Рішення

від 03.07.2007 по справі 4220-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

4220-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

03.07.2007Справа №2-7/4220-2007

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримнафтопостачання» (96560, Сімферопольський район, с. Перове, вул. Шкільна, 7; 95022, м. Сімферополь, вул. Глинки, 72-а, ідентифікаційний код 31883762)

До відповідача  Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. М. І. Калініна (96314, Первомайський район, с. Калініне, вул. Шкільна, 18, ідентифікаційний код 30923746)

Про стягнення 52999,00 грн.

Суддя Дворний І. І.

                                        представники:

Від позивача – Могила Д. В., предст., дов. від 25.09.2006 р.

Від відповідача  - не з'явився.

         Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримнафтопостачання»  звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. М. І. Калініна про стягнення 52999,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по повній та остаточній оплаті поставленого позивачем за договором від 27.02.2006 р. товару, через що заборгованість СВК ім. М. І. Калініна перед ТОВ «Кримнафтопостачання» складає 47932,90 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена. Крім того, ТОВ «Кримнафтопостачання» просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі 5049,54 грн., судові витрати та плату за витяг з ЄДРПОУ відносно відповідача у розмірі 16,56 грн.

29.05.2007 р. до ГС АР Крим від ТОВ «Кримнафтопостачання» надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно якої позивач просить стягнути з СВК ім. М. І. Калініна додатково 3% річних у розмірі 1386,09 грн. та 4656,55 грн. інфляційних втрат. Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін,  підстав для відкладення розгляду справи не вбачається

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням сторін строк розгляду справи був продовжений у порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

        Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

27.02.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримнафтопостачання» (Продавець) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом ім. М. І. Калініна (Покупець) був укладений договір №14, згідно п. 1.1 якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити пально-мастильні матеріали на загальну суму 350000,00 грн.

Ціна, асортимент, кількість палива вказуються Продавцем в первинних документах (накладна, рахунок тощо) (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору Покупець зобов'язаний повністю оплатити вартість палива (попередня оплата) до його передачі Продавцем. У випадку несплати Покупцем повної вартості палива Продавець має право відмовитись від виконання своїх обов'язків повністю або частково.

П. 3.2 Договору передбачено, що у випадку передачі палива Продавцем до його повної або часткової оплати Покупцем, Покупець зобов'язаний здійснити повний розрахунок за поставлене паливо протягом трьох банківських днів з моменту виконання зобов'язання.

Датою отримання оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця (п. 3.3 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору позивачем були передані у власність СВК ім. М. І. Калініна пально-мастильні матеріали на загальну суму 181171,00 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи накладні. Отримання відповідачем товару підтверджується підписом уповноваженого представника СВК ім. М. І. Калініна у відповідних накладних та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Проте, вартість ПММ була сплачена відповідачем частково, у зв'язку з чим заборгованість СВК ім. М. І. Калініна перед ТОВ «Кримнафтопостачання» складає 47932,90 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена.

 Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідач  не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 47932,90 грн. або доказів відсутності такої заборгованості, у той час як відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При таких обставинах матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по повній та своєчасній оплаті поставленого йому за договором №14 від 27.02.2006 р. товару, через що  вимоги позивача щодо стягнення з СВК ім. М. І. Калініна суми боргу у розмірі 47932,90 грн. підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В п. 5.4 Договору сторони передбачили, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за цим договором, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення їх виконання.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені у розмірі 5049,54 грн. обчислена ТОВ «Кримнафтопостачання» правомірно, а тому підлягає стягненню з СВК ім. М. І. Калініна на користь позивача.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі ст. 536 ЦК України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Матеріали справи свідчать, що здійснений позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 1386,09 грн. та інфляційних втрат у сумі 4656,55 грн. відповідає фактичним обставинам справи, а тому вказані суми коштів також підлягають стягненню з відповідача на користь  ТОВ «Кримнафтопостачання».

Відносно вимоги позивача про стягнення з СВК ім. М. І. Калініна плати за витяг з ЄДРПОУ відносно відповідача у розмірі 16,56 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Отже, плата за видачу управлінням статистики довідки про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України не відноситься до складу судових витрат. Не є вказана сума і збитками в розумінні норм чинного законодавства України.

Так, згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,  повинен відшкодувати  завдані  цим  збитки  суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені  управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,   які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Ст. 25 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

    - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

     - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів  тощо), понесені   стороною,  яка  зазнала  збитків  внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

    - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона,  яка зазнала   збитків,  мала  право  розраховувати  у  разі  належного виконання зобов'язання другою стороною;

    - матеріальна   компенсація   моральної   шкоди   у   випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

          За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч.1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник. Отже, між порушенням та збитками має бути причинний зв'язок. За відсутністю такого зв'язку збитки не відшкодовуються. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного зв'язку слід враховувати, що необхідно виявляти зв'язок між саме порушенням зобов'язання та шкідливими наслідками (збитками), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та збитками.

Проте, між порушенням відповідачем грошового зобов'язання та отриманням ТОВ «Кримнафтопостачання» довідки про включення СВК ім. М. І. Калініна до ЄДРПОУ відсутній причинний зв'язок, оскільки вказані порушення відповідача не призвели безпосередньо до необхідності отримання позивачем зазначеної довідки.

Таким чином, враховуючи невизначення позивачем правової природи стягуваної суми, в задоволенні вимоги ТОВ «Кримнафтопостачання» щодо стягнення з відповідача плати за витяг з ЄДРПОУ відносно відповідача у розмірі 16,56 грн. слід відмовити.

 За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримнафтопостачання» підлягають частковому задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84  ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. М. І. Калініна (96314, Первомайський район, с. Калініне, вул. Шкільна, 18, ідентифікаційний код 30923746) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримнафтопостачання» (96560, Сімферопольський район, с. Перове, вул. Шкільна, 7; 95022, м. Сімферополь, вул. Глинки, 72-а, ідентифікаційний код 31883762) суму заборгованості у розмірі 47932,90  грн., пеню у розмірі 5049,54 грн., 3% річних у сумі 1386,09 грн., 4656,55 грн. інфляційних втрат, 590,25 грн. державного мита та 117,97 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.