Рішення

від 15.10.2020 по справі 120/4052/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 жовтня 2020 р. Справа № 120/4052/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мілк Транс" (вул. Енергетична, 7, м. Вінниця, 21022, код ЄДРПОУ 38717170) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправними та скасування постанов

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Мілк Транс з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу від 28.07.2020 року №198301 та №198302.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем безпідставно винесено постанови від 28.07.2020 року № 198301 та 198302 про застосування адміністративно-господарського штрафу. Так, позивач наголосив, що позивачем здійснювалось перевезення рідкого вантажу (молоко), який є рухомим під час зміни напрямку руху, а відтак його вага не є сталою у різних точках автомобіля. Крім того, звернув увагу суду на те, що ані акт, ані роздруківка з вагового комплексу, яка додана до акту не містить характеристик вимірювального та зважувального обладнання. Зазначив, що під час здійснення державного контролю грубо порушено вимоги законодавства про автомобільний транспорт.

Ухвалою суду від 17.08.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

04.09.2020 року відповідачем подано до суду відзив, у якому зазначено, що 02.06.2020 року та 07.06.2020 року в ході проведення рейдових перевірок транспортного засобу марки Renault номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ Мілк - Транс інспекторами Укртрансбезпеки виявлено перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, чим порушено вимоги статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". На цій підставі, за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, до позивача застосовано штрафну санкції у розмірі 17000,00 грн. Крім того, наголосив, про те, що фіксування перевищення вагових параметрів відповідно до п. 22.5 ПДР є підставою для прийняття рішення про застосування адміністративно-господарського штрафу за рух з перевищенням вагових параметрів без відповідного дозволу.

22.09.2020 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що відповідачем не доведено за допомогою якого зважувального обладнання здійснювалось зважування при проведенні габаритно-вагового контролю транспортного засобу. Крім того, зроблена копія з фотокопії свідоцтва не може бути належним і допустимим доказом у розумінні законодавства, оскільки вона зроблена не з оригіналу документів, та не відповідає вимогах законодавства. Крім того, дане свідоцтво не підтверджує той факт, що транспортні засоби позивача 02.06.2020 року та 07.06.2020 року були зважені саме цими вагами (матеріали справи не містять доказів, того, що зважування здійснювалось саме цими вагами). Також, представником відповідача до відзиву не надано доказів того, що вказаними приладом (вагами) дозволено зважувати наливний вантаж (молоко) (в матеріал справи відсутні технічні характеристик приладу, які б підтверджували право здійснювати зважування наливного вантажу). Отже, відповідачем не спростовано той факт, що зважування транспортних засобів позивача здійснено на технічно не справному обладнанні, яке не відповідає вимогам законодавства та ним не дозволено зважувати наливний вантаж (молоко).

Правом подання заперечень на відповідь на відзив відповідач не скористався.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено, що посадовою особою Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті 02.06.2020 року та 07.06.2020 року проведено перевірку дотримання вимог транспортними засобами нормативів вагових параметрів транспортного засобу Renault номерний знак НОМЕР_1 .

За результатами проведеної перевірки складено Акти про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 02.06.2020 року №026628 та від 07.06.2020 року № 024389 та Акти проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 02.06.2020 року № 235208 та від 07.06.2020 року № 235481.

На підставі перевірки складено розрахунки плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 02.06.2020 року № б/н на суму 18,66 евро та від 07.06.2020 року № б/н на суму 94,40 евро.

В подальшому, матеріали перевірки передані на розгляд управлінню Укртрансбезпеки у Вінницькій області.

Розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорту 28.07.2020 року відносно позивача винесено постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №198301 та №198302.

Вказаними постановами ТОВ Мілк-Транс притягнуто до адміністративної відповідальності за абз. 14 ч.1 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт .

Позивач вважає постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу такими, що порушують його права та підлягають скасуванню, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зважає на наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначено Законом України "Про автомобільний транспорт" №2344-III від 05 квітня 2001 року.

За визначеннями, наведеними у статті 1 цього Закону, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту); внутрішні перевезення - перевезення пасажирів і вантажів між населеними пунктами, розташованими на території однієї держави; внутрішні перевезення - перевезення пасажирів та/чи вантажів територією України без перетину державного кордону України; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка; міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Отже, позивач є автомобільним перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", про що свідчить відповідний запис в товарно-транспортних накладних від 02.06.2020 року № 307 та від 07.06.2020 року № 318.

Згідно з приписами статті 6 Закону №2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.

Постаноною Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами .

Пунктом 15 Порядку № 1567 встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України Про автомобільний транспорт документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно правових актів.

Відповідно до частини другої статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Частина 4 статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт визначає, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентним уповноваженими органами або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Дозвіл оформлюється підрозділами Державтоінспекції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" стали твердження інспекторів про відсутність у позивача на час проведення перевірки дозволів, які дають право на рух автомобільними дорогами України, виданого компетентними уповноваженими органами.

З цього приводу, слід зазначити, що частиною другою статті 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, за плату, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про автомобільні дороги" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

За визначенням, наведеним у підпункті 3 пункту 2 Порядку 879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення рейдових перевірок транспортний засіб Renault номерний знак НОМЕР_1 , 02.06.2020 року та 07.06.2020 року пройшов зважування на ваговому комплексі, за результатами якого встановлено перевищення габаритних вагових параметрів ТЗ, а саме:

- 02.06.2020 року повна маса ТЗ склала 37,52 т при допустимих 40 т. При цьому, навантаження на здвоєну вісь 17,32 т при допустимих 16 т, що зафіксовано чеком вагового зважування №б/н від 02.06.2020 року, Актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №026628 від 02.06.2020 року; Довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 02.06.2020 року.

- 07.06.2020 року повна маса ТЗ склала 39,12 т при допустимих 40 т. При цьому, навантаження на здвоєну вісь 17,46 т при допустимих 16 т, що зафіксовано чеком вагового зважування №б/н від 07.06.2020 року, Актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №024389 від 07.06.2020 року; Довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 07.06.2020 року.

Щодо тверджень позивача про те, що відповідачем не надано свідоцтво про повірку вимірювального пристрою вагового комплексу, суд зазначає наступне.

Форма таких документів затверджена Порядком взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України №1007/1207 від 10.12.2013 та не передбачає зазначення таких даних.

За приписами пунктів 12, 13 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинно утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Що стосується зважувального обладнання, яким проводився габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача та його справності, то, відповідно до відзиву представника відповідача такий здійснювався типом засобів вимірювальної техніки "Ваги автомобільні тензометрічні", що підтверджується Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки Зав № 1217.

Згідно пунктів 12, 13 та 14 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури.

За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

Відповідно до пункту 21 у разі виявлення факту перевищення хоча б одною вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Зі змісту Акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом вбачається, що даний документ не містить характеристик в частині вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача, який відсоток похибки таких ваг і чи враховувався під час зважування наливний стан вантажу, тощо.

У відповідності до підпунктів 2, 3 пункту 2 Порядку №879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Відповідно до пункту 9 розділу 2 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 відсотки та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником. При цьому довідка повніша містити показники зважування, видані спеціалізованим обладнанням по кожній осі окремо, а також підсумок загальної маси шляхом додавання кожної з осей.

Методика, про яку йдеться у пункті 2 Порядку №879 та згідно якої повинен проводитись процес визначення навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології (Укрметртсстандартом) не затверджено.

У контексті наведеного потрібно також враховувати, що єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології", свідоцтво про атестацію № 02-84-08.

Разом із тим, вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким та сипучим вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного суду у справі №816/2329/13-а (постанова від 12.04.2018), у справі №826/442/13-а (постанова від 16.01.2018), у справі №821/597/17 (постанова від 12.06.2018).

Слід звернути увагу, що в якості вантажу, що перевозився позивачем згідно ТТН було молоко. Вказаний факт зафіксований також в актах про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів.

Суд вказує, що зазначений вантаж є (наливним) рухомим, особливо під час зміни напрямків руху чи швидкості автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що, в свою чергу, не дає можливості, за відсутності відповідної методики зважування, з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень на одну з осей.

Також слід відмітити, що загальна фактична маса автомобіля склала під час перевезення не перевищувала допустимі норми в 40,0 тон.

Враховуючи вищевикладене можна дійти висновку, що при здійсненні зважування транспортного засобу з вантажем, який змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу в русі, результати вимірювання, здійсненні посадовими особами відповідача, не можна вважати достовірними, оскільки такі вимірювання, здійсненні без застосування відповідної Методики, яка б враховувала особливості вантажу, що свідчить про неможливість встановлення достовірного та точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним наливним вантажем.

Також відповідно до Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю, пересувний пункт повинен бути укомплектований, поміж іншого, таким технічним обладнанням: комплект пересувних автомобільних ваг для осьового зважування транспортних засобів у русі, до складу якого входять дві вагові платформи, ваговий індикатор у футлярі та чотири вирівнювальні доріжки; комп`ютерна техніка; свідоцтво про повірку ваг та свідоцтво про державну метрологічну атестацію (пункт 3 Розділу II).

Вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології (пункт 8 Розділу II).

В Акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом немає жодних доказів того, що габаритно-ваговий контроль позивача було здійснено у спеціально відведених та належно облаштованих для нього місцях, та здійснено на обладнанні, яке відповідає вимогам законодавства.

Відсутність таких документів на пристрій, яким проводилося зважування транспортного засобу, позбавляє можливості перевірити відповідність цього приладу параметрам та технічному стану, що пред`являються до таких пересувних контрольних пунктів.

До відзиву додано копію Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки та не вказано чи можуть ці ваги використовуватися для поосьового зважування, чи дозволено зважувати наливні вантажі, також не було надано Акт обстеження дороги, яка використовувалася для здійснення габаритно-вагового контролю на автомобільній дорозі, що є порушенням 11 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879. Також не додано всього переліку документів необхідних для встановлення чи пройшло обладнання відповідача всі повірки та невідомо чи знаходиться обладнання в справному стані таких як Сертифікат відповідності тощо.

Згідно Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П40М11105220 власником вагового обладнання на якому проводилося перевірка є

КП Киевдорсервис . При цьому, не вказано на яких підставах Державна служба України з безпеки на транспорті використовує це обладнання у своїх перевірках.

Зазначений документ, на переконання суду, не підтверджує той факт, що зважування транспортних засобів проводилось Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки належною вимірювальною технікою, яка перебувала в робочому стані, оскільки відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт задіяння саме вказаного вимірювального засобу 02.06.2020 року та 07.06.2020 року на а/д З-03 під`їзд до М03 км 4+100 під час рейдової перевірки та здійснення зважування транспортного засобу позивача.

Крім того, суд зазначає, що в листі відповідача від 10.07.2020 року № 5232/03/15-20 та листі від 15.07.2020 року №053/04-25 КП Центр організації дорожнього руху" зазначено про те, що вони не володіють інформацією про те, які вантажі дозволено зважувати вказаними вагами, інформація про технічні характеристики вказаних ваг відсутня, також інформація про дату останньої повірки вказаного приладу (ваг) у відповідності до Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність відсутня.

Окремо суд наголошує, що відсутність зазначення будь-яких ідентифікуючих реквізитів приладу, яким здійснювався габаритно-ваговий контроль у чеку (квитанції) такого приладу, тобто в документі, який встановлює обсяг ваги транспортного засобу, викликає обґрунтовані сумніви у суду щодо здійснення заходів такого контролю вказаним вище приладом на який посилається відповідач.

Таким чином, чеки (квитанція), на підставі яких відповідачем складено Акти про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 02.06.2020 року №026628 та від 07.06.2020 року № 043293, Довідок про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 02.06.2020 року та від 07.06.2020 року не може бути належним та допустимим доказом, який підтверджує факт зважування транспортного засобу позивача вимірювальною технікою, яка перебувала в робочому стані, та має Свідоцтво про державну метрологічну атестацію, на яке посилається відповідач.

Суд звертає увагу, що Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки Зав №1217 містить назву, позначення та порядковий номер, заводський номер вимірювальної техніки. В той же час, чек (квитанція), документ, який не має назви, але наданий відповідачем в підтвердження проведення зважування транспортного засобу позивача - не містить реквізитів щодо назви, позначення, порядкового номеру, заводського номеру вимірювальної техніки, якою було проведено ваговий контроль. Крім того, вказаний документ не підписано жодною особою, яка проводила ваговий контроль, він не містить серійного номеру, ПІБ водія.

Окрім цього, згідно Акту від 02.06.2020 року №026628 про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів вбачається, що позивачем допущено перевищення вагових параметрів на здвоєну вісь (осьові навантаження), а саме, замість допустимих 11,0/16,0 тонн навантаження становило 6,40/17,32 тонн, тобто перевищуючи дозволені параметри. В той же час згідно чеку зважування навантаження становило 6,40/10,84/6,48/6,98/6,82 тонн. Згідно Акту від 07.06.2020 ркоу № 043293 про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів вбачається, що позивачем допущено перевищення вагових параметрів на здвоєну вісь (осьові навантаження), а саме, замість допустимих 11,0/16,0 тонн навантаження становило 6,40/17,46 тонн, тобто перевищуючи дозволені параметри. В той же час згідно чеку зважування навантаження становило 6,28/11,48/5,98/7,58/7,80 тонн.

З вказаного вбачається, що зважування відбувалося окремо по напівосям кожної осі і в подальшому ці дані складалися.

Згідно пп.2 п.2 Порядку №879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Відповідно до п.9 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 №255, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 % та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.

Таким чином, зазначеним нормативним положенням чітко визначено, що вагове обладнання повинно забезпечувати саме поосьове зважування у русі транспортного засобу, а не у спосіб, який здійснювався на транспортному засобі позивача посадовими особами відповідача.

Таким чином вказані в Актах від 02.06.2020 року №026628 та від 07.06.2020 року №043293 фактичні вагові параметри не можна вважати достовірними та такими, вимір яких здійснювався у встановленому законодавством порядку, оскільки зважування у русі, шляхом поосьвого заїзду тягача на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження вантажу, на думку суду, не може дати достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача при заїзді на платформу ваг, тоді як вантаж, в силу своїх властивостей, вільно переміщується під дією мінімальних сил.

Все вищевказане свідчить про необґрунтованість постанов від 28.07.2020 року №198301 та №198302 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

При цьому, суд вважає обґрунтованою необхідність наявності Методики проведення габаритно-вагового контролю, затвердженої Мінекономрозвитку, якою під час проведення такого контролю повинні керуватись Укртрансбезпека або її територіальні органи. Таки вимоги відносно визначення за допомогою вимірювального (зважувального обладнання) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, наявні в підпункті 2 пункту 2 Порядку №879, який на час розгляду справи є чинним.

В свою чергу, існування такої методики і її використання відповідачем під час проведення контрольного зважування автомобіля позивача у відзиві не доведено.

Оскільки законодавством не встановлено альтернативних вимог щодо можливості проведення вимірювання (зважування) без застосування такої методики або відповідно до будь-яких інших методик, то враховуючи положення ст.19 Конституції України щодо обов`язку органу державної влади та його посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, такі заперечення представника відповідача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за 2 вимоги немайнового характеру (про визнання протиправними та скасування постанов) у розмірі

2 102,00 грн., що у загальному розмірі складає 4 204,00 грн.

Відповідно до п.16 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року, Укртрансбезпека є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ТОВ Мілк - Транс судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 204,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області від 28.07.2020 року №198301 про застосування адміністративно-господарських санкцій.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області від 28.07.2020 року №198302 про застосування адміністративно-господарських санкцій.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь товариства з обмеженою відповідальністю Мілк - Транс судовий збір у розмірі 4204,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні нуль копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Мілк Транс" (вул. Енергетична, 7, м. Вінниця, 21022, код ЄДРПОУ 38717170)

Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті в особі управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845)

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна