Постанова

від 12.07.2007 по справі 2279-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2279-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.07.2007Справа №2-17/2279-2007А

За позовом Управління Пенсійного фонду України в Советському районіАР Крим (97200, АР Крим, смт. Советський, вул. 50 років СССР 4-А)

До відповідача Совєтського районного споживчого товариства (97200, АР Крим, Советський район, смт. Советський, вул. Первомайська, 9)

про стягнення  2404,73 грн.

                                                                                                            Суддя В.І. Гайворонський                                                                                                                                                                              при  секретарі судового засідання

Шенягіной Т.Ю   

                                                   ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача –   Емірвєлієва Е.Д. – ю/к, дов. 40/07-5 04.01.2007, заява

Від відповідача – Ліпей А.М. – гол. бухгалтер, дов. 59 від 14.02.07р. відзив

Сутність спору: Управління ПФУ в Советському районі АР Крим  звернулося до господарського суду АР Крим з позовом  про стягнення з відповідача заборгованості в сумі   40497,81  грн. страхових внесків та фінансових санкцій, у зв'язку з тим, що відповідач не сплатив вказану суму в добровільному порядку.

            У процедурі розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог та згідно уточнення від 11.07.07р. просить стягнути 2404,73грн.

           Згідно ст. 51, 137 КАСУ зменшення розміру позовних вимог та уточнення позову є правом позивача.

            Таким чином на момент прийняття судом постанови вимоги вважаються заявленими у сумі 2404,73грн. і саме зменшенні вимоги підлягають розгляду судом при прийнятті цієї ухвали.

            Представник відповідача згідно відзиву на уточнення позовних вимог, позовні вимоги у сумі 2404,73грн визнає, та вказує, що позовні вимоги на суму 40497,81грн. погашалися ежемісячно поточними платежами та залишок у сумі 2404,73грн. буде погашений у період ліпень - серпень 2007р.  

            Згідно Розрахунків сум страхових внесків на загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за липень, серпень, вересень, жовтень 2006 року відповідач має заборгованість  по сплаті  страхових внесків на загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування в сумі 37837,98  грн.

Згідно рішень позивача № 111 від 07.07.2006 року, та № 117 від 13.07.2006 року  “Про застосування  фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхівниками  страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувателями або органом Пенсійного  фонду” до відповідача застосовані фінансові санкції в сумах 960,21грн. та 8271,72грн. штрафу та 1335,64грн. пені. Згідно вимогам № Ю-252 від 07.09.06р. у сумі 8605,24, №Ю-274 від 06.10.06р. у сумі 10184,52грн., №Ю-291 від 07.11.06р. у сумі 9111,36грн., №Ю-310 від 07.12.06р. у сумі 9984,56грн., №Ю318 від 07.12.06р. у сумі 729,26грн. позивачем встановлюються вимоги про сплату по страховим внескам у сумі 37837,98грн., штрафним санкціям у сумі 2577,59грн., пені у сумі 57,84грн., пільговий пенсії у сумі 24,40грн.

          Згідно розрахунку вимогою №318 від 07.12.06р. обґрунтовується сума боргу по пільговій пенсії.

          По справі проголошені вступна та резолютивна частини постанови.

          Розглянувши матеріали справи, суд, -

                                                                в с т а н о в и в:

 СКП „Уют”  зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України в  Советському районі АР Крим  як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за реєстраційним номером №  25030019,  що указується самим відповідачем  у  Розрахунках  суми страхових внесків  на загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті  за  липень, серпень, вересень, жовтень 2006 року, а також вказується позивачем у позовній заяві та  відповідачем не оспорюється.

          Відповідно до п. 6. ст. 17 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальник зобов'язаний нараховувати,  обчислювати й сплачувати у встановлений термін й у повному обсязі страхові внески.

          Відповідно до абзацу 1 п.п. 4.1 п. 4 Інструкції про порядок вирахування й сплати страхувальником і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування  в Пенсійний фонд України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. під № 64/8663, відповідач повинен був сплатити страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

          Відповідач  самостійно  вирахував суми страхових  внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за липень, серпень, вересень, жовтень 2006 року, відобразив це у відповідних Розрахунках суми страхових внесків загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті.

           Згідно статті 202 ЦК України указаний  розрахунок   є правочином.

           Указаний правочин у встановленому Законом порядку  не  визнаний недійсним, а цьому не приймати його до уваги  у суду немає підстав згідно ст. 204  ЦК України.

           Крім цього, відповідачу на суму боргу виставлялися вимоги   № Ю252 від 07.09.2006 року, № Ю-274 від 06.10.2006 року, № Ю-291 від  07.11.2006 року, № Ю-310 від 07.12.2006 року, № Ю-318 від  07.12.2006 року, рішення №117 від 13.07.06р., №111 від 07.07.06р. Про застосування  фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхівниками  страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувателями або органом Пенсійного  фонду” які у встановленому законом порядку ні відмінити  (не визнані недійсними чи нечинними), що згідно статті 106  Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є достатньою підставою вважати  наявність заборгованості.

           Рішення про применении фінансових санкцій також в установленому законом порядку ні відмінини, ні визнани недійсними чи нечинними.

           У встановленому Законом  порядку рішення та вимоги позивача  про застосування до відповідача  санкцій не відмінені та не визнані недійсними чи нечинними, а виходячи із закріпленого  ст. 129 Конституції України принципу  диспозитивності сторін суд не вправі давати їм оцінку на предмет невідповідності законодавству.

   Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії.

           Згідно ст. 129 Конституції України сторона вільна у наданні суду доказів та у доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений змагальності сторін та їх равенству перед законом та судом.

           Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д 12/12), а в постанові Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року «Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя» вказується. Що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

           У зв'язку з вищенаведеним у суду не має підстав не приймати до уваги вказані докази, про яки відповідачу відомо у тому числи у зв'язку з розглядом цієї справи.

           Однак відповідачем не надано доказів, що вказані вимоги та рішення та розрахунки сум визнани недійсними чи нечинними, чи що воні скасовані.

           Враховуючи заяву представника позивача про уточнення позовних вимог, заборгованість полежить стягненню у сумі 2404,73грн. Відповідач не надав доказів, що борг погашен. Більш того згідно відзиву на уточнення позовних вимог, заборгованість відповідач визнає.

          Позивач, згідно ст.  81 ЦК України є юридичною особою публічного права. Відповідно, відношення, які виникають при реалізації ним своїх повноважень є публічно-правовими відношеннями і підлягають розгляду за нормами КАС України згідно п. 4 ч. 1 ст. 17  Кодексу адміністративного судочинства України, яка  є відносно участі відповідача спеціальною.

         Згідно Постанови Верховного Суду України № 06/035 від 24.01.2006 року та Постанови Верховного Суду України від 06.07.2006 року № 06/246 (справа № 14/3 об пн), а також згідно Постанов Верховного Суду України від 24.01.2006 року у справах №№ 11/268, 6/140, 23/178, 11/261, 13/212, 11/206, 11/266, 27/231 аналогічні спори  повинні розглядатися за нормами КАС України.

          Згідно ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у даному випадку відшкодуванню не підлягають.

          На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 94, 162-163 КАС України, суд -     

ПОСТАНОВИВ:       

            Позов  задовольнити  повністю.

            Стягнути  з  відповідача   Совєтського районного споживчого товариства (97200, АР Крим, Советський район, смт. Советський, вул. Первомайська, 9, р/р 260025768 в КРД АППБ „Аваль”, м.Сімферополь, МФО 324021, ОКПО01779310) на  користь  Управління Пенсійного фонду України в  Советському районі АР Крим  (97200, АР Крим, смт. Советський,  вул. 50 років СССР 4-А; р/р 25605010047801, в КРУ ВАТ “Державний Ощадний банк України” м. Сімферополь, МФО  324805, ЗКПО  22300323)  заборгованість в сумі  2404,73  грн.

              Ст. 254 КАС України передбачено, що  постанова першої інстанції, якщо інше не встановлено КАСУ, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна

скарга не була подана у строк, встановлений КАСУ, постанова суду першої інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

               У разі подання апеляційної  скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк  апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

                Постанова може бути оскаржена  у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України у Севастопольський апеляційний господарський суд, якою встановлено, що:   про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку   подається  заява.     Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

              Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

            Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а  в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 КАСУ -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

            Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається  протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне  оскарження.

            Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

            Заява  про  апеляційне  оскарження  чи  апеляційна скарга, подані  після  закінчення  строків,  встановлених  цією   статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про  що постановляється ухвала.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.