Рішення
від 12.10.2020 по справі 910/11368/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.10.2020Справа № 910/11368/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Володар-Роз

до Товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія Житлокомфорт

про стягнення 13 752,33 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Володар-Роз звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія Житлокомфорт заборгованості у розмірі 13 752,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежно виконує умови договору №3/3415-Ж-19 від 02.01.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/11368/20 та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

08.09.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла довідка про стан заборгованості відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 10.08.2020, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 10.08.2020 повернута на адресу суду поштовим відділенням.

Отже, у відповідності до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду від 10.08.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Володар-Роз (перевізник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія Житлокомфорт (замовник, відповідач) укладений договір №3/3415-Ж-19 про вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів (ТПВ) (далі - договір), відповідно до умов якого договором замовник доручає, а перевізник зобов`язується надавати послуги по вивезенню та знешкодженню (захороненню) твердих побутових відходів, в подальшому за текстом ТПВ, накопичених у замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці послуги в розмірі і на умовах визначених цим договором (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, перевізник надає замовнику послуги по вивезенню та знешкодженню (захороненню) ТПВ накопичених у Замовника, у власних та/або у наданих перевізником контейнерах, для розміщення яких замовник відводить спеціальний майданчик (площадку) з твердим покриттям.

Графік вивезення ТПВ та дислокація контейнерів узгоджується сторонами шляхом підписань Додатку №1 до цього договору, і є невід`ємною його частиною. Графік вивезення ТПВ і дислокація контейнерів може змінюватись. У разі необхідності зміни графіку вивезення ТПВ або дислокації контейнерів замовник повинен повідомити про це перевізника письмово, або за допомогою факсимільного засобу. Зазначені повідомлення будуть вважатись змінами до Додатку № 1 цього Договору (п. 2.2. договору).

У відповідності до п. 5.1. договору, відповідно до Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26 грудня 2018 року №2351 тариф на послуги з вивезення побутових відходів з урахуванням операцій поводження з твердими побутовими відходами (збирання, перевезення, знешкодження, захоронення), що надаються підприємствами перевізниками, та домовленістю між сторонами встановлюється в розмірі:

91,85 грн. (дев`яносто одна гривня, 85 коп.) за 1 (один) метр кубічний, крім того ПДВ 20% - 18,37 грн (вісімнадцять гривень, 37 коп.), а всього - 110,22 грн. (сто десять гривень, 22 коп.)

Загальна вартість послуг за цим договором складається з суми усіх актів надання послуг за договором (п. 5.2. договору).

В пункті 5.4. договору сторони погодили, що обсяг наданих послуг перевізником у межах дії цього Договору приймається шляхом підписання Акту надання послуг за кожен календарний місяць не пізніше 10-го числа наступного місяця за розрахунковим.

Відповідно до п. 5.5. договору замовник проводить розрахунок за надані послуги в поточному місяці після підписання Акту надання послуг двома частинами:

до 10-го числа місяця, що наступає за розрахунковим замовник оплачує не менше ніж 20% від вартості наданих послуг;

до 20-го числа місяця, що наступає за розрахунковим, замовник оплачує другу частину оплати, що дорівнює залишку від розміру вартості наданих послуг після сплати першої частини.

Пунктом 3.1. договору сторонами договору були узгоджені умови, даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019 року. Згідно з ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони встановлюють, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме з 02 січня 2019. Закінчені строку дії Договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань згідно умов договору.

Дія даного договору продовжується (пролонгується) на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення його дії однією зі сторін не буде заявлено про відмову від цього Договору (п. 3.2. договору).

У разі затримки оплати за надані послуги замовник сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати. При цьому сторони домовились, згідно ст. 232 Господарського кодексу України, що штрафні санкції, передбачені даним пунктом цього Договору, нараховуються перевізником протягом 3 (трьох) років від дня, коли зобов`язання мало бути виконано замовником (п. 6.5. договору).

За доводами позивача, на виконання вимог договору позивач надав послуг з вивезення твердих побутових відходів, а відповідач такі послуги прийняв на суму 13 336,62 грн, що підтверджується актами надання послуг №2367 від 31.03.2020, №3407 від 30.04.2020, №4579 від 31.05.2020, №5301 від 30.06.2020, підписаним представниками обох сторін та скріпленим їх печатками.

22.06.2020 позивач направив на адресу відповідача вимогу (претензію) від 22.06.2020 про сплату заборгованості за договором №3/3415-Ж-19 про вивезення та знешкодження (захоронення)твердих побутових відходів (ТПВ) від 02.01.2019. Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

В обґрунтування заявленого позову, позивач посилається на те, що в порушення взятих на себе зобов`язань відповідачем не здійснено своєчасно оплату наданих послуг, у зв`язку із простроченням грошового зобов`язання, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені у сумі 317,00 грн, 3% річних у сумі 68,65 грн, інфляційне збільшення у сумі 30,06 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позивач, в підтвердження факту надання послуг, надав Акти надання послуг №2367 від 31.03.2020, №3407 від 30.04.2020, №4579 від 31.05.2020, №5301 від 30.06.2020 на загальну суму 13 336,62 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.5. договору сторони погодили, що замовник проводить розрахунок за надані послуги в поточному місяці після підписання Акту надання послуг двома частинами:

до 10-го числа місяця, що наступає за розрахунковим замовник оплачує не менше ніж 20% від вартості наданих послуг;

до 20-го числа місяця, що наступає за розрахунковим, замовник оплачує другу частину оплати, що дорівнює залишку від розміру вартості наданих послуг після сплати першої частини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Як підтверджено матеріалами справи, відповідач оплату вартості наданих позивачем послуг у повному обсязі та у строки передбачені договором не здійснив, у зв`язку із чим, заборгованість відповідача за договором №3/3415-Ж-19 про вивезення та знешкодження (захоронення)твердих побутових відходів (ТПВ) від 02.01.2019 становить 13 336,62 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем належними та достатніми доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов`язання за договором №3/3415-Ж-19 про вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів (ТПВ) від 02.01.2019 у розмірі 13 336,62 грн підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 13 336,62 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача, нараховані за період з 20.04.2020 по 20.07.2020, пеня у сумі 317,00 грн, 3% річних у сумі 68,65 грн, інфляційне збільшення у сумі 30,06 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з п. 6.5. договору, у разі затримки оплати за надані послуги замовник сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати. При цьому сторони домовились, згідно ст. 232 Господарського кодексу України, що штрафні санкції, передбачені даним пунктом цього Договору, нараховуються перевізником протягом 3 (трьох) років від дня, коли зобов`язання мало бути виконано замовником.

Проаналізувавши зміст наведеного пункту договору, враховуючи наведені приписи законодавства, судом встановлено, що за прострочення оплати послуг сторонами погоджено відповідальність у вигляді пені.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за визначені позивачем періоди за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" судом встановлено, сума пені є арифметично вірною, у зв`язку із чим, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Суд перевіривши розрахунок позивача 3% річних у сумі 68,65 грн та інфляційних у сумі 30,06 грн., встановив, що сума 3% річних та інфляційних є арифметично вірними, у зв`язку із чим, позовні вимоги у цій частині також підлягають задоволенню.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені вище обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Володар-Роз до Товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія Житлокомфорт про стягнення заборгованості у розмірі 13 336,62 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія Житлокомфорт (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 48, офіс 26, ідентифікаційний код 42632554) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Володар-Роз (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 15; ідентифікаційний код 21701113) заборгованість у сумі 13336,62 грн, пеню у сумі 317,00 грн, інфляційне збільшення суми боргу у сумі 30,06 грн, 3% річних у сумі 68,65 грн та судовий збір у сумі 2102,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Дата складення повного тексту рішення: 12.10.2020.

Суддя О.В. Гулевець

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення12.10.2020
Оприлюднено16.10.2020
Номер документу92201389
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/11368/20

Рішення від 12.10.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Гулевець О.В.

Ухвала від 10.08.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Гулевець О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні