Постанова

від 24.07.2007 по справі 1186-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1186-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 319

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.07.2007Справа №2-23/1186-2007А

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі судді Іщенко Г.М.,

секретаря судового засідання Ємєнджієвої А.М., розглянувши за участю представників сторін

від позивача – Головинова Л.М. - юрисконсульт, дов. від 10.05.2007р., Дворецький І.М.- директор,

від відповідача – Попова С.В.- начальник юридичного відділу, дов. від 09.01.2007р. №1,

у відкритому судовому засіданні справу  

за адміністративним позовом Колективного багатопрофільного підприємства «Кварц», (96109, АР Крим, м. Джанкой,  пров. Фабричний, 3),

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим, (96100, АР Крим, м. Джанкой, вул. Дзержинського, 30),  

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Колективне багатопрофільне підприємство «Кварц» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень: №1209/15-2, №1210/15-2, №1211/15-2 від 17.05.2006 року про застосування та стягнення штрафних санкцій за затримку граничних строків уплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість.  

05.04.2007р. в судовому засіданні від позивача надійшли уточнення позовних вимог, згідно яким він просить суд визнати нечинними податкові повідомлення - рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим від 12.09.2006р.: №0002891530/2, №0002901530/2, №0002911530/2, №0002921530/2, №0002931530/2, про нарахування штрафних (фінансових) санкцій  на загальну суму 31266,14грн.

Відповідач з позовом не згоден за мотивами, викладеними у відзиві на позовну заяву та в додаткових поясненнях, вважає, що внаслідок несплати позивачем податків у встановлений строк були нараховані штрафні санкції.

Згідно пункту 6 Закону України «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України» №2953-1У від  06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство здійснюється відповідно до  Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на  обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної  дії, розгляду справи.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та  підлягають задоволенню з огляду на наступне.  

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно з статтею 2 Закону України «Про судоустрій», суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 статті 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами. Відповідно до частини 1 статті 6 цього ж Закону, усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Згідно з частиною 3 зазначеної статті, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору, можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно  до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  статтею 72 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи, 26.04.2006р. Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією в АР Крим  проведено невиїзну документальну перевірку з питання сплати податку на додану вартість Колективним багатопрофільним підприємством «Кварц» за період з 31.12.2002р. по 09.06.2005р., за результатами якої складений акт № 1060/15-2/13781619 від 26.04.2006р.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-Ш від 21.12.2000р. з наступними змінами і доповненнями, що виразилося у порушенні граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

За вказані порушення до позивача на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 вищевказаного Закону України застосовані штрафні санкції залежно від порушених строків сплати, про що 17.05.2006р. винесені податкові повідомлення-рішення.

За результатами апеляційного оскарження відносно позивача 12.09.2006р. були винесені наступні податкові повідомлення-рішення: №0002891530/2, №0002901530/2, №0002911530/2, №0002921530/2, №0002931530/2 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій  на загальну суму 31266,14грн., які і оспорюються позивачем.

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки,  у якому  згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами  підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації  України від 16.09.2002р. №429, зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів  та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту  виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобов'язань.

Із спірних податкових повідомлень - рішень слідує, що вони застосовані наступним чином:

- №0002891530/2 від 12.09.2006р. в сумі  15410,16грн. (20% від простроченої суми);

- №0002901530/2 від 12.09.2006р. в сумі 194,60грн. (20% від простроченої суми);

- №0002911530/2 від 12.09.2006р. в  сумі 6934,11грн. (10% від простроченої суми);

- №0002921530/2 від 12.09.2006р. в сумі 2754,85грн. (10% від простроченої суми).

- №0002931530/2 від 12.09.2006р. в сумі 5972,42грн. (50% від простроченої суми).

Відповідно до статті 11 Закону Україні «Про систему оподаткування» від 25.06.1991року № 251-XII фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної податкової служби України та іншими уповноваженими державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок або ревізій.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі норм підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», (аркуші справи 28-32).

Згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1-17.1.6 цього пункту, чи ні.    

З аналізу цієї норми випливає, що застосування штрафних санкцій за затримку сплати сум узгодженого податкового зобов'язання можливе при наявності сплати суми податкового боргу.

          Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання – зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів  відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.  

Таким чином, підставою для нарахування зазначених штрафів є дві обов'язкові умови: податкове зобов'язання повинно бути узгоджене, а строк його сплати повинен бути визначений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами».

Як свідчать матеріали справи, акт перевірки від 26.04.2006р. не містить жодних відомостей з приводу сум прострочених податкових зобов'язань. В акті вказано, що позивач несвоєчасно сплатив податок на додану вартість. Крім того,  акт містить тільки посилання на додаток до акту. Відповідачем не надані докази, які підтверджують своєчасність направлення  додатку до акту на адресу  позивача.

Згідно  акту звірки від 13.07.2007р. що до суми та строків сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість, відповідно до яких відносно Колективного багатопрофільного підприємства «Кварц» нараховані штрафні санкції за спірними податковими повідомленнями - рішеннями вбачається, що спірні податкові повідомлення-рішення виписані на підставі податкових декларацій, за якими  сплинув строк давності відповідно до підпункту 15.1.1. пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Нарахування даних штрафних санкцій суд вважає необґрунтованим з огляду на пропуск відповідачем передбачених підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» строків давності для їх нарахування, адже відповідно до пункту 17.3 статті 17 Закону України № 2181-Ш сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Таким чином, відповідачем пропущений строк нарахування податкового зобов'язання, що є підставою для  визнання нечинними спірних податкових повідомлень-рішень.          

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.  

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є  обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки  пунктом 2 частини 3 розділу УII Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору визначається  відповідно підпункту б пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», що дорівнює 3,40грн., зайво сплачене держмито у сумі 81,60грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України відповідно до пункту 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» по його заяві.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому  засіданні 24 липня 2007року.

У повному обсязі постанову складено 30 липня 2007 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 94, 98, 122, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                ПОСТАНОВИВ:

1.    Позов задовольнити повністю.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим від 12.09.2006р. №0002891530/2 про застосування штрафних санкцій в сумі  15410,16грн.

3. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим від 12.09.2006р. №0002901530/2 про застосування штрафних санкцій в сумі 194,60грн.

4. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим від 12.09.2006р. №0002911530/2 про застосування штрафних санкцій в сумі 6934,11грн.

5. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим від 12.09.2006р. №0002921530/2 про застосування штрафних санкцій в сумі 2754,85грн.

6. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим від 12.09.2006р. №0002931530/2 про застосування штрафних санкцій в сумі 5972,42грн.

7.   Стягнути з Державного бюджету України на користь Колективного багатопрофільного підприємства «Кварц», (96109, АР Крим, м. Джанкой,  пров. Фабричний, 3, ідентифікаційний  код 13781619 поточний рахунок №26009410775001 в КРУ Приватбанк м. Сімферополь, МФО 384436) 3,40грн. державного мита.

 Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку, передбаченому частиною 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.      

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви (стаття 254 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко Г.М.