Постанова

від 13.10.2020 по справі 2-515/10

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

13.10.20

22-ц/812/1647/20

Провадження №22-ц/812/1647/20

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 жовтня 2020 року м. Миколаїв

колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Царюк Л.М. та Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Біляєвою В.М.,

за участі боржника ОСОБА_1 , її представника- адвоката Бєліка С.В., представника стягувача - Скрипниченко Н.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції цивільну справу №2-515/10 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бєліка Сергія Валерійовича на ухвалу, яку постановив Заводський районний суд м. Миколаєва під головуванням судді Біцюк Андрія Володимировича у приміщенні цього суду 18 лютого 2019 року, повний текст якої складений 20 лютого 2019 року, постановлену за заявою Акціонерного товариства Мегабанк про видачу дубліката втраченого виконавчого листа у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Мегабанк до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про дострокове розірвання кредитного договору, стягнення заборгованості і неустойки та звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження ,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2008 р. Публічне акціонерне товариство Мегабанк (далі - ПАТ Мегабанк ), правонаступником якого є АТ Мегабанк , звернулося з позовом, який неодноразово уточнював, до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про дострокове розірвання кредитного договору, стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави.

Позов мотивовано тим, що 0 1 жовтня 2007 р. між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 273-14П/2007 (далі - Кредитний договір), за яким останній отримав 137 714 грн. кредитних коштів на придбання автомобіля, зі сплатою 18, 5 % річних на строк до 30 вересня 2014 р. Цього ж дня між банком та ОСОБА_2 укладено договір застави майна - автомобіля марки Mazda модель 3 1.6, реєстраційний № НОМЕР_1 , 2007 р. випуску, та договір поруки № 273-14П/2007-п, за яким ОСОБА_1 зобов`язалася відповідати перед банком за виконання ОСОБА_2 кредитних зобов`язань. Внаслідок невиконання позичальником кредитних зобов`язань станом на 25 листопада 2009 р. виникла заборгованість у розмірі 160 140 грн. 73 коп., з яких 122 446 грн. за тілом кредиту, 24 497 грн. 66 коп. заборгованість за відсотками, 3 043 грн. 15 коп. інфляційних збитків, 3% річних - 488 грн. 84 коп., 5 748 грн. 23 коп. пені та 3 916 грн. 85 коп. штрафу. Крім того, ОСОБА_2 порушив умови договору застави щодо обов`язкового страхування предмета застави, що призвело до нарахування 13771 грн. 40 коп. штрафу.

Посилаючись на зазначене, ПАТ Мегабанк просило розірвати Кредитний договір, стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 160140 грн. 73 коп. кредитного боргу, звернути стягнення на предмет застави з наданням прав зняття автомобіля з обліку в органах ДАІ та реалізації будь-якій особі за найвищою запропонованою ціною, стягнути з ОСОБА_2 13 771 грн. 40 коп. штрафу та відшкодувати 1777 грн. 62 коп. судових витрат.

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 квітня 2010 р. позов задоволено. Кредитний договір достроково розірвано, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 160140 грн. 73 коп. кредитного боргу, звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль марки Mazda модель 3 1.6, реєстраційний № НОМЕР_1 , 2007 р. випуску, стягнуто з ОСОБА_2 13 771 грн. 40 коп. штрафу, та з кожного по 901 грн. 31 коп. судових витрат.

У січні 2015 р. ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення, яка ухвалою суду від 27 квітня 2015 р. залишена без задоволення.

ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою на вказане заочне рішення, яка ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 18 червня 2015 р. була відхилена, а заочне рішення залишено без змін.

12 грудня 2018 р. АТ Мегабанк звернулося до суду із заявою про видачу дублікату втраченого виконавчого листа.

Заява мотивована тим, що на примусовому виконанні Заводського ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області (далі - Заводський ВДВС) перебувало виконавче провадження ВП № 44986702, відкрите на підставі виконавчого листа № 2-515, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 30 липня 2010 р., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Мегабанк заборгованості за кредитним договором в сумі 160 140 грн. 73 коп. 01 червня 2016 р. державним виконавцем Заводського ВДВС винесено постанову про закінчення виконавчого провадження в зв`язку з направленням виконавчого документа для подальшого виконання за належністю до Миколаївського районного відділу ДВС ГТУЮ у Миколаївській області. При цьому заявник не отримував ні постанову про відкриття виконавчого провадження, ні постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та оригінал виконавчого документа від Миколаївського районного відділу ДВС ГТУЮ у Миколаївській області. 13 червня 2018 р. стягувачем було направлено запит до Миколаївського районного відділу ДВС ГТУЮ у Миколаївській області з проханням розшукати та направити на адресу стягувача виконавчий лист, на який 22 червня 2018 р. Миколаївським районного відділу ДВС ГТУЮ у Миколаївській області було надано відповідь, що 13 червня 2016 р. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження. 19 липня 2018 р. стягувачем направлено запит до Заводського ВДВС з проханням повідомити, чи повертався на адресу відділу вищевказаним виконавчим лист, на що 26 листопада 2018 р. було отримано відповідь про те, що виконавчий лист до відділу не надходив, згідно даних АСВП на виконанні не перебуває. Згідно журналів вхідної кореспонденції Миколаївського ЦРВ АТ Мегабанк , Херсонського ЦРВ АТ Мегабанк та АТ Мегабанк (м. Харків) постанова про повернення виконавчого документа стягувачу та виконавчий лист за період з 01 червня 2016 р. по теперішній час до банку не надходила, що підтверджується довідкою. Наведене свідчить про те, що виконавчий лист втрачений при пересиланні.

Посилаючись на викладене, а також на те, що втрачений виконавчий лист входить до переліку документів, які обов`язкові до виконання органами ДВС, а своєчасне проведення виконавчих дій та обов`язків державного виконавця, наданих йому законом, можливе лише при наявності оригіналу виконавчого листа, АТ Мегабанк просило суд видати дублікат вищевказаного виконавчого листа.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 лютого 2019 р. заяву АТ Мегабанк задоволено.

Постановлено видати дублікат виконавчого листа по цивільній справі №2-515/10, який виданий 30 липня 2010 р. Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення в солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ Мегабанк заборгованість за кредитним договором в сумі 160140 грн. 73 коп.

Ухвала суду мотивована тим, що наявні у справі докази свідчать про те, що виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Мегабанк заборгованості за кредитним договором на даний час на виконанні не перебуває та втрачений при пересиланні не з вини стягувача, тому є підстави для задоволення заяви представника АТ Мегабанк Передерій В.В. про видачу дубліката втраченого виконавчого листа.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить ухвалу скасувати, оскільки вона постановлена з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в порушення вимог закону заява АТ Мегабанк розглянута без участі боржника ОСОБА_1 , яка не повідомлялась про час судового засідання, копію оскаржуваної ухвали ОСОБА_1 не отримувала. Крім того, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання по справі тривав з 30 липня 2010 року по 30 липня 2011 року, а суд може вирішувати питання видачі дублікату виконавчого листа виключно в межах строку, встановленого для його пред`явлення до виконання.

У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ Мегабанк просить залишити судове рішення без змін, а скаргу боржника ОСОБА_1 - без задоволення.

Відзив мотивований тим, що твердження апелянта про те, що згідно п. 5 ч. 1 ст. 21 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що діяла на 30 липня 2010 року) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: протягом року, якщо інше не встановлено законом прямо суперечить закону, оскільки на час видачі виконавчого листа, а саме - 30 липня 2010 року законом для виконавчих листів був визначений строк пред`явлення до виконання у три роки. Крім того відповідно до частини 5 Розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Отже строк пред`явлення виконавчого листа по справі не минув. У стягувача виникають сумніви щодо твердження апелянта та його представника про несвоєчасне повідомлення про час та місце розгляду справи № 2-515/10 та результати її розгляду, оскільки згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень представник ОСОБА_1 адвокат Бєлік С.В. неодноразово приймав участь протягом 2019-2020 років у судових засіданнях Заводського районного суду у цій справі, а в оскаржуваній ухвалі суд зазначив, що в судове засідання сторони не з`явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Представник стягувача звертає увагу на те, що кредитний договір № 273-14П/2007 від 01 жовтня 2007 року підписаний сторонами, які досягли згоди зі всіх істотних умов, боржник на теперішній час фактично безоплатно користується чужими грішми, що суперечить нормам ЦК, тоді як виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення боржника ОСОБА_1 , її представника, представника стягувача, дослідивши матеріали справи та перевіривши судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні .

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним положенням процесуального закону ухвала суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

В силу пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із пунктом 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, зокрема, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 обґрунтовує, в тому числі тим, що боржник ОСОБА_1 не була повідомлена судом про час та місце судового засідання, а копія судового рішення їй не направлялась.

Колегія суддів вважає такі аргументи доведеними.

Згідно із матеріалами справи заяву стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого листа АТ Мегабанк судом призначено до розгляду у судовому засіданні, з повідомленням сторін на 06 лютого 2019 року. У судове засідання учасники справи не з`явилися.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд вважав, що сторони в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду повідомлені належним чином.

Між тим, матеріали справи не містять будь-яких доказів повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання в порядку, визначеному статтями 128, 130 ЦПК України.

Вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 не була повідомлена про час та місце судового засідання в порядку, визначеному статтями 128, 130 ЦПК України, що в силу положень частини 3 статті 376 ЦПК України є безумовною підставою для скасування рішення у справі.

Щодо вирішення заяви стягувача по суті колегія суддів дійшла наступного.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (стаття 129-1 Конституції України).

Відповідно до частини 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Аналогічна норма містилась у частині 1 статті 14 ЦПК України 2004 року.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно з частиною 4 статті 10 ЦПК України.

Виконання судового рішення відповідно до рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконавчі листи викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, які входять до складу колегії).

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та Єдиного державного реєстру виконавчих документів, Положення про який затверджується спільним нормативно-правовим актом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України, із запровадженням яких відповідно до частини першої статті 1 розділу XII Прикінцеві положення ЦПК України вводяться в дію вимоги частини четвертої статті 431 ЦПК України щодо внесення виконавчого документу до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, функціонування якого виключає втрату виконавчого документа, порядок видачі дублікату виконавчого документу замість втраченого визначено розділом XIIІ Перехідні положення ЦПК України.

Як встановив суд першої інстанції і таке вбачається з матеріалів справи, 30 липня 2010 року Заводським районним судом м. Миколаєва на підставі заочного рішення цього ж суду від 27 квітня 2010 р. було видано виконавчий лист про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ Мегабанк 160140 грн. 73 коп. заборгованості за кредитним договором (том 2, а.с. 84).

18 квітня 2014 року державним виконавцем відділу ДВС Миколаївського РУЮ Іскяндеревою А.Ф. відкрито виконавче провадження № 43006112 щодо стягнення з ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ПАТ Мегабанк 160140,73 грн. заборгованості за кредитним договором (том 4, а.с. 6).

09 жовтня 2014 року старшим державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Барабановою О.В. на підставі вищевказаного виконавчого листа було відкрито виконавче провадження № 44986702 (том 2, а.с. 81).

01 червня 2016 року старшим державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Єлькіною О.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та направлення виконавчого документа для подальшого виконання за належністю до Миколаївського районного відділу ДВС ГТУЮ у Миколаївській області (том 2, а.с. 82).

Згідно із відповіддю Миколаївського РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області від 22 червня 2018 року 13 червня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження у зв`язку з тим, що виконавчий документ був пред`явлений до органу державної виконавчої служби не за місцем виконання рішення (том 2, а.с. 85).

19 липня 2018 року стягувачем направлено запит до Заводського ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області з проханням повідомити, чи повертався на адресу відділу вищевказаний виконавчий лист.

26 листопада 2018 року від Заводського ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області на вищевказаний запит отримано відповідь про те, що виконавчий лист до відділу не надходив, згідно даних АСВП на виконанні не перебуває (том 2, а.с. 86).

Посилаючись на те, що згідно даних журналів вхідної кореспонденції Миколаївського ЦРВ АТ Мегабанк , Херсонського ЦРВ АТ Мегабанк та АТ Мегабанк (м. Харків) постанова про повернення виконавчого листа стягувачу та виконавчий лист за період з 01 червня 2016 року не надходили, на підтвердження чого заявником надана довідка (том 2, а.с. 83), останній вважав, що виконавчий лист був втрачений при пересиланні, а тому є підстави для видачі його дублікату.

Пунктом 17.4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналізуючи пункт 17.4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 474/783/17 (провадження № 61-29св17), від 10 жовтня 2018 року у справі № 2-504/11 (провадження № 61-41846св18).

Верховний Суд виходить з того, що дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов`язково перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, та чи не втратило судове рішення законної сили

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 2-824/2009 (провадження № 61-5388св18).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 21 Закону України 606-XIV від 21 квітня 1999 року Про виконавче провадження в редакції, що діяла на час видачі виконавчого документу судом - 30 липня 2010 року (том 2, а.с. 84), виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років.

При видачі виконавчого листа у даній справі зазначений строк пред`явлення його до виконання - три роки.

Згідно зі ст. 22 Закону України Про виконавче провадження також у редакції, що діяла на час видачі виконавчого документу судом, строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: а) пред`явленням виконавчого документа до виконання; б) частковим виконанням рішення боржником; в) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

З 09 березня 2011 року набрав чинності Закон Про внесення змін до закону України Про виконавче провадження та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) від 04 листопада 2010 №2677-VI.

Згідно з пунктом 2 частини 1статті 22 Закону України Про виконавче провадження , в редакції, яка була чинною на час відкриття виконавчого провадження № 44986702 09 жовтня 2014 року (том 2, а.с. 81), виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у частині 1 цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 23 Закону України Про виконавче провадження у зазначеній редакції строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Тобто після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

За пунктом 4 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення закону №2677-VI, який набрав чинності з 09 березня 2011 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.

В силу частин 1, 4 статті 12 Закону України від 02 червня 2016 року 1404-VIII Про виконавче провадження , який набрав чинності 05 жовтня 2016 року, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону № 1404-VIII строк пред`явлення виконавчого документа до виконання - це період часу, в межах якого стягувач має право пред`явити виконавчий документ до примусового виконання.

Відповідно до пунктів 5, 7 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Таким чином, поширення норм закону на правовідносини щодо пред`явлення виконавчого документа до виконання залежить від часу видачі такого документа.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчий лист виданий 30 липня 2010 року, тобто строк пред`явлення виконавчого листа до виконання тривав до 31 липня 2013 року. Відповідно до постанови державного виконавця Заводського РВ ДВС Миколаївського міського управління юстиції у ВП № 44986702 виконавче провадження відкрито 09 жовтня 2014 року (том 2, а.с. 81).

У матеріалах справи немає інформації про оскарження ОСОБА_1 постанови державного виконавця Заводського РВ ДВС Миколаївського міського управління юстиції у ВП № 44986702 про відкриття виконавчого провадження від 09 жовтня 2014 року.

Згідно з постановою головного державного виконавця Заводського РВ ДВС Миколаївського міського управління юстиції у ВП № 44986702 від 01 червня 2016 року виконавче провадження закінчено, виконавчий документ направлений для подальшого виконання до Миколаївського районного відділу ДВС ГТУЮ у Миколаївській області ( том 2, а. с. 82).

Згідно повідомлення Миколаївського районного відділу ДВС ГТУЮ у Миколаївській області відмовлено у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-515/10, виданим 30 липня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ Мегабанк 160140,73 грн. боргу, постановою державного виконавця від 13 червня 2016 року у зв`язку із пред`явленням виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем виконання рішення.

З урахуванням наведених фактичних обставин та вимог закону після пред`явлення виконавчого листа до виконання у 2014 році відбулося переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, цей строк поновився після прийняття державним виконавцем постанови від 13 червня 2016 року і, відповідно, закінчився 14 червня 2019 року.

Тобто на день звернення стягувача із заявою про видачу дубліката виконавчого листа (12 грудня 2018 року) строк пред`явлення цього виконавчого листа до виконання не був пропущений.

Дослідивши наявні у справі докази, апеляційний суд вважає, що обставини, вказані стягувачем в заяві про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, підтверджені доказами та свідчать, що виконавчий лист був втрачений при пересилання органами державної виконавчої служби, тобто не з вини стягувача, на час звернення із заявою про видачу його дублікату рішення суду не виконано (такі обставини визнали в судовому засіданні учасники справи) і строк пред`явлення цього виконавчого листа до виконання не був пропущений, а за такого є передбачені законом підстави для видачі дубліката виконавчого листа.

Відтак, заява стягувача підлягає задоволенню.

Колегія суддів відхиляє аргументи апеляційної скарги стосовно того, що заявник звернувся до суду з пропуском строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, та суперечать встановленим обставинам справи, і висновки про таке викладені апеляційним судом раніше.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки скасування ухвали суду першої інстанції не призвело до задоволення вимог апеляційної скарги, відсутні передбачені ст. 141 ЦПК України підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 лютого 2019 року скасувати, постановити нове судове рішення.

Заяву Акціонерного товариства Мегабанк про видачу дубліката втраченого виконавчого листа у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Мегабанк до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про дострокове розірвання кредитного договору, стягнення заборгованості і неустойки та звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження задовольнити.

Видати Акціонерному товариству Мегабанк дублікат виконавчого листа по цивільній справі №2-515/10, виданого 30 липня 2010 року Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення в солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Мегабанк заборгованості за кредитним договором в сумі 160140,73 грн.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Л.М. Царюк

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складений 15 жовтня 2020 року