Рішення

від 15.10.2020 по справі 560/2284/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/2284/20

РІШЕННЯ

іменем України

15 жовтня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними, зобов`язання надати статус члена сім`ї загиблого інваліда війни та видати посвідчення вдові інваліда війни, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, захворювання, інвалідність та смерть якого пов`язані з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 17.02.2020 року вона звернулась до відповідача з приводу видачі їй посвідчення дружини інваліда війни, померлого ліквідатора аварії на ЧАЕС, прирівняного до осіб з інвалідністю внаслідок війни. Зазначає, що у період з 01.05.1986 року по 04.05.1986 року її чоловік був залучений до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи на посаді водія, залучався до перевезень, отримав статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, про що йому було видане відповідне посвідчення. Інвалідність 2 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС підтверджена довідкою МСЕК та експертним висновком. Зважаючи на це, позивачка вважає, що має право на набуття відповідного статусу.

ОСОБА_1 зазначає, що відповідач протиправно відмовив їй у наданні статусу члена сім`ї інваліда війни начебто у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують право на одержання такого статусу ( документів, які підтверджують те, що чоловік залучався до ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи безпосередньо у складі невоєнізованих формувань Цивільної оборони, що є вимогою п. 9. ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") Не погоджуючись з відмовою, позивач звернулась до суду.

Судом відкрите спрощене позовне провадження.

Від відповідача надійшов відзив, де останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не було надано управлінню розпорядчих (первинних) документів, що підтверджують факт залучення її чоловіка - ОСОБА_2 до складу невоєнізованих формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також інших доказів його участі у заходах з ліквідації наслідків аварії саме у складі таких формувань. Для вирішення питання надання статусу відповідачем було запропоновано ОСОБА_1 подати документи, які підтверджують включення підприємства, з якого був відряджений ОСОБА_2 для виконання робіт з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, до складу формувань Цивільної оборони.

Суд відмовив у задоволенні клопотання про перехід до розгляду справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Також представник позивача подала клопотання щодо додаткового строку для надання доказів залучення "Красилівського РТП", де працював ОСОБА_2 , до участі у формуваннях Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Станом на 15.10.2020 року додаткові документи від позивача не надходили.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 , ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС І-ї категорії, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 , виданим 29 березня 2018 року (а. с. 8)

Позивач звернулась до Управління соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації з заявою про надання їй статусу дружини інваліда війни з видачею відповідного посвідчення. У заяві позивачка посилалась на участь свого чоловіка у діяльності формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що і є підставою для набуття нею відповідного статусу ( п. 9 ч. 2 ст.7 Закону)

До заяви позивач додала копії довідки про підвищену заробітну плату водію ОСОБА_2 за час перебування в 30- кілометровій зоні Чорнобильської АЕС від 10.09.92 року, довідки МСЕК № 0003999 від 24.03.2014 року, посвідчення № НОМЕР_1 , експертного заключення №1623 від 02.11.1993 року, експертного висновку №21423, свідоцтва про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , а також паспорт та довідку про ІПН.

Листом від 21.02.2020 року №732 (а.с.7) відповідач повідомив, що у разі підтвердження, що захворювання яке призвело до смерті її чоловіка ОСОБА_2 , пов`язане з виконанням обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, їй буде видане посвідчення члена сім`ї померлого. Також повідомлено, що наданий позивачкою висновок регіональної міжвідомчої експертної комісії від 22.02.2018 року не підтверджує причину смерті у зв`язку з виконанням обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Також управління посилається на ч. 1 ст. 10 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , яка передбачає, що його чинність поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісті) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Судом встановлено, що статус інваліда війни ОСОБА_2 не встановлювався, відповідне посвідчення не видавалось.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та доказам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (далі - Закон №3551-XII) Відповідно до частини 2 статті 4 Закону до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Як передбачено п. 9 частини 2 статті 7 Закону до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Отже, поширення положень закону щодо набуття відповідного статусу на дружину померлого ОСОБА_2 , прямо пов`язане з доведенням приналежності останнього до категорії інвалідів війни з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи (п. 9 частини 2 статті 7 Закону)

Відтак, умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ, є:

1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони.

Судом встановлено, що відповідач у відзиві не заперечує того, що настання інвалідності у ОСОБА_2 було зумовлене саме захворюванням, пов`язаним з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Зважаючи на це, на ОСОБА_2 , відтак і на його дружину поширюються пільги та гарантії, передбачені Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи № 796-ХІІ

У той же час, відповідач вважає, що відсутня друга складова для можливості визнання за особою відповідного статусу, а саме: не доведена належними доказами участь ОСОБА_2 у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони, що не дає можливості включити його до категорії інвалідів війни на підставі п. 9 частини 2 статті 7 Закону, відповідно і встановити статус його дружині.

Положенням про Цивільну оборону СРСР затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування Цивільної оборони СРСР, затвердженим 06 червня 1975 року № 90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Таким чином, для набуття статусу члена сім`ї загиблого інваліда війни (з підстав, встановлених п.9 ч.2 ст.7 Закону №3551-ХІІ) окрім інвалідності та смерті особи внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, необхідним є підтвердження участі особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони. Це пояснюється тим, що окрім формувань Цивільної оборони у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь і інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування Цивільної оборони, та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

На цю обставину звернув увагу Верховний Суд у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 676/1827/17, від 07.06.2018 року у справі №377/797/17, від 10.05.2018 року у справі №279/12162/15-а щодо аналогічних правовідносин. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зі змісту наданих документів суд не може прийти до висновку про підтвердження вказаної обставини, тобто того, що чоловік позивачки ОСОБА_2 дійсно залучався до діяльності формувань Цивільної оборони під час свого перебування у зоні ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Надані позивачкою відповідачу а згодом і суду документи ( довідки, висновки) цю обставину не доводять.

Суд погоджується з тим, що представлені відповідачу документи доводили перебування ОСОБА_2 в зоні ліквідації аварії на ЧАЕС, його відрядження для виконання службових обов`язків, а також набуте у зв`язку з цим захворювання та відповідний причинний зв`язок. Разом з тим, з наявних документів не вбачається, до яких саме формувань Цивільної оборони він залучався, на підставі яких конкретних і ким виданих розпорядчих документів по лінії Цивільної оборони це здійснювалось. Наданий до матеріалів справи військовий квиток та мобілізаційний припис також не містять інформацію про участь ОСОБА_2 в роботі підрозділів Цивільної оборони.

Отже, належне документальне підтвердження безпосередньої участі ОСОБА_2 у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в складі конкретних формувань Цивільної оборони у справі відсутнє, відтак відсутність таких документів не дає можливості підтвердити обставини, на які посилається позивачка, для надання їй статусу дружини інваліда війни з підстави, встановленої п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ.

У той же час, суд звертає увагу на те, що у листі, який був наданий як відповідь на заяву позивачки, відповідач не посилається саме на цю конкретну підставу для відмови.

Відповідно до ч. 2. ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд звертає увагу на те, що у наданій позивачці відповіді відповідач не зазначає про підстави відмови у вирішенні питання про надання відповідного статусу саме згідно з п. 9 частини 2 статті 7 Закону, а цитує зміст іншої статті Закону. Крім того, у відповіді містяться і інші твердження, які безпосередньо не стосуються питання залучення або незалучення ОСОБА_2 до діяльності формувань Цивільної оборони під час його перебування у зоні аварії на ЧАЕС.

Таким чином, з огляду на те, що дійсна причина відмови була сформульована у відзиві на позов, однак не у самій відмові (якщо розглядати даний лист як відповідне рішення суб`єкта влади), суд приходить до висновку про необґрунтованість наданої позивачці відмови ( лист від 21.02.2020 року)

Отже, якщо надані ОСОБА_1 документи не підтверджували тієї обставини, що ОСОБА_2 дійсно залучався до діяльності формувань Цивільної оборони під час свого перебування у зоні ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, і саме це є причиною відмови, відповідач повинен був чітко про це зазначити у своєму рішенні. У той же час, саме це і не було відображено у наданій ОСОБА_1 відповіді, що свідчить про те, що вона не була достатнім чином обґрунтованою і добросовісною, тому суд вважає, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним рішення.

З урахуванням встановлених обставин справи та доказів, належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов - задоволити частково.

Визнати необґрунтованою відповідь Управління соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації від 21.02.2020 року № 723/03-39 на заяву ОСОБА_1 про надання їй статусу дружини інваліда війни.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.02.2020 року ( зареєстрована 20.02.2020 року) про надання їй статусу дружини інваліда війни та вирішити її відповідно до вимог закону та з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 15 жовтня 2020 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) Відповідач:Управління соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації (вул. Центральна, 38а,Красилів,Хмельницька область,31000 , код ЄДРПОУ - 03198445)

Головуючий суддя І.С. Козачок