Рішення

від 06.10.2020 по справі 923/540/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2020 року Справа № 923/540/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. , за участю секретаря судового засідання Борхаленко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЙО УКРАЇНА", м. Київ

до відповідача: Фермерського господарства "ДАВГАЛ АГРО", с. Чорнянка Каховського району Херсонської області

про стягнення заборгованості в сумі 573 558,53 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Долгополов О.В. - адвокат

від відповідача: Самсон В.В. - адвокат

Процесуальні дії у справі

09.06.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю БЕЙО УКРАЇНА (код ЄДРПОУ 35390512, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 5-б) звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Фермерського господарства ДАВГАЛ АГРО (код ЄДРПОУ 37316074, місцезнаходження: 74835, Херсонська обл., Каховський район, село Чорнянка, вул. Пушкіна, буд. 48) про стягнення заборгованості відповідно до договору поставки № 2018/211 від 20.03.2019 в розмірі 91 913,62 (дев`яносто одна тисяча дев`ятсот тринадцять грн. 62 коп.) грн., з яких - 66 577,52 (шістдесят шість тисяч п`ятсот сімдесят сім грн. 52 коп.) грн. - основного боргу; 12 735,27 (дванадцять тисяч сімсот тридцять п`ять грн. 27 коп.) грн. - пеня, 1426,30 (одна тисяча чотириста двадцять шість грн. 30 коп.) грн. - 3% річних, 1478,01 (одна тисяча сімдесят вісім грн. 01 коп.) грн. - інфляційних витрат, 6367,64 (шість тисяч триста шістдесят сім грн. 64 коп.) грн. - відсотків за користування чужими грошовими коштами та 3 328,88 (три тисячі триста двадцять вісім грн. 88 коп.) грн. - штрафу за ухилення від оплати товару.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2020 справу розподілено судді Ярошенко В. П.

Ухвалою суду від 10.06.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 02.07.2020.

30.06.2020 за вх. № 1331/20 від позивача до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог та зміну підстав позовної заяви, відповідно до якої просить суд стягнути з Фермерського господарства ДАВГАЛ АГРО (ЄДРПОУ 37316074 адреса: 74835, Херсонська обл., Каховський район, село Чорнянка, вул. Пушкіна, буд. 48) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БЕЙО УКРАЇНА (ЄДРПОУ 35390512, адреса: 02660, м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 5-6, р/р НОМЕР_1 в АТ Дойче Банк ДБУ , МФО 380731) - 573 558,53 (п`ятсот сімдесят три тисячі п`ятсот п`ятдесят вісім грн. 53 коп.) грн., з яких - 405 000,00 (чотириста п`ять тисяч грн. 00 коп.) грн. - основного боргу; 84 066,07 (вісімдесят чотири тисячі шістдесят шість грн. 07 коп.) грн. - пеня, 9 937,92 (дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять сім грн. 92 коп.) грн. - 3% річних, 12 271,50 (дванадцять тисяч двісті сімдесят одна грн. 50 коп.) грн. - інфляційних витрат, 42 033,04 (сорок дві тисячі тридцять три грн. 04 коп.) грн. - відсотків за користування чужими грошовими коштами та 20 250,00 (двадцять тисяч двісті п`ятдесят грн. 00 коп.) грн. - штрафу за ухилення від оплати товару.

Ухвалою суду від 02.07.2020 заяву про збільшення позовних вимог та зміну підстав позовної заяви (вх. № 1331/20 від 30.06.2020) прийняти до розгляду, подальший розгляд справи № 923/540/20 постановлено здійснювати з урахуванням збільшених позовних вимог та з урахуванням уточнень прохальної частини позовної заяви, відкладено судове засідання на 27 липня 2020 року.

Ухвалою суду від 27.07.2020 відкладено розгляд справи на 08 вересня 2020 року.

У судовому засіданні 08.09.2020 року судом оголошено перерву до 06.10.2020р.

В судовому засіданні 06.10.2020 було проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування своєї позиції, Товариство з обмеженою відповідальністю БЕЙО УКРАЇНА посилається на наступні твердження.

20 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю БЕЙО УКРАЇНА (постачальником) та Фермерським господарством ДАВГАЛ АГРО (покупцем товару) було укладено договір поставки №2018/211.

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити у зумовлені Сторонами строки Покупцеві насіння овочевих культур..., а Покупець зобов`язується приймати зазначений товар і оплачувати його вартість згідно встановленого цим Договором порядку.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 633702,24 грн.

Відповідач не виконав свої зобов`язання за договором, а тільки частково сплатив вартість товару у розмірі 228702,24 грн., в результаті чого сума основної заборгованості відповідача по договору поставки становить 405000,00 грн.

Посилаючись на умови Договору, положення законодавства, позивачем нараховано 84 066,07 (вісімдесят чотири тисячі шістдесят шість грн. 07 коп.) грн. - пені, 9 937,92 (дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять сім грн. 92 коп.) грн. - 3% річних, 12 271,50 (дванадцять тисяч двісті сімдесят одна грн. 50 коп.) грн. - інфляційних витрат, 42 033,04 (сорок дві тисячі тридцять три грн. 04 коп.) грн. - відсотків за користування чужими грошовими коштами та 20 250,00 (двадцять тисяч двісті п`ятдесят грн. 00 коп.) грн. - штрафу за ухилення від оплати товару.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

Правовими підставами позову, позивач зазначає положення ст. ст. 251, ч. 5 ст. 254, 526, 530, 536, 611, ч.2 ст. 625, ч. 3 ст. 692, ст. 1048 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, ч. 6 ст. 231, 265 Господарського кодексу України, п. 57 Положення про поставку товарів народного споживання затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 року.

Стислий виклад позиції відповідача

Фермерське господарство ДАВГАЛ АГРО у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

У судових засіданнях 08.09.2020р., 06.10.2020р. був присутній представник відповідача, який не визнав позовні вимоги в повному обсязі, письмові пояснення з цього приводу матеріали справи не містять.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних взаємовідносин

20 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю БЕЙО УКРАЇНА та Фермерським господарством ДАВГАЛ АГРО було укладено договір поставки №2018/211 (далі по тексту рішення - Договір).

Відповідно до умов даного Договору Товариство з обмеженою відповідальністю БЕЙО УКРАЇНА є постачальником, а Фермерське господарство ДАВГАЛ АГРО - покупцем товару.

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставляти у зумовлені Сторонами строки другій стороні - Покупцеві насіння овочевих культур, виробництва Бейо-Заден Голандія (далі - Товар), а Покупець зобов`язується приймати зазначений Товар і оплачувати його вартість згідно встановленого цим Договором порядку. Поставка Товару здійснюється Постачальником згідно замовлень Покупця, за умови наявності Товару на складі компанії-виробника. Замовлення можуть подаватися Покупцем шляхом надіслання Постачальнику відповідних повідомлень електронною поштою, факсом або поштою.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що асортимент, номенклатура, кількість, ціна та характеристики Товару визначаються Сторонами на підставі замовлення Покупця та виходячи з наявності Товару на складі компанії - виробника Товару й вказуються у відповідній специфікації Кожна Специфікація підписується Сторонами, додається до Договору і є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 2.1.1.Постачальник зобов`язаний передавати у власність Покупця Товар, щодо якого Сторонами узгоджена і підписана відповідна Специфікація. Сторони можуть обумовити у відповідній Специфікації строки поставки певної партії Товару.

Відповідно до п. 2.2.1 Покупець зобов`язаний оплачувати вартість замовленого Товару в порядку та строки передбачені цим Договором та/або відповідною Специфікацією.

Відповідно до п. 4.1. оплата Товару Покупцем здійснюється у безготівковій формі, за ціною зазначеною у рахунку-фактурі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника в наступному порядку: Відповідно до п. 4.2. - Покупець виконує попередню оплату у розмірі 20 % (двадцять відсотків) вартості замовленого згідно рахунку - фактури товару. Залишок коштів 80 % (вісімдесят відсотків) Покупець перераховує Постачальнику до 20.08.2019 р. згідно з рахунками фактурами, які постачальник виставляє на його прохання.

Як свідчать матеріали справи, загальна вартість поставленого позивачем та прийнятого відповідачем товару за Договором склала 633 702,24 (шістсот тридцять три тисячі сімсот дві грн. 24 коп.) грн., що підтверджується видатковими накладними №19-РН000937 від 26.03.2019 на суму 356509,44 грн., №19-РН001419 від 22.05.2019 на суму 210924,00 грн., №19-РН001845 від 16.07.2019 на суму 66268,80 грн. та відповідними рахунками-фактури.

Відповідно до виписок №56 від 22.03.2019 р., №00132 від 15.07.2019 р., №00095 від 21.05.2019 р., ФГ ДАВГАЛ АГРО на виконання умов договору здійснило часткову оплату за товар: 22.03.2019 у розмірі 71 509,44 грн., 21.05.2019 у розмірі 90924,00 грн, 15.07.2019 у розмірі 66 268,80 грн.

Позов ґрунтується на тому, що на сьогоднішній день сума заборгованості ФГ ДАВГАЛ АГРО по договору поставки №2018/211 від 20.03.2019 становить 405 000,00 (чотириста п`ять тисяч грн. 00 коп.) грн. Зазначена сума боргу не сплачена відповідачем.

Як свідчать матеріали справи, 05 лютого 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю БЕЙО УКРАЇНА на адресу Фермерського господарства ДАВГАЛ АГРО було направлено Претензію, яку відповідач отримав, однак відповіді чи оплати заборгованості не було.

Посилаючись на умови Договору та ст. ст. 251, ч. 5 ст. 254, 526, 530, 536, 611, ч. 2 ст. 625, ч. 3 ст. 692, ст. 1048 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, ч. 6 ст. 231, 265 Господарського кодексу України, п. 57 Положення про поставку товарів народного споживання затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 року, позивач просить суд стягнути з відповідача 84 066,07 (вісімдесят чотири тисячі шістдесят шість грн. 07 коп.) грн. - пені, 9 937,92 (дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять сім грн. 92 коп.) грн. - 3% річних, 12 271,50 (дванадцять тисяч двісті сімдесят одна грн. 50 коп.) грн. - інфляційних витрат, 42 033,04 (сорок дві тисячі тридцять три грн. 04 коп.) грн. - відсотків за користування чужими грошовими коштами та 20 250,00 (двадцять тисяч двісті п`ятдесят грн. 00 коп.) грн. - штрафу за ухилення від оплати товару.

Норми права, застосовані судом. Оцінка доказів.

Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір поставки.

Зокрема, згідно з приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Поряд з цим, за частиною 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. Так, відповідно до частини 1 статті 692 того ж Кодексу покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором не встановлений інший строк оплати.

Підсумовуючи наведені правові положення, суд зазначає, що за договором поставки покупець зобов`язаний сплатити вартість отриманого товару у встановлений договором строк.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлені загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими: Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1); Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7).

Відповідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У даному випадку позивачем доведено факт невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань та вищенаведених положень чинного законодавства.

В матеріалах справи відсутні докази повної оплати Відповідачем за поставлений Товар у розмірі 405 000,00 грн. згідно Договору № 2018/211 від 20.03.2019р., а відтак суд вважає доведеним належними та допустимими доказами факт невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань та вищенаведених положень чинного законодавства.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 405000,00 грн. слід задовольнити.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Безпосередньо правові наслідки порушення грошових зобов`язань передбачені приписами статей 230-237 ГК України та статей 549 - 552, 611 ЦК України.

Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В частинах 2 та 3 статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частин 2), а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3). Водночас, у відповідності до приписів частини 2 статті 551 того ж Кодексу якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства… .

Разом з тим, у відповідності до приписів частини 2 статті 551 того ж Кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов`язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов`язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов`язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до пункту 7.3. Договору поставки №2018/211 від 20.03.2019 року у разі прострочення строків оплати Товару відповідно до п. 4.1., Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Суд перевірив розрахунок пені, що здійснений позивачем, та дійшов висновку, що він є правомірний, а відтак позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 84 066,07 грн. підлягають задоволенню.

Щодо відповідальності за невиконання грошового зобов`язання

У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом .

Сплата інфляційних та річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

За змістом позовної заяви та розрахунку наданим позивачем, нарахування 3 % річних та інфляційних витрат - є правомірним.

Таким чином, відповідач, порушивши грошове зобов`язання, повинен за вказаних правових приписів сплатити позивачу 9 937,92 грн. - 3% річних та 12 271,50 грн. - інфляційних витрат, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача зазначених сум слід задовольнити.

Щодо позовних вимог про стягнення 42 033,04 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, суд зазначає, що питання сплати за прострочення по грошовому зобов`язанню врегульовано нормами Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та статтею 625 ЦК України.

В даному випадку суд вважає неможливим застосування аналогії закону до правовідносин між сторонами, що виникли з договору поставки, оскільки статтею 1048 ЦК України, на яку посилається позивач, обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, врегульовано питання визначення розміру процентів на рівні облікової ставки НБУ, які має право одержати позикодавець від позичальника по договорам позики, якщо саме договором позики не встановлено розміру таких процентів.

Тобто, нарахування відсотків за прострочення оплати про грошовому зобов`язанню може бути застосовано до всіх правовідносин, коли у боржника існує заборгованість по такому зобов`язанню, а визначення процентів за користування чужими грошовими коштами, якщо їх розмір не передбачений умовами договору позики, - є можливим тільки для договорів позики.

В правовідносинах по договору поставки розмір процентів, можливість нарахування яких за користування чужими грошовими коштами у разі прострочення оплати товару, передбачена ч. 3 ст. 692 ЦК України, повинна бути передбачена умовами відповідного договору поставки.

Щодо нарахування штрафу за ухилення від оплати товару у розмірі 20 250,00 грн., на підставі п. 57 Положення про поставку товарів народного споживання , затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 року, суд звертає увагу Позивача, що ним не враховано Постанову Верховної ради України Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР від 12 вересня 1991 року № 1545-XII.

Так, вказаною Постановою визначено: Встановити, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України. .

Станом на теперішній час, питання відповідальності за неналежне виконання грошових зобов`язань врегулювано законодавством України, зокрема, нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , тому суд не вбачає підстав для застосування до спірних відносин норм Положення про поставку товарів народного споживання , затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 року.

Приймаючи до уваги вищевикладене, у задоволені позову в частині стягнення з відповіда 42 033,04 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та 20250,00 грн. штрафу за ухилення від оплати товару слід відмовити.

Висновки суду

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Так, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати у добровільному порядку 405 000,00 (чотириста п`ять тисяч грн. 00 коп.) грн. - основного боргу, 84 066,07 (вісімдесят чотири тисячі шістдесят шість грн. 07 коп.) грн. - пені, 9 937,92 (дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять сім грн. 92 коп.) грн. - 3% річних, 12 271,50 (дванадцять тисяч двісті сімдесят одна грн. 50 коп.) грн. - інфляційних витрат, доведеністю Позивачем власних вимог, не спростування їх Відповідачем, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у цих сумах. Натомість позовні вимоги в інших сумах задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати у разі часткового задоволення первісного позову покладаються на позивача та на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В даному випадку з відповідача підлягає стягненню 7669,69 грн. - компенсації по сплаті судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 232-240 ГПК України, суд

ухвалив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства ДАВГАЛ АГРО (код ЄДРПОУ 37316074, адреса: 74835, Херсонська обл., Каховський район, с. Чорнянка, вул. Пушкіна, буд. 48) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БЕЙО УКРАЇНА (код ЄДРПОУ 35390512, адреса: 02660, м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 5-б) - 511 275,49 (п`ятсот одинадцять тисяч двісті сімдесят п`ять грн. 49 коп.) грн., з яких - 405 000,00 (чотириста п`ять тисяч грн. 00 коп.) грн. - основного боргу; 84 066,07 (вісімдесят чотири тисячі шістдесят шість грн. 07 коп.) грн. - пеня, 9 937,92 (дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять сім грн. 92 коп.) грн. - 3% річних, 12 271,50 (дванадцять тисяч двісті сімдесят одна грн. 50 коп.) грн. - інфляційних витрат та суму судових витрат в розмірі 7 669,69 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, через місцевий суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Дата складання повного тексту рішення 15.10.2020

Суддя В.П.Ярошенко