Рішення

від 13.10.2020 по справі 753/14204/20

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/14204/20

провадження № 2/753/7492/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Комаревцевої Л.В.

за участю секретаря -Гаврилюк О.В.

без участі сторін

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Моя графіка (ідентифікаційний код юридичної особи 37388154) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,

в с т а н о в и в :

У серпні 2020 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ Моя графіка (ідентифікаційний код юридичної особи 37388154) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.

Позивач зазначив, що він з 15.02.2017 працював у ТОВ Моя графіка на посаді начальника виробництва.

У подальшому, а саме 11.03.2020, у зв`язку із оголошенням карантину керівництвом відповідача ОСОБА_1 було оголошено про тимчасове припинення роботи підприємства з 12.03.2020.

В червні 2020 року позивач на Порталі електронних послуг Пенсійного фонду України виявив, що за даними ПФУ 11.03.2020 його звільнено з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. Проте, позивач жодних заяв про звільнення його з роботи в ТОВ Моя графіка не подавав, наказау про своє звільнення не отримував, у зв`язку із чим вважає таке звільнення незаконним, просить скасувати наказ про звільнення, поновити його на роботі та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток у сумі 26829, 00 грн.

Ухвалою суду від 31.08.2020 відкрито провадження по справі. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Моя графіка" надати до суду у строк встановлений для відзиву завірені копії наказів про прийняття на роботу ОСОБА_1 та звільнення з роботи; копію заяви про звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі п.1,ч.1 ст. 36 КЗпПУ; довідку про середньоденну та середню заробітну плату за останні 2 місяці, що передували звільненню з роботи.

Відповідачем копію ухвали отримано 08.09.2020, разом з тим вимоги ухвали суду не виконано.

Позивач надав до суду заяву про заочний розгляд справи та стягнення на його користь витрат на професійну правничу (правову) допомогу.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений в установленому законом порядку, заяв про участь у розгляді справи не надійшло.

Суд вивчивши заяву позивача, дослідивши матеріали справи, вважає за можливе провести заочний розгляд справи та частково задовольнити позовні вимоги.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 15.02.2017 було прийнято на роботу в Товариство з обмеженою відповідальністю Моя графіка , ідентифікаційний код юридичної особи 37388154 на посаду начальника виробництва.

У подальшому, а саме 11.03.2020, у зв`язку із оголошеним Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 карантином керівництвом відповідача ОСОБА_2 , а також іншим працівникам ТОВ Моя графіка було оголошено, що з 12.03.2020 підприємство тимчасово припиняє свою роботу. При цьому про дату відновлення роботи ТОВ Моя графіка будь-яких відомостей позивачу надано не було.

У червні ОСОБА_2 з метою з`ясування своїх доходів на Порталі електронних послуг Пенсійного фонду України за гіпер-посиланням https://portal.pfu.gov.ua/ виявив, що за даними ПФУ 11.03.2020 його звільнено з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України.

При цьому факт перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з ТОВ Моя графіка та його звільнення з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, окрім роздруківки скрін-шота з Портала електронних послуг Пенсійного фонду України, доводиться і копією Індивідуальних відомостей про застраховану особу за формою 5-ОК, які міститься у матеріалах справи.

Встановленим судом фактам відповідають трудові правовідносини, які регулюються Конституцією України та Кодексом законів про працю України.

За нормами ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП як одну з підстав для припинення трудового договору визначено угоду сторін.

Правова природа угоди сторін сама по собі є вільним волевиявленням обох сторін трудового договору, визначених положеннями ст. 21 КЗпП України, а саме працівником та власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою.

При цьому угода - це дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і розуміє під собою вільне волевиявлення обох сторін, а волевиявлення - засіб, яким особа має намір досягти певних юридичних результатів і пов`язується із вчиненням фактичних дій. При цьому дія - це зовнішнє вираження волі і свідомості людей. Отже із наведеного випливає, що у разі домовленості, яка включає в себе наявність угоди, вільного волевиявлення та вчинення певних дій, між працівником і власником підприємства, установи організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у своїй постанові від 26.10.2016 у справі № 6-1269цс16 розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін. Однак не зважаючи на таку природу розірвання трудового договору за угодою сторін ОСОБА_2 з жодною ініціативою щодо розірвання трудового договору із відповідачем не виступав, ніяких заяв про таке звільнення на адресу ТОВ Моя графіка не направляв, таких не писав та не підписував. В свою чергу жодних пропозицій про звільнення за угодою сторін, на яку б надійшла згода позивача, від ТОВ Моя графіка на адресу ОСОБА_2 не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Одночасно, за положеннями частини четвертої згаданої статті у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд своєю ухвалою від 31.08.2020 у даній справі зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю Моя графіка надати до суду завірені копії наказу про звільнення позивача з роботи та заяви про звільнення ОСОБА_2 з роботи на підставі п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України.

Однак відповідачем такі документи надано не було у зв`язку із чим суд вважає, що факт неподання позивачем відповідачу заяви про його звільнення за угодою сторін є встановленим.

Отже із наведеного вбачається, що звільнення з роботи позивача відповідачем, яке було здійснено останнім 11.03.2020 є протиправним, оскільки останнє було здійснено без згоди позивача та його волевиявлення. При цьому копії наказу про звільнення матеріали справи не містять.

Окрім цього, згідно норм ч. 1 ст. 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, виходячи з незаконності звільнення ОСОБА_2 з роботи, про яку йдеться вище, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про його поновлення на роботі на посаді - начальник виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю Моя графіка . Щодо вимог про скасування наказу, суд відмовляє, оскільки такий наказ суду не надавався, як доказ.

Водночас, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Нормами ст. 27 Закону України Про оплату праці від 24.03.1995 № 108/95-ВР визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно підпункту з пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (надалі - Порядок) цей порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках вимушеного прогулу.

За положеннями абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку).

Відповідно до інформації, яка міститься в Індивідуальних відомостях про застраховану особу за формою 5-ОК, які містяться у матеріалах справи, заробітна плата ОСОБА_2 за січень 2020 року складала 5 000, 00 грн. та за лютий 2020 року - 5 000, 00 грн. Таким чином середній заробіток ОСОБА_2 за два останні місяці, які передували звільненню складала 5 000, 00 грн.

Водночас кількість робочих днів у січні 2020 року складала 21 день, у лютому 20 днів, а загалом - 41 робочий день. Отже середньоденний заробіток ОСОБА_2 за січень-лютий 2020 року складає: (5000+5000)/41= 243, 9 грн.

За період з 11 березня 2020 року по 18 серпня 2020 року, тобто на день подання позовної заяви, кількість робочих днів складає 110 робочих днів, за які середній заробіток за час вимушеного прогулу складає: 110 робочих днів х 243, 9 грн. (розрахунок середньоденної заробітної плати) = 26 829, 00 грн.

Отже, ураховуючи протиправність звільнення Позивача з роботи з ТОВ Моя графіка суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 26 829 грн. 00 коп.

Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Між ОСОБА_2 та адвокатом Кірюшиним А.А. 17.06.2020 укладено договір про надання правової допомоги. Позивач подав заяву про стягнення судових витрат за надання правової допомоги, долучив копії договору про надання правової допомоги, акту виконаних робіт по договору від 13.10.2020 та квитанції до прибуткового касового ордеру № 53 від 13.10.2020.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява про стягнення витрат на правову допомогу підлягає задоволенню, заявлені витрати на професійну правничу допомогу пов`язані саме з розглядом справи в суді та є співмірними із складністю справи, а розмір заявлених витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, виходячи з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до п. 2 ч. 2ст. 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвокат має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

А відтак, витрати на професійну допомогу підлягають стягненню у повному розмірі.

Таким чином суд з`ясувавши фактичні обставини справи у їх поєднанні із відповідними нормами матеріального та процесуального права, вважає, позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 263, 265, 280, 285, 280-289 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Моя графіка про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку - задовольнити частково.

Визнати протиправним звільнення ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 з посади - начальник виробництва в Товаристві з обмеженою відповідальністю Моя графіка , яке знаходиться за адресою: вул. Вербицького, 16, оф. 2, м. Київ, 02121, ідентифікаційний код юридичної особи: 37388154.

Поновити ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 з 11.03.2020 на посаді - начальник виробництва в Товаристві з обмеженою відповідальністю Моя графіка , яке знаходиться за адресою: вул. Вербицького, 16, оф. 2, м. Київ, 02121, ідентифікаційний код юридичної особи: 37388154.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Моя графіка , яке знаходиться за адресою: вул. Вербицького, 16, оф. 2, м. Київ, 02121, ідентифікаційний код юридичної особи: 37388154 на користь ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 26829, 00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Моя графіка , яке знаходиться за адресою: вул. Вербицького, 16, оф. 2, м. Київ, 02121, ідентифікаційний код юридичної особи: 37388154 на користь ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 судові витрати понесені за надання правової допомоги у справі № 753/14204/20 у сумі 10 000, 00 грн.(десять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Моя графіка , яке знаходиться за адресою: вул. Вербицького, 16, оф. 2, м. Київ, 02121, ідентифікаційний код юридичної особи: 37388154 на користь ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 судовий збір в сумі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.)

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Моя графіка про скасування наказу про звільнення - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст судового рішення складено 13.10.2020

Суддя Л.В. Комаревцева