Рішення

від 15.10.2020 по справі 910/11583/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.10.2020Справа № 910/11583/20

За позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" (с. Кинашів Тульчинського району Вінницької області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайм Рінг" (м. Київ)

про стягнення 192.959,23 грн

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайм Рінг" про стягнення 192.959,23 грн, з яких: 178.080,00 грн основного боргу, 10.898,50 грн інфляційних втрат, 1.488,87 грн 3% річних, 2.491,86 грн пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № 54100-6 від 08.04.20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.20. відкрито провадження у справі № 910/11583/20, та з підстав, викладених в ухвалі, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Позивачем вказану ухвалу отримано 17.08.20. відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення № 0105474246406.

Відповідачу вказану ухвалу було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак, повернуто відділенням поштового зв`язку з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою .

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження , яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/11583/20.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

08.04.20. між позивачем (Покупець та відповідачем (Постачальник) було укладено Договір поставки № 54100-6 (Договір), за умовами якого (п. 1.1) Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві товар, номенклатура, обсяги, строк поставки та ціни якої вказані у специфікаціях до Договору.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з постачання товару.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаних правочинів також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. (ст. 712 Цивільного кодексу України).

Ціна товару узгоджується сторонами в специфікаціях то оплачується згідно виставленого рахунку (п. 4.1 Договору).

У відповідності до підписаної сторонами та скріпленої їх печатками специфікації № 1 до Договору, відповідач зобов`язався поставити карбамід №46,2 відсотки ПАТ Азот б/б вартістю 178.080,00 грн силами Постачальника.

На підставі виставленого відповідачем позивачу рахунку-фактури № СФ-01535 від 08.04.20. на суму 178.080,00 грн на карбамід №46,2 відсотки ПАТ Азот , позивач платіжним дорученням № 242 від 09.04.20. перерахував відповідачу 178.080,00 грн з призначенням платежу оплата за карбамід по рах. № СФ-01535 від 08.04.2020 р…. .

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлене позивачем платіжне доручення є належним доказом сплати грошових коштів відповідачу в порядку передплати за Договором, а отже виконання позивачем своїх зобов`язань з оплати товару за Договором на суму 178.080,00 грн здійснено належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Строк поставки до 3 робочих днів з моменту отримання 100 відсоткової переоплати (п. 2.3 Договору).

Отже, відповідач зобов`язаний був поставити товар до 14.04.20. включно.

Оскільки відповідач поставку товару на вказану суму не здійснив, відповідач листом від 15.04.20. № 54 та претензією № б/н від 12.05.20. вимагав повернення грошових коштів за не поставлений товар.

Оскільки грошові кошти відповідач позивачу не повернув, то вказане зумовило звернення Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

При цьому, як визначено ч. 2 ст. 269 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За викладеного в сукупності, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 178.080,00 грн за Договором підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також позивачем заявлено до стягнення 10.898,50 грн інфляційних втрат, 1.488,87 грн 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що лист на повернення коштів було направлено відповідачу 29.04.20. рекомендованим повідомленням № 2360002091163 (відповідний опис вкладення доданий до позовної заяви), однак, 18.05.20. не вручено відповідачу під час доставки та повернуто за зворотною адресою позивачу за закінченням встановленого терміну зберігання.

Отже, відповідач є таким, що повідомлений про вимогу позивача повернути грошові кошти за непоставлений товар 18.05.20.

Таким чином, в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України відповідач повинен був повернути позивачу грошові кошти в сумі 178.080,00 грн у строк до 25.05.20. включно.

За викладеного, прострочення з повернення 178.080,00 грн передоплати за непоставлений товар розпочало свій відлік з 26.05.20., а не з 10.04.20., як на те вказує позивач.

Здійснивши власний перерахунок суд встановив, що розмір 3% річних становить 817,42 грн, внаслідок чого вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Інфляційні втрати становлять від`ємне значення -714,86 грн, з огляду на що суд відмовляє в позові в частині стягнення 10.898,50 грн інфляційних втрат. Також, відповідно, 3% річних в сумі 671,45 грн нараховані безпідставно, а тому суд відмовляє в позові в цій частині.

Щодо вимог про стягнення 2.491,86 грн пені, суд встановив наступне.

В силу приписів ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Підставою для на рахування пені позивач визначає п. 8.3 Договору, відповідно до якого у разі несвоєчасної поставки товару Постачальник сплачує Покупцеві пеню в розмірі 5% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожний день затримки його поставки.

Позивач визначає період для нарахування пені з 12.04.20. по 20.07.20.

Разом з тим, як встановлено судом, відповідач зобов`язаний був поставити товар до 14.04.20. включно, а з 15.04.20. настало прострочення з його поставки.

При цьому, вже 15.04.20. листом № 54 позивач вимагав від відповідача повернення попередньої оплати за товар, фактично відмовившись від Договору.

За викладеного суд відмовляє в позові в частині стягнення 2.491,86 грн пені.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем вказано лише попередній орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу. З огляду на що останні з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайм Рінг" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, б. 19/3; ідентифікаційний код 42465717) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" (23607, с. Кинашів Тульчинського району Вінницької області, вул. Першотравнева, б. 1; ідентифікаційний код 03734412) 178.080 (сто сімдесят вісім тисяч вісімдесят) грн 00 коп. попередньої оплати за товар, 817 (вісімсот сімнадцять) грн 42 коп. 3% річних, 2.683 (дві тисячі шістсот вісімдесят три) грн 47 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко