Рішення

від 07.10.2020 по справі 757/40670/19-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/40670/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Батрин О.В.

секретар судового засідання Шевченко Т.В.,

справа № 757/40670/19-ц

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач 1: ОСОБА_2

відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю Місто Уоллі Шоп

третя особа: Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Місто Уоллі Шоп , третя особа Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва про витребування майна з чужого незаконного володіння та виселення,

представник позивача ОСОБА_3 ,

представник відповідача 1 ОСОБА_2 - ОСОБА_4

представник третьої особи Полтавська Н.В.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ Люкс Вишня , за участю третьої особи Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва про витребування майна з чужого незаконного володіння шляхом виселення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , отже є співвласником будинку та бере участь в утриманні будинку та прибудинкової території. Згідно з технічним паспортом будинку АДРЕСА_2 , складеного виконавчим комітетом Київської міської ради депутатів трудящих 28.08.1969 р., в будинку наявні сміттєзбірники. Згідно з випискою з поверхового плану Київського міського бюро технічної інвентаризації у будинку наявні допоміжні приміщення, які раніше використовувались як сміттєкамери (на схемі поверхового плану - приміщення XXVII площею 15,9 кв.м. га приміщення XXVIII площею 14,3 кв.м.). Однак, на даний час вказані приміщення використовуються сторонніми особами, а саме в даному допоміжному приміщенні розташовується заклад громадського харчування ТОВ Люкс Вишня , який здійснює торгівлю алкогольними напоями. Вказані приміщення загального користування будинку АДРЕСА_2 перебувають у спільній власності співвласників будинку, одним з яких є позивач, та згідно із законодавством не можуть бути відчужені. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 12.10.2016 р. право приватної власності на нежитлові приміщення 27а, 27. 28 (допоміжні приміщення будинку) загальною площею 30 кв. м. в будинку АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_2 . Фінансово-господарська діяльність закладу харчування ТОВ Люкс Вишня систематично порушує права мешканців на користування допоміжними приміщеннями, які належать їм на праві спільної сумісної власності.

Ухвалою суду від 6 серпня 2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недопалків, а саме для зазначення ціни позову, для доплати судового збору з урахуванням ціни позову за вимоги майнового характеру (а.с. 48).

Після усунення недоліків ухвалою суду від 05.11.2019 у справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 12 лютого 2020 р. (а.с. 61).

Від представника відповідача-1 ОСОБА_2 - ОСОБА_4 06.12.2019 р. надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 67-69), згідно з яким просив відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідач набула нежитлові приміщення 27, 27а, 28 житлового будинку АДРЕСА_2 на підставі відплатного договору, є добросовісним набувачем; позивач не навела жодних обставин, за наявності яких, майно може бути витребувано у добросовісного набувача (ч. 1 ст. 388 ЦК України) та доказів на підтвердження таких обставин; вказані приміщення є саме нежитловими; надана позивачем виписка містить лише інформацію, що площа приміщення 27 складає 15,9 кв. м., а площа приміщення 28 складає 14,3 кв. м., а інформація, що саме вказані нежитлові приміщення раніше використовувались як сміттєкамери, в ній відсутня; позивачем пропущено строк позовної давності. Таким чином, вважає позовні вимоги в частині витребування нежитлових приміщень 27, 27а, 28 житлового будинку АДРЕСА_2 з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 безпідставними та необґрунтованими.

24 грудня 2019 року від представника третьої особи Керуючої компанії з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва надійшли письмові пояснення, згідно з якими відповідно до загальнобудинкового плану та експлікації житлового будинку АДРЕСА_3 площею 15,9 кв. м., приміщення 28 площею 14,3 кв. м є сміттєзбірниками і відносяться до категорії допоміжних приміщень, на них документ про право власності не видавався. Водночас, з Інформаційної довідки вбачається, що відповідач ОСОБА_2 є власником приміщень на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 12.10.2016 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. за реєстровим № 6468. Тому, представник третьої особи вважає, що приміщення АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 вибули з володіння та обслуговування незаконно, у зв`язку з чим підтримує позовні вимоги.

Ухвалою суду 12.02.2020 р. за клопотанням представника позивача ОСОБА_3 залучено в якості співвідповідача ТОВ Місто Уоллі Шоп (а.с. 113-114, 119).

Ухвалою суду від 11.09.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання, клопотання представника позивача ОСОБА_3 задоволено та змінено неналежного відповідача ТОВ Люкс Вишня на належного ТОВ Місто Уоллі Шоп .

Також ухвалами суду від 11.09.2020 р. відмовлено у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_3 про забезпечення доказів, закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 7 жовтня 2020 р.

У судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_3 підтримала позовні вимоги.

Представник відповідача-1 ОСОБА_2 - ОСОБА_4 заперечив щодо їх задоволення.

Представник відповідач-2 - ТОВ Місто Уоллі Шоп та представник третьої особи Керуючої компанії з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва до судового засідання не з`явились, хоча належним чином неодноразово повідомлялось про слухання справи. Тому, суд розглянув справу у їх відсутність, оскільки у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини та дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 29.11.1995 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., зареєстровано в реєстрі за № 21045, на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору про пайову участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 10.01.1996 р., позивач бере участь в утриманні будинку та прибудинкової території.

Згідно з технічним паспортом будинку АДРЕСА_2 , складеного виконавчим комітетом Київської міської ради депутатів трудящих 28.08.1969 р., в будинку наявні сміттєзбірники.

Як вбачається з наданої позивачем виписки з поверхового плану Київського міського бюро технічної інвентаризації, у будинку наявні приміщення ХХVІІ площею 15,9 кв.м. та приміщення XXVIІІ площею 14,3 кв.м.

На даний час, вказані приміщення, які позивач вважає сміттєзбірниками, використовуються сторонніми особами, а саме у зазначених приміщеннях розташовується заклад громадського харчування ТОВ Місто Уоллі Шоп .

Відповідно до ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві сумісної власності майна багатоквартирного будинку. Таким чином, на думку позивача, вказані приміщення загального користування будинку АДРЕСА_2 перебувають у спільній власності співвласників будинку, одним з яких є позивач та згідно із законодавством не можуть бути відчужені.

Однак, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 12.10.2016 р. право приватної власності на нежитлові приміщення 27а, 27, 28 загальною площею 30 кв. м. в будинку АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_2 , яка вказані приміщені передала в оренду для ведення фінансово-господарської діяльності закладу харчування ТОВ Місто Уоллі Шоп .

Зазначені нежилі приміщенні належать на праві приватної власності відповідачу-1 ОСОБА_2 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 12.10.2016 року, зареєстрованому в реєстрі за № 6468.

Відповідно до ст. 41 Конституції України Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Такі положення відображено і в національному законодавстві - ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України.

Так, згідно з ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень у будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Зазначене право передбачене також ч. 2 ст. 382 ЦК України, відповідно до якої власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Згідно з ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатим договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник мас право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

-було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

-було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

-вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Рішеннями Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 у справі № 1-2/2004 та від 09 листопада 2011 року № 14-рп/2011 у справі № 1-22/2011 визначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та ін.) відповідно до п. 2 ст. 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру.

Для правильного вирішення такої категорії спорів, суди повинні з`ясувати не лише характеристику спірного приміщення за наданими документами, але й виходити з того, чи дійсно спірне приміщення є допоміжним; в якому чи в частині якого може знаходитися технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир тощо), без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою; чи використовувалось воно чи якась з його частин для обслуговування будинку. Від вирішення зазначених питань залежить те, чи є спірне приміщення спільною частковою власністю власників приватизованих квартир, оскільки відповідно до цивільного законодавства України розпорядження майном при спільній частковій власності проводиться за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Такого висновку дійшов Верховний Суд України в своїй постанові від 28 квітня 2010 року у справі № 6-16009св09.

При цьому законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення як окремого об`єкта нерухомості.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Такі висновки підтверджуються й у рішеннях Конституційного Суду України, а саме, у Рішенні від 02 березня 2004 року у справі № 4-рп/2004 про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) зазначено, що, аналізуючи порушені у конституційному зверненні і конституційному поданні питання щодо права власників приватизованих і неприватизованих квартир багатоквартирних будинків та органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій розпоряджатися допоміжними приміщеннями, а також конструктивними елементами таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші і т.ін.). Конституційний Суд України виходить з правової характеристики спільного майна власників квартир, конкретизованої у Законі України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку .

У рішенні від 09 листопада 2011 року у справі № 14-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду Конституційний Суд України вказав, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям мешканці треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення. Крім того, таке функціональне призначення, як обслуговування дво- або багатоквартирного будинку, має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою. З цього випливає, що допоміжне приміщення може бути розташоване і поза межами дво- або багатоквартирного будинку.

Водночас, нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

На час приватизації квартири, яка була придбана позивачем, було чинним Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затверджене наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року № 56, у пункті 17 якого прямо вказувалося, що нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів. Порядок передачі відомчого житлового фонду у комунальну власність визначається Кабінетом Міністрів України.

З наведеного вбачається, що у житлових будинках можуть бути як допоміжні, так і нежилі приміщення, які мають окреме, незалежне призначення (магазини, кафе, перукарні, художні майстерні тощо).

У багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третя етапі 4 Житлового кодексу Української PCP) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Як встановлено під час судового розгляду, вказані нежитлові приміщення, ще до набуття відповідачем-1 ОСОБА_2 на них права власності, використовувались, як нежитлові приміщення з 23.05.2013 р. ломбардом Перлина , що підтверджується ліцензією Серія АД № 039986. У зв`язку із чим, нежитлові приміщення загальною площею 30 кв. м. (група приміщень 27а, 27, 28) (в літ. А ), розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , з 2013 р. використовувались для торговельних потреб населення.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 175189927, вказані нежитлові приміщення пройшли державну реєстрацію, отримали реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 737013980000, вже неодноразово були предметом різного роду договорів, у зв`язку із чим вони є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

Відповідно до даних Технічного паспорту на групу нежитлових приміщень розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 18 серпня 2018 року відповідач-1 ОСОБА_2 є власником нежитлових приміщень загальною площею 30,0 кв.м. що включає: нежитлове приміщення XXVII площею 14,5 кв.м, нежитлове приміщення XXVIII площею 13,9 кв.м та тамбур 0,6 кв.м.

З тексту позовної заяви вбачається, що згідно з випискою з поверхового плану Київського міського бюро технічної інвентаризації можна дійти висновку, що у будинку наявні допоміжні приміщення, які раніше використовувались як сміттєкамери (на схемі поверхового плану - приміщення XXVII площею 15,9 кв. м. та приміщення - ХХVІІІ площею 14,3 кв. м.).

Однак, долучена до матеріалів справи позивачем виписка не містить жодної інформації, яка б підтверджувала твердження позивача про те, що приміщення XXVIІ площею 15,9 кв. м. та приміщення XXVIII площею 14.3 кв. м. є допоміжними та раніше використовувалися саме як сміттєкамери.

Суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів того, що дійсно спірні приміщення є допоміжними; в цих приміщеннях чи в їх частинах знаходитися технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир тощо); без доступу до цих приміщені) експлуатація житлового будинку є неможливою; вказані приміщення використовувались для обслуговування будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач-1 ОСОБА_2 набула зазначені нежитлові приміщення на підставі відплатного договору, є добросовісним набувачем, а вказані приміщення є нежитловими, у задоволенні позовних вимог про витребування нежитлових приміщень загальною площею 30 кв. м. (група приміщень 27а, 27. 28) (в літ. А ), розташованих за адресою: АДРЕСА_2 з володіння відповідача-1, та як наслідок виселення, слід відмовити.

Суд відхиляє доводи представника відповідача-1 ОСОБА_2 про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку із пропуском строку позовної давності, оскільки відповідно до ч. 3 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі від 18.12.2009 № 14 встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову по суті з підстав його необґрунтованості, то не застосовує підставу для відмови у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску строку позовної давності у цій справі.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України відшкодуванню позивачем не підлягають.

Керуючись ст. 321, 382, 388, 257, 267 ЦК України, Законом України Про приватизацію державного житлового фонду , ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Місто Уоллі Шоп , третя особа Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва про витребування майна з чужого незаконного володіння та виселення - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової ставки платника податків НОМЕР_1

відповідач 1: ОСОБА_2 : АДРЕСА_7 ,реєстраційний номер облікової ставки платника податків НОМЕР_2

відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю Місто Уоллі Шоп : м. Київ, вул. Хрещатик, 21, група нежитлових приміщень 27а, 27, 28, код ЄДРПОУ 42812264

третя особа: Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва : 01021, м. Київ, пров. І.Мар`яненка, 7, код ЄДРПОУ 35692211.

Суддя О.В.Батрин