Рішення

від 15.10.2020 по справі 573/349/20

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/349/20

Номер провадження 2/573/167/20

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 жовтня 2020 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді - Замченко А.О.,

з участю секретаря - Півньової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Фермерського господарства Коваленко Тетяна Миколаївна до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Білопілля Агро про визнання недійсним договору оренди,

в с т а н о в и в :

26 лютого 2020 року ФГ Коваленко Т.М. звернулося до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ Білопілля Агро з позовом, в якому вказує, що 03 червня 2005 року між ФГ Коваленко Т.М. і ОСОБА_3 строком на 20 років укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,97 га з кадастровим номером 5920688200:02:001:0057. Цього ж дня підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, а 22 грудня 2006 року договір зареєстровано в Білопільському відділі Сумської регіональної філії ДП Центр ДЗК . Умовами договору було встановлено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для змін умов або розірвання договору. 10 січня 2019 року представник ФГ Коваленко Т.М. звернувся до органу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно з метою реєстрації права оренди на вказану земельну ділянку. Але 15 січня 2019 року державний реєстратор відмовив у реєстрації права оренди через те, що право оренди вказаної земельної ділянки вже зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухому майно 01 грудня 2016 року. У подальшому було встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 набули права спільної часткової власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 та 15 грудня 2010 року уклали з ТОВ Білопілля Агро договір оренди землі №223 сп, хоча на той час, як і зараз земельна ділянка перебуває в оренді ФГ Коваленко Т.М. на підставі чинного договору оренди землі від 03 червня 2005 року.

Посилаючись на те, що укладений між відповідачами договір оренди порушує права ФГ Коваленко Т.М. на користування спірною земельною ділянкою, просить визнати його недійсним.

Ухвалою судді Білопільського районного суду Сумської області від 03 березня 2020 року відкрито провадження в справі та витребувано в ТОВ Білопілля Агросвіт договір оренди землі від 15 грудня 2010 року №223 сп.

10 липня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву ТОВ Білопілля Агро , в якому представник товариства вказує, що про використання спірної земельної ділянки ТОВ Білопілля Агро знало з 13 травня 2011 року, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Представник позивача ФГ Коваленко Т.М. - адвокат Ломака Ю.М. у судовому засіданні позов підтримав.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а. с. 126, 128). Про причини неявки суд не повідомили, відзив не надіслали.

Представник відповідача ТОВ Білопілля Агро - Подибайло А.Ю. просив відмовити в задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Заслухавши представника позивача ФГ Коваленко Т.М. - адвоката Ломаку Ю.М., представника відповідача ТОВ Білопілля Агро - Подибайла А.Ю., свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи, суд приходить наступного висновку.

Судом встановлено, що на підставі рішення 6 сесії 23 скликання Супрунівської сільської ради від 04 травня 1999 року ОСОБА_3 передано в приватну власність земельну ділянку загальною площею 4,1260 га, яка складається із земельних ділянок площею 3,97 га та 0,16 га, розташовану на території Супрунівської сільської ради, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, про що 31 травня 1999 року видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ЯБ №335423 (а. с. 7-8). Земельна ділянка має номер 302.

03 червня 2005 року між ОСОБА_3 і ФГ Коваленко Т.М. укладено договір оренди земельної ділянки, на підставі якого ОСОБА_3 передала підприємству в оренду земельну ділянку загальною площею 3,97 га з кадастровим номером 5920688200:02:001:0057. Договір було укладено строком на 20 років по 03 червня 2025 року. Цього ж дня було складено та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки (а. с. 5-7, 10).

Відповідно до умов договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації.

22 грудня 2006 року вказаний договір було зареєстровано у Білопільському відділі Сумської регіональної філії, про що в Державному реєстрі земель зроблено запис за №4592 (а. с. 7, 10).

Державна реєстрація договору оренди землі від 03 червня 2005 року, яка була проведена Білопільським відділом Сумської регіональної філії ДП Центр ДЗК , здійснена відповідно до чинного на час її проведення законодавства. Тобто, вказаний договір оренди землі набув чинності з моменту державної реєстрації права оренди позивача у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, а саме: 22 грудня 2006 року.

Смерть орендодавця та перехід права власності до його спадкоємців відповідно до положень вказаного договору не є підставою для його розірвання. Така підстава не зазначена й у статті 31 Закону України Про оренду землі та у статті 141 ЗК України в редакціях, які діяли як на час укладення договору, так і зараз.

Також судом встановлено, що 15 грудня 2010 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як спадкоємцями ОСОБА_3 , які успадкували земельну ділянку з кадастровим номером 5920688200:02:001:0057 в рівних частинах, і ТОВ Білопілля Агро укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 20 років (а. с. 42-49, 74-79). Вказаний договір був зареєстрований у відділі Держкомзему в Білопільському районі 19 травня 2011 року за №592068824000971 (а. с. 77).

Крім того, право оренди спірної земельної ділянки за ТОВ Білопілля Агро зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухому майно 01 грудня 2016 року (а. с. 12 зв.).

13 травня 2011 року в присутності генерального директора Донченка І.Ф., головного агронома ОСОБА_6 ТОВ Білопілля Агро і головою ФГ Коваленко Т.М. - ОСОБА_4 було проведено погоджувальну раду, на якій представники сторін погодили площі земель сільськогосподарського призначення на території Супрунівської сільської ради, які перебувають в оренді. Учасники наради дійшли згоди щодо можливості поділу земель з метою раціонального використання земель Супрунівської сільської ради та уникнення непорозумінь при їх обробітку. Терміном на 1 рік з дня підписання протоколу вимоги однієї із сторін паї площею 44 га відходять у користування ТОВ Білопілля Агро згідно зі схемою №1, винесеною на карті Супрунівської сільської ради синім кольором, а ФГ Коваленко Т.М. - відходять у користування паї загальною площею 44 га, позначені червоним кольором. Згідно з вказаним протоколом спірна земельна ділянка № НОМЕР_1 була передана позивачем у користування ТОВ Білопілля Агро (а. с. 89-91).

У судовому засіданні в якості свідка була допитана ОСОБА_4 , яка показала, що вона являється головою ФГ Коваленко Т.М. . В її чоловіка ОСОБА_5 з 1993 року було право підпису документів, про що вона видавала відповідне розпорядження, також про це є відповідний запис у реєстрі. Підпис у протоколі наради щодо врегулювання питань по користуванню землею від 13 травня 2011 року не її. Ні про які обміни землею з ТОВ Білопілля Агро вона не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_5 суду показав, що він керуючий ФГ Коваленко Т.М. . Підпис у протоколі наради щодо врегулювання питань по користуванню землею від 13 травня 2011 року на його не схожий.

15 січня 2019 року державним реєстром Відділу ЦНАП Миколаївської селищної ради Білопільського району Деркачем М.В. за результатами розгляду заяви представника ФГ Коваленко Т.М. від 10 січня 2019 року прийнято рішення про відмову фермерському господарству в державній реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5920688200:02:001:0057 у зв`язку із суперечністю заявленого права та права вже зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухому майно 01 грудня 2016 року (а. с. 11).

Відповідно до ст. ст. 1, 13 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 14 вказаного Закону договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. ст. 18, 20 зазначеного Закону в редакції, яка діяла час укладення договору між ФГ Коваленко Т.М. і ОСОБА_3 , договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

У статті 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ст. 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

На час укладення договору оренди землі між ФГ Коваленко Т.М. та ОСОБА_3 діяли Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року №2073, який втратив чинність 05 серпня 2011 року, відповідно до якого забезпечення реєстрації договорів оренди покладалася на відповідні державні органи земельних ресурсів, а також - Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затверджений наказом Держкомзему України від 02 липня 2003 року №174, який втратив чинність з 20 серпня 2012 року.

Таким чином, державна реєстрація договору оренди землі від 03 червня 2005 року, яка була проведена Білопільським відділом Сумської регіональної філії ДП Центр ДЗК , здійснена відповідно до чинного на час її проведення законодавства.

Тобто, вказаний договір оренди землі від 03 червня 2005 року набув чинності з моменту державної реєстрації права оренди позивача в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, а саме: 22 грудня 2006 року.

Указаний договір не розірваний, не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, а тому є чинним на даний час.

Смерть орендодавця та перехід права власності до його спадкоємців відповідно до положень вказаного договору не є підставою для його розірвання. Така підстава не зазначена й у статті 31 Закону України Про оренду землі та у статті 141 ЗК України в редакціях, які діяли на час укладення договору, так і зараз.

Разом з тим відповідно до статей 1216 і 1218 ЦК України до спадкоємця перейшло право власності на земельну ділянку, права й обов`язки орендодавця за договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

На даний час державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 3 вказаного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Згідно з п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 10 вказаного Закону, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

У той же час, матеріли справи не містять відомостей про те, що при здійсненні державної реєстрації оспорюваного договору оренди землі від 15 грудня 2010 року державний реєстратор виконав зазначені вимоги закону та перевірив відсутність державної реєстрації договору оренди на спірну земельну ділянку в органі, до компетенції якого раніше належали відповідні функції.

Відповідно до ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, в тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Фермерське господарство Коваленко Т.М. хоч і не є стороною договору оренди від 15 грудня 2010 року, але як орендар спірної земельної ділянки, має право на оспорювання цього договору, оскільки ці правочини порушують його переважне право на використання спірної земельної ділянки. Саме така правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 25 травня 2016 року в справі №6-605цс16 та в постанові від 23 листопада 2016 року в справі №594/153/16-ц.

Оскільки строк дії договору оренди від 03 червня 2005 року на час укладення спірного договору не припинив своєї дії, у судовому порядку недійсним не визнавався, умови його виконуються сторонами, правові підстави для його припинення відсутні, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не мали законних підстав укласти договір оренди цієї ж земельної ділянки з іншою особою.

Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року в справі №497/954/16-ц.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З огляду на положення ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Встановивши, що позовна давність пропущена без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цієї підстави, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. Саме така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі №575/476/16-ц.

Представник ТОВ Білопілля Агро - Подибайло А.Ю. заявив клопотання про застосування позовної давності, мотивуючи його тим, що про договір оренди від 15 грудня 2010 року, укладений між ТОВ Білопілля Агросвіт і ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , позивач дізнався 13 травня 2011 року під час наради щодо врегулювання питань по користуванню землею. Але суд вважає зазначені доводи безпідставними, оскільки під час зазначеної наради сторони погодили обмін земельними ділянками строком на 1 рік, а за два місяці до закінчення терміну користування земельними ділянками вони повинні були провести наступну погоджувальну раду щодо розподілу користування землею. Доказів того, що була проведена наступна погоджувальна рада суду надано не було. Крім того, з вказаного протоколу не вбачається, що відповідач повідомив позивача про укладення спірного договору від 15 грудня 2010 року.

Таким чином представником ТОВ Білопілля Агро не надано суду належних і допустимих доказів того, що про оспорюваний договір фермерське господарство знало з 13 травня 2011 року.

З огляду на викладене, враховуючи, що укладений між відповідачами договір порушує речове право позивача на спірну земельну ділянку, а відповідачем не доведено пропуску позивачем строку звернення до суду з вказаним позовом, суд вважає за необхідне позовні вимоги ФГ Коваленко Т.М. задовольнити та визнати недійсним договір оренди землі №223 сп, укладений 15 грудня 2010 року між ТОВ Білопілля Агро та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідачів на користь позивача по 700 грн. 67 коп. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Фермерського господарства Коваленко Тетяна Миколаївна (41860, Сумська область, Білопільський район, с. Ганнівка-Тернівська, код ЄДРПОУ 21119432 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_3 від 21 квітня 1998 року), Товариства з обмеженою відповідальністю Білопілля Агро (41852, Сумська область, Білопільський район, с. Коршачина, вул. Молодіжна, 1 А, код ЄДРПОУ 35103599) про визнання недійсним договору оренди задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі №233 сп, укладений 15 грудня 2010 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Білопілля Агро щодо земельної ділянки площею 3,97 га, з кадастровим номером 5920688200:02:001:0057, розташованої на території Супрунівської сільської ради, Білопільського району, Сумської області, право оренди за яким 01 грудня 2016 року зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 17755098.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Білопілля Агро на користь Фермерського господарства Коваленко Тетяна Миколаївна по 700 гривень 67 копійок судового збору з кожного.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 15 жовтня 2020 року.

Суддя -