Рішення

від 06.10.2020 по справі 160/9247/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року Справа № 160/9247/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСліпець Н.Є. при секретарі судового засіданняЛогвиненко В.М. за участі: представника позивача представника відповідача Гусарова В.О. Прокоф`єва Є.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛІАФ" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

10.08.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю ГАЛІАФ (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Продукт Групп за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 року, за результатами якої складено акт від 13.12.2019 року №16066/04-36-0509/34514062;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми Р №0003130509 від 06.02.2020р. та №0003100509 від 06.02.2020р., які прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області відносно позивача.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено наступне. Податкові повідомлення-рішення від 06.02.2020р. №0003130509 та №0003100509, прийняті на підставі акту перевірки від 13.12.2019 р. №16066/04-36-05-09/34514062, є безпідставними та необґрунтованими. Позивач не отримував жодних документів про призначення чи проведення перевірки, на підставі яких були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Ні акт перевірки, ні наказ про призначення перевірки, ні жоден запит податкового органу не надходив до позивача за постійним місцезнаходженням за юридичною адресою, відтак перевірка була проведена за відсутності платника податків та можливості надання пояснень і необхідних первинних документів. Позивач зауважив, що процедура проведення документальної перевірки передбачає обов`язкове дослідження первинних документів платника податків. Проте, у спірному випадку є незрозумілим, яким чином податковим органом було встановлено заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за відсутності первинних документів товариства. Тому висновки, зроблені в акті перевірки, щодо заниження позивачем податку на прибуток на 28350грн. та з податку на додану вартість на 31500грн. не відповідають дійсності. У позивача в наявності всі необхідні первинні документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій з ТОВ Продукт Групп , яким на адресу позивача було поставлено вінець, крок 19,5 z 25у у кількості 100 штук вартістю 29400грн. з ПДВ за видатковою накладною №РН-1201/18 від 01.12.2017 р. та виконані послуги по завантаженню транспорту на 159600грн. з ПДВ за актом №ОУ-1129/07 від 29.11.2017 р. Посилання відповідача в акті перевірки на вирок Індустріального районного суду від 03.04.2019 року щодо директора ТОВ Продукт Груп в якості підтвердження висновків акту, є не доречним, оскільки ухвалою Дніпровського апеляційного суду даний вирок скасований. Позивачем також зауважено на дотримані процесуальних строків та обґрунтування наявності підстав для їх поновлення. Зважаючи на викладене, просить відновити порушене право у спосіб, що визначений у позові, скасувавши податкові повідомлення-рішення від 06.02.2020 р. №0003130509 та №0003100509 як протиправні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2020 року відкрито провадження у адміністративній справі; розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи на 10.09.2020 року на 14:00 год.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали, разом із документами, що підтверджують заперечення проти позову.

02.09.2020 року відповідач надав відзив на адміністративний позов, в якому позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивачу був направлений запит від 19.07.2019 року №84404/10/04-36-14-09 про надання інформації (пояснень та документальних підтверджень) стосовно взаємовідносин з ТОВ Продукт Групп за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р. Проте, платником ТОВ ГАЛІАФ не надано жодних первинних документів. Наказ про призначення документальної невиїзної перевірки та повідомлення були направлені позивачу поштою з рекомендованим поштовим відправленням. Акт перевірки також направлений позивачу рекомендованим поштовим відправленням. Тому доводи позивача про порушення процедури повідомлення про перевірку та її результати не відповідають дійним обставинам. Аналізом з Єдиного реєстру отриманих податкових накладних були встановлені взаємовідносини позивача з ТОВ Продукт Групп у листопаді-грудні 2017 року. Податок на додану вартість у сумі 31500грн. Товариством з обмеженою відповідальністю ГАЛІАФ включено до складу податкового кредиту за березень 2018 року на суму 26 600грн. та за грудень 2017 року - на суму 4 900грн. Разом з цим, контролюючим органом отримано вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2019 р. щодо директора ТОВ Продукт Групп Чекерес О.О., яким ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч. 1 ст. 205 КК України, а саме у фіктивному підприємництві. Вироком також встановлено, що ОСОБА_1 на початку липня 2017 року, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою отримання грошової винагороди передала невстановленій слідством особі за обіцяну матеріальну винагороду без мети ведення фінансово-господарської діяльності, підписані нею статутні, реєстраційні документи, протокол зборів учасників та статут ТОВ Продукт Групп . В подальшому, протягом 2017-2018 ТОВ Продукт Групп використовувалось для ведення незаконної діяльності, яка полягає у мінімізації податкових зобов`язань підприємствам реального сектору економіки. Оскільки вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2019 р. ТОВ Продукт Групп визнано фіктивним, тому неможливо підтвердити правомірність віднесення сум податку до складу податкового кредиту та до складу валових витрат за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками. У зв`язку з чим первинні документи не можуть належним чином підтверджувати реальність взаємовідносин позивача з контрагентом, оскільки є неправомірно складеними та носять формальний характер. Відповідач вважає, що викладені висновки в акті перевірки відповідають вимогам чинного законодавства, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, тому підстави для задоволення позову відсутні.

У судовому засіданні 10.09.2020 року оголошено перерву до 24.09.2020 року до 09:30 год. з метою дотримання процесуальних прав сторін та необхідністю витребування додаткових доказів від відповідача.

15.09.2020 року від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів на вимогу суду.

24.09.2020 року позивачем подано відповідь на відзив, в якому позивач зазначив про непогодження з діями відповідача щодо проведення перевірки, за результатами якої були прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.02.2020 р. №0003130509 та №0003100509, оскільки перевірка, на переконання позивача, проведена з грубими порушеннями норм податкового законодавства, тому не може бути законною. Позивач акцентував увагу, що відповідачем не повідомлено належним чином позивача про місце проведення перевірки з урахуванням тієї обставини, що Податковим кодексом чітко регламентовано право контролюючого органу розпочати проведення перевірки лише за чіткого виконання умов п.79.2 ст.79 цього Кодексу. Не виконання вимог пункту 79.2 ст. 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Позивач вважає, що відповідачем не доведено, що до початку проведення контрольного заходу, а саме до 02 грудня 2019 року, податковим органом повідомлено товариство про те, що перевірка буде проводитись саме за адресою: 49000, Дніпро, вул. Високовольтна, 24. Акт перевірки взагалі не направлявся. Крім того, відповідачем порушено і порядок приймання податкового повідомлення-рішення, передбачений пунктом 86.8 ст. 86 ПК України. Відтак, оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті передчасно, тобто до вручення позивачу акту перевірки і надання можливості подати заперечення на акт. Щодо суті виявленого в ході перевірки порушення, позивачем зазначено, що встановлення факту фіктивності підприємства-контрагента саме по собі не може свідчити про незаконність господарських операцій. З огляду на викладене, доводи, викладені у відзиві, є необґрунтованими.

У судовому засіданні 24.09.2020 року оголошено перерву до 06.10.2020 року до 10:20 год. у зв`язку з необхідністю витребування додаткових доказів від відповідача.

02.10.2020 року від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

06.10.2020 року позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі із викладених у позові підстав.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені у відзиві, та просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, доводи представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, Товариство з обмеженою відповідальністю ГАЛІАФ зареєстровано 28.07.2006 року, про що вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про проведення державної реєстрації юридичної особи за кодом 34514062; юридична адреса: м. Дніпро, вул. Демократична, будинок 28, квартира 4.

З 01.08.2006 року позивач перебуває на податковому обліку; з 01.09.2006 року - є платником податку на додану вартість.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ТОВ ГАЛІАФ за КВЕД є: 46.90 неспеціалізована оптова торгівля .

19.07.2019 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано запит від 19.07.2019 р. №84404/10/04-36-14-09 керівнику ТОВ ГАЛІАФ Тангамяну Г. Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) по взаємовідносинам з ТОВ Продукт Групп за період з 01.01.2017 по 31.12.2018.

Запит надісланий ТОВ ГАЛІАФ рекомендованим поштовим відправленням на юридичну адресу позивача (а.с.69 зворотній бік, а.с.70).

07.11.2019 року на підставі п.п.19-1.1 п.19-1 ст.19-1, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України Головним управління ДПС у Дніпропетровській області прийнято наказ №1164-п від 07.11.2019 р. Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ГАЛІАФ (код ЄДРПОУ 34514062) з 02.12.219 року тривалістю 5 робочих днів за період діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2018 року з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Продукт Групп (код ЄДРПОУ 41445134).

На підставі наказу №1164-п від 07.11.2019 р. було виписано повідомлення на перевірку від 07.11.2019 р. №511 про те, що 02.12.2019 року у приміщенні ГУ ДПС у Дніпропетровській області (адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а), буде проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ ГАЛІАФ .

Копії наказу №1164-п від 07.11.2019 р. та повідомлення від 07.11.2019 р. №511 направлено ТОВ ГАЛІАФ за юридичною адресою поштовим зв`язком з рекомендованим відправленням про вручення (а.с.67, 65 зворотній бік).

У період з 02.12.2019 року по 06.12.2019 року підставі наказу від 07.11.2019 року №1164-п та повідомлення від 07.11.2019 року №511, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області відповідно до пп. 19-1.1.1 п.19-1.1 ст. 19-1, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 75 п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЛІАФ (код ЄДРПОУ 34514062) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Продукт Групп (код ЄДРПОУ 41445134) за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року.

Перевірку проведено в приміщенні ГУ ДПС у Дніпропетровській області за адресою: 49000, м. Дніпро, вул. Високовольтна, 24.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області складено акт від 13.12.2019 року №16066/04-36-05-09/34514062.

За висновком акту перевірки від 13.12.2019 року №16066/04-36-05-09/34514062 перевіркою встановлені порушення:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), занижено податок на прибуток за 2017 рік на загальну суму 28 350грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI(зі змінами та доповненнями), занижено податок на додану вартість на загальну суму 31 500 грн., а саме: у грудні 2017 року на суму 213 грн., у січні 2018 року на суму 3 567 грн., у лютому 2018 року на суму 1120грн.; у березні 2018 року на суму 26 600грн.

Копію акту направлено ТОВ ГАЛІАФ за юридичною адресою поштовим зв`язком з рекомендованим відправленням про вручення (а.с.71).

06.02.2020 року на підставі акту перевірки від 13.12.2019 року №16066/04-36-05-09/34514062 контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення форми Р від 06.02.2020 року :

- №0003100509, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 39 375,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями 31500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 7875,00 грн.;

- №0003130590, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 35 437,50 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями 28350,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 7087,50грн.

Копії податкових повідомлень-рішень від 06.02.2020 р. направлені позивачу засобами поштового зв`язку та отримані 28.02.2020 р. (а.с.64).

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями від 06.02.2020 р. №0003100509 та №0003130590 Товариство з обмеженою відповідальністю ГАЛІАФ звернулось до Державної податкової служби України зі скаргами з вимогою переглянути та скасувати прийняті податкові повідомлення-рішення.

Рішенням Державної податкової служби України від 03.04.2020 р. №12156/6/99-00-08-05-03-06 строк розгляду скарг продовжено до 14.05.2020 р. (включно).

За результатами розгляду скарги Державна податкова служба України рішенням від 12.05.2020 р. №15750/6/99-00-08-25-02-06 залишила без змін податкові повідомлення-рішення від 06.02.2020 р. №0003100509 та від 06.02.2020 р. №0003130590, а скарги - без задоволення.

Позивач, не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 06.02.2020 р. №0003100509 та від 06.02.2020 р. №0003130590, звернувся до суду з даним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги неправомірністю дій відповідача як контролюючого органу по проведенню перевірки, оформленню її результатів, зауважуючи на порушеннях відповідачем положень Податкового кодексу України щодо не направлення запиту, неналежного повідомлення про призначення перевірки, про місце проведення перевірки, не направлення акту перевірки.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Право на судовий захист відображене і у частині першій статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (п.п.62.1.3 п. 62.1 ПК України).

Так, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Порядок та особливості проведення документальних невиїзних перевірок визначені у статті 79 Податкового кодексу України.

Так, пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

За правилами пункту 79.2 статі 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

При цьому Податковий кодекс України чітко регламентує, що лише чітке виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки (абзац 2 пункту 79.2 статті 79 ПК України).

Пункт 78.1 статті 78 ПК України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності певних обставин, зокрема, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України).

За змістом пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

При цьому, запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

За змістом абзацу шостого пункту 42.4 статті 42 Податкового кодексу України, в редакції чинної на момент спірних відносин, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже, з урахуванням викладених норм права податковий орган, як суб`єкт владних повноважень, в силу положень Основного Закону, повинен виконувати свої повноваження лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак зобов`язаний пересвідчитись відповідно до вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України про вручення платнику податків відповідного наказу про початок проведення перевірки щодо нього, адже, відповідно до абзацу 2 пункту 79.2 статті 79 ПК України тільки виконання цих умов надає право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 12.08.2020 року у справі №160/2116/19 (адміністративне провадження №К/9901/35072/19), який в силу ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України має бути врахований судом у спірних правовідносинах.

За змістом пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до пп.16.1.11 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи підприємця.

Підпунктом 16.1.5 пункту 16.1. статті 16 ПК України встановлено обов`язок платника податків подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Право контролюючого органу отримувати безоплатно від платників податків у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів встановлене підпунктом 20.1.2. пункту 20.1 статті 20 ПК України.

Згідно з інформацією в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридична адреса ТОВ ГАЛІАФ : м. Дніпро, вул. Демократична, будинок 28, квартира 4.

В ході судового розгляду справи встановлено та підтверджено письмовими доказами наявними в матеріалах справи, що відповідач звернувся до позивача із запитом від 19.07.2019 р. №84404/10/04-36-14-09 Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) по взаємовідносинам з ТОВ Продукт Групп за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 (а.с.68).

Запит надісланий ТОВ ГАЛІАФ поштою з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправленням (номер відправлення 4930009148908) за юридичною адресою позивача: 49000, м. Дніпро, вул. Демократична, буд 28, кв. 4 (а.с.69 зворотній бік, а.с.70).

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за номером відправлення 4930009148908 (а.с.70) та копією конверту з номером відправлення 4930009148908 (а.с.69 зворотній бік) означене поштове відправлення надіслано ТОВ ГАЛІАФ 03.08.2019 року, проте не було вручено адресату та повернуто відправнику з відміткою поштового відділення за закінченням терміну зберігання .

Також, з матеріалів справи вбачається, що копії наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №1164-п від 07.11.2019 р. Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ГАЛІАФ та повідомлення від 07.11.2019 р. №511 були надіслані позивачу засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (номер відправлення 4910704598476) на адресу: АДРЕСА_1 .

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за номером відправлення 4910704598476 (а.с.67), фіскальним чеком за номером відправлення 4910704598476 та копією конверту з номером відправлення 4910704598476 (а.с.65 зворотній бік) означене поштове відправлення надіслано ТОВ ГАЛІАФ 12.11.2019 року, проте не було вручено адресату та повернуто відправнику з відміткою поштового відділення за закінченням терміну зберігання .

Згідно з пунктом 21 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року (далі - Правила № 270), адресат реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу інформується про надходження адресованого йому поштового відправлення, поштового переказу через смс-повідомлення, повідомлення, що підтримується засобами Інтернету, або повідомлення у паперовому вигляді за встановленим оператором поштового зв`язку зразком.

Відповідно до пункту 91 Правил № 270 інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка. За бажанням адресата реєстроване поштове відправлення, поштовий переказ можуть бути доставлені йому за поштовою адресою, зазначеною відправником, кур`єром за додаткову плату.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил №270 (в редакції, чинної на момент спірних відносин), у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.

Тож, в силу положень пункту 42.2, абз.6 пункту 42.4 статті 42 Податкового кодексу України, порушень податковим органом норм Податкового кодексу щодо порядку призначення документальної невиїзної перевірки, а також письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки в порядку пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, в ході судового розгляду не встановлено.

Стосовно тверджень представника позивача про те, що акт перевірки не було надіслано позивачу, суд зазначає наступне.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, фіскальним чеком та копією конверту, які містяться в матеріалах справи та які узгоджуються між собою єдиним номером відправлення 4910704731613, копія акту була направлена ТОВ ГАЛІАФ 13.12.2019 р.

Доводи представника позивача про те, що ТОВ ГАЛІАФ здійснює діяльність за юридичною адресою, постійно перебуває за юридичною адресою та вчасно отримує поштову кореспонденцію, яка надходить за його юридичною адресою, не враховуються судом, оскільки позивачем не обґрунтовано не отримання поштової кореспонденції за номерами відправлення 4930009148908, 4910704598476 та 4910704731613, адресованої ТОВ ГАЛІАФ , за адресою: 49000, м. Дніпро, вул. Демократична, буд. 28, кв.4, у період з 03.08.2019 р., з 12.11.2019 р. та з 13.12.2019 р. відповідно.

Суд зазначає, що платник податків повинен добросовісно користуватися своїми правами та обов`язками, в іншому випадку, зловживання своїми правами та ігноруючи обов`язки платники податків, уникаючи від отримання поштових відправлень, намагатимуться у такий спосіб перешкоджати проведенню перевірок та, як наслідок, уникати відповідальності за порушення податкового законодавства.

З огляду на викладене, суд вважає, що перевірка позивача проведена на підставі наказу керівника контролюючого органу з дотриманням умов надіслання до початку перевірки платнику податків копії наказу про її проведення та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що наказ на проведення перевірки в адміністративному чи судовому порядку позивачем не оскаржувався та є не предметом даного позову. Не є предметом спору у даній справі і підстави, за яких прийнято вказаний наказ.

Враховуючи, що податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, виходячи із визначеної процесуальним законодавством мети адміністративного судочинства, яка полягає в ефективному захисті прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, оспорення дій щодо проведення перевірки та без конкретизації яких саме дій не може ані захистити права позивача у цій справі, ані призвести до їх відновлення.

На переконання суду, визнання протиправними дій щодо перевірки не призведе до відновлення порушеного права позивача, оскільки оскаржувані дії відповідача не є юридично значимими для позивача у спірних відносинах з урахуванням реалізації відповідачем наслідків проведеної податкової перевірки у вигляді прийняття податкових повідомлень-рішень.

В силу наведеного, не враховуються доводи представника позивача про те, що перевірка фактично була проведена не у тому місці, що зазначено у повідомлені від 07.11.2019 р. №511.

Належним способом захисту у спірних правовідносинах є оспорення правомірності податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, чим і скористався позивач.

У звязку з чим, суд вважає позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Продукт Групп за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 року, за результатами якої складено акт від 13.12.2019 року №16066/04-36-0509/34514062, такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо податкових повідомлень-рішень форми Р №0003130509 від 06.02.2020 р. та №0003100509 від 06.02.2020 р., суд зазначає наступне.

За висновками акту перевірки, які стали підставою для прийняття оспорюваних у даній справі податкових повідомлень-рішень, позивачем допущено заниження податку на прибуток за 2017 рік на загальну суму 28 350грн. та податку на додану вартість на загальну суму 31 500 грн. по господарським взаємовідносинам з ТОВ Продукт Групп .

В обґрунтування встановленого перевіркою порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що виявилось у заниженні податку на податку на прибуток за 2017 рік на суму 28 350грн. та податку на додану вартість на суму 31 500 грн., відповідачем у акті та у відзиві та позов зазначено про вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2019 р. відносно директора ТОВ Продукт Групп ОСОБА_1 , яким ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч. 1 ст. 205 КК України, а саме у фіктивному підприємництві. За висновком податкового органу, податкові накладні та паперові носії первинних бухгалтерських документів ТОВ Продукт Групп оформлені неналежним чином, не несуть юридичну силу та не містять доказовість первинного документу, тобто такі документи не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку ТОВ ГАЛІАФ . Первинні документи свідчать про відсутність факту реального вчинення господарської операції по взаємовідносинам ТОВ ГАЛІАФ з ТОВ Продукт Групп . Досліджені операції спрямовані на документальне оформлення постачання товарів (послуг), та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Таким чином, первинні документи, які складені ТОВ ГАЛІАФ по взаємовідносинам з ТОВ Продукт Групп є неправомірно складеними, носять формальний характер та не можуть підтверджувати факт здійснення будь-яких господарських операцій між вказаними підприємствами.

Суд критично оцінює означену позицію відповідача, оскільки під час позапланової невиїзної перевірки ТОВ ГАЛІАФ податковим органом не досліджувались первинні документи позивача.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з положенням пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено: витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України вбачається, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Позивач та його контрагент на момент складання податкових накладних, зазначених в акті перевірки, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п. 2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Із зазначеного вбачається, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Із змісту статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність також вбачається, що первинні документи обов`язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Так, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування по податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

В ході розгляду справи судом встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ ГАЛІАФ мало взаємовідносини з ТОВ Продукт Групп .

Так, 01.12.2017 року між ТОВ ГАЛІАФ (покупець) та ТОВ Продукт Групп (постачальник) укладено договір поставки №49.

Відповідно до умов даного договору постачальник продає, а покупець купує інструмент та запасні частини (товар). Постачальник відвантажує товар покупцеві за договірними цінами, які зазначені в постачальника та узгоджені з Покупцем. Ціна товару остаточно узгоджується та вказується сторонами у видатковій накладній на поставку товару. Сума договору складається із суми вартості видаткових накладних, оформлених постачальником, на видачу товарів покупцю на протязі дії цього договору. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленого товару шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в цьому договорі.

На підтвердження виконання даної операції позивачем у якості первинних бухгалтерських документів надано суду копії видаткової накладної №РН-1101/18 від 01.12.2017 р. на вінець, крок 19,05 z 25 у кількості 100шт. на загальну суму 29400грн., в тому числі 4900грн. ПДВ.; податкової накладної №55 від 01.12.2017 р. на суму ПДВ 4900,00грн.; рахунок-фактуру №1201/ від 01.12.2017 р.

Також, 22.11.2017 року між ТОВ ГАЛІАФ (замовник) та ТОВ Продукт Групп (виконавець) укладено договір про надання послуг №139.

Відповідно до умов даного договору виконавець зобов`язується за завданням замовника протягом визначеного в Договорів строку надавати за плату наступні послуги: завантаження на транспорт продукції замовника. За надання передбачених договором послуг замовник виплачує виконавцю 159 600грн. протягом 30 календарних днів шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця. Здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг.

На підтвердження виконання даної операції позивачем у якості первинних бухгалтерських документів надано суду копії акту №ОУ-1129/07 здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 133000,00грн. та 26 600,00грн. ПДВ, рахунок-фактура №1129/07 від 29.11.2019 р., податкову накладну №462 від 29.11.2019 р., фінансовий звіт форми №1-м, №2-м про баланс станом на 31.12.2017 р., докази надіслання звіту до Державної фіскальної служби, податкову декларацію з податку на прибуток за звітний 2017 рік, докази надіслання декларації до Державної фіскальної служби.

Таким чином, факт реальності господарської операції позивача з ТОВ Продукт Групп підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, та які відображають зміст та обсяг господарських операцій.

Судовим оглядом встановлено, що первинні бухгалтерські документи ТОВ ГАЛІАФ в повній мірі відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, тобто містять: назву документа (форми); дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, судом встановлено, що складені податкові накладні за господарським операціями заповнені у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На момент здійснення операцій постачання та надання послуг позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку - покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Як вбачається із акту перевірки, під час здійснення останньої, податковим органом взагалі не досліджувались первинні документи позивача спірного періоду.

Крім того, щодо отриманої податкової інформації слід зазначити, що позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв`язку з невиконанням своїх обов`язків його контрагентами, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 року (далі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст. 9 Конституції України. Зокрема, стаття 1 Протоколу до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права .

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на додану вартість (покупець товару, отримувач послуг) на час здійснення господарської операції з придбання товару (отримання послуг) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв`язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту, про що також зазначено в рішенні Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10.

Суд звертає увагу, що у позивача на час розгляду справи наявні всі первинні документи, які підписані усіма сторонами та уповноваженими особами, контрагент - ТОВ Продукт Групп на час здійснення господарських операцій з позивачем перебував на обліку в податкових органах та не припинений, мають усі необхідні реквізити відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підприємств .

Факт підтвердження належними первинними бухгалтерськими документами фактичного виконання робіт, вказує на фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого останнім ПДВ до податкового кредиту та витрат.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилок та недоліків у їх оформленні не є підставою беззаперечною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію відносно контрагента позивача - ТОВ Продукт Групп , оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів позивача та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Є безпідставним посилання відповідача на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2019 р. відносно ОСОБА_1 , оскільки ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13.11.2019 р. у справі №202/790/19 (провадження 11-кп/803/1958/19) вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2019 р. відносно ОСОБА_1 скасовано, кримінальне провадження за обвинувачем ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч. 1 ст. 205 КК України, закрито на підставі ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із скасуванням кримінальної відповідальності за діяння, вчинене особою.

Окрім того, ухвалою суду не були встановлені факти, які свідчили про порушення платником ТОВ ГАЛІАФ податкового законодавства або про недостовірність даних його податкової звітності.

Крім того, згідно із ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, стосовно часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

У даному випадку, обставини, встановлені ухвалою Дніпровського апеляційного суду 13.11.2019 року не стосуються спірних правовідносин щодо господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЛІАФ та Товариства з обмеженою відповідальністю Продукт Групп , а отже, не мають преюдиційного значення для цієї справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №809/1139/17.

До того ж, Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 року у справі №815/6470/16 зазначив, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили.

Аналогічна правова позиція викладена і в інших Постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №808/2459/1 та від 26 червня 2018 року у справі №826/24815/15.

При цьому, суд звертає увагу, що наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського обліку сформовані за наслідками господарських відносин з вказаним контрагентом відповідають вимогам закону щодо своєї форми та змісту, та підтверджують право позивача на формування витрат за рахунок господарських операцій та їх врахування при визначенні об`єкта оподаткування.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що фінансово-господарські операції між ТОВ ГАЛІАФ та його контрагентом ТОВ Продукт Групп не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 06.02.2020 року №0003130509 та №0003100509 прийняті відповідачем не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідають критеріям, визначених ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому підлягають скасуванню як протиправні.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд вважає, що відповідачем у порушення приписів частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не надано належних, у розумінні статей 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України, доказів, які б підтверджували правомірність прийняття ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Частиною 1статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даної позовної заяви до суду в сумі 2102,00 грн. підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 251, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву в адміністративній справі № 160/9247/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛІАФ" (49000, м. Дніпро, вул. Демократична, буд.28, кв.4, код в ЄДРПОУ 34514062) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код в ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми "Р" №0003130509 від 06.02.2020р. та №0003100509 від 06.02.2020р., які прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛІАФ".

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 43145015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛІАФ" (49000, м.Дніпро, вул. Демократична, буд.28, кв.4, код ЄДРПОУ 34514062) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 12 жовтня 2020 року.

Суддя Н.Є. Сліпець