Рішення

від 15.10.2020 по справі 147/1132/19

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/1132/19

Провадження № 2/147/113/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року смт.Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області у складі :

головуючого судді Натальчук О.А.,

із секретарем Подолян Т.І.,

розглянувши у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позову зазначила, що її батько ОСОБА_4 та мати ОСОБА_5 , станом на 15.04.1991 р. були членами одного колгоспного двору, розташованого в АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача. Після його смерті залишилося спадкове майно, яке складається з 1/2 частини житлового будинку з господарськими спорудами, що в с.Демидівка Тростянецького району. Спадкоємцем до майна покійного батька за законом було його дружина, яка своєчасно прийняла спадщину, тому що була зареєстрована та проживала разом з померли за однією адресою, але не оформила свої спадкові права. Окрім матері ОСОБА_5 , спадкоємцем після смерті батька по заповіту є ОСОБА_3 , який своєчасно прийняв спадщину та оформив свої спадкові права на земельну ділянку. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_5 . Спадкоємцем до майна покійної матері за заповітом є її дочка ОСОБА_1 , яка своєчасно прийняла спадщину та отримала Свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку. Окрім неї, спадкоємцем до майна померлої за заповітом, а саме на земельну ділянку площею 1.8221, що розташована на території Демидівської сільської ради є ОСОБА_2 . Позивач звернулася до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батьків, ОСОБА_1 було відмовлено, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок.

Позивач просила суд визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташовані в АДРЕСА_1 , які належали померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 .

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 18.10.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче засідання.

30.07.2020 р. дану цивільну справу прийнято до свого провадження суддею Натальчук О.А. та призначено підготовче засідання.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче засідання не з`явилася, подала до суду заяву в якій просила розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в підготовче засідання не з`явилися, подав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги визнали в повному обсязі.

Згідно з частиною третьою статті 211 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України ) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності; якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі, зокрема, визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 206 ЦПК України (частина четверта статті 200 ЦПК України ).

Згідно з частинами першою, четвертою статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві; у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову; якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступного висновку.

ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Демидівка Тростянецького району народилась ОСОБА_6 , батьками якої записано: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 19).

У травні 1978 року ОСОБА_6 у Тростянецькій сільській раді Тростянецького району Вінницької області, зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 . Після укладення шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_8 (а.с.19).

За даними погосподарської книги, особовий рахунок № НОМЕР_2 , станом на 15.04.1991 р. господарство за адресою: АДРЕСА_1 , відносилося до категорії колгоспних дворів. До його складу входили: голова двору - ОСОБА_4 , 1933 р.н. та дружина - ОСОБА_5 , 1933 р.н. (а.с. 23-25).

Згідно з вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затвердженими ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року №11215, визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено саме на сільські ради.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів (далі - Вказівки), затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР (далі - Держкомстат СРСР) від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Відповідно до статті 120 ЦК УРСР в редакції 1963 року колгоспний двір визначався, як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких були членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. При цьому за змістом частини другої статті 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться в пункті 6 Постанови № 20 від 22 грудня 1995 року Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності положення статей 17, 18 Закону України Про власність щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року).

До правовідносин, що виникли раніше, застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору. Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

З огляду на викладене судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 станом 15.04.1991 р., належало кожному по 1/2 частки майна колгоспного двору розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 63,9 кв.м, житловою площею 46,5 кв.м, допоміжною площею 17,4 кв.м., складається з житлового будинку - А; веранди - а; піднавісу - а1; вхідного майданчика - І; літньої кухні - Б; веранди - б; піднавісу - б1; погребу - б/п; господарської будівлі - В; піднавісу - в; надвірного туалету - Г; хліва - Д; гаража - Е; майстерні - Е1; піднавісу - е; хвіртки - 1; брами - 2; огорожі - 3; огорожі -4; металевої драбини - 5 (а.с.38-44).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із частиною п`ятою статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 73 років, про що в Книзі реєстрації смертей 06.07.2009 р. зроблено відповідний актовий запис за №12 (а.с. 9).

ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Демидівка Тростянецького району у віці 84 років померла ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 (а.с.9).

Відповідно до довідки виконкому Тростянецької селищної ради від 23.11.2018 р. №376, виданої ОСОБА_1 , 1959 р.н. про те, що дійсно її мама ОСОБА_5 , 1933 р.н., була зареєстрована і проживала до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_1 . У померлої таких спадкоємців як малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, які згідно ст.1241 ЦК України мали б право на обов`язкову частку, немає. Спадкоємцем після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , 1935 р.н. на підставі ст. ст. 1223, 1261 ЦК України було дружина ОСОБА_5 , яка своєчасно прийняла спадщину, тому що фактично вступила в управління спадковим майном та проживала разом з померлим на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується записами в погосподарських книгах Демидівської сільської ради. Спадкоємцем після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 , 1933 р.н. на підставі ст.1233 ЦК України, на підставі заповіту, посвідченого від її імені секретарем Демидівської сільської ради Тростянецького району 2010 р., за реєстром №25, від 15.02.2010 р. є її дочка ОСОБА_1 . За наявною у с.Демидівка Тростянецької ОТГ Тростянецького району інформацією, заповіт на даний час ніким не скасовано та не змінено. До складу спадкового майна належить житловий будинок з господарськими спорудами в АДРЕСА_1 .

За даними земельно-шнурової книги Демидівської сільської ради, запис №327, біля господарства за адресою: АДРЕСА_1 числиться земельна ділянка площею 0,2950 га, з правовим режимом: 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд та 0,0450 га для ведення особистого селянського господарства. За даними погосподарських книг сільської ради, станом на 15.04.1991 р. господарство відносилось до категорії колгоспних дворів. Членами двору були - голова двору ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , член двору - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10).

З копії спадкової справи №467/09р. до майна померлого ОСОБА_4 встановлено наступне.

26.02.2004 р. секретар Демидівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області посвідчила заповіт, який зареєстровано в реєстрі за №25, згідно якого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що мешкає в АДРЕСА_1 , на випадок своєї смерті зробив розпорядження: усе своє майно, що буде належати йому на день смерті заповів ОСОБА_1 .

Також, 29.06.2009 р. секретар Демидівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області посвідчила заповіт, який зареєстровано в реєстрі за №19, згідно якого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що мешкає в АДРЕСА_1 , на випадок своєї смерті зробив розпорядження: земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Будянської сільської ради, яка належить йому на підставі державного акту серії ВН №203144, заповів ОСОБА_3 .

Таким чином, як вбачається із спадкової справи, що із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 зверталася дочка ОСОБА_1 . Заява надійшла до Тростянецької ДНК 30.12.2009 р. за №970, тобто у строки визначені ст.1270 ЦК України.

Позивач отримала Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.07.2010р., а саме: на земельну ділянку площею 1,97 га в межах згідно з планом, розташовану на території Демидівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки - 0524181700:01:001:0143, належної спадкодавцю, на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ВН 5-21-100065; право на майновий пай майна КСП ім.Могильчака с.Демидівка.

Інший спадкоємець померлого за заповітом, відповідач ОСОБА_3 , також отримав свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, площею 2,5854 га, розташовану на території Будянської сільської ради.

Також, зі спадкової справи вбачається, що дружина померлого ОСОБА_5 , відмовилась від одержання обов`язкової частки у спадщині та не заперечила, щоб свідоцтво про право на спадщину за заповітом було видано на ім`я ОСОБА_1 .

З копії спадкової справи №31/2018 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 встановлено, що із заявою після її смерті звернулися - дочка ОСОБА_9 , заява надійшла 01.03.2018 р. за №60, та внучка ОСОБА_2 , заява надійшла приватному 01.03.2018 р. за №60 (а.с.89, 90).

Згідно заповіту від 15.02.2010 р., посвідченого секретар Демидівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області та зареєстрованого в реєстрі за №24, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що мешкає в АДРЕСА_1 , на випадок своєї смерті зробила розпорядження: належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посвідчену державним актом на право приватної власності на землю серії ВН 5-21100064, заповіла ОСОБА_10 (а.с.101).

Також, 15.02.2010 р. секретар Демидівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області посвідчила заповіт, який зареєстровано в реєстрі за №25, згідно якого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що мешкає в АДРЕСА_1 , на випадок своєї смерті зробила розпорядження: належний їй житловий будинок з погосподарськими спорудами по АДРЕСА_1 , приватизовану земельну ділянку біля садиби та ощадні книжки № НОМЕР_5 , №915519101 з нарахованими відсотками заповіла ОСОБА_1 (а.с.102).

У постанові приватного нотаріуса Вірської А.І. про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 14.09.2020 р. №278/02-31 вказано, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті її матері ОСОБА_5 , у зв`язку з тим, що у неї відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно - житловий будинок в АДРЕСА_1 .

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 року № 7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Враховуючи те, що позивач не має іншої можливості захистити своє право на спадщину, суд вважає, що відповідно до ст. 16 ЦК України, її цивільне право підлягає захисту шляхом визнання за нею права власності на спадкове майно.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 і спадкоємцем до їх майна є дочка ОСОБА_1 , яка своєчасно прийняла спадщину, оскільки у встановлений законом строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а тому позовні вимоги про визнання за нею права власності на спадкове майно після смерті батьків, а саме на житлового будинку з господарськими спорудами, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , які належали останнім за життя, підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 247, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на спадкове майно, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належали померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до або через відповідні суди, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_6 , громадянка України, місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_7 , громадянка України, місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , громадянин України, місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено 15.10.2010 р.

Суддя О.А. Натальчук