Рішення

від 20.08.2020 по справі 757/10037/19-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/10037/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарях судових засідань Рябцової Ю.О., Ємець Д.О.

за участі:

представників позивача - ОСОБА_1

представника третьої особи ОСОБА_2 - адвоката Сай В.І

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу 757/10037/19-ц за позовом ОСОБА_3 до Регіонального сервісного центру МВС в місті Києві, Регіонального сервісного центру МВС в Дніпропетровській області, підрозділу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у м. Києві треті особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності та зобов`язання вчинити дії про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в обґрунтування якої зазначає, що на підставі договору купівлі-продажу №6200/17/003362, що був укладений з ТОВ Прогрес Автотрейд Київ , позивач придбав автомобіль Mercedes-benz ML63, 2008 року випуску, vin-code НОМЕР_1 , який в подальшому був зареєстрований на позивача та використовувався останнім.

Однак, 15.12.2018 року на території Харківської області, на стаціонарному посту у с.Валки, працівниками Національної поліції України автомобіль Mercedes-benz ML63, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачу, був вилучений, як такий, що перебуває у розшуку. В подальшому даний автомобіль був знятий з обліку, у зв`язку із скасуванням реєстрації та оформлення автомобіля на громадянику ОСОБА_5 , з чим не погоджується позивач, так як вважає, такі дії незаконними та просить суд:

- визнати право власності на транспортний засіб (автомобіль) MERCEDES-BENZ ML63, кузов НОМЕР_1 , 2008 року випуску, за ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 );

- визнати протиправним зняття з обліку та скасування реєстрації транспортного засобу MERCEDES-BENZ ML63, кузов НОМЕР_1 , 2008 року випуску, за ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), які вчинено Територіальним сервісним центром №8046 Регіонального сервісного центру МВС в місті Києві;

- визнати протиправними постановку на облік та реєстрацію транспортного засобу MERCEDES-BENZ ML63, кузов НОМЕР_1 , 2008 року випуску, за ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ), які вчинено 22.12.2018 року Територіальним сервісним центром №1243 Регіонального сервісного центру МВС України в Дніпропетровській області;

- зобов`язати Регіональний сервісний центр МВС в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код: 40112155) скасувати реєстрацію транспортного засобу MERCEDES-BENZ ML63, кузов НОМЕР_1 , 2008 року випуску, за ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ), яка здійснена 22.12.2018 року Територіальним сервісним центром №1243 Регіонального сервісного центру МВС України в Дніпропетровській області та зняти зазначений автомобіль з обліку;

- зобов`язати Регіональний сервісний центр МВС в місті Києві (ідентифікаційний код: 40112076) поставити на облік та зареєструвати транспортний засіб (автомобіль) MERCEDES-BENZ ML63, кузов НОМЕР_1 , 2008 року випуску, за ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 );

- стягнути на користь ОСОБА_3 судові витрати у справі солідарно з Регіонального сервісного центру МВС в м.Києві (ідентифікаційний код: 40112076) та з Регіонального сервісного центру МВС в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код: 40112155) за рахунок їх бюджетних асигнувань.

Ухвалою суду від 04.03.2019 заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову було задоволено частково та накладено арешт на транспортний засіб (автомобіль) MERCEDES-BENZ ML63, кузов НОМЕР_1 , 2008 року випуску, зареєстрований за громадянкою ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ), із забороною розпорядження та користування ним до розгляду справи по суті.

05 березня 2019 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження.

28.10.2019 ухвалою було закрито підготовче судове засідання та перейдено до розгляду справи по суті.

05.11.2019 представником Регіонального сервісного центра МВС в м. Києві було подано відзив, в якому зазначено, що відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог, оскільки 20.09.2018 РСЦ МВС в м. Києві отримано лист начальника СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області Гоптарєва О. І. про скасування операції перереєстрації транспортного засобу MERCEDES-BENZ ML63, кузов НОМЕР_1 , 2008 року випуску від 12.12.2017 та 16.11.2017, у зв`язку з тим, що відповідно до висновку експерта №28/1.1/349 від 03.08.2018, договір комісії №6200/17/003127 від 16.11.2017 містить ознаки підробки, а отже, є фіктивним.

Як наслідок, було скасовано державні реєстрації транспортного засобу MERCEDES-BENZ ML63, кузов НОМЕР_1 , 2008 року випуску від .2.12.2017 та 16.11.2017.

Тобто, на момент прийняття рішення про скасування державної реєстрації вказаного транспортного засобу у розпорядженні уповноважених осіб були беззаперечні документальні докази того, що транспортний засіб був зареєстрований (перереєстрований) за фіктивними документами.

Щодо визнання права власності на автомобіль, необхідно вказати, що державна реєстрація транспортних засобів не є державною реєстрацією прав власності на транспортний засіб у законодавчому розумінні цього поняття і не впливає на момент переходу права власності на транспортний засіб з таких підстав.

По-перше, законодавство не містить жодної вказівки власне на реєстрацію прав власності на транспортні засоби, їх складових частин , а лише говорить про державну реєстрацію самих транспортних засобів, їх складових частин. Цивільний кодекс України передбачає реєстрацію прав лише на нерухоме майно, і з цим фактом пов`язує перехід права власності на нього.

Крім того, ані Закон України Про дорожній рух , ані Порядок №1388 не пов`язують правову природу реєстрації транспортних засобів чи їх складових частин з переходом права власності на них.

По-друге, метою реєстрації транспортних засобів, їх складових частин органами РСЦ МВС є контроль за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів встановленим в Україні вимогам стандартів, правил нормативів, дотриманням вимог законодавства, що визначає порядок сплати податків, внесення інших обов`язкових платежів, використання транспортних засобів в умовах воєнного та надзвичайного стану, а також для забезпечення їх обліку та запобігання протиправним діям щодо них.

З врахуванням зазначених обставин справи, представник Регіонального сервісного центра МВС в м. Києві, просив відмовити в задоволенні позову.

02.12.2019 ухвалою суду було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача Регіонального сервісного центру МВС в Дніпропетровській області - Білявського В.Є. про закриття провадження у цивільній справі № 757/10037/19-ц.

29.01.2020 ухвалою суду було витребувано у Регіонального сервісного центру МВС в місті Києві інформацію стосовно власника транспортного засобу (автомобіль) MERCEDES-BENZ ML63, кузов НОМЕР_1 , 2008 року випуску.

04.02.2020 до суду надійшла відповідь від Регіонального сервісного центру МВС в місті Києві, про те, що новим власником даного автомобілю є ОСОБА_2

05.03.2020 з врахування того, що був змінений власник оспорюваного автомобіля, суд своєю ухвалою залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів, - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

01.07.2020 ухвалами суду, було залученно співвідповідача у справі, а саме: підрозділ Регіонального сервісного центру ГСУ МВС в м. Києві та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2

01.07.2020 ухвалою суду було забезпечено позов, шляхом повторного накладення арешту на автомобіль MERCEDES-BENZ ML63, кузов НОМЕР_1 , 2008 року випуску.

20.08.2020 в судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_2 - адвокат Сай В.І. подав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що третя особа їх не визнає, оскільки, як вбачається з договору від 16.11.2017 року ,між Товариством з обмеженою відповідальністю Прогрес Автотрейд Київ (комісіонером) та ОСОБА_5 (комітентом) був укладений договір комісії, за умовами якого комісіонер за дорученням комітента зобов`язується здійснити від свого імені продаж транспортного засобу-автомобіля марки Mercedes-Benz ML 63 2008 року випуску, VIN НОМЕР_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю Прогрес Автотрейд Київ 12.12.2017 року звернулось до ТСЦ з заявою про перереєстрацію транспортного засобу - автомобіля марки Mercedes-Benz ML 63 2008 року випуску, VIN НОМЕР_1 на нового власника за договором купівлі продажу № 6200/17/003362, внаслідок чого автомобіль був перереєстрований на позивача.

Постановою СВ Криворізького відділення поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області призначено почеркознавчу експертизу, відповідно до якої у ОСОБА_5 було відібрано експериментальні, вільні зразки підпису та експериментальні зразки почерку по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018040230000374 від 19.02.2018 року за ознаками ч.3 ст. 190 КК України.

Відповідно до висновку судового експерта Дніпропетровського науково - дослідного експертно криміналістичного центру МВС України №29/1.1/349 від 03.08.2018 року підпис від імені ОСОБА_5 в договорі комісії № 6200/17/003127 від 16.11.2017 виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою.

Оскільки вбачається, що ОСОБА_5 16.11.2017 року не укладала і не підписувала договір комісії, на підставі якого був укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу - автомобіль марки Mercedes-Benz ML 63 2008 року випуску, VIN НОМЕР_1 , правочин не є таким, що відповідає волевиявленню ОСОБА_5 . За таких обставин, договір комісії та купівлі-продажу, оформлений на підставі недійсного договору комісії, є нікчемними, оскільки при укладенні цих договорів було порушено вимоги ч.ч. 4, 5 ст. 203 ЦК України.

Таким чином, адвокат зазначає, що враховуючи, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів дійсності договору, на підставі якого позивач набув право власності на транспортний засіб, а підпис від імені ОСОБА_5 , розташований в договорі комісії № 6200/17/003127 від 16.11.2017 року, виконаний не ОСОБА_5 та як наслідок, позов не може підлягати задоволенню.

В судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги, з викладених підстав у позовній заяві.

В судовому засіданні представника третьої особи ОСОБА_2 - адвокат Сай В.І., підтримав позицію викладену у своїх письмових поясненнях, заперечував щодо задоволення позовних вимог.

Представники відповідачів про час та місце розгляду справи повідомлялись, шляхом направлення судових повісток та розміщенням інформації на сайті Печерського районного суду м. Києва, однак в судове засідання не з`явились.

Треті особи, а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, шляхом направлення судових повісток та розміщенням інформації на сайті Печерського районного суду м. Києва.

Згідно з висновками Європейського суду з прав людини, зазначених у рішенні у справі Вячеслав Корчагін проти Росії № 12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що 12.12.2017 року ОСОБА_3 , як покупець, за договором купівлі-продажу №6200/17/003362, що був укладений з ТОВ Прогрес Автотрейд Київ , придбав автомобіль Mercedes-benz ML63, 2008 року випуску, vin-code НОМЕР_1 (а.с.17-18).

ТОВ Прогресс Автотрейд Київ здійснювало продаж автомобіля на підставі договору комісії №6200/17/003362, що був укладений 12.12.2017 між позивачем та громадянином ОСОБА_6 (а.с.19-20).

Територіальним сервісним центром №8046, який є структурним підрозділом Регіонального сервісного центру МВС в місті Києві, на підставі договору купівлі продажу та заяви №131592785 від 12.12.2017 року здійснено державну реєстрацію транспортного засобу на ім`я позивача з видачею свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5 та державного номерного знака НОМЕР_2 (а.с.21-24).

Під час здійснення реєстраційних дій відбувалась перевірка автомобіля за Єдиним державним реєстром МВС, за результатами якої, не було виявлено будь-яких обставин, що унеможливлювали, обмежували чи робили протиправним набуття права власності на автомобіль (а.с. 22).

З часу реєстрації транспортного засобу до 15.12.2018 року, як зазначає позивач він безперешкодно та відкрито користувався ним.

15.12.2018 року на території Харківської області, на стаціонарному посту у с.Валки, працівниками Національної поліції України автомобіль Mercedes-benz ML63, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , яким позивач керував, був вилучений, як такий, що перебуває у розшуку.

Окрім цього, позивач вказує, що з листа-відповіді відповідача №31/26-47аз від 05.02.2019 року, останній дізнався, що 14.09.2018 автомобіль Mercedes-benz ML63, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , що належить останньому на праві власності, Територіальним сервісним центром №8046 був знятий з обліку, у зв`язку із скасуванням реєстрації (а.с.28).

Скасування реєстрації відбулось на підставі Висновку по результатам перевірки фактів викладених у листі начальника СВ Криворізького ВП ГУ НП в Дніпропетровській області щодо скасування реєстраційної операції з транспортним засобом MERCEDES-BENZ ML63, кузов НОМЕР_1 , яка мала місце 16.11.2017 року в ТСЦ №8046 РСЦ в м.Києві .

Висновком, зробленим на підставі звернення начальника СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області, зазначено про необхідність скасування реєстраційної операції, здійсненої на підставі підробленого документа та наступної операції - реєстрації авто на ім`я позивача.

Позивач вказує, що висновок вмотивовано тим, що в договорі комісії №6200/17/003127 від 16.11.2017 року, що укладений між ОСОБА_5 , як власником автомобіля Mercedes-benz ML63, 2008 року випуску, vin-code НОМЕР_1 , як Комітентом, та ТОВ Прогрес Автотрейд Київ , як Комісіонером, підпис від імені ОСОБА_5 виконано не нею, а іншою особою. Зазначена обставина ґрунтується на висновку судового експерта №28/1.1/349 від 03.08.2018 року, що надавався на підставі почеркознавчого криміналістичного дослідження у кримінальному провадженні №12018040230000374 від 19.02.2018 року (а.с.29-30).

Також, позивач вказує, що він 22.12.2018 року дізнався, що Територіальним сервісним центром №1243 Регіонального сервісного центру МВС України в Дніпропетровській області , автомобіль Mercedes-benz ML63, 2008 року випуску, vin-code НОМЕР_1 , поставлений на облік та зареєстрований за ОСОБА_5 .

Відтак, дії із скасування 14.09.2018 року Територіальним сервісним центром №8046 реєстрації автомобіля Mercedes-benz ML63, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , на ім`я позивача, та дії з реєстрації 22.12.2018 року Територіальним сервісним центром №1243 зазначеного автомобіля на ОСОБА_5 , свідчать про невизнання відповідачами належного позивачу права власності на зазначений автомобіль і це, відповідно, обмежує останнього, як власника, у реалізації такого права.

Таким чином, позивач вказує, що з моменту укладання договору №6200/17/003362 від 12.12.2017 року та передачі йому продавцем автомобіля Mercedes-benz ML63 2008 року випуску, vin-code НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , виникло права власності на цей автомобіль.

Також, позивач звертає увагу суду, що договір купівлі-продажу №6200/17/003362 від 12.12.2017 року про придбання ним автомобіля недійсним в судовому порядку не визнавався.

Не визнавались в судовому порядку недійсними також договори: комісії №6200/17/003127 від 16.11.2017 року, що укладено між гр. ОСОБА_5 та ТОВ Прогрес Автотрейд Київ ; купівлі-продажу №6200/17/003127 від 16.11.2017 року, що укладений між гр. ОСОБА_6 та ТОВ Прогресс Автотрейд Київ ; комісії №6200/17/003362 від 12.12.2017, що укладений між гр. ОСОБА_6 та ТОВ Прогресс Автотрейд Київ .

Отже правові підстави набуття позивачем права власності на автомобіль є неспростовними.

Позивач вважає, що з копій протоколів допиту ОСОБА_5 , як колишньої власниці, та її чоловіка ОСОБА_7 вони автомобіль передали ОСОБА_8 для його реалізації. Непорозуміння між ними сталось не з приводу незаконного заволодіння автомобілем, а з приводу неповернення ОСОБА_9 грошей, отриманих від реалізації автомобіля.

Відтак, на думку позивача, зазначені обставини повністю виключають можливість пред`явлення законних претензій та вимог з боку ОСОБА_5 з приводу витребування від нього майна, як від добросовісного набувача, внаслідок вибуття автомобіля з її володіння за її волею.

Відтак, позивач вважає, що саме йому належить право власності на автомобіль, скасування його реєстрації на його ім`я та зняття з обліку, а також вчинення реєстрації автомобіля на ім`я ОСОБА_5 відбувалось протиправно.

З врахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За загальним правилом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 328 ЦК України передбачено, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Частиною 1 ст. 210 ЦК України визначено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно зі ст. 19 Закону України Про автомобільний транспорт транспортні засоби, в тому числі легкові автомобілі підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Крім того, згідно Постанови судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16.12.2015 р. зокрема зазначено, що правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Згідно з Порядком здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200, оформлення на товарних біржах договорів купівлі-продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється з використанням облікованих відповідно у територіальному органі з надання сервісних послуг МВС і Держсільгоспінспекції бланків біржових угод.

Разом з тим, позов про визнання права власності є спеціальним або допоміжним речово-правовим засобом захисту права власності. Цивільне законодавство визначає особливості реалізації правомочності власника.

За правилами ст. 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Позивачем у позові про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову).

Отже ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

Відповідно частини 1 статті 321 Цивільного Кодексу України встановлено, що право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно положень ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частинами 1, 3 ст. 334 ЦК України визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій; державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів може проводитися через центри надання адміністративних послуг, що передбачено Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р. N 1388 у редакції постанови КМУ від 23.12.2009 року № 1371 зі змінами (надалі по тексту - Порядок).

За вимогами пункту 7 Порядку, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Як визначено пунктом 8 Порядку, державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів є, серед іншого, оформлені в установленому порядку:

- договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках;

- укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб;

- укладені та оформлені в центрах надання адміністративних послуг у присутності адміністраторів таких центрів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття прававласності на транспортний засіб;

- нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб;

- копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин.

Відповідно пунктів 33, 39 Порядку, перереєстрація транспортних засобів проводиться у разі отримання свідоцтва про реєстрацію замість утраченого або не придатного для користування, зміни їх власників, місця стоянки, місцезнаходження або найменування власників - юридичних осіб, місця проживання або прізвища, імені чи по батькові фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, а також у разі зміни кольору, переобладнання транспортного засобу чи заміни кузова, інших складових частин, що мають ідентифікаційні номери. При перереєстрації транспортних засобів у разі зміни їх власників зняття з обліку таких транспортних засобів не проводиться. У разі перереєстрації транспортного засобу свідоцтво про реєстрацію підлягає заміні на загальних підставах.

Таким чином, чинне законодавство встановлює правило, що право власності у набувача на автомобіль за укладеним договором купівлі-продажу виникає з моменту проведення державної реєстрації транспортного засобу.

Відповідно до ч.7 ст. 319 Цивільного кодексу України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, вставленого законом.

Згідно з статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно.

Підтвердження в суді права власності на майно здійснюється шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності або іншого речового права.

Згідно з ч.1 ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Пунктом 2 ч. 1 ст. 399 ЦК України передбачено, що право володіння припиняється у разі витребування майна від володільця власником майна або іншою особою.

Недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна (ст. 400 ЦК України) (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 145/145/17, провадження № 61-10089св18).

Так, з матеріалів справи вбачається, що станом на день розгляду позову, здійснюється досудове розслідування СВ Криворізьким ВП ГУНП в Дніпропетровській області кримінального провадження №12018040230000374 від 19.02.2018 року, стосовно встановлення факту щодо проведення перереєстрації транспортного засобу Mercedes-benz ML63, 2008 року випуску на громадянина ОСОБА_6 , з використанням підробленого документа, а саме: договору комісії укладено у суб`єкта господарювання ТОВ Прогрес Автотрейд Київ .

Тобто, органом досудового розслідування здійснюється перевірка обставин вчинення кримінального правопорушення, що приводить до висновку, що первісним власником автомобіля Mercedes-benz ML63, 2008 року, була ОСОБА_5 , на користь якої було скасовано реєстрацію автомобіля з позивача на ім`я останньої.

Таким чином, позивач вважає, що він є добросовісним набувачем, з чим суд в певній мірі може погодитись, проте з врахуванням того, що у власність ОСОБА_5 було повернуто даний автомобіль, який в подальшому був відчужений на нових власників,а саме: на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та останнього відомого власника ОСОБА_4 , можна прийти до висновку, що даний автомобіль був відчужений законним власником, а визнання вимог позивача тягне за собою порушення прав третіх осіб, які вданому ракурсі є добросовісними набувачами, а протилежного позивачем не доведено.

При цьому, суд враховує позицію позивача, що можливо незаконним шляхом посадові особи ТОВ Прогрес Автотрейд Київ або ж інші особи, які укладали з даним товариством договори, на підставі договору купівлі - продажу транспортного засобу та договору комісії ввели в оману, щодо законності продажу автомобіля, при цьому, суд роз`яснює, що вказані обставини лише можуть бути встановленні органом досудового розлідування, тому дане твердження є лише припущенням позивача, оскільки досудове розслідування кримінального провадження №12018040230000374 від 19.02.2018 року здійснюється відносно громадянина ОСОБА_6 , який незаконним шляхом відчужив авто, що призвело до правових наслідків та порушення прав третіх осіб.

Таким чином, суд вважає, що позивач в рамках зазначеного кримінального провадження може бути визнаний потерпілим у відповідності до норм КПК України, що в подальшому при судовому розгляді йому забезпечить право заявити позовні вимоги про відшкодування шокоди, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, або ж зверненутись до уповноваженого органу в порядку с. 214 КПК України.

Окрім іншого, суд звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст. 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Так, ч.1 ст. 42 ЦПК України зазначено, що у спорах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Частиною .3 ст. 58 ЦПК України зазначено, що юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.Такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц, у справі №727/1561/16-ц від 15 травня 2019 року.

Окрім цього, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не вірно визначено відповідачів, оскільки вимоги до Регіонального сервісного центру МВС в місті Києві, Регіонального сервісного центру МВС в Дніпропетровській області, підрозділу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у м. Києві, можуть бути розглянуті виключно в межах адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Разом з тим, участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового.

Таким чином, суд в даному випадку має вирішити спір лише в межах приватноправових відносин, що виникли між сторонами, які претендують на спірне майно, однак в ході розгляду справи строною позивача не було заявлено клопотань про заміну відповідача або ж залучення співвідповідача ОСОБА_10 , та в польшому нового власника ОСОБА_4 , при тому, що стороні позивача було роз`яснено, що дані особи є належними відповідачами, так як саме спір про визнання права власності по суті виникає між ними, а Регіональний сервісний центр МВС в місті Києві, Регіональний сервісний центр МВС в Дніпропетровській області, підрозділ Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у м. Києві, є в загальному виконавцем рішення суду, тобто в рамках вказаної справи зазначені структури, можуть брати участь у статусі третіх осіб, а щодо самостійного залучення відповідачів, законодавець не наділив суд такими повноваженнями, оскільки це є законним правом позивача.

Однак, при цьому, суд вбачає необхідність роз`яснити позивачу, що законодавець передбачив, належний захист його прав та інтересів щодо обставин, про які зазначає позивач, так як останній не позбавленний права подати позови про визнання договорів купівлі - продажу транспортного засобу та договору комісії недійсними та відшкодування шкоди до ТОВ Прогрес Автотрейд Київ або ж звернутись з позовними вимогами до належних відповідачів, подати колективний позов до зазначеного товариства.

Таким чином з зазначеного, суд звертає увагу позивача, що останній не позбавлений права на доступ до правосуддя, лише є необхідність у вірному способі звернення позивача до суду, при цьому, суд зауважує, що зазначене лише несе рекомендаційний характер, а позивач вправі визначитись та обирати спосіб захисту своїх прав на свій розсуд.

Так, ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Крім того, за змістом ч.1-3 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі Жушман проти України зазначається - Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності .

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Також у пункті 71 рішення у справі Пелекі проти Греції (Peleki v. Greece, заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що внутрішнє рішення суду може бути визначене як довільне з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене міркувань або якщо це міркування ґрунтується на явній помилці факту чи закону, допущеної національним судом, що призводить до заперечення справедливості (Moreira Ferreira v. Portugal (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

Водночас із цим слід зазначити, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також ЄСПЛ зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

З врахуванням зазначених обставин справи, суд вважає, що з посилань позивача, його права були порушенні, однак суд не уповноважений виходити за межі позовних вимог, тому, дане питання вирішує в рамках тих вимог, з якими звернувся позивач, а оскільки позивач помилково обрав спосіб захисту, коло учасників та не надав доказів, які б свідчили, що права ОСОБА_3 були порушенні саме відповідачами: Регіональним сервісним центром МВС в місті Києві, Регіональним сервісним центром МВС в Дніпропетровській області та підрозділом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у м. Києві.

Таким чином, суд приходить до висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 81, 89, 259, 263, 264, 265, 268, 274, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Регіонального сервісного центру МВС в місті Києві, Регіонального сервісного центру МВС в Дніпропетровській області, підрозділу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у м. Києві треті особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності та зобов`язання вчинити дії про визнання права власності - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляці йної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст судового рішення буде складено 20.08.2020.

Суддя Т.Г. Ільєва