Ухвала

від 13.10.2020 по справі 761/27323/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/27323/20

Провадження № 1-кс/761/17115/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представників власника майна адвокатів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12013110060002990 від 02.04.2013 р.,

В С Т А Н О В И В :

До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12013110060002990 від 02.04.2013 р.

В обґрунтування клопотання адвокат зазначає, що відповідно до ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 26.11.2018 року накладено арешт із забороною відчуження на земельну ділянку площею 22 га. для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3521486200:02:000:0082.

Також адвокат ОСОБА_6 зазначає, що арешт накладено необґрунтовано, оскільки ОСОБА_7 набуто право власності на земельну ділянку у законний спосіб на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.10.2015 року, ОСОБА_7 здійснює господарську діяльність, мета якої є отримання доходу (прибутку), сукупний дохід ОСОБА_7 становить 34344134, 50 гривень. Крім того, земельна ділянка не є речовим доказом у кримінальному провадженні; підозра ОСОБА_7 необґрунтована; ризики приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, з яким пов`язується необхідність арешту майна відсутні; жодні слідчі дії з ОСОБА_7 не проводяться, таким чином протиправно порушується право власності ОСОБА_7 та існують підстави для скасування арешту майна.

Адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав клопотання, просив скасувати арешт майна, зазначив, що ОСОБА_7 має достатній дохід для купівлі земельної ділянки, що підтверджує його законне право власності, земельна ділянка не є речовим доказом, підозра є необґрунтованою, в розумінні практики ЄСПЛ, ризики відчуження майна відсутні, ґрунтуються лише на припущеннях.

Адвокат ОСОБА_3 підтримав клопотання, вказав, що кримінальне провадження за підозрою ОСОБА_7 виділялося в окреме провадження, і доля речових доказів в ньому не визначалась, наразі досудове розслідування у кримінальному провадженні зупинене, жодні слідчі дії у кримінальному провадженні не проводяться, арешт накладено необґрунтовано, чим порушується право власності на правомірне володіння майном.

Прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо клопотання, зазначив про те, що в ході досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_7 не мав доходу для придбання земельної ділянки, земельні ділянка визнана речовим доказом у кримінальному провадження, крім того, арешт на земельну ділянку також накладався й з метою можливої конфіскації майна, як додаткового покарання, передбаченого санкцією ч.4 ст.190 КК України, і на даний час в арешті майна не відпала необхідність.

Слідчий суддя, вислухавши доводи сторін, вивчивши клопотання про скасування арешту майна та додані до нього матеріали, додатково долучені в судовому засіданні документи, дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що Державним бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12013110060002990, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.04.2013 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 5 ст. 368, ч. 3 ст. 368-2, ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 376-1, ч. 1 ст. 382 КК України.

Відповідно до ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 26.11.2018 року накладено арешт із забороною відчуження на земельну ділянку площею 22 га. для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3521486200:02:000:0082.

16.10.2018 року ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12013110060002990 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.209, ч.4 ст.190 КК України.

Відповідно до вимог ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

При цьому, у відповідності до ч.2, ч.3 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, зокрема, за наявності достатніх підстав вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Так, відповідно до вимог ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

З ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 26.11.2018 року вбачається, що при вирішенні питання про накладання арешту слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання органу досудового розслідування були достатні підстави вважати, що земельна ділянка площею 22 га. для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3521486200:02:000:0082є речовим доказом у кримінальному провадженні №12013110060002990 в розумінні ст.98 КПК України, тобто існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що таке майно є доказом злочину, а арешт майна необхідний з метою забезпечення збереження такого майна як речового доказу та потреби органу досудового розслідування виправдовували таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

При цьому, доводи захисників про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають дійсності, оскільки з наданих матеріалів вбачається, що арешт на майно накладено з метою забезпечення збереження речових доказів, та наявні достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям речового доказу .

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Крім того, ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12013110060002990 є підозрюваним у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за вчинення яких передбачена ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст.190 КК. При цьому, санкції ч. 4 ст.190 та ч. 3 ст. 209 КК передбачають додаткове покарання у виді конфіскації майна. З ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 26.11.2018 р. також вбачається, що арешт на вказану земельну ділянку накладався й з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, вжиття заходів щодо спеціальної конфіскації.

Так, на час розгляду слідчим суддею даного клопотання про скасування арешту майна, обставини, якими обґрунтовувався арешт не перестали існувати, а необхідність в подальшому продовженні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна не відпала, оскільки застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні на даний час.

Таким чином, слідчий суддя, розглянувши клопотання в межах питань, які були винесені на його розгляд, дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 про скасування арешту.

Керуючись ст.ст.174, 372, 392 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12013110060002990 від 02.04.2013 р.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя