Ухвала

від 15.10.2020 по справі 200/14778/19-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 200/14778/19-а

адміністративне провадження № К/9901/24591/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О.О.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління державної податкової служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року у справі №200/14778/19-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальності "Димитровський експериментально-механічний завод" до Головного управління державної податкової служби у Донецькій області, про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.2019 року №000137513,

УСТАНОВИВ:

ТОВ "Димитровський експериментально-механічний завод" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому просив визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області № 000137513 від 07.11.2019, яким ТОВ Димитровський експериментально-механічний завод було збільшено суму грошового зобов`язання позивача на загальну суму 2733182,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в розмірі 1366591,00 грн., що в загальній сумі складає 4099773,00 грн..

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2020 року, залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області форми Р від 07.11.2019 року № 000137513 про нарахування товариству з обмеженою відповідальністю Димитровський експериментально-механічний завод штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 366 591,00 грн. у зв`язку із збільшенням суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 2 733 182,00 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Донецькій області на користь позивача понесені судові витрати з судового збору у розмірі 19 210,00 грн.

28 вересня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління державної податкової служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року у справі №200/14778/19-а.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно із пунктом другим частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Скаржник у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного суду від 14.05.2019 № 825/3990/14 Верховний Суд дійшов висновку, що: Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних

документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості * товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Скаржник цитує висновки Верховного Суду про те, які обставини можуть свідчити про відсутність реального характеру господарських операцій та які докази мають це підтверджувати. Відповідач вважає, що обставини справи досліджені в неповному обсязі, без надання оцінки кожному окремому доказу та їх сукупності.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на висновки викладені в постановах Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі №825/3990/14, оскільки висновки судів попередніх інстанцій у цій справі і у наведених скаржником судових рішеннях суду касаційної інстанції, свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Подібність правовідносин між цією справою та наведеними в касаційній скарзі скаржник не доводить.

Фактично, доводи касаційної скарги зводяться до того, що на переконання скаржника суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази.

На обґрунтування визначеної підстави скаржник виклав обставини справи, норми Податкового кодексу України з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Посилання касатора на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.

У цілому його доводи зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.

Наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справ, установлених судами, та стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а доводи касаційної скарги щодо неврахування судами зазначених постанов зводяться до незгоди із наданою судом правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, що не є належним обґрунтуванням наведених скаржником підстав для касаційного оскарження судового рішення - пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Окрім цього, тотожність застосування норми (норм) права у подібних правовідносинах скаржником не доведена.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи

Крім того, скаржник як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначивши при цьому, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, а також не врахували висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 лютого 2013 року у справі №К9991/57397/11, та від 12 листопада 2013 року у справі №К800/32733/13.

Суд звертає увагу на те, що Вищий адміністративний суд України не є судом, висновки якого відповідно до вимог процесуального закону мають бути враховані судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні ними судових рішень. Крім того, скаржник не вказує яку норму матеріального права неправильно застосвано судами попередніх інстанцій, не зазначає висновки Верховного Суду, які не враховані судами, тощо.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Посилання на постанови Верховного Суду в частині надання правової оцінки доводам контролюючого органу не є свідченням застосування судом апеляційної інстанцій у цій справі норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо належного оформлення касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

У касаційній скарзі скаржник повинен зазначити постанови Верховного Суду у яких викладені висновки, від яких скаржник вважає за необхідне відступити та обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління державної податкової служби у Донецькій області підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року у справі №200/14778/19-а.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління державної податкової служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року у справі №200/14778/19-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальності "Димитровський експериментально-механічний завод" до Головного управління державної податкової служби у Донецькій області, про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.2019 року №000137513- повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Шишов