Рішення

від 12.10.2020 по справі 927/676/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

12 жовтня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/676/20 Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді Ноувен М.П.,

розглянувши справу №927/676/20, розгляд якої здійснено у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику представників сторін)

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк"

вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001

адреса для листування: а/с 1800, м. Дніпро, 49027

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН-СЕРВІС",

вул. Шевченка, 21А, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська обл., 16000;

до відповідача 2: ОСОБА_1 ,

АДРЕСА_1 ;

про солідарне стягнення 226 467,03 грн.

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН-СЕРВІС" та ОСОБА_1 з позовом про солідарне стягнення 226 467,03 грн заборгованості по кредиту.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 13.08.2020 відкрито провадження у справі № 927/676/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив.

Позивач належним чином повідомлений про розгляд справи у суді, що підтверджується рекомендованим повідомленням №1400049066939.

Ухвала суду від 13.08.2020 направлялась відповідачу 1 на адресу, визначену позивачем у позовній заяві та визначену як місце реєстрації юридичної особи відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_2 .

Зазначена ухвала суду повернута відділенням зв`язку як адресат відсутній за вказаною адресою.

Ухвала суду від 13.08.2020 направлялась відповідачу 2 на адресу, визначеною позивачем у позовній заяві: АДРЕСА_1 .

Зазначена ухвала повернута відділенням зв`язку як неодержана з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

За правилом ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на вказані положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача 1 та відповідача 2 про розгляд справи у господарському суді.

Позиції учасників справи.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачами умов кредитного договору від 20.09.2011 та договору поруки № РОR1438870523116 від 06.08.2015.

Відповідач 1 та відповідач 2 у встановлені судом строки відзиву на позов не надали, проти позовних вимог не заперечили.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачі своїм правом на подання відзиву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористалися, за таких обставин, рішення приймається за наявними матеріалами справи, на підставі ч.2 ст.178 ГПК України.

31.08.2020 від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи належним чином засвідченої копії заяви ТОВ ПАН-СЕРВІС від 15.09.2005 про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 та належним чином засвідченої виписки про рух грошових коштів по поточному рахунку № НОМЕР_1 за період з 20.09.2011 по 26.06.2020, а також по рахунках відкритих для обслуговування кредитного ліміту.

Враховуючи завдання та основні засади господарського судочинства, з метою встановлення судом у даній справі наявності або відсутності обставин(фактів), якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, та встановлення інших обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи позивач заявив клопотання про поновлення встановленого законом строку для подання позивачем доказів.

З урахуванням положень ст. 119 ГПК України, суд вважає за можливе поновити строк для подання доказів.

За таких обставин, клопотання позивача про долучення документів до матеріалів справи підлягає задоволенню.

Будь яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

Перелік обставин, які є предметом доказування. Перелік доказів.

Враховуючи предмет і підстави позову, до обставин, які є предметом доказування у справі належать: чи мали місце обставини щодо виникнення грошових зобов`язань у Відповідачів по суті спору, доведеність суми боргу та наявність правових підстав для застосування до Відповідачів наслідків порушення грошових зобов`язань по суті спору.

Позивачем на підтвердження своїх вимог надано:

- акти звірки;

- копія банківської ліцензії, виданої АТ КБ Приватбанк ;

- копія виписки з ЄДРЮОФОП;

- копія титульної, другої та третьої сторінок статуту банку

- копія заяви № б/н на відкриття банківського рахунку

- копія витягу з Умов та Правил надання банківських послуг

- копія довідки про розміри встановлених кредитних лімітв

- розрахунок заборгованості

- копії виписок по рахунках

- копія договору поруки

- копія претензії, направленої на адресу Відповідача

- копія опису - вкладення до цінного листа з претензією на адресу Відповідача

- копія чеку про відправлення цінного листа з претензією на адресу Відповідача

- докази сплати судового збору, платіжне доручення

Обставини справи встановлені судом. Оцінка аргументів та нормативно -правове обґрунтування.

З матеріалів справи вбачається, що 20.09.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАН-СЕРВІС" через систему інтернет -клієнт-банкінг приєднався до Умов та правил надання банківських послуг (надалі - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом складають Договір банківського обслуговування № б/н від 20.09.2011 р. (далі - Договір) та взяв на себе зобов`язання виконувати умови Договору.

Позивач зазначає те, що підписавши заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг разом із заявою на відкриття рахунка, відповідач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом із заявою про відкриття поточного рахунку та карткою зі зразками підписів і відбитка печатки складають Договір банківського обслуговування та взяв на себе зобов`язання виконувати умови Договору.

Як зазначає позивач, він свої зобов`язання за договором виконав належним чином, надавши відповідачу-1 у період з 20.09.2011 по 29.12.2018 кредитний ліміт в розмірах:

- 20.09.2011 - 50 000 грн,

- 04.02.2013 - 62 500 грн,

- 01.03.2014 - 62 500 грн,

- 02.03.2014 - 126,47 грн,

- 11.06.2014 - 75 000 грн,

- 31.03.2015 - 65 000 грн,

- 07.08.2015 - 95 000 грн,

- 23.09.2015 - 110 000 грн,

- 26.09.2015 - 110 000 грн,

- 22.07.2016 - 65 000 грн,

- 09.08.2016 - 90 000 грн,

- 07.09.2016 - 120 000 грн,

- 27.12.2016 - 130 000 грн,

- 07.03.2017 - 130 000 грн,

- 13.06.2018 - 160 000 грн,

- 18.07.2018 - 170 000 грн,

- 13.08.2018 - 210 000 грн,

- 21.09.2018 - 220 000 грн,

- 09.10.2018 - 220 000 грн,

- 07.11.2018 - 230 000 грн,

- 17.11.2018 - 230 000 грн,

- 01.12.2018 - 230 000 грн,

- 29.12.2018 - 230 000 грн,

що підтверджується довідкою № 10221 CNNSS015 від 30.06.2020 (а.с. 35).

На виконання умов кредитного договору позивач надав можливість відповідачу-1 використовувати кредитні кошти в межах встановлених позивачем кредитних лімітів, за наслідком чого вихідний залишок заборгованості склав 226 467,03 грн, що підтверджується відповідними виписками по рахунку відповідача.

06.08.2015 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (далі - Кредитор) та ОСОБА_1 (далі - Поручитель) укладено договір поруки № РОR1438870523116 (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАН - СЕРВІС" зобов`язань за угодами приєднання до:

1.1.1. розділу 3.2.1. "Кредитний ліміт" Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Угода-1) по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2. "Угоди 1" - 33 % річних для договорів забезпечених порукою

за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.3. "Угоди 1" - 66 % (шістдесят шість) річних для договорів забезпечених порукою;

б) комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.1.17. "Угоди 1" в розмірі 3% від суми перерахувань;

в) винагороди за використання ліміту відповідно до п. 3.2.1.4.4. "Угоди 1" 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць;

г) кредиту в розмірі 95 000,00 грн.

1.1.2. розділу 3.2.2. "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Угода-2) по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

за період користування кредитом згідно п. 3.2.2.2. "Угоди 2" - 36 % (тридцять шість) річних;

за період користування кредитом у разі прострочки згідно п. 3.2.2.2. Угоди 2 - 56 % (п`ятдесят шість) річних;

б) винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодовувати збитки у відповідності порядку та строки, визначені в "Угоді 2";

в) кредиту в розмірі 55 000,00 грн.

Згідно з п. 1.2. договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за "Угодою 1" або "Угодою 2" в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

У випадку смерті або банкрутства Боржника за "Угодою 1" або "Угодою 2" та/або заміни Боржника внаслідок правонаступництва та/або переведення боргу на будь-яку іншу особу (нового боржника), Поручитель приймає на себе зобов`язання та згодний відповідати за виконання за "Угоди 1" і/або "Угоди 2" за Боржника, а також за будь-якого іншого боржника (нового боржника), при настанні вказаних в даному пункті обставин, в зв`язку з чим, Поручитель надає поруку перед Кредитором за виконання новим боржником зобов`язань за "Угодою 1" і/або "Угодою 2" у розмірі і порядку, визначеному умовами "Угоди 1" і/або "Угоди 2'". При цьому, будь-які додаткові узгодження з Поручителем не потрібні.

У випадку невиконання боржником зобов`язань за "Угодою 1 і/або Угодою 2", боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.5. договору поруки).

Пунктом 4.1. договору поруки визначено, що сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за "Угодою 1" і/або "Угодою 2" цей договір припиняє свою дію.

Договір поруки підписано ОСОБА_1 та Банком, а також скріплено печаткою останнього.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).

Підписавши 20.09.2011 заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, про відкриття рахунку, відповідач-1 приєднався і зобов`язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, що фактично складають договір кредиту в цілому.

Таким чином, укладений між позивачем та відповідачем-1 договір є підставою для виникнення у них господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу статей 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, на підставі умов кредитного договору б/н від 20.09.2011 позивач надавав відповідачу-1 кредитні кошти в межах кредитного ліміту і, як свідчить довідка № 10221 CNNSS015 від 30.06.2020 про розмір встановлених кредитних лімітів та виписки за період з 20.09.2011 по 29.12.2018, Відповідач-1, отримуючи кредитні кошти, допустив виникнення заборгованості в сумі 226 467,03 грн щодо повернення зазначених коштів Банку.

Таким чином, заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) відповідача-1 перед позивачем в частині погашення суми основного боргу станом на 29.12.2018 склала 226 467,03 грн.

Згідно зі ст. ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням вищевикладеного та зважаючи, що станом на час ухвалення рішення Відповідач-1 не здійснив повернення кредиту, докази сплати заборгованості в матеріалах справи відсутні, а сторонами їх не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача-1 226 467,03 грн заборгованості за кредитом є обґрунтованими та доведеними.

Щодо вимог позивача до Відповідача-2 про солідарне стягнення заборгованості, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частинами 1, 2 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Разом з тим, оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов`язань і при цьому водночас сама має зобов`язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов`язання та про договори (розділи І та II кн. 5 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов`язання), до істотних умов договору поруки слід віднести, зокрема визначення зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо.

Аналогічна правова позиція щодо істотних умов договору поруки наведена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 р. по справі № 922/2913/18.

Судом встановлено, що предметом договору поруки від 06.08.2015 № РОR1438870523116, який був укладений з ОСОБА_1 , є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "ПАН-Сервіс" зобов`язань за угодами приєднання до розділу 3.2.1. "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг (Угода -1) та до розділу 3.2.2. "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" Умов та правил надання банківських послуг (Угода -2).

З системного аналізу всіх умов вказаного договору поруки не вбачається, яке ж саме основне зобов`язання забезпечене порукою, реквізити основного договору, оскільки з наданого договору неможливо встановити ані правочин, який як основне зобов`язання забезпечене порукою, ані поточний рахунок, на який надається послуга кредитного ліміту. Лише визначено особу, первинні зобов`язання якої забезпечені порукою.

Оскільки аналіз змісту договору поруки не дозволяє встановити дійсний зміст основного зобов`язання забезпечене порукою, то у даній справі підлягає застосуванню тлумачення "contra proferentem" (слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх писав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.04.2018 р. у справі № 753/11000/14-ц; постанові Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі № 910/3570/18.

Отже, із застосуванням даного принципу тлумачення умов договору, ризик настання негативних наслідків покладається на сторону договору, яка передбачила таку умову договору, що не конкретизувала включення до предмета поруки умови щодо основного зобов`язання забезпечені порукою.

За таких підстав, суд не погоджується з твердженнями позивача, що договір поруки від 06.08.2015 № РОR1438870523116 укладено саме в забезпечення виконання зобов`язань за договором від 20.09.2011, як таким, що жодним чином не узгоджений сторонами договору поруки та матеріалами справи не підтверджені, а відтак суд позбавлений можливості встановити, які саме первинні зобов`язання забезпечені порукою.

Отже, умови укладеного між позивачем та відповідачем-2 договору поруки від 06.08.2015 № РОR1438870523116 у сукупності з відсутністю в матеріалах справи доказів, що підтверджують факт надання згоди відповідачем-2 на забезпечення виконання зобов`язань саме за договором № б/н від 20.09.2011, спростовують твердження позивача щодо наявності солідарного обов`язку відповідача-2 сплати заборгованості за кредитом у сумі 226 467,03 грн.

Доводи позивача щодо визначення всіх необхідних умов в договорах поруки визнаються судом необґрунтованими, оскільки спростовуються змістом долученого до матеріалів справи договору поруки від 06.08.2015 № РОR1438870523116.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи, врахувавши наведені правові норми, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН-СЕРВІС" є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню в сумі 226467,03 грн.

Беручи до уваги положення ст. ст.73,74,86 ГПК України, враховуючи об`єктивну неможливість ідентифікувати які саме зобов`язання та за яким первинним кредитним правочином забезпечені порукою, суд дійшов висновку, що вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки вимога до Відповідача-2 не доведена належними та допустимими доказами та задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи неправомірні дії Відповідача-1 щодо не погашення заборгованості, судові витрати в сумі 3397,01грн підлягають стягненню з Відповідача-1 на користь Позивача.

Керуючись ст.129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", код 14360570 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН-СЕРВІС", код 22822493, ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 про солідарне стягнення 226 467,03 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН-СЕРВІС", вул. Шевченка 21А, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000, код ЄДРПОУ 22822493 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, код 14360570, 226 467,03 грн заборгованості за кредитом, 3397,01 грн судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя М.П. Ноувен