Ухвала

від 15.10.2020 по справі 635/2275/20

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 635/2275/20

Провадження №2/635/1474/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бобко Т.П.,

секретар судового засідання - Панас О.С.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог до предмету спору - Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявський Анатолій Миколайович, про визнання права власності на нерухоме майно та зняття арешту з майна,-

В с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду шляхом пред`явлення позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявський А.М., в якому просить:

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 6325156100:03:016:0003, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Будянської селищної ради Харківського району Харківської області;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 6325156100:03:016:0008, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Будянської селищної ради Харківського району Харківської області;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,6000 га, кадастровий номер 6325155800:02:007:0006, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Березівської селищної ради Харківського району Харківської області;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,6000 га, кадастровий номер 6325155800:02:007:0007, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Березівської селищної ради Харківського району Харківської області;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,6000 га, кадастровий номер 6325155800:02:007:0008, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Березівської селищної ради Харківського району Харківської області;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,6000 га, кадастровий номер 6325155800:02:011:0052, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Березівської селищної ради Харківського району Харківської області;

- зняти арешт, накладений згідно постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 13.02.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А.М. 13 лютого 2020 року по примусовому виконанню виконавчого листа по справ №2-1986/2010 виданого 19.01.2011 Святошинським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу у сумі 1455932,08 гривень по виконавчому провадженню №60648441 з наступних земельних ділянок: кадастровий номер 6325156100:03:016:0003, площею 2,0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Будянської селищної ради Харківського району Харківської області; кадастровий номер 6325156100:03:016:0008, площею 2,0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Будянської селищної ради Харківського району Харківської області; кадастровий номер 6325155800:02:011:0052, площею 0,60 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Березівської селищної ради Харківського району Харківської області; кадастровий номер 6325155800:02:007:0006, площею 0,60 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Березівської селищної ради Харківського району Харківської області; кадастровий номер 6325155800:02:007:0008, площею 0,60 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Березівської селищної ради Харківського району Харківської області; кадастровий номер 6325155800:02:007:0007, площею 0,60 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Березівської селищної ради Харківського району Харківської області.

За наслідками автоматичного розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року, зазначена справа була передана в провадження судді Харківського районного суду Харківської області Шинкарчука Я.А.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 16 квітня 2020 року позовна заява ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявський А.М. про визнання права власності на нерухоме майно та зняття з нього арешту залишена без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, вказаних в зазначеній ухвалі.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 19 травня 2020 року провадження по справі відкрито в порядку загального позовного провадження, справа призначена до розгляду в підготовчому засіданні.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 04 вересня 2020 року задоволено заяву про самовідвід судді Харківського районного суду Харківської області Шинкарчука Ярослава Анатолійовича.

За наслідками повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 04 вересня 2020 року, який було здійснено відповідно до ухвали судді Харківського районного суду Харківської області Шинкарчука Я.А., зазначена справа була передана в провадження судді Харківського районного суду Харківської області Бобко Т.В.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 08 вересня 2020 року цивільну справу прийнято до провадження судді Харківського районного суду Харківської області Бобко Т.В. та призначено проведення підготовчого засідання по справі.

13 жовтня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту та встановлення заборони відчуження на частину майна, яке зареєстровано на праві власності за відповідачам Харб Амер Назем, а саме на:

- 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 6325156100:03:016:0003, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Будянської селищної ради Харківського району Харківської області;

- 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 6325156100:03:016:0008, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Будянської селищної ради Харківського району Харківської області;

- 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,6000 га, кадастровий номер 6325155800:02:007:0006, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Березівської селищної ради Харківського району Харківської області;

- 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,6000 га, кадастровий номер 6325155800:02:007:0007, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Березівської селищної ради Харківського району Харківської області;

- 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,6000 га, кадастровий номер 6325155800:02:007:0008, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Березівської селищної ради Харківського району Харківської області;

- 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,6000 га, кадастровий номер 6325155800:02:011:0052, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Березівської селищної ради Харківського району Харківської області;

В обґрунтування вимог заяви про забезпечення позову зазначила, що на підставі постанов про опис та арешт майна (коштів) боржника від 13.02.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А.М. в ході примусового виконання виконавчого листа у справі №2-1986/2010, виданого 19.01.2011 Святошинським районним судом міста Києва , про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу у сумі 1455932,08 гривень у виконавчому провадженні №60648441, було описано та накладено арешт на земельні ділянки: кадастровий номер 6325156100:03:016:0003, площею 2,0000 га; кадастровий номер 6325156100:03:016:0008, площею 2,0000 га; кадастровий номер 6325155800:02:011:0052, площею 0,60га; кадастровий номер 6325155800:02:007:0006, площею 0,60 га; кадастровий номер 6325155800:02:007:0008, площею 0,60 га; кадастровий номер 6325155800:02:007:0007, площею 0,60 га. В подальшому вказане нерухоме майно було передано на примусову реалізацію, про що свідчить інформація з сайту Державного підприємства СЕТАМ за результатами пошуку по виконавчому провадженню №60648441. Позивач зазначила, що вказані земельні ділянки є предметом позову, вона просить визнати за нею право власності на Ѕ частину зазначених земельних ділянок, оскільки ОСОБА_2 (боржник у виконавчому провадженні №60648441) придбав їх перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_1 , а отже вони є спільною сумісною власністю подружжя. Також ОСОБА_1 звертає увагу на те, що вона не є стороною у виконавчому провадженні №60648441 з примусового виконання виконавчого листа у справі №2-1986/2010, виданого 19.01.2011 Святошинським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу у сумі 1455932,08 гривень, як і у будь-якому іншому виконавчому провадженні, вона не є поручителем чи солідарним відповідачем у даній справі, у неї відсутні будь-які відносини зобов`язального характеру, в тому числі вона немає заборгованості перед відповідачами у даній справі, відкритих виконавчих проваджень відносно неї також немає. Відповідно до вимог ч.6 ст.48 Закону України Про виконавче провадження саме на виконавця був покладений обов`язок звертатися до суду щодо визначення частки у спільній сумісній власності, проте цього приватним виконавцем зроблено не було. Враховуючи викладене, позивач вважає, що протиправними діями приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявським А.М. було порушено право власності ОСОБА_1 на вищевказані земельні ділянки, які були арештовані та виставлені на продаж, здійснилася спроба щодо позбавлення права власності позивача на це майно . Заявник вказує, що вона звертається до суду з вимогами про визнання права власності на нерухоме майно та зняття з нього арешту, а тому захід забезпечення позову, який просить вжити позивач, є взаємопов`язаний з предметом спору і невжиття такого заходу забезпечення унеможливлює ефективність захисту прав позивача за захистом яких позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Оскільки викладені в заяві обставини та надані заявником докази є достатніми для розгляду заяви про забезпечення позову, заява про забезпечення позову розглядається без повідомлення учасників справи, що відповідає вимогам ст. 153 ЦПК України.

Враховуючи, що розгляд заяви про забезпечення позову відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має право звернутися до суду.

Ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборона вчиняти певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову для нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності має здійснюватись судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

10 березня 1995 року між сторонами був зареєстрований шлюб (свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 10 березня 1995 року).

ОСОБА_2 є власником земельних ділянок із кадастровими номерами 6325156100:03:016:0003, 6325156100:03:016:0008, 6325155800:02:011:0052, 6325155800:02:007:0006, 6325155800:02:007:0008, 6325155800:02:007:0007,що підтверджується державними актами на право власності на земельні ділянки.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 6325156100:03:016:0003; 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 6325156100:03:016:0008; 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,6000 га, кадастровий номер 6325155800:02:007:0006; 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,6000 га, кадастровий номер 6325155800:02:007:0007; 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,6000 га, кадастровий номер 6325155800:02:007:0008; 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,6000 га, кадастровий номер 6325155800:02:011:0052, а також зняти арешт, накладений згідно постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 13.02.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А.М. 13 лютого 2020 року по примусовому виконанню виконавчого листа по справ №2-1986/2010 виданого 19.01.2011 Святошинським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу у сумі 1455932,08 гривень по виконавчому провадженню №60648441 з наступних земельних ділянок: кадастровий номер 6325156100:03:016:0003, площею 2,0000 га; кадастровий номер 6325156100:03:016:0008, площею 2,0000 га; кадастровий номер 6325155800:02:011:0052, площею 0,60 га; кадастровий номер 6325155800:02:007:0006, площею 0,60 га; кадастровий номер 6325155800:02:007:0008, площею 0,60 га; кадастровий номер 6325155800:02:007:0007, площею 0,60 га.

Зазначені обставини свідчить про те, що між сторонами дійсно виник спір з приводу вищевказаних земельних ділянок.

Інститут забезпечення позову є особливим видом судової юрисдикції, яка має свою процесуальну форму, і з цих підстав забезпечення позову розглядається як вимога, яка характеризується своєю універсальністю, охоронною функцією, превентивністю, імперативністю та обов`язковістю. Поняття забезпечення позову визначається, як встановлені законом тимчасові процесуальні дії примусового характеру, що застосовуються судом та гарантують або можуть гарантувати зацікавленій особі виконання ухваленого на її користь судового рішення та ефективний захист її прав.

За своєю правовою природою правовий інститут забезпечення позову покликаний гарантувати особам, які беруть участь у справі, реальну можливість ефективного захисту свого права шляхом дійсного виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Саме тому такі заходи покликані забезпечити можливість охорони матеріально-правових інтересів позивача від потенційних недобросовісних дій інших учасників, направлених на ухилення від реального та ефективного виконання судового рішення, в тому числі з метою запобігання труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Зважаючи на наведені положення, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має дослідити, чи є реальним спір між сторонами, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи запропонований вид забезпечення є співмірним із заявленими вимогами та чи забезпечує він досягнення мети, задля якої ставиться питання про забезпечення позову. Єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є виключно ризик ускладнення/унеможливлення виконання рішення суду у справі або ефективного поновлення прав та інтересів позивача. При цьому жодного питання по суті спору, в тому числі й щодо обґрунтованості позовних вимог, суд на даній стадії не вирішує.

У своїй заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просить забезпечити її позов в тому числі шляхом накладення арешту на Ѕ частину земельних ділянок з кадастровими номерами 6325156100:03:016:0003, 6325156100:03:016:0008, 6325155800:02:011:0052, 6325155800:02:007:0006, 6325155800:02:007:0008, 6325155800:02:007:0007, які є предметом позову у даній справі і право власності на які вона оскаржує в судовому порядку, зазначаючи, що вказані земельні ділянки придбані сторонами в період шлюбу та відповідно є спільною сумісною власністю подружжя.

Статтями 60 та 61 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом установлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. У такому випадку тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Обґрунтовуючи необхідність застосування вказаних заходів забезпечення позову, ОСОБА_1 у заяві посилається на те, що існує виконавче провадження № 60648441 з примусового виконання виконавчого листа у справі №2-1986/2010, виданого 19.01.2011 Святошинським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості у сумі 1455932,08 гривень, в рамках якого майно боржника, в тому числі спірні земельні ділянки, передані на реалізацію, на підтвердження чого позивачем надані достатні докази. З постанови про відновлення реалізації майна боржника від 18 серпня 2020 року вбачається, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А.М. було відновлено реалізацію майна боржника. Отже, продовження електронних торгів призведе до переходу права власності на спірне нерухоме майно до переможця торгів.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2019 року по справі №761/45074/17 зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Виходячи з викладеного, суд погоджується з доводами позивача про те, що реалізація спірних земельних ділянок на прилюдних торгах може ускладнити або унеможливити виконання майбутнього рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав ОСОБА_1 , за захистом яких вона звернулась до суду.

З огляду на встановлені у суді обставини та приймаючи до уваги той факт, що предметом судового розгляду справи є 1/2 частина земельної ділянки загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 6325156100:03:016:0003; 1/2 частина земельної ділянки загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 6325156100:03:016:0008; 1/2 частина земельної ділянки загальною площею 0,6000 га, кадастровий номер 6325155800:02:007:0006; 1/2 частина земельної ділянки загальною площею 0,6000 га, кадастровий номер 6325155800:02:007:0007; 1/2 частина земельної ділянки загальною площею 0,6000 га, кадастровий номер 6325155800:02:007:0008; 1/2 частина земельної ділянки загальною площею 0,6000 га, кадастровий номер 6325155800:02:011:0052, право власності на які оспорює позивач по справі, суд приходить до висновку про існування очевидної небезпеки порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки, реалізація вказаних земельних ділянок на прилюдних торгах може ускладнити або унеможливити виконання майбутнього рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав ОСОБА_1 , за захистом яких вона звернулась до суду.

Отже, враховуючи ту обставину, що між сторонами дійсно виник спір, про що позивачем надані достатні докази, а також ту обставину, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, в разі його задоволення, та не забезпечити ефективний захист оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, виходячи з принципу обов`язковості рішень суду, передбаченого ст. 124 Конституції України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд прийшов до висновку та вважає за необхідне задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 6325156100:03:016:0003; 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 6325156100:03:016:0008; 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,6000 га, кадастровий номер 6325155800:02:007:0006; 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,6000 га, кадастровий номер 6325155800:02:007:0007; 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,6000 га, кадастровий номер 6325155800:02:007:0008; 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,6000 га, кадастровий номер 6325155800:02:011:0052, право власності на які оскаржується позивачем, до вирішення справи по суті.

При цьому, суд вважає застосування такого заходу забезпечення позову співмірним із заявленими позивачем вимогами та адекватним, оскільки визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Так, співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Під час оцінки такої співмірності необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів.

Між тим, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод"Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Так, згідно п. 43 рішення ЄСПЛ по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судом встановлено, що існує об`єктивна та безперешкодна можливість подальшої реалізації з прилюдних торгів в рамках виконавчого провадження №60648441 земельних ділянок, на Ѕ частину яких позивач просить визнати за нею право власності в порядку поділу майна подружжя, що стане наслідком утруднення виконання рішення суду та незабезпечення ефективного захисту прав позивача.

Як зазначив Верховний суд в постанові від 12 червня 2018 року по справі №826/14722/17, забезпечення позову є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Суд звертає увагу на те, що невжиття заходів забезпечення даного позову шляхом накладення арешту на зазначене позивачем у своїй заяві про забезпечення позову майно може унеможливити виконання рішення суду в даній справі та здійснити ефективний спосіб захисту порушених прав та інтересів позивача в разі задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Дорани проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Зазначені позиція суду також ґрунтується на висновках Європейського Суд з прав людини викладених у справі "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), згідно з якими для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в цивільному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого у справі.

Крім того, суд зауважує, що згідно положень ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ч.2 ст.321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Оскільки цивільний процесуальний закон передбачає можливість обмеження особи у здійсненні права власності при вжитті заходів забезпечення цивільного позову зокрема шляхом накладення арешту на спірне майно, то такі дії суду відповідають приписам Конституції України і діючому законодавству.

При цьому, забезпечуючи позов шляхом накладення арешту на частину майна, суд відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства вирішує лише процесуальне питання про забезпечення позовних вимог, не позбавляючи відповідача права власності на належне йому майно. Обраний позивачем вид забезпечення позову у вигляді арешту частини майна, в разі його застосування до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача на володіння чи користування майном, оскільки слугуватиме лише заходом запобігання можливих порушень прав позивача. Накладення арешту на належне відповідачу майно за своїм змістом полягає у обмеженні права особи лише розпорядитися майном (провести його відчуження).

Суд також враховує встановлене ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право відповідача на мирне володіння майном, згідно якого кожен має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Дана норма дозволяє втручатися у здійснення особою права власності і обмежувати його згідно закону, в тому числі для захисту прав і свобод інших осіб, якщо таке втручання було пропорційним.

В даному випадку втручання у право власності відповідача у вигляді обмеження на відчуження майна здійснене згідно із законом і є пропорційним переслідуваній меті, оскільки здійснене з метою охорони матеріально-правових інтересів позивача та ефективного захисту оспорюваних прав та інтересів позивача в разі задоволення позову, забезпечення реального та неухильного виконання судового рішення, прийнятого у справі.

Крім того, суд враховує ту обставину, що суд вирішує питання щодо накладення арешту на Ѕ частину земельних ділянок з кадастровими номерами 6325156100:03:016:0003, 6325156100:03:016:0008, 6325155800:02:011:0052, 6325155800:02:007:0006, 6325155800:02:007:0008, 6325155800:02:007:0007, право власності на яку позивач просить визнати у своєму позові, що свідчить про наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги і спроможність такого заходу забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

До участі у справі залучені всі особи, на права та інтереси яких може вплинути розгляд питання щодо забезпечення позову, в тому числі учасники виконавчого провадження, в рамках якого відбувається реалізація спірних земельних ділянок. Суд звертає увагу на те, що забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я учасників судового провадження, не порушує речове право володіння особи майном та користування ним, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачу.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення вимог заяви про забезпечення позову в частині заборони відчуження вказаних земельних ділянок, суд вважає достатнім забезпечення позову шляхом накладення арешту на Ѕ частину земельних ділянок з кадастровими номерами 6325156100:03:016:0003, 6325156100:03:016:0008, 6325155800:02:011:0052, 6325155800:02:007:0006, 6325155800:02:007:0008, 6325155800:02:007:0007, оскільки такий вид забезпечення позову у повній мірі гарантує виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог та не потребує застосування додаткових видів забезпечення позову.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково

Відповідно до положень ст. 154 ЦПК України, суд не застосовує зустрічне забезпечення.

Відповідно до частини першої статті 157 ЦПК України, ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись статтями 149-153, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог до предмету спору - Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявський Анатолія Миколайович, про визнання права власності на нерухоме майно та зняття з нього арешту - задовольнити.

Накласти арешт на належне відповідачу ОСОБА_2 наступне майно:

- Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 6325156100:03:016:0003, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Будянської селищної ради Харківського району Харківської області;

- Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 6325156100:03:016:0008, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Будянської селищної ради Харківського району Харківської області;

- Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 0,60 га, кадастровий номер 6325155800:02:011:0052, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Березівської селищної ради Харківського району Харківської області;

- Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 0,60 га, кадастровий номер 6325155800:02:007:0006, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Березівської селищної ради Харківського району Харківської області;

- Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 0,60 га, кадастровий номер 6325155800:02:007:0008, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Березівської селищної ради Харківського району Харківської області;

- Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 0,60 га, кадастровий номер 6325155800:02:007:0007, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Березівської селищної ради Харківського району Харківської області.

В задоволенні іншої частини заяви про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Харківської області протягом п`ятнадцяти днів з дня складання судового рішення. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Строк пред`явлення до виконання ухвали про забезпечення позову - три роки.

Стягувач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Боржник - ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Суддя: Т.В. Бобко