Постанова

від 30.09.2020 по справі 186/883/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7608/20 Справа № 186/883/20 Суддя у 1-й інстанції - Демиденко С. М. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Кравченко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 13 липня 2020 року

по справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позовної заяви, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з заявою про забезпечення доказів до подання позовної заяви.

Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 13 липня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позовної заяви повернуто заявнику.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 13 липня 2020 року по справі №186/883/20, що перешкоджає подальшому розгляду провадженню у справі, та направити справу №186/883/20 для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 13 липня 2020 року від інших учасників справи до суду не надходило.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 10 липня 2020 року до канцелярії суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позовної заяви шляхом витребуванням з Першотравенського ВП Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області з матеріалів кримінального провадження, яке внесено до ЄРДР за №12020040380000235 від 08.06.2020 року належним чином посвідчену копію акту №426, складеного ПП "Комунальщик-2" (ОКПО 35284575), копію вимоги Першотравенського ВП Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області №51.1-3935 від 09.06.2020 року (підстава видачі акту №426, як зазначено у відповіді ПП Комунальщик-2) та копію протоколу обшуку її квартири АДРЕСА_1 .

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Так, згідно ст.116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Статтею 117 ЦПК України, визначені вимоги до заяви про забезпечення доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів зазначається: 1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомі відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти;

4) докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні;

5) обґрунтування необхідності забезпечення доказів;

6) спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази;

7) перелік документів, що додаються до заяви.

Як вбачається з поданої заяви про забезпечення доказів заявником в порушення вимог п.3 ч.1 ст.117 ЦПК України не зазначено повного найменування іншої сторони, а також якщо відомі відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження, поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Окрім цього, заявником в своїй заяві жодним чином не зазначено підстави, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Згідно із ч. 4 ст. 117 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Повертаючи ОСОБА_1 заяву про забезпечення доказів, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що заява про забезпечення доказів подана без додержання вимог статті 117 ЦПК України.

Твердження апелянта, що судом першої інстанції не в повному обсязі з`ясовані матеріали справи та не вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки суперечать матеріалам справи, а судом першої інстанції в свою чергу під час розгляду заяви ОСОБА_1 було всебічно і повно досліджено матеріали справи.

А тому, доводи апеляційної скарги не впливають на правильність ухвали суду першої інстанції, яка постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до рішення Проніна проти України № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення .

Ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 13 липня 2020 року - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

В.С.Городнича