Рішення

від 09.10.2020 по справі 914/2152/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2020 Справа №914/2152/20

За позовом:Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ до відповідача:Комунального підприємства Моршинтеплоенерго , м. Моршин, Львівська обл. про:стягнення пені та 3% річних за договором постачання природного газу №6488/18-БО-21 від 08.10.2018р. Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Пришляк Ю.-М.В. Представники сторін: від позивача:Орел С.С. - представник від відповідача:не з`явився

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява АТ НАК Нафтогаз України до КП Моршинтеплоенерго про стягнення пені та 3% річних за договором постачання природного газу за договором постачання природного газу №6488/18-БО-21 від 08.10.2018р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.08.2020р. суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначив на 21.09.2020р.

Ухвалою від 15.09.2020р. суд задовольнив клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 21.09.2020р. суд оголосив перерву до 09.10.2020р.

Представник позивача в судове засідання 09.10.2020р., яке відбулося в режимі відеоконференції з`явився.

Представник відповідача в судове засідання 09.10.2020р., яке відбулося в режимі відеоконференції не з`явився.

КЛОПОТАННЯ СТОРІН.

На адресу суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів тяжкого фінансового становища підприємства з додатками (вх. №27820/20 від 24.09.2020р.).

Розглянувши подане клопотання, суд зазначає наступне.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право подавати докази.

Приписами ч. 3 ст. 80 ГПК України визначено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною 2 ст. 118 ГПК України передбачено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи те, що клопотання про долучення доказів відповідач повинен був подати у строк для подання відзиву, проте подав таке клопотання після закінчення строку, встановленого ГПК України та при цьому не подав клопотання про поновлення пропущеного строку для подання доказів, суд ухвалив залишити подане клопотання без розгляду.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Поданий позов обґрунтований тим, що 08.10.2018р. між позивачем та відповідачем укладено договір постачання природного газу №6488/18-БО-21, на виконання якого відповідачу протягом листопада 2018р.-квітня 2019р. було поставлено природний газ на загальну суму 2300132,47 грн. Оскільки поставлений природний газ був оплачений споживачем з порушенням строку, встановленого у договорі, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з КП Моршинтеплоенерго 2243,80 грн. пені та 439,96 грн. 3% річних.

Аргументи відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що більшість грошових коштів, які надходять відповідачу за природний газ, надходить від бюджетних організацій. Натомість їх платоспроможність наперед залежить від економічної та політичної стабільності держави. Відповідач не має жодних механізмів чи засобів впливу на ситуацію, а тому несвоєчасне перерахування оплати за договором виникло через допущення заборгованості споживачів перед КП Моршинтеплоенерго .

Разом з тим, у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про зменшення на 50% заявленої до стягнення пені, у зв`язку з відсутністю вини відповідача у допущеному простроченні оплати та скрутним фінансовим становищем підприємства.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

08.10.2018р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (споживачем) укладено Договір постачання природного газу №6488/18-БО-21(надалі - Договір).

26.11.2018р. між сторонами Договору укладено, зокрема, Додаткову угоду №4 до Договору, якою Договір викладено в новій редакції.

Відповідно п. 1.1., 1.2.Договору, постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

Згідно п. 3.8. Договору, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі.

Як встановлено судом, на виконання зобов`язань за Договором, позивачем протягом листопада 2018р.-квітня 2019р. поставлено, а відповідачем прийнято природний газ, загальною вартістю 2300132,47 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами приймання-передачі природного газу за вказаний період.

У пункті 5.1. Договору сторонами погоджено, зокрема, що остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

З наявних матеріалів справи вбачається, що за поставлений природний газ споживач розрахувався в повному обсязі, однак у зв`язку з допущенням споживачем прострочень внесення оплати за грудень 2018р., січень 2019р. та квітень 2019р., позивач просить стягнути з відповідача 2243,80 пені та 439,96 грн. 3% річних.

Станом на день розгляду справи, докази сплати відповідачем заявленої до стягнення суми пені та 3% річних - відсутні.

ОЦІНКА СУДУ.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. 1-2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Факт поставки позивачем природного газу відповідачеві за Договором підтверджується наявними в матеріалах справи Актами приймання-передачі природного газу.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п. 5.1. Договору, остаточний розрахунок за переданий природний газ мав відбутися до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Так, нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи визначений п. 5.1. Договору строк розрахунків та здійснені відповідачем у спірному періоді оплати, судом встановлено, що підприємством було допущено прострочення внесення платежів за грудень 2018р., січень 2019р. та квітень 2019р.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою КП Ліга Закон (Підприємство 9.5.3.), суд зазначає, що такі розраховані правильно.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, п. 7.2. Договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 5.1., 5.6. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені за допомогою КП Ліга Закон (Підприємство 9.5.3.), суд зазначає, що такий проведений позивачем правильно.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення на 50% заявленої до стягнення пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним доказам, якими заявник обґрунтовує свої заперечення.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013р. №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій обґрунтоване відсутністю вини відповідача щодо несвоєчасного перерахування коштів за поставлений природний газ (оскільки основним джерелом оплати природного газу є кошти, отримані за спожиту теплову енергію від бюджетних установ та організацій) та скрутним фінансовим становищем, спричиненим значним розміром дебіторської заборгованості.

На підтвердження скрутного фінансового становища підприємства відповідачем долучено до відзиву на позовну заяву фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва, станом на 30.06.2019р.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Так, ч. 1 ст. 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Здійснивши оцінку долученого відповідачем доказу на підтвердження тяжкого фінансового становища підприємства, яке позбавляє відповідача можливості сплатити належні до стягнення штрафні санкції, суд зазначає, що представлений відповідачем доказ тяжкого фінансового становища не є належним доказом у розумінні ст. 76 ГПК України, оскільки фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва, може лише підтверджувати скрутне фінансове становище підприємства станом на день його складення, а саме - 30.06.2019р.

У свою чергу, докази, які б підтверджували скрутне фінансове становище відповідача, яке позбавило останнього можливості оплатити поставлений газ за Договором, станом на момент виникнення зобов`язання, а також докази, які б підтверджували фінансову неспроможність та скруту підприємства, яка унеможливлює сплатити заявлену до стягнення пеню, у встановлений законом строк, відповідачем подані не були.

Враховуючи те, що докази, які б підтверджували тяжке фінансове становище відповідача у матеріалах справи відсутні, а розмір пені є незначним, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання про зменшення пені, а тому ухвалив відмовити в його задоволенні.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 2102,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 42, 123, 129, 197, 222, 233, 236, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Моршинтеплоенерго (82482, Львівська обл., м. Моршин, вул. Привокзальна, буд. 45А; код ЄДРПОУ 33892124) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720) 2243,80 грн. пені, 439,96 грн. 3% річних та 2102,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 15.10.2020р.

Суддя Р.В. Крупник