Ухвала

від 15.10.2020 по справі 405/6115/20

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 405/6115/20

1-кс/405/2854/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року слідчий суддяЛенінського районногосуду м.Кіровограда ОСОБА_1 , заучастю секретарясудового засідання ОСОБА_2 , розглянувшиклопотання слідчоговідділу СУГУНП вКіровоградській області ОСОБА_3 укримінальному провадженні,внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза № 12020120270000705від 09.05.2020 року про арешт майна,

ВСТАНОВИВ:

слідчий за погодженням із прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на земельну ділянку площею 102, 4603 га з кадастровим номером 3525282400:02:000:9034, яка перебуває в державній формі власності Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, шляхом заборони користування, відчуження та розпорядження майном, а також накладення арешту на врожай сільськогосподарських культур кукурудзи, які знаходяться на земельній ділянці площею 102, 4603 га з кадастровим номером 3525282400:02:000:9034, яка перебуває в державній формі власності Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, шляхом заборони користування, відчуження та розпорядження майном.

Надано обгрунтування необхідності накладення арешту на земельну ділянку та врожай сільськогосподарських культур кукурудзи, які знаходяться на даній земельній ділянці.

Слідчий, що звернувся з клопотанням до суду, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду клопотання, проте в судові засідання 07.10.2020, 09.10.2020 та 15.10.2020 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду клопотання не надав.

Представник АВПП «Украгротехнологія» адвокат ОСОБА_4 на розгляд клопотання не з`явився, просив відмовити у задоовленні клопотання, пославшись на обставини зазначені у письмових запереченнях.

Представник ГУ Держгеокадастру на розгляд клопотання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив.

Відповідно до ч.1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Враховуючи положення ч.1 ст. 172 КПК України слідчий суддя визнав за можливе проводити розгляд клопотання без участі учасників судоовго провадження на підставі наявних матеріалів.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.

Частиною 2 ст. 131 КПК України арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст.170КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно із ст. 171 КПК України клопотання про арешт майна повинно бути мотивованим.

Частиною 2статті 170 КПК Українивстановлено арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч. 2ст. 170 КПК України);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2ст. 170 КПК України);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2ст. 170 КПК України);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до витягу є Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020120270000705від 09.05.2020року датою надходження повідомлення про вчинення кримінального правопорушення вбачається 08.05.2020 року за ч.2 ст. 197-1КК України. Групою осіб з числа працівників АВПП «Украгротехнологія» здійснено самовільне зайняття земельної ділянки, які знаходяться на території Захарівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області площею приблизно 102 га з кадастровим номером 3525282400:02:000:9034, яку засіяла сільськогосподарською культурою кукурудзою.Потерпіла особа не вказана.

Проте, слідчим не надано суду інформації чи звертався власник земельної ділянки із заявою до правоохоронних органів про скоєння відносно нього злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Крім того, матеріали клопотання не містять доказів кваліфікуючих ознак, передбачених частиною першою, так і частиною другою стаття 197-1 КК України, останнє обгрунтовується виключно актом обстеження земельної ділянки, який не містять план-схеми земельної ділянки та актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту- земельної ділянки.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

З матеріалів досудового розслідування вбачається, що в кримінальному провадженні відсутня особа, якій повідомлено про підозру. Вартість сільськогосподарських культур, а так само і точна кількість, які посіяні на зазначеній в клопотанні земельній ділянці, слідчим не встановлена, а також не визначено стан розвитку та стадія зрілості посівів, шляхи збереження і збору врожаю. Вказана обставина позбавляє можливості слідчого суддю при винесенні судового рішення взяти до уваги розумність та співрозмірність обмеження права власності та врахування усіх наслідків арешту майна, як того вимагає ст.173 КПК України.

Крім того, слідчий в своєму клопотанні не визначив точний перелік майна, індивідуальні ознаки, його вартість, що не узгоджується з вимогами ст. 171 КПК України, та позбавляє можливості визначити порядок виконання ухвали, проведення конкретних дій, направлених на збереження цілісності і вартості даного майна.

При цьому слідчий суддя враховує, що цивільний позов в даному провадженні відсутній, а санкція вказаної статті кримінального кодексу не передбачає спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально правового характеру щодо юридичної особи.

Крім того, клопотання слідчого не містить чітких підстав, у зв`язку з якими потрібно здійснити саме арешт вказаного майна. Зазначаючи як підставу накладення арешту, слідчий в клопотанні не вказав, які конкретно відомості містить вказане майно, на яке необхідно накласти арешт, для встановлення яких саме обставин скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 197-2 КК України, має значення зазначене майно, та не вказано, яким чином та які саме предмети можуть являтися предметом злочинних дій. У клопотанні також відсутнє належне обґрунтування необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження. Слідчим також не обґрунтовано і наявність обставин, передбачених частинами 3-6статті 170 КПК Українищодо випадків, у яких накладається арешт з підстав, зазначених в ч. 2ст. 170 КПК України.

Також з тексту клопотання вбачається, що воно складається з викладення скороченого змісту фактичних обставин кримінального правопорушення (фабули), встановлених органом досудового розслідування та численних посилань на положенняКПК Українибез належного обґрунтування співвідношення вказаних положень процесуального закону з фактичними обставинами даного кримінального провадження.

Крім того, посилання слідчого у поданому клопотанні, що незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження призведе до втрати, зникнення, знищення чи перетворення речового доказу не знаходять свого підтвердження у матеріалах кримінального провадження.

У клопотанні не наведено доводів стосовно настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню у разі незастосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Частина 1 ст.173 КПК України передбачає, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Так, з урахуванням положень ст. 2,7 КПК України, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

В ході розгляду клопотання слідчого про накладення арешту у кримінальному провадженні не доведено необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Вищезазначене узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі Смирнов проти Росії було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до вимогст. 132 КПК Українизастосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

В даному випадку слідчим не доведено жодного із цих пунктів та не зазначено, які саме потреби досудового розслідування задовольнятимуться завдяки цьому арешту, в чому полягає неможливість вчинення будь-яких інших дій по відношенню до майна, на яке просить накласти арешт, і яким чином незастосування цього заходу забезпечення кримінального провадження може вплинути на обмеження можливостей органу досудового розслідування.

Враховуючи викладене, в задоволенні клопотання слідчого необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 170- 173, 175, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

відмовитиу задоволенніклопотання слідчоговідділу СУГУНП вКіровоградській області ОСОБА_3 укримінальному провадженні,внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза № 12020120270000705від 09.05.2020 рокупро арештмайна.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя

Ленінського районного суду

м. Кіровограда ОСОБА_5