Ухвала

від 08.10.2020 по справі 926/2428/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 926/2428/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Мачульського Г. М.

секретар судового засідання - Дерлі І. І.,

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Чернівецької міської ради

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 (судді: Якімець Г.Г., Бойко С.М., Бонк Т.Б.,)

за позовом Чернівецької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бук ТБ"

про стягнення безпідставно збережених коштів - орендної плати в сумі 1 129 421,26 грн,

В С Т А Н О В И В:

Чернівецька міська рада (далі - Рада, Позивач) звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бук ТБ" (далі - ТОВ "Бук ТБ", Відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів - орендної плати в сумі 1 129 421,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач в період з 22.07.2016 по 28.02.2018 використовував земельну ділянку площею 2,1162 га по вул. Зелена, 5-Б у м. Чернівці без укладення договору оренди землі, у зв`язку з чим Позивач не одержав грошових коштів у розмірі орендної плати за землю в сумі 1 129 421,26 грн, які просив стягнути з Відповідача на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 27.01.2020 у справі №926/2428/19 позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 1 129 421,26 грн - безпідставно збережених коштів - орендної плати. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Місцевий господарський суд виходив з того, що Відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору у спірний період, фактично збільшив свої доходи, а Позивач втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). При цьому, судом встановлено, що лише 01.03.2018 Відповідач набув у власність вищезазначену земельну ділянку.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 у справі №926/2428/19 скасовано вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у спірних правовідносинах право користування земельною ділянкою вирішувалось у порядку її викупу, а не оформлення користування на умовах оренди, а відтак місцевий господарський суд помилково застосував норму статті 1212 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин та дійшов до неправильного висновку про задоволення позову. При цьому, суд послався на правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №922/1379/18

У касаційній скарзі Чернівецька міська рада просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Скаржник вважає, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята без урахування висновків викладених у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справ №922/3412/17 та Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 29.01.2019 у справі №922/536/18 щодо застосування статті 1212 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах.

На переконання скаржника суд апеляційної інстанції помилково прийняв до уваги постанову Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №922/1379/18, адже правовідносини у справах не є подібними, оскільки у вищезазначеній справі у спірний період часу, який мав місце до викупу земельної ділянки, відповідачем сплачувався земельний податок, натомість у справі №926/2428/19 земельний податок не сплачувався.

Ухвалою Верховного Суду від 06.08.2020 відкрито касаційне провадження за вищезазначеною касаційною скаргою, визначено дату проведення судового засідання.

Ухвалою Верховного Суду від 03.09.2020 продовжено Відповідачу строк для подання відзиву на касаційну скаргу та відкладено її розгляд.

У зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 15.09.2020 про відставку судді Кушніра І.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №926/2428/19 визначено колегію суддів у складі: Зуєва В.А. (головуючого), Багай Н.О., Мачульського Г.М.

Ухвалами Верховного Суду від 17.09.2020 та 01.10.2020 відкладався розгляд касаційної скарги та оголошувалась перерва у судовому засіданні з її розгляду.

Ураховуючи викладене, з огляду на неодноразові відкладення розгляду касаційної скарги за клопотаннями Відповідача (обґрунтовувались постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"), розгляд касаційної скарги здійснюється в розумний строк, тобто, такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, як таку, що ґрунтується на засадах верховенства права та прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, а також матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження не підтвердилися, тому касаційне провадження за вищезазначеною касаційною скаргою підлягає закриттю з огляду на таке.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Питання права касаційного оскарження урегульовано статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, частиною другою якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.

Так, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права убачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

При цьому, подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №910/17999/16, від 25.04.2018 у справі №925/3/17, від 25.04.2018 у справі №910/24257/16, від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г, від 19.06.2018 у справі №922/2383/16, від 12.12.2018 у справі №2-3007/11, від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц, від 19.05.2020 у справі №910/719/19 та постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі №923/682/16.

Предметом спору у справі, яка переглядається є вимога про стягнення неотриманої орендної плати на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України за період до оформлення права власності на земельну ділянку.

В той же час у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справ №922/3412/17 та Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17 та від 29.01.2019 у справі №922/536/18, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, правовідносини не є подібними порівняно із справою, яка переглядається у касаційному порядку, оскільки у останніх судами не встановлено обставин щодо оформлення права користування земельною ділянкою у порядку її викупу.

Отже висновок щодо застосування норми права у справі, яка переглядається у касаційному порядку, заснований на правовідносинах які не є подібними порівняно із справами, на які скаржник посилався як на підставу для скасування постанови суду апеляційної інстанції, а відтак не є релевантними.

Судова колегія зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Інші доводи скаржника про необґрунтованість та незаконність оскаржуваної постанови апеляційного суду є неаргументованими та відхиляються судовою колегією касаційної інстанції як такі, що спрямовані на переоцінку доказів з метою встановлення інших фактичних обставин справи, що виходить за межі встановленої законом компетенції Верховного Суду.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Чернівецької міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 у справі №926/2428/19.

Сплачена сума судового збору за подання касаційної скарги з урахуванням положень пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" поверненню не підлягає, оскільки Верховним Судом закривається касаційне провадження, а не провадження у справі.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Чернівецької міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 у справі №926/2428/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв Судді Н. О. Багай Г. М. Мачульський