Рішення

від 13.10.2020 по справі 923/824/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2020 року м. Херсон Справа № 923/824/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. , розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АРАТАС", м. Харків

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом "Зоря - плюс", с.Кучерявоволодимирівка Чаплинського району Херсонської області

про стягнення 68165,46 грн заборгованості за договором поставки № 06/03/19 від 06.03.2019

До Господарського суду Херсонської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АРАТАС" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом "Зоря - плюс" (відповідач) про стягнення 68165,46 грн заборгованості за договором поставки № 06/03/19 від 06.03.2019, з яких - 10000 грн основного боргу, 13000,80 грн штрафу, 37527,77 грн пені, 4499 грн 3% річних та 3137,89грн втрат від інфляції.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2020, справу розподілено судді Литвиновій В.В.

Ухвалою від 19.08.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено Відповідачу строк, відповідно до ст. 251, 252 ГПК України, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання суду (з доказами надіслання іншим учасникам справи): відзив на позов з документальним обґрунтуванням викладених обставин, заяви процесуальних питань (за наявності), належним чином засвідчені копій статутних та реєстраційних документів. Роз`яснено Відповідачу, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання заяв по суті справи у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.

Позивач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 14.09.2020 відповідно до поштового повідомлення про вручення.

Відповідач отримав ухвалу суду - 11.09.2020 відповідно до поштового повідомлення про вручення за адресою, зазначеною в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

Відзиву на позов відповідач не надав.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

06.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АРАТАС" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом "Зоря - плюс" (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 06/03/19, за умовами якого позивач зобов"язався здійснити поставку товару та передати його у власність відповідача, а відповідач зобов"язується прийняти та своєчасно оплатити поставлений позивачем товар (п. 3.1). Предметом договору є добрива, що поставляються у кількості, асортименті і цінах, зазначених у видаткових (товарно-транспортних) накладних, що виписуються на кожну окрему партію товару.

Порядок оплати визначається додатками до даного договору (п. 6.4).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов"язань за даним договором (п. 10.1).

Якщо за 20 календарних днів до закінчення строку дії даного договору жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання, то договір вважається пролонгованим на 1 рік (п. 10.2).

Відповідно до додатку № 1 до договору (а.с. 14) загальний об"єм поставки добрив складає 8640 кг вартістю 450510 грн; відвантаження першої частини добрив до 15.03.2019 4000кг, другої частини - до 01.05.2019 4640 кг. Умови оплати: передоплата за відвантаження першої частини до 13.03.2019 в сумі 65000 грн, передоплата за відвантаження другої частини до 01.05.2019 в сумі 65000 грн, залишок 320510 грн - сплатити до 10.06.2019.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними № 13 від 20.03.2019 на суму 196380 грн; № 63 від 27.05.2019 на суму 6528 грн, № 49 від 13.05.2019 на суму 224100 (а.с. 15-17). Загальна вартість поставленого товару становить 427008 грн.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити як назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст. 9 Закону).

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України").

Згідно з абз. 1 п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Вищезазначені накладні підписані та засвідчені печатками сторін, відповідають вимогам до первинних бухгалтерських документів.

З огляду на викладене, видаткові накладні № 13 від 20.03.2019, № 63 від 27.05.2019, № 49 від 13.05.2019 свідчать про здіснення сторонами у справі господарської операції.

Відтак, у відповідача виник обов`язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.

Відповідно до додатку № 1 до договору, враховуючи поставку товару на загальну суму 427008 грн. відповідач мав сплатити до 13.03.2019 суму 65000 грн, до 01.05.2019 суму 65000 грн, залишок 297008 грн - сплатити до 10.06.2019.

Відповідно до п. 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" якщо у договорі виконання грошового зобов`язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов`язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов`язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов`язання буде 1 серпня 2014 року.

Таким чином, 09.06.2019 був останнім днем для оплати відповідачем отриманого за договором товару.

Відповідач частково сплатив позивачу за отриманий товар в сумі 417008 грн:

65000 грн платіжним дорученням № 796 від 21.03.2019,

50000 грн платіжним дорученням № 56 від 10.06.2019,

60000 грн платіжним дорученням № 69 від 27.06.2019,

47000 грн платіжним дорученням № 88 від 23.07.2019,

20000 грн платіжним дорученням № 1550 від 18.12.2019,

25000 грн платіжним дорученням № 5 від 28.02.2020,

30000 грн платіжним дорученням № 195 від 15.04.2020,

50000 грн платіжним дорученням № 80 від 25.05.2020,

30037,50 грн платіжним дорученням № 260 від 09.07.2020,

10000 грн платіжним дорученням № 292 від 16.07.2020,

29970,50 грн платіжним дорученням № 415 від 06.08.2020.

Копії зазначених платіжних доручень залучено до матеріалів справи (а.с. 18-27).

Таким чином, станом на 06.08.2020 залишився борг відповідача перед позивачем в сумі 10000 грн, про що сторонами підписано акт звірки розрахунків (а.с. 28)

Позивач надсилав відповідачу лист з вимогою сплатити заборгованості за договором, яка станом на 18.05.2020 становила 130008 грн (а.с. 31-32). Лист отримано відповідачем 22.05.2020 відповідно до поштового повідомлення про вручення (а.с. 33).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за їх відсутності - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Належне виконання зобов`язання означає виконання його належними суб`єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.

Якщо при виконанні зобов`язання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір від 06.03.2019 з моменту його укладення набирає силу закону. Він є обов`язковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань за договором.

Доказів перерахування боргу в сумі 10000грн, як і будь-яких заперечень проти позову, відповідачем не надано станом на день розгляду спору, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному розмірі.

Позивач у зв"язку з простроченням оплати товару просить стягнути з відповідача 4499 грн 3% річних, 3137,89 грн втрат від інфляції, 13000,80 грн штрафу, 37527,77 грн пені.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, початком для нарахування штрафних санкцій, річних та втрат від інфляції за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Крім того, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань, пені та 3% річних (постанова Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16).

Позивач нараховує втрати від інфляції, річні, пеню та штраф станом на 10.08.2020.

З огляду на викладене, враховуючи часткові оплати відповідача, періоди прострочень оплати товару мають такий вигляд:

Сума заборгованостіВалютаДата початку розрахункуДата закінчення розрахунку 65000грн. 13.03.2019 20.03.2019 65000грн. 01.05.2019 09.06.2019 312008грн. 10.06.2019 22.07.2019 205008грн. 23.07.2019 17.12.2019 185008грн. 18.12.2019 27.02.2020 160008грн. 28.02.2020 14.04.2020 130008грн. 15.04.2020 24.05.2020 80008грн. 25.05.2020 08.07.2020 49970,5грн. 09.07.2020 15.07.2020 39970,5грн. 16.07.2020 05.08.2020 10000грн. 06.08.2020 10.08.2020 Однак, позивач не врахував часткові оплати відповідача та проводить розрахунки, виходячи із суми заборгованості 130008 грн, яка зазначена в претензії станом на 18.05.2020.

Але після 18.05.2020 відповідач сплачував вартість отриманого товару в сумі 50000 грн платіжним дорученням № 80 від 25.05.2020, 30037,50 грн платіжним дорученням № 260 від 09.07.2020, 10000 грн платіжним дорученням № 292 від 16.07.2020,

29970,50 грн платіжним дорученням № 415 від 06.08.2020, що позивачем враховано не було.

Крім того, позивач в розрахунку штрафних санкцій (а.с. 29-30) помилково зазначає, що прострочення зі сплати суми 130008 грн мало місце з 16.06.2019, в той час як станом на 16.06.2019 сума простроченого боргу становила 312008 грн.

При цьому суд враховує, що згідно з п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" суд, здійснюючи перевірку розрахунків позивача, не виходить при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань.

Також відповідно до правових норм Господарського процесуального кодексу України, суд позбавлений права самостійно виходити за межі позовних вимог, тобто суд не може стягнути суми пені, річних та втрат від інфляції, які перевищують суми, які заявлені позивачем до стягнення.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано 3137,89 грн втрат від інфляції та 4499 грн 3% річних.

З огляду на вищевикладене, встановивши помилки в розрахунку позивача, судом здійснено власний розрахунок 3% річних, але не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу 16.06.2019 -10.08.2020.

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуВідсоткова ставкаВідсотки 16.06.2019 22.07.2019 37 312 008.00 3 948.85 23.07.2019 17.12.2019 148 205 008.00 3 2 493.80 18.12.2019 27.02.2020 72 185 008.00 3 1 092.43 28.02.2020 14.04.2020 47 160 008.00 3 616.42 15.04.2020 24.05.2020 40 130 008.00 3 426.26 25.05.2020 08.07.2020 45 80 008.00 3 295.11 09.07.2020 15.07.2020 7 49 970.00 3 28.67 16.07.2020 05.08.2020 21 39 970.00 3 68.80 06.08.2020 10.08.2020 5 10 000.00 3 4.10 Всього: 422 5 974.44 Таким чином, за здійсненим судом розрахунком, сума річних складає 5974,44 грн, що є більшою, ніж така, яка заявлена позивачем.

Проте, відповідно до правових норм Господарського процесуального кодексу України, суд позбавлений права самостійно виходити за межі позовних вимог, тобто у даному випадку самостійно стягнути суму втрат від інфляції, яка перевищує суму, яка заявлена позивачем до стягнення.

З огляду на викладене, вимога щодо стягнення річних у розмірі 4499 грн підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також судом здійснено власний розрахунок втрат від інфляції.

Місяці простроченняІндекси інфляціїСукупний індекс інфляціїСума боргуСума боргу з урахуванням інфляціїЗбитки від інфляції Липень 2019 - Липень 2019 99.4 99.40 312 008.00 310 135.95 -1 872.05 Серпень 2019 - Листопад 2019 99.7 100.7 100.7 100.1 101.20 205 008.00 207 468.10 2 460.10 Січень 2020 - Лютий 2020 100.2 99.7 99.90 185 008.00 184 822.99 -185.01 Березень 2020 - Березень 2020 100.8 100.80 160 008.00 161 288.06 1 280.06 Квітень 2020 - Травень 2020 100.8 100.3 101.10 130 008.00 131 438.09 1 430.09 Червень 2020 - Червень 2020 100.2 100.20 80 008.00 80 168.02 160.02 Серпень 2020 - Серпень 2020 99.8 99.80 39 970.00 39 890.06 -79.94 Всього: 3 193.27 Таким чином, за здійсненим судом розрахунком, сума інфляційних складає 3193,27грн, що є більшою, ніж така, яка заявлена позивачем.

Проте, відповідно до правових норм Господарського процесуального кодексу України, суд позбавлений права самостійно виходити за межі позовних вимог, тобто у даному випадку самостійно стягнути суму втрат від інфляції, яка перевищує суму, яка заявлена позивачем до стягнення.

З огляду на викладене, вимога щодо стягнення річних у розмірі 3137,89 грн підлягає задоволенню у повному обсязі.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 37527,77 грн пені, суд враховує наступне.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.

Штрафними санкціями за вимогами статті 230 Господарського Кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського Кодексу України зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України", що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі загальної подвійної облікової ставки.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

Укладаючи договір поставки № 06/03/19 від 06.03.2019 сторони пунктом 8.2.1 передбачили, що за порушення строків оплати товару, визначених п. 6.5 договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення від вартості неоплаченого товару. Пеня нараховується протягом 10 років з дня, наступного за днем порушення.

Відповідно до п. 6.5 договору, моментом оплати вважається момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Здійснивши перевірку правильності нарахувань пені, про що зазначалось вище, суд дійшов висновку, що він має помилки та додає свій розрахунок:

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуОблікова ставка НБУРозрахункова ставка (% у рік)Пеня 16.06.2019 18.07.2019 33 312 008.00 17.5 35 9 873.13 19.07.2019 22.07.2019 4 312 008.00 17 34 1 162.55 23.07.2019 05.09.2019 45 205 008.00 17 34 8 593.49 06.09.2019 24.10.2019 49 205 008.00 16.5 33 9 082.14 25.10.2019 12.12.2019 49 205 008.00 15.5 31 8 531.70 13.12.2019 17.12.2019 5 205 008.00 13.5 27 758.25 18.12.2019 30.01.2020 44 185 008.00 13.5 27 6 005.18 31.01.2020 27.02.2020 28 185 008.00 11 22 3 113.80 28.02.2020 12.03.2020 14 160 008.00 11 22 1 346.52 13.03.2020 14.04.2020 33 160 008.00 10 20 2 885.39 15.04.2020 23.04.2020 9 130 008.00 10 20 639.38 24.04.2020 24.05.2020 31 130 008.00 8 16 1 761.86 25.05.2020 11.06.2020 18 80 008.00 8 16 629.57 12.06.2020 08.07.2020 27 80 008.00 6 12 708.27 09.07.2020 15.07.2020 7 49 970.00 6 12 114.69 16.07.2020 05.08.2020 21 39 970.00 6 12 275.20 06.08.2020 10.08.2020 5 10 000.00 6 12 16.39 Всього: 55 497.49 Таким чином, за здійсненим судом розрахунком, сума пені складає 55497,49грн, що є більшою, ніж така, яка заявлена позивачем.

Проте, відповідно до правових норм Господарського процесуального кодексу України, суд позбавлений права самостійно виходити за межі позовних вимог, тобто у даному випадку самостійно стягнути суму пені, яка перевищує суму, яка заявлена позивачем до стягнення.

З огляду на викладене, вимога щодо стягнення пені у розмірі 37527,77 грн підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, відповідно до п. 8.2.2 договору, за порушення строків оплати товару, визначених п. 6.5 договору, понад 5 календарних днів, відповідач додатково сплачує позивачу штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару. Сторони погодили збільшити строк позовної давності для стягнення штрафу 10 років.

Позивачем нараховано 10% штрафу від суми 130008 грн неоплаченого товару, що становить 13000,80грн.

Як зазначалось вище, прострочка відповідача зі сплати суми 130008 грн за отриманий товар мала місце з 15.04.2020 по 24.05.2020, тобто більше 5 календарних днів, тому позовні вимоги про стягнення штрафу також підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, заявлений позивачем позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 9 ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі 2102 грн сплаченого судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом "Зоря - плюс", с.Кучерявоволодимирівка Чаплинського району Херсонської області вул. Космічна 66-Б, код 33172420) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРАТАС" (м.Харків вул. Плеханівська 147, код 41573247) 68165,46 грн заборгованості та 2102грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 13.10.2020

Суддя В.В.Литвинова