Ухвала

від 13.10.2020 по справі 657/2218/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

13 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 657/2218/19

провадження № 61-14056ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 20 серпня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Червоний Чабан про визнання права власності на придбане майно,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - заступник прокурора Херсонської області в інтересах Мирненської селищної ради Каланчацького району Херсонської області,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства Червоний Чабан (далі - ПАТ Червоний Чабан ) про визнання права власності .

В обґрунтування позову зазначав, що за договором купівлі-продажу

від 29 травня 2006 року придбав у ВАТ Червоний Чабан , (в подальшому ПАТ Червоний Чабан ) будівлі і споруди колишньої молочно-товарної ферми, вартість яких визначена відповідно до експертної оцінки Приватної консалтингової фірми Експерт у розмірі 225 201 грн. Сторони не посвідчили договір нотаріально, а державним реєстратором йому відмовлено у реєстрації права власності на вказане майно.

Посилаючись на положення статей 220, 657 ЦК України, просив суд визнати за ним право власності на будівлі і споруди молочно-товарної ферми у селі Макарівка Каланчацького району Херсонської області.

Рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 19 лютого 2020 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на придбане майно, а саме будівлі і споруди молочно-товарної ферми у селі Макарівка Каланчацького району Херсонської області.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 20 серпня 2020 року апеляційну скаргу заступника прокурора Херсонської області в інтересах Мирненської селищної ради Каланчацького району Херсонської області задоволено, рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 19 лютого 2020 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

21 вересня 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Херсонського апеляційного суду від 20 серпня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини с статті 7 Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа Зубац проти Хорватії (Zubac v.Croatia), № 40160/12) вказав на обмеженість доступу до судів вищої інстанції.

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення ЄСПЛ у справах Леваж Престасьон Сервіс проти Франції , Шамоян проти Вірменії ).

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Ціна позову у справі № 657/2218/19, визначена позивачем, становить

225 201 грн, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 250 = 525 500 грн), де 2 102 грн розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року.

Касаційна скарга не містить доводів, які б свідчили про наявність випадків передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Сама по собі незгода заявника із висновками апеляційного суду не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , апеляційний суд застосував положення Цивільного кодексу України, зокрема його статей 220, 657, в редакції, яка діяла на час підписання сторонами договору

купівлі-продажу від 29 травня 2006 року та які передбачали, що договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

При цьому Пленум Верховного Суду України у пункті 13 Постанови № 9

від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними вказав, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов`язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін.

Вказані роз`яснення є актуальними щодо договору від 29 травня 2006 року.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, ухвалене у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору; наявність випадків, передбачених підпунктами а) - г)

пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, колегією суддів не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 20 серпня 2020 року в цивільній справі № 657/2218/19.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта