Рішення

від 19.07.2007 по справі 5089.2-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5089.2-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

19.07.2007Справа №2-13/5089.2-2007

За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю (підприємство) „Камиш-Бурун  Ремонт”  (98310, АРК, м. Керч, вул. Танкістів, 4  )

До відповідача -  Відкритого акціонерного   товариства „Кривбасрудоремонт”  (500029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.. Ногіна, 21)

Про визнання дійсним    договору купівлі-продажу, визнання права власності  

За зустрічним позовом  -  Відкритого акціонерного   товариства „Кривбасрудоремонт”  (500029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.. Ногіна, 21)

До відповідача :  Товариства з обмеженою   відповідальністю (підприємство) „Камиш-Бурун  Ремонт”  (98310, АРК, м. Керч, вул. Танкістів, 4  )

Про визнання недійсним  договору, зобов'язання повернути майно

                                                                                              Суддя  Жукова А. І.

ПРЕДСТАВНИКИ

За первісним позовом

Від  Позивача  - Петросенко І. М  ,  довіреність у справі.

Від  Відповідача – Затинацький  Е. Г.,  довіреність у справі.

За зустрічним позовом

Від  Позивача  - Затинацький Е. Г. ,  довіреність у справі.

Від  Відповідача – Петросенко І. М.,  довіреність у справі.

Сутність спору: у серпні 2004 року товариство з обмеженою відповідальністю “Камиш-Бурун Ремонт” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відкритого акціонерного товариства “Кривбасрудоремонт” про визнання дійсним договору від 29 жовтня 2002 року купівлі-продажу літніх будиночків бази відпочинку “Ельтиген” в м. Керч по вул. Г. Петрової № 5 та визнання права власності на певні літні будиночки, а саме: літній будиночок для відпочинку літ. Т-68,1 м2, навіси т, т-1, т-2; літній будиночок для відпочинку літ. Т-1-67,9 м2, навіси т-3, т-4, т-5; літній будиночок для відпочинку літ. Т-2-21,4 м2, навіси т-6; літній будиночок для відпочинку літ. Т-3-39,8 м2, навіси т-7; літній будиночок для відпочинку літ. Т-4-13,7 м2, навіси т-8,т-9; літній будиночок для відпочинку літ. Т-5-38,0 м2, прибудова  т-10, навіс т-11.

Відповідач подав зустрічний позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29 жовтня 2002 року, укладеного між сторонами, та повернення відкритому акціонерному товариству “Кривбасрудоремонт” нерухомого майна, що було предметом вказаного договору.             Справа розглядалась судами неодноразово.

            Останнім рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 6 червня 2006 року первісний позов задоволено частково. Визнано за позивачем право власності на наступне майно:  літній будиночок літ. Т-56 м2, навіси т-1, т-2, літній будиночок літ. Т-1-55,5 м2, навіси т-3, т-4, т-5; літній будиночок літ. Т-2-15,2 м2, навіс т-6; літній будиночок літ. Т-3-18,2 м2, навіс т-7; літній будиночок літ. Т-4-11,5 м2, навіси т-8, т-9; літній будиночок літ. Т-5-45,4 м2, прибудова т-10, навіс т-11, яке розташоване у м. Керч по вул. Г. Петрової, 5. В іншій частині в позові відмовлено. У зустрічному позові відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати.

Постановою Вищого Господарського суду України від 29.11.06 р. Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 6 червня 2006 року у справі № 2-20/5829.1-2006 скасовано, а справа направлена  на новий розгляд до того ж суду.  Справу  передано на розгляд  судді Жукової А. І, привласнено їй  номер  № 2-13/5089.2-2007.

При  новому розгляді справи  сторони уточнювали  свої підстави  щодо заявлених вимог  і надавали необхідні докази.

У судовому засіданні оголошувалась перерва.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представників  сторін, -

ВСТАНОВИВ:

За договором купівлі-продажу  від 29.10.02 р.  ВАТ „Кривбасрудоремонт”  зобов'язувалось передати  у власність ТОВ „Камиш-Бурун Ремонт”  літні будиночки  бази відпочинку „Ельтіген”  у м. Керчі по вул.. Г. Пертової,  № 5, а саме:  літній будиночок літ. Т-56 м2, навіси т-1, т-2, літній будиночок літ. Т-1-55,5 м2, навіси т-3, т-4, т-5; літній будиночок літ. Т-2-15,2 м2, навіс т-6; літній будиночок літ. Т-3-18,2 м2, навіс т-7; літній будиночок літ. Т-4-11,5 м2, навіси т-8, т-9; літній будиночок літ. Т-5-45,4 м2, прибудова т-10, навіс т-11,   в свою чергу ТОВ „Камиш-Бурун  ремонт”  зобов'язувалось  прийняти  майно  та сплатити  за нього ціну  згідно умов договору. Вартість  будиночків  для відпочинку  була визначена у розмірі 20831,00 грн.  Згідно акту прийому передачі літніх будиночків від 01.12.03 р.,  спірне майно було передано позивачу за первісним позовом.  Платіжним  дорученнями  № 107 від 25.08.04 р.  на суму  14746, 12 грн.   та  № 96  від  08.08.04 р.  на суму 1200 грн. позивачем перераховані грошові кошти  за літні будиночки, також сторони погодили залік  лізингових платежів  в якості оплати  за договором  25.07.02 р.  на суму 4884, 88 грн. Вказані обставини сторони не заперечували.

Стосовно заявлених  уточнених  позовних  вимог  суд прийшов до висновку  щодо їх   задоволення по наступним підставам.

Згідно вимог ст. 47 Цивільного кодексу УРСР (1963 р.), діючого на момент укладення угоди,   нотаріальне посвідчення   угоди купівлі-продажу від 29. 10.02 р. не вимагалось.  Позивач по первісному позову  виконав усі   обов'язки, передбачені умовами оспорюваної угоди  і діючим законодавством, зокрема повністю сплатив  відповідачу   погоджену суму і   прийняв  зазначене майно (літні будиночки)    01 грудня 2003 року.   Вказані дії вчинені Позивачем   цілком  правомірно і спрямовані  на добросовісне набування права власності щодо вказаного майна. Відповідно  до  статті  229  Цивільного кодексу УРСР (1963)  ВАТ  “Кривбасрудоремонт” як продавець майна при укладенні договору зобов`язаний був попередити покупця  ТОВ  “Камиш-Бурун-Ремонт”  про всі права третіх осіб на продаване  майно, в тому числі чи перебувало вказане майно в податковій заставі. Виконання  цієї умови закон покладає   виключно на продавця.   Відповідальність  за відчуження майна, яке перебуває в податковій заставі  без отримання  згоди податкової інспекції  м. Кривий Ріг,  спеціальне  податкове законодавство  покладає  згідно  вимог,     передбачених   п.  п.   8.6.4 п.  8.6 ст.  8 Закону  України  "Про   порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"  № 2181  також  виключно   на посадових   осіб Продавця майна,   як за ухилення від  оподаткування.  Таким чином, загальна відповідальність  за порушення податкового законодавства покладається  тільки   на порушника, тобто  на  ВАТ „Кривбасрудоремонт”,  шляхом застосування  санкцій, передбачених  спеціальним законом.   Оскільки правовідносини між сторонами по справі  продовжували існувати  після набрання чинності  Цивільного кодексу України  (2003 р.),  то   з урахуванням вимог, встановлених п. 4  Перехідних положень, до регулювання правовідносин застосовуються    норми права встановлені   ст. 5,  ч. 2 ст. 16,  ст. 392  Цивільного кодексу  України. З огляду на  відповідність  наведеним   вимогам  чинного законодавства  по набуттю   Позивачем   власності на зазначені  літні будиночки, оспорювань Відповідачем право власності   на придбане майно,  право власності    підлягає захисту  шляхом  визнання   такого права. Стосовно позовних вимог по  визнанню угоди дійсною, суд прийшов до висновку, що такий  спосіб захисту  цивільних прав не передбачений   законодавством.

Відносно  заявлених зустрічних позовних вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу  від 29.10.02 р.  та повернення майна, суд знаходить їх такими, що не підлягають задоволенню по таким  підставам.

В даному випадку ВАТ „Кривбасрудоремонт” вважає, що його право підлягає захисту припиненням правовідношення, як це передбачено ст.6 ЦК УРСР, оскільки оскаржуваний договір не відповідає закону  згідно вимог ст. 48  Цивільного кодексу. З договору купівлі-продажу майна виникають правовідносини між двома власниками цього майна –попереднім та наступним. Відповідно  до  п.7  та  п.22  частини  1  статті  92  Конституції  України виключно законами України визначаються правовий режим власності та засади цивільно-правової відповідальності.

Діюче  процесуальне законодавство, що регулює право на звернення до господарського суду, і яке, з огляду на предмет та підстави позову, має   важливе  значення при розгляді даного спору.

Згідно статті 1 ГПК України  юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Невиконання    обов'язків  продавця  майна, передбачених   ст.   229  Цивільного кодексу УРСР   ВАТ  “Кривбасрудоремонт”  при укладенні договору  купівлі-продажу нерухомого майна  щодо  публічного обтяження  майна (податкова застава)  скасовує його  можливість  звертатися з позовом про визнання недійсною такої угоди.

Звернення  до суду  з позовом про визнання угоди  ВАТ „Кривбасрудоремонт”   також зроблено з порушенням   спеціальної правоздатності  в процесі банкрутства.  Провадження у справі про банкрутство ВАТ Кривбасрудоремонт”, м Кривий Ріг  востаннє  було  порушено  Господарським судом Дніпропетровської області  02.03.05р.  Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2006 року у справі № Б26/28/05 (суддя Камша Н.М.) про визнання банкрутом ВАТ "Кривбасрудоремонт" за об'єднаною заявою  працівників ВАТ "Кривбасрудоремонт" визнано ВАТ "Кривбасрудоремонт" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на один рік до 11.04.2007 року

            Підстави для визнання угод недійсними у справі про банкрутство встановлені ст. ст.  17, 25  Закону  України   ”Про  відновлення плажеспроможності...” № 2343    і є вичерпними.  Розгляд справ  про визнання угод   недійсним здійснюється господарським судом  у процедурі провадження справи про банкрутство.  При цьому строк звернення до господарського суду відповідно до вимог    п. 11  ст.. 17, п. 1 ст. 25   Закону,  обмежений 6 місяцями, які передували  дню винесення Ухвали про санацію, тобто щодо угод, укладених після  01.09.04 року, тоді як заперечувана угода укладена в жовтні 2002 року.

          Доводи  і посилання   Позивача по зустрічному позову щодо підстав визнання угоди від 29.10.02 р.  недійсною  на факт перебування майна ВАТ „Кривбасрудоремонт”  у податковій заставі  і    наступне відчуження  визначеного  майна  без  отримання згоди податкових органів,  також суперечать  вимогам законодавства.

Закон України “Про порядок  погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181 встановлює вимогами  п.8.6.4 та п.17.1.8  відповідальність  у разі,   коли   платник   податків,   активи  якого  перебувають у податковій заставі,  відчужив   такі   активи  без попередньої  згоди податкового органу.  Крім того, законодавством передбачено право звернення до суду податкового органа. За п.11) ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби подають   до  судів  позови  до  підприємств,  установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход  держави коштів, одержаних ними за такими угодами.   Згідно матеріалів справи  та наданих ТОВ „Камиш-Бурун  Ремонт”  витягів  з Державного  реєстру обтяжень рухомого майна  від 17.07.07 р.  встановлено, що майно ВАТ „Кривбасрудоремонт  перебувало у податковій заставі  з 27.07.01 р.   Реєстрація у державному реєстрі обтяжень рухомого майна  на  невизначене  майно ВАТ „Кривбасрудоремонт”  відбулася   09.12.03 р.  за податковий борг  його  відокремленого підрозділу СПУ № 4  у м. Орджонікідзе.  Наступна реєстрація у Державному реєстрі  на всі активи   податкового  божника   зроблена 14.04.05 р.  стосовно його відокремленого підрозділу  БУ № 3  у м. Кривий Ріг.

Відтак, належними доказами про наявність податкової застави та публічного обтяження  на момент укладення спірної угоди в жовтні 2002 року і її   реальному  виконанні 01.12.03 р. могли бути докази про суму податкового боргу на момент укладення спірної угоди та відповідний Акт опису майна переданого в податкову заставу на забезпечення виконання зобов'язань платника податків по існуючому податковому боргу.  Суд прийняв до уваги,  що   на момент подання  зустрічного позову 11.04.05 р.   про визнання угоди недійсною  підпункт  8.2.2.  пункту 8.2. статті 8 Закону України "Про порядок погашення  зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та  державними  цільовими  фондами"  втратив  чинність  у зв'язку з  рішенням Конституційного Суду України  від  24.03.05  N  2-рп/2005.  Відповідно ж до ч. 2 ст. 152 Конституції України  закони,  інші правові акти або їх окремі положення,  що  визнані неконституційними,  втрачають чинність з дня ухвалення  Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.   ВАТ „Кривбасрудоремонт” не  надав  необхідних доказів в обґрунтування   своїх вимог.  Крім того,    у зв'язку  з порушенням  Господарським судом Дніпропетровської області  19.11.03 р.  провадження по справі про банкрутство  ВАТ „Кривбасрудоремонт”  відповідно до вимог ст.ст. 1, 12  Закону  України   ”Про  відновлення плажеспроможності...” № 2343   запроваджуються   спеціальні  заходи  щодо діяльності і стану   банкрута, вводиться  мораторій  по застосуванню штрафних санкцій  за неналежне  виконання податкових зобов'язань.  Також    загальну   заборгованість  ВАТ „Кривбасрудоремонт” перед  податковими органами  станом  на квітень 2005 року  включено до реєстру вимог кредиторів ВАТ “Кривбасрудоремонт” м. Кривий Ріг згідно з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від  16.09.2005р    у розмірі 6020 тис. грн.

Суд  прийняв  до уваги власні порушення ВАТ „Кривбасрудоремонт”  при укладенні угоди від 29.10.02 р.  з  урахуванням  вимог  ч. 3 ст. 16 Цивільного кодексу як  ще одну підставу  для відмови  в задоволенні  зустрічного позову.

Також суд критично відноситься  стосовно  тверджень ВАТ „Кривбасрудоремонт” по перевищенню повноважень  при укладенні угоди від 29.10.02 р., оскільки угода була схвалена Правлінням ВАТ згідно протоколу від 25.10.02 р. У наступному   схвалення   укладеної угоди  також відбулось фактичним прийняттям  грошових коштів, сплачених за продане майно. У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладання угоди задоволенню не підлягає.

Враховуючи  вищевикладене та керуючись ст..49, 82-84 Господарського процесуального кодексу, суд

ВИРІШИВ:

Первісний Позов ТОВ „Камиш-Бурун Ремонт”  задовольнити частково.

Визнати  право власності за ТОВ „Камиш-Бурун Ремонт” на наступне майно:  літній будиночок літ. Т-56 м2, навіси т-1, т-2, літній будиночок літ. Т-1-55,5 м2, навіси т-3, т-4, т-5; літній будиночок літ. Т-2-15,2 м2, навіс т-6; літній будиночок літ. Т-3-18,2 м2, навіс т-7; літній будиночок літ. Т-4-11,5 м2, навіси т-8, т-9; літній будиночок літ. Т-5-45,4 м2, прибудова т-10, навіс т-11, яке розташоване у м. Керч по вул. Г. Петрової, 5.

В іншій частині в позові відмовити.

У зустрічному позові ВАТ „Кривбасрудоремонт”  відмовити.

4. Стягнути  з  Відкритого акціонерного   товариства „Кривбасрудоремонт”  (500029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.. Ногіна, 21, код ЄДРПОУ 00190874 )   на користь   Товариства з обмеженою   відповідальністю (підприємство) „Камиш-Бурун  Ремонт”  (98310, АРК, м. Керч, вул. Танкістів, 4, код ЄДРПОУ 32063124) 208 грн. 31 коп. витрат по сплаті  державного мита, та 118 грн.  витрат на інформаційне-технічне  забезпечення  судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Жукова А.І.