Рішення

від 15.10.2020 по справі 905/1506/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.10.2020 Справа № 905/1506/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Пузіковій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БАХМУТ-ЕНЕРГІЯ" (код ЄДРПОУ 34776960, адреса: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Зелена, буд. 41),

до відповідача: Бахмутського районного комунального підприємства "Управління архітектури, будівництва та комунального господарства" (код ЄДРПОУ 21977093, адреса: 84545, Донецька область, с. Бахмутське, вул. Дружби, буд.15),

про: стягнення 36.707,01 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились, -

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БАХМУТ-ЕНЕРГІЯ" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою вих.№юр/1304 від 05.08.2020 про стягнення з Бахмутського районного комунального підприємства "Управління архітектури, будівництва та комунального господарства" заборгованості у сумі 36.707,01 грн., з яких: 33.391,69 - основного боргу, 494,02 грн. - 3% річних, 41,34 грн. - інфляційні втрати, 2.779,96 грн. - пеня, крім того, судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені грошові зобов`язання за договором про постачання теплової енергії №487 від 01.10.2016 щодо своєчасної та повної сплати отриманих послуг.

На підтвердження вимог надано суду: договір про постачання теплової енергії №487 від 01.10.2016 року з додатками №№1, 2, 3, 4 до нього; додаткову угоду від 01.03.2017 до договору №487 від 01.10.2016; додаткову угоду від 09.01.2018 до договору №487 від 01.10.2016; додаткову угоду від 07.10.2019 до договору №487 від 01.10.2016; інформаційні листи: №05/19 від 06.01.2017, №05/262 від 02.03.2017, №05/1119 від 04.12.2017, №05/54 від 17.01.2018, №05/1064 від 05.12.2018; рахунки: № 4871119 від 30.11.2019, № 4871219 від 31.12.2019, № 4870120 від 31.01.2020, № 4870220 від 29.02.2020, № 4870320 від 31.03.2020, № 4870420 від 30.04.2020; акти прийому передачі теплової енергії: від 30.11.2019, від 31.12.2019, від 31.01.2020, 29.02.2020, 31.03.2020, 30.04.2020, розрахунок позовних вимог, ліцензію на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії №304 від 14.09.2012, статутні документи позивача, копії яких долучено до матеріалів справи.

З дотриманням приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1506/20 визначено суддю Величко Н.В.

Ухвалою від 17.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/1506/20; постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 15.09.2020; встановлено сторонам строк для вчинення дій процесуального характеру (надання відзиву на позовну заяву відповідачем, відповіді на відзив - позивачем, тощо); визнано явку уповноважених представників сторін в судове засідання не обов`язковою.

Судом встановлено, що ухвала про відкриття провадження у цій справі отримана позивачем - 21.08.2020

Відповідачем відзив на позовну заяву не подавався, судом виявлено, що ухвала про відкриття провадження у справі ним не отримана.

14.09.2020 від позивача через канцелярію суду надійшла заява №юр/1408 від 10.09.2020 (вх.№17375/20), в якій останній просить розгляд справи здійснити без участі свого представника та наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою від 15.09.2020 оголошено перерву у судовому засіданні до 01.10.2020; визнано явку уповноважених представників сторін в судове засідання не обов`язковою.

21.09.2020 від позивача через канцелярію суду надійшла заява №юр/1494 від 17.09.2020 (вх.№17885/20), в якій останній просить розгляд справи здійснити без участі свого представника та наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою від 01.10.2020 повідомлено позивача та відповідача про перерву у судовому засіданні до 15.10.2020 року; визнано явку уповноважених представників сторін не обов`язковою.

12.10.2020 від позивача через канцелярію суду надійшла заява №юр/1582 від 06.10.2020 (вх.№19336/20), в якій останній просить розгляд справи здійснити без участі свого представника та наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання 15.10.2020 сторони своїх представників не направили.

Відповідачем відзив на позовну заяву не подано.

З матеріалів справи вбачається, що позивач повідомлений про розгляд справи належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач процесуальні документи суду у цій справі не отримав, відповідні поштові відправлення повернулись на адресу суду з відміткою поштового відділення зв`язку "за закінченням терміну зберігання". Ухвали суду від 17.08.2020, 15.09.2020, 01.10.2020 направлені на адресу відповідача: 84545, Донецька область, с. Бахмутське, вул. Дружби, буд.15, що вказана у позовній заяві та відповідає місцезнаходженню Бахмутського районного комунального підприємства "Управління архітектури, будівництва та комунального господарства" у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відомостей щодо зміни місцезнаходження відповідача суду не надано.

За приписами статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч.7 ст.120 ГПК України).

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" ).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Також, слід врахувати, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 21 лютого 2018 року у справі №2103/490/2012 вказав про те, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України , розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч.8 ст.252 ГПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 251 цього Кодексу відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частин вісім та дев`ять статті 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву в строк, встановлений судом, не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 ГПК України .

Відповідно до частини першої ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч.3 ст. 202 ГПК України ).

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, явка уповноважених представників сторін обов`язковою не визнавалась, тому справа розглядається за наявними матеріалами без участі представників сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Енергія" (Виконавець, Позивач) та Бахмутським районного комунального підприємства "Управління архітектури, будівництва та комунального господарства" (Споживач, відповідач) було укладено Договір про постачання теплової енергії №487 (Договір), відповідно до умов якого

Виконавець приймає на себе зобов`язання поставляти теплову енергію у вигляді гарячої води у необхідних Відповідачу обсягах для Споживача об`єктів, перелічених в Додатку №1 до цього договору опальної площею 116,58 кв.м і опалюваним об`ємом 638,56 куб.м (п.1.1. Договору в редакції додаткової угоди від 01.03.2017 до договору №487 від 01.10.2016).

Споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором (п.1.2. Договору).

Відповідно до п.2.1. Договору теплова енергія постачається Споживачеві у вигляді гарячої води (для потреб опалення та гарячого водопостачання) в обсягах, зазначених у Додатку №2, яке є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.2.3 Договору споживач зобов`язався виконувати умови і порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах та в терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п.5.1 договору, облік споживання теплової енергії проводиться за допомогою приладу обліку. При відсутності приладу обліку чи його несправності, кількість теплової енергії, поставленої Споживачу, визначається Виконавцем розрахунковим способом (Додаток №2) при цьому розрахункова кількість тепла не заперечується.

Пунктом 5.3 Договору визначено, що споживач, який має прилади обліку, щомісячно подає Виконавцю звіт про фактичне споживання теплової енергії в терміни, передбачені в додатку 2 до договору.

Оплата за спожиту теплову енергію проводиться у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів (цінами), згідно з чинним законодавства України. Сторони домовились, що у випадку зміни тарифу на послугу, нові тарифи є обов`язковими для сторін з дати вводу ії з дію згідно акту уповноваженого на те органа у відповідний період. Загальна сума вартості за цим договором складається із сум вартості місячних об`ємів постачання теплової енергії. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.п.6.1., 6.1.1., 6.2 Договору).

Оплату за спожиту теплову енергію Споживач проводить до 20 числа наступного за звітним згідно рахунку(ів), що пред`являються Виконавцем. Споживач має право здійснювати передплату за кожний місяць або протягом місяця опалюваного періоду на підставі рахунку Виконавця. Приймання-передача теплової енергії у відповідному місяці опалюваного сезону, оформляються актом виконаних послуг. Не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем постачання теплової енергії, Виконавець зобов`язується надати Споживачу підписані та скріплені печаткою Виконавця два примірники акта виконаних послуг, у яких зазначаються фактичні обсяги теплової енергії, Виконавець зобов`язується надати Споживачу підписані та скріплені печаткою Виконавця два примірники акта виконаних послуг, у яких зазначаються фактичні обсяги теплової енергії, фактична ціна та вартість. Споживач не пізніше 15-го числа зобов`язується повернути Виконавцю один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами. Якщо Споживач не повернув підписаний акт виконаних послуг до зазначеної у Договорі дати та не надіслав мотивовану відмову від його підписання, послуги з постачання теплової енергії на об`єкт споживача у зазначений в акті період та їх вартість вважаються прийнятими Споживачем та такими, що підлягають відображенню в бухгалтерському та податковому обліку Виконавця і сплату збору Споживача (п.п.6.3., 6.3.1. Договору).

Відповідно до п.6.9. Договору у разі несвоєчасних розрахунків за теплову енергію Споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. В подальшому, при вступі платежів від Споживача грошові кошти розподіляються таким чином: в першу чергу погашення штрафні санкції, що залишилися кошти йдуть на погашення основного боргу.

Пунктами 11.1-11.4 Договору, встановлено, що цей договір поширює свої дії на відносини, які виникли між Виконавцем і Споживачем з 01.10.2016 і діє до 31.12.2016. Договір припиняє свою дію у випадках: взаємної згоди сторін про його припинення шляхом підписання додаткової угоди; прийняття рішення судом про припинення його дії; ліквідації однієї або обох сторін, як юридичних осіб. Припинення дії договору не звільняє Споживача від обов`язку повного розрахунку за спожиту теплову енергії. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодна із сторін письмово не заявить про його припинення.

У додатку №1 до договору №487 від 01.10.2016 (в редакції додаткової угоди від 01.03.2017) визначено список об`єктів споживача, а саме: код - об`єкту 4870010, найменування - офіс, адреса - Садовая, 169а, котельна - Свободи, 15 №12, площа 116,58 кв.м, об`єм 116,58 куб.м, опалювана площа 116,58.

У додатку №2 до договору №487 від 01.10.2016 (в редакції додаткової угоди від 01.03.2017) сторонами узгоджена кількість і порядок постачання теплової енергії Споживачу.

Додаткової угодою від 09.01.2018 до договору №487 від 01.10.2016 сторони домовились внести зміни до реквізитів Виконавця. Розділ 8 "Порядок вирішення спорів" доповнили пунктом 8.3., 8.4. наступного змісту: "Згідно зі ст.147 Господарського процесуального кодексу України (у редакції ЗУ №2147-VIII від 01.10.2017) Сторони надають свою згоду на розгляд спорів, які можуть виникнути за умовами цього Договору, у наказному провадженні господарського судочинства". "У разі розгляду спору в судовому порядку, будь-якого із форм господарського судочинства, Сторони, з метою своєчасного та ефективного обміну інформацією підтверджують адреси пошти на поштовому домені mail.gov.ua - Виконавець:34776960@mail.gov.uа.

Додаткової угодою від 07.10.2018 до договору №487 від 01.10.2016 сторони домовились внести зміни до реквізитів Виконавця у Договорі та усіх його невід`ємних частинах.

Договір з додатками та додаткові угоди до нього підписано представниками сторін без розбіжностей та скріплено печатками юридичних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі п.1.3. Договору листами: №05/19 від 06.01.2017, №05/262 від 02.03.2017, №05/1119 від 04.12.2017, №05/54 від 17.01.2018, 05/1064 від 05.12.2018 інформував відповідача про зміну тарифів на теплову енергію. Такі листи відповідач отримував власноруч відповідно 16.01.2017, 09.03.2017, 11.12.2017, 12.02.2018, 12.12.2018, про що свідчать відповідні відмітки у нижньому правому куті вказаних документів

На виконання умов договору на постачання теплової енергії №487 від 01.10.2016, позивач поставив відповідачу теплову енергію на суму 33.391,69 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі теплової енергії: від 30.11.2019 на суму 5688,78 грн. з ПДВ, від 31.12.2019 на суму 6622,15 грн. з ПДВ, від 31.01.2020 на суму 7376,41 грн. з ПДВ, від 29.02.2020 на суму 6862,9 грн. з ПДВ, від 31.03.2020 на суму 4651,01 грн. з ПДВ, від 30.04.2020 на суму 2190,44 грн. з ПДВ, підписаними без зауважень обома сторонами та скріпленими печатками підприємств.

Також позивачем отримано від позивача відповідні рахунки: № 4871119 від 30.11.2019, № 4871219 від 31.12.2019, № 4870120 від 31.01.2020, № 4870220 від 29.02.2020, № 4870320 від 31.03.2020, № 4870420 від 30.04.2020, про що свідчать відповідні відмітки у нижньому правому куті вказаних документів.

В матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження повних чи часткових розрахунків відповідачем за отриману теплову енергію за переліченими актами (платіжні доручення, виписки банку про рух коштів по рахунку).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією №юр/706 від 27.05.2020 про сплату заборгованості за теплову енергію в сумі 33.391,69 грн. Вказану претензію було отримано відповідачем 13.06.2020 відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення відправлення №84511133779520 (а.с.35-36).

Відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять.

Посилаючись на невиконання відповідачем своїх обов`язків з оплати теплової енергії за договором №487 від 01.10.2016, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №487 від 01.10.2016.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм ч.6 та ч.7 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Як було встановлено судом, п.6.3 договору сторони визначили умови оплати за поставлену теплову енергію, а саме: оплату за спожиту теплову енергію споживач проводить до 20 числа наступного за звітним згідно рахунку, що пред`являються виконавцем. Споживач має право здійснювати передплату за кожний місяць або протягом місяця опалювального періоду на підставі рахунку виконавця.

Таким чином, за висновками суду, зобов`язання з оплати за договором № 487 від 01.10.2016 мали бути виконані відповідачем наступним чином:

за актом прийому-передачі теплової енергії від 30.11.2019 (рахунок № 4871119 від 30.11.2019) на суму 5688,78 грн. з ПДВ - до 20.12.2019 включно;

за актом прийому-передачі теплової енергії від 31.12.2019 (рахунок № 4871219 від 31.12.2019) на суму 6622,15 грн. з ПДВ - до 20.01.2020 включно;

за актом прийому-передачі теплової енергії від 31.01.2020 (рахунок № 4870120 від 31.01.2020) на суму 7376,41 грн. з ПДВ - до 20.02.2020 включно;

за актом прийому-передачі теплової енергії від 29.02.2020 (рахунок № 4870220 від 29.02.2020) на суму 6862,90 грн. з ПДВ - до 20.03.2020 включно;

за актом прийому-передачі теплової енергії від 31.03.2020 (рахунок № 4870320 від 31.03.2020) на суму 4651,01 грн. з ПДВ - до 20.04.2020 включно;

за актом прийому-передачі теплової енергії від 30.04.2020 (рахунок № 4870420 від 30.04.2020) на суму 2190,44 грн. з ПДВ - до 20.05.2020 включно.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, та як вказує позивач, відповідачем не були здійсненні розрахунки за постачання теплової енергії. Заборгованість відповідача перед позивачем складає 33391,69 грн. (тридцять три тисячі триста дев"яносто одна гривня, 69 коп.). Протилежного відповідачем не доведено.

В матеріалах справи відсутні докази повної чи часткової оплати цього боргу з боку відповідача на час прийняття рішення у цій справі.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов`язання за договором про постачання теплової енергії №487 від 01.10.2016 виконав, зауважень та заперечень стосовно об`єму, якості та строку постачання за вказаним договором від відповідача не надходило, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе зобов`язання в частині повноти та своєчасності розрахунків, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 33.391,69 грн. боргу з відповідача є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені за договором про постачання теплової енергії №487 від 01.10.2016 в сумі 2779,96 грн. (період розрахунку з 30.11.2019 по 01.08.2020), 3% річних в сумі 494,02 грн. (період розрахунку з 30.11.2019 по 01.08.2020) та інфляційних нарахувань в розмірі 41,34 грн. (період розрахунку з 01.11.2019 по 30.04.2020), суд зазначає наступне.

Як встановлено п. 3 ч. 1 ст. статті 611 Цивільного кодексу України , що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Як передбачено ст. 546 , 549 Цивільного кодексу України , що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов`язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

За приписами ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як передбачено ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України , що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як встановлено судом, сторони обумовили, що у разі несвоєчасних розрахунків за теплову енергію Споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 6.9 Договору).

Таким чином, виходячи з того, що договором №487 від 01.10.2016 не встановлено більш тривалого ніж визначений ч.6 ст.232 Господарського кодексу України строку, у межах якого перераховуються штрафні санкції, у даному випадку, нарахування пені припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. При цьому, нарахування пені здійснюється за кожен день прострочення невиконання кожного з зобов`язань окремо (окремо за кожним актом прийому-передачі).

Законодавством визначено строк (позовна давність), у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Так, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (стаття 258 ЦК України). Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Таким чином, положення глави 19 ЦК України про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням особливостей, передбачених частиною шостою статті 232 ГК України, а тому:

1) якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права;

2) з огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію. Положення статті 266, частини другої статті 258 ЦК про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду у межах строку позовної давності за основною вимогою, до господарських санкцій не застосовується.

Як вбачається, позивач розрахував пеню у розмірі 2779,96 грн. наступним чином (а.с.37) та пред`явив до стягнення з відповідача:

на заборгованість 5688,78 грн. за період з 30.11.2019 по 12.12.2019, пеня 62,80 грн.;

на заборгованість 12310,00 грн. за період з 13.12.2019 по 30.01.2020, пеня 357,04 грн.;

на заборгованість 26548,00 грн. за період з 31.01.2020 по 12.03.2020, пеня 422,04 грн.;

на заборгованість 31199,00 грн. за період з 13.03.2020 по 23.04.2020, пеня 670,30 грн.;

на заборгованість 33389,00 грн. за період з 24.04.2020 по 11.06.2020, пеня 709,47 грн.;

на заборгованість 33389,00 грн. за період з 12.06.2020 по 01.08.2020, пеня 558,31 грн.

Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості, пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

На переконання суду, представлений позивачем розрахунок є необґрунтованим та містить недоліки, оскільки позивачем не було враховано вищевказаних норм чинного законодавства (нарахування пені здійснювалось ланцюговим методом, а не за кожним зобов`язанням окремо, також початок розрахунку здійснено без урахування умов п.6.3 договору та за період, що перевищує 6 місяців).

Перевіривши поданий розрахунок, із врахуванням вказаних приписів чинного законодавства, з урахуванням визначеного позивачем кінцевого періоду для розрахунку та умов Договору, за допомогою калькулятора штрафів програмного комплексу "ЛІГА: Закон" судом встановлено, що пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ становить 2359,68 грн., з яких:

за актом прийому-передачі теплової енергії від 30.11.2019 (рахунок № 4871119 від 30.11.2019) на суму 5688,78 грн. - за період з 21.12.2019 по 21.06.2020 - 587,22 грн.;

за актом прийому-передачі теплової енергії від 31.12.2019 (рахунок № 4871219 від 31.12.2019) на суму 6622,15 грн. - за період з 21.01.2020 по 21.07.2020 - 596,72 грн.;

за актом прийому-передачі теплової енергії від 31.01.2020 (рахунок № 4870120 від 31.01.2020) на суму 7376,41 грн. - за період з 21.02.2020 по 01.08.2020 - 543,76 грн.;

за актом прийому-передачі теплової енергії від 29.02.2020 (рахунок № 4870220 від 29.02.2020) на суму 6862,90 грн. - за період з 21.03.2020 по 01.08.2020 - 389,27 грн.;

за актом прийому-передачі теплової енергії від 31.03.2020 (рахунок № 4870320 від 31.03.2020) на суму 4651,01 грн. - за період з 21.04.2020 по 01.08.2020 -185,02 грн.;

за актом прийому-передачі теплової енергії від 30.04.2020 (рахунок № 4870420 від 30.04.2020) на суму 2190,44 грн. - за період з 21.05.2020 по 01.08.2020 - 57,69 грн.;

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково - в розмірі 2359,68 грн.

Частиною третьою статті 692 ЦК України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, зазначена норма встановлює право продавця (постачальника) у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частина друга статті 536 ЦК України ).

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

З огляду на встановлені судом обставини та вищенаведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про помилковість поданого позивачем розрахунку 3% річних в частині визначення дати початку періоду для розрахунку. Позивачем безпідставно не враховуються умови п.6.3 договору та безпідставно початок розрахунку здійснюється з дати актів прийому-передачі теплової енергії, що є предметом розгляду.

Здійснивши перерахунок за допомогою калькулятору штрафів програмного комплексу "Ліга: Закон" пред`явлені до стягнення 3% річних з урахуванням визначеного позивачем кінцевого періоду для розрахунку, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є вимоги у загальному розмірі 436,54 грн., з яких:

за актом прийому-передачі теплової енергії від 30.11.2019 (рахунок № 4871119 від 30.11.2019) на суму 5688,78 грн. - за період з 21.12.2019 по 01.08.2020 - 104,93 грн.;

за актом прийому-передачі теплової енергії від 31.12.2019 (рахунок № 4871219 від 31.12.2019) на суму 6622,15 грн. - за період з 21.01.2020 по 01.08.2020 - 105,30 грн.;

за актом прийому-передачі теплової енергії від 31.01.2020 (рахунок № 4870120 від 31.01.2020) на суму 7376,41 грн. - за період з 21.02.2020 по 01.08.2020 - 98,55 грн.;

за актом прийому-передачі теплової енергії від 29.02.2020 (рахунок № 4870220 від 29.02.2020) на суму 6862,90 грн. - за період з 21.03.2020 по 01.08.2020 - 75,38 грн.;

за актом прийому-передачі теплової енергії від 31.03.2020 (рахунок № 4870320 від 31.03.2020) на суму 4651,01 грн. - за період з 21.04.2020 по 01.08.2020 -39,27 грн.;

за актом прийому-передачі теплової енергії від 30.04.2020 (рахунок № 4870420 від 30.04.2020) на суму 2190,44 грн. - за період з 21.05.2020 по 01.08.2020 - 13,11 грн.;

Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню частково - в розмірі 436,54 грн.

За результатом проведеної перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок методологічно та арифметично є не вірним.

Як вбачається з доданого до позову розрахунку, позивач нарахував інфляційні за період з листопада 2019 по квітень 2020 року на загальну суму 44,34 грн., а саме:

за актом прийому-передачі теплової енергії від 30.11.2019 (рахунок № 4871119 від 30.11.2019) на суму 5688,78 грн. з ПДВ за період з 01.11.2019 по 30.11.2020 - 5,69 грн.;

за актом прийому-передачі теплової енергії від 31.12.2019 (рахунок № 4871219 від 31.12.2019) на суму 6622,15 грн. з ПДВ - за період з 01.12.2019 по 31.12.2019 - (-13,24) грн.;

за актом прийому-передачі теплової енергії від 31.01.2020 (рахунок № 4870120 від 31.01.2020) на суму 7376,41 грн. з ПДВ - за період з 01.01.2020 по 31.01.2020 - 14,75 грн.;

за актом прийому-передачі теплової енергії від 29.02.2020 (рахунок № 4870220 від 29.02.2020) на суму 6862,90 грн. з ПДВ - за період з 01.02.2020 по 29.02.2020 - (-20,59) грн.;

за актом прийому-передачі теплової енергії від 31.03.2020 (рахунок № 4870320 від 31.03.2020) на суму 4651,01 грн. з ПДВ - за період з 01.03.2020 по 31.03.2020 - 37,21 грн.;

за актом прийому-передачі теплової енергії від 30.04.2020 (рахунок № 4870420 від 30.04.2020) на суму 2190,44 грн. з ПДВ - за період з 01.04.2020 по 30.04.2020 - 17,52 грн.;

Перевіривши такий розрахунок позивача, умови договору та врахувавши порядок обчислення інфляційних збитків, наведений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, суд вважає, що у даному випадку виключається стягнення з відповідача інфляційних втрат за визначений позивачем період стягнення (листопад 2019 - квітень 2020 року), оскільки прострочення відповідачем зобов`язання з оплати у визначений позивачем період не настало.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України , у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць (наведені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18).

Враховуючи вищенаведене, а також те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, а позивачем у позові визначено чіткий період нарахування інфляційних (початкову та кінцеву дату), пред`явлених ним до стягнення з відповідача, поданий розрахунок є необґрунтованим, тому суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Тягар доказування (доведення обставин справи) покладається законом на сторону, яка висуває певні вимоги або заявляє заперечення і в даному випадку цей обов`язок позивачем виконаний частково, оскільки ним не доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог.

З огляду на встановлені обставини, подані сторонами докази та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову частково, а саме: про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за поставлену теплову енергію в сумі 33.391,69 (тридцять три тисячі триста дев`яносто одну гривню, 69 коп.), пені - 2359,68 грн. (дві тисячі триста п`ятдесят дев`ять гривень, 68 коп.), 3% річних - 436,54 грн. (чотириста тридцять шість гривень, 54 коп.). В іншій частині вимог слід відмовити.

Відповідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Бахмутського районного комунального підприємства "Управління архітектури, будівництва та комунального господарства" (код ЄДРПОУ 21977093, адреса: 84545, Донецька область, с. Бахмутське, вул. Дружби, буд.15) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БАХМУТ-ЕНЕРГІЯ" (код ЄДРПОУ 34776960, адреса: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Зелена, буд. 41) основний борг в сумі 33.391,69 (тридцять три тисячі триста дев`яносто одну гривню, 69 коп.), пеню - 2359,68 грн. (дві тисячі триста п`ятдесят дев`ять гривень, 68 коп.), 3% річних - 436,54 грн. (чотириста тридцять шість гривень, 54 коп.) та відшкодування сплаченого судового збору за розгляд справи в сумі 2072,10 грн. (дві тисячі сімдесят дві гривні, 10 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області.

Повний текст рішення складено 15.10.2020.

Суддя Н.В. Величко