом 7.7 Договору Сторони погодили, що Договір вступає в силу з дати підписання і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Зазначений договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток останніх, копія договору долучена до матеріалів справи (а.с. 12 - 15), доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.

На виконання вимог Договору 16 березня 2020 ТОВ "Вестпол" було виставлений Відповідачу рахунок-фактура № 1 на загальну суму 85 200 грн. 00 коп., 24 квітня 2020 року ТОВ "Вестпол" було виставлений Відповідачу рахунок-фактура № 2 на загальну суму 34 080 грн. 00 коп.

На підставі виставлених рахунків Позивач здійснив поставку товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Рівне", що підтверджується видатковими накладними, а саме: видаткова накладна № 1 від 24 квітня 2020 року на суму 72 650 грн. 04 коп. (а.с. 18); видаткова накладна № 1 від 20 березня 2020 року на суму 43 373 грн. 62 коп. (а.с. 18).

В порушення умов Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Рівне" здійснило часткову оплату на рахунок Позивача за Договором у розмірі 55 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах даної справи (а.с. 19-24).

Проте, як зазначалось в описовій частині рішення, 07 вересня 2020 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог. У вищезазначеній заяві позивач зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Рівне" було частково погашено заборгованість в розмірі 6 023 грн. 66 коп. (що підтверджується платіжним дорученням № 1114 від 18 серпня 2020 року) по договору поставки від 02 березня 2020 року № 02/03/20, що укладений між Сторонами.

Таким чином, з урахуванням часткових оплат, заборгованість ТОВ "Ліхтнер Бетон Рівне" перед Позивачем за поставлений товар згідно накладних складає 55 000 грн. 00 коп., що підтверджується документами, які містяться в матеріалах даної справи.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання зобов`язання.

Вимога позивача в частині стягнення з відповідача 55 000 грн. 00 коп. - основного боргу підтверджується матеріалами справи., ґрунтується на законі та Договорі, тому підлягає до задоволення у вказаному розмірі.

Пунктом 6.2 Договору Сторони погодили, що за прострочення платежу Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення враховуючи день оплати починаючи з дня виникнення заборгованості.

Покликаючись на вказаний пункт договору, Позивач нарахував Відповідачу 3 061 грн. 45 коп. пені., а саме:

- за період з 16 квітня 2020 року по 23 квітня 2020 року суму в розмірі 132 грн. 38 коп.,

- за період з 24 квітня 2020 року по 11 червня 2020 року суму в розмірі 648 грн. 68 коп.,

- за період з 12 червня 2020 року по 30 липня 2020 року суму в розмірі 476 грн. 58 коп.,

- за період з 25 квітня 2020 року по 11 червня 2020 року суму в розмірі 648 грн. 56 коп.,

- за період з 12 червня 2020 року по 30 липня 2020 року суму в розмірі 486 грн. 42 коп.

Так, статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки заявлена Позивачем до стягнення сума пені є арифметично вірною, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача відповідної суми підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого йому товару, позивач також просив суд стягнути з ТОВ "Ліхтнер Бетон Рівне" три проценти річних у розмірі 602 грн.77 коп., нарахованих у період:

- з 24 березня 2020 року по 06 квітня 2020 року на суму основного боргу в розмірі 70 200 грн. 00 коп. в сумі 74 грн. 80 коп.;

- з 07 квітня 2020 року по 10 квітня 2020 року на суму основного боргу в розмірі 50 200 грн. 00 коп. в сумі 12 грн. 34 коп.;

- з 11 квітня 2020 року по 15 квітня 2020 року на суму основного боргу в розмірі 40 200 грн. 00 коп. в сумі 13 грн. 18 коп.;

- з 16 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року на суму основного боргу в розмірі 30 200 грн. 00 коп. в сумі 259 грн. 91 коп.;

- з 25 квітня 2020 року по 30 липня 2020 року на суму основного боргу в розмірі 30 823 грн. 66 коп. в сумі 242 грн. 54 коп., а також 715 грн. 90 коп. інфляційних втрат, нарахованих на зазначену суму боргу протягом березня 2020 року, квітня 2020 року, травня 2020 року та липня 2020 року (розрахунок, а.с. 4-5) .

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлені Позивачем до стягнення розміри трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум компенсаційних виплат підлягають задоволенню.

Отже, з урахування зазначеного, до задоволення підлягають позовні вимоги Позивача в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Рівне" 3% річних в сумі 602 грн. 77 коп. та інфляційних втрат у сумі 715 грн. 90 грн.

Відповідно до пункту 2 частин статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір задоволено повністю, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, на відповідача покладається судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам, в сумі 2 102 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Рівне" (35360, Рівненська область, Рівненський район, село Велика Омеляна, вулиця Присадибна, будинок 9Б, ідентифікаційний код: 35224594) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Вестпол" (43001, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Володимирецька, будинок 103, ідентифікаційний код: 37751410) 55 000 (п`ятдесят п`ять тисяч) грн. 00 коп., основного боргу, 3 061 (три тисячі шістдесят одна) грн. 45 коп. пені, 3% річних в сумі 602 (шістсот дві) грн. 77 коп., 715 (сімсот п`ятнадцять) грн. 90 коп. інфляційних витрат та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 13 жовтня 2020 року.

Суддя В.Г. Торчинюк

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (43001, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Володимирська, 103);

3 - відповідачу рекомендованим (35360, Рівненська обл., Рівненський р-н., с. Велика Омеляна, вул. Присадибна, 9 Б);