Рішення

від 07.10.2020 по справі 260/2628/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 жовтня 2020 рокум. Ужгород№ 260/2628/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Скраль Т.В.

при секретарі Гонтовому Ю.О.,

за участю сторін:

позивач: ОСОБА_1 - в судове засідання не з`явилася;

відповідач : Головне управління ДПС у Закарпатській області - представник Бурдюх Валерія Віталіївна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ 43143065) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 07 жовтня 2020 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі виготовлено 12 жовтня 2020 року, однак підписано 15 жовтня 2020 року, у зв`язку із перебуванням головуючої судді 13 жовтня 2020 року в нарадчій кімнаті по справі 260/2616/20 та по виборчій справі 260/3340/20.

28 липня 2020 року, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Закарпатській області, якою просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управлінням ДПС у Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2223-51 від 11 березня 2020 року на суму 11 016,72 грн.

03 серпня 2020 року, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження в даній адміністративній справі.

1. Позиції сторін.

Позивач свої позовні вимоги аргументував тим, що 16.06.2020 року позивачем отримано вимогу Головного управління ДПС у Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2223-51 від 11.03.2020 року зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 2019 року. Водночас, позивач є інвалідом III групи та на підставі цього отримує відповідне пенсійне забезпечення. Звертає увагу, що за приписами ч. 4 ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування особи, зазначені у п. 4 ч. 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Однак, 26.01.2020 року позивачем помилково подано звіт за 2019 рік про суми нарахованого доходу застрахованих осіб, в якому помилково зазначено суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2019 рік в розмірі 11016,72 грн. Зазначає, що подання даного звіту зумовлене відсутністю належних правових знань й інформації про положення чинного законодавства України, що регулюють дане питання, а також отриманням недостовірної інформації з цього приводу. Вважає, що самостійне помилкове визначення розміру єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2019 рік не можна ототожнювати із добровільною участю у системі такого страхування, а зазначені у звіті суми внеску неможливо ототожнювати із заборгованістю із її сплати за 2019 рік.

21 серпня 2020 року , від представника Головного управління ДПС у Закарпатській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечується задоволення позовних вимог та зазначено, що позивачем самостійно подано до контролюючого органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, згідно якого добровільно визначена сума нарахованого єдиного внеску за 2019 рік становить 11016,72 грн. Таким чином, вважає, що у зв`язку із самостійним визначенням позивачем бази нарахування єдиного внеску, сплата єдиного внеску здійснюється на загальних підставах та не підлягає скасуванню.

Позивач в судове засідання не з`явилася, 31 серпня 2020 року, позивач та її адвокат Шалапаюк В.Л. подали суду клопотання про розгляд справи без участі позивача та представника. Заявлені позовні вимоги підтримують та просять суд задовольнити їх у повному обсязі, (а.с.68).

Представник відповідача Бурдюх В.В. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила з підстав, що зазначені у відзиві. Додатково зазначила, що не підлягають оскарженню зобов`язання самостійно визначені платником. Позов вважають безпідставним та у задоволенні такого слід відмовити.

31 серпня 2020 року позивачем та представником позивача подано суду клопотання про приєднання до матеріалів справи підтвердження понесення стороною судових витрат по справі. До поданого клопотання додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серії ХМ № 000076 від 12.06.2017 року; ордер від 27.08.2020 року серії ВХ № 1005045, копію Акта приймання-передачі послуг від 28.08.2020 року, копію рахунку № 5/2020 від 28.08.2020 року, копію квитанції АТ "Ощадбанк" від 28.08.2020 року.

06 жовтня 2020 року до суду від відповідача найшло клопотання, подачу якого зумовило клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи письмових доказів на підтвердження понесених судових витрат. Посилаючись на приписи ст. 134 КАС відповідач зазначає, що предмет спору у справі не є складним, містить один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних. У договорі про надання правової допомоги не зазначено номер справи у якій надається правова допомога. Документи по суті справи та позовну заяву підписувала безпосередньо позивач, тому обсяг правничої допомоги адвокатом не підтверджено, а витрати є неспівмірними із складністю справи. Просять відмовити у задоволенні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу.

2. Обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність з торгівлі, як фізична особа-підприємець, є платником єдиного податку, у зв`язку з чим перебуває на обліку у Берегівській ДПІ Виноградівського управління ГУ ДПС у Закарпатській області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та свідоцтвом платника єдиного податку Серії НОМЕР_1 , (а.с.19).

ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи та отримує відповідне пенсійне забезпечення, що підтверджується пенсійним посвідченням від 26.05.2015 року серії НОМЕР_2 .

Як зазначає позивач, 26.01.2020 року нею помилково подано звіт за 2019 рік про суми нарахованого доходу застрахованих осіб, в якому зазначено суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2019 рік в розмірі 11016,72 грн.

11 березня 2020 року уповноваженою особою, начальником Виноградівського управління ГУ ДПС у Закарпатській області Русняк М.М. винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № ф-2223-51, ( а.с.21). Згідно даної вимоги ГУ ДПС у Закарпатській області повідомляє ОСОБА_1 , що станом на 29 лютого 2020 року заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 11 061, 72 грн. відповідно до поданого звіту.

16 червня 2020 року позивачем отримано вимогу Головного управління ДПС у Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2223-51 від 11.03.2020 року зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 2019 року на суму 11016,72 грн.

24 червня 2020 року позивачем надіслано до Головного управління ДПС у Закарпатській області скаргу на вимогу про сплату боргу (недоїмки) , а також письмово повідомлено Виноградівське управління ГУ ДПС у Закарпатській області про оскарження вимоги.

16 липня 2020 року позивачем отримано лист від Головного управлінням ДПС у Закарпатській області з рішенням про розгляд скарги від 13.07.2020 року № 6586/П/07-16-08- 01-47, в якому повідомляється що скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подана до ГУ ДПС у Закарпатській області з порушенням порядку подання скарги та залишення без розгляду скарги в частині оскарження вимоги на підставі ч. 4 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

24 липня 2020 року, позивач не погоджуючись із винесеним рішенням звернулася до суду.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України від 08.07.2010 №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 2464), Інструкцією про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 №508/26953.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 цього Закону (далі-Закон № 2464-VI) , єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону № 2464-VI , виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, незалежно від того, чи є такі особи найманими працівниками.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону № 2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 та 5 -1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

20 березня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №805/2195/17-а за позовом фізичної особи-підприємця до Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності відповідача через невідшкодування йому помилково сплаченого ЄСВ, у своєму рішенні висловив правову позицію про те, що відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Верховний Суд також наголосив, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе за наявності двох умов: по-перше, необхідно мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Як свідчать наявні у справі матеріали, позивач у своїй скарзі від 24.06.2020 року повідомила контролюючий орган про те, що їй встановлено інвалідність, надавши копію відповідного посвідчення, та, що вона є одночасно платником єдиного податку.

В даному випадку у суду відсутні підстави для того, щоб ставити під сумнів обставини правомірності отримання ОСОБА_1 статусу інваліда (3 група, загальне захворювання), (а.с.20) . Також, відповідно до даних наявної у справі копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 позивач отримує пенсійне забезпечення довічно. Протилежного судом не встановлено.

Також згідно з ч. 1 - 3 ст. 10 Закону №2464, платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Особи, зазначені в частині першій цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, але не менше одного року (крім договорів про одноразову сплату). Особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до податкового органу за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, законодавством визначено обов`язкову умову для добровільної сплати єдиного внеску фізичною особою-підприємцем, яка є пенсіонером та отримує пенсію - укладення такою особою договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Приписами ч. 4 ст. 10 Закону №2464 визначено, що договір про добровільну участь набирає чинності з дня його підписання.

В ході розгляду даної справи в суді жодна із сторін не надала суду документальних доказів, що засвідчують обставину укладення позивачем договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Крім того, суд враховує те, що за змістом норм Закону №2464 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим законом є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно вимог статті 25 Закону № 2464, рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Однак, суд зауважує, що абзацом 2 частини 1 статті 25 Закону №2464 визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону №2464, податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

При цьому, за змістом норм ч. 2 і 3 ст. 9 Закону № 2464 , обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Нормами ч. 1, 2 ст. 73, ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З метою з`ясування обставин щодо порядку та підстав формування суми недоїмки по сплаті єдиного внеску у розмірі, що зазначена у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 11.03.2020 року, суд своєю ухвалою від 03.08.2020 року про відкриття провадження у справі зобов`язав відповідача надати суду докази на підставі яких було сформовано вимогу про сплату боргу.

На виконання вимог суду, відповідач 21 серпня 2020 року подав звіт про суми нарахованого доходу застрахованої особи та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік; корінець вимоги від 11 березня 2020 року № Ф-2223-51, з підтвердженням про вручення, (а.с.45-50).

Надані докази не спростовують висновків суду, що нижче зазначені.

Самостійне помилкове визначення позивачем розміру єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2019 рік не можна ототожнювати із добровільною участю у системі такого страхування, а зазначені у звіті суми внеску не можуть вважатися заборгованістю із її сплати за 2019 рік.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2223-51 від 11 березня 2020 року є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки порушує права позивача внаслідок покладення на неї фінансового тягаря зі сплати ЄСВ через саму лише помилкову подану звітність за 2019 рік про суми нарахованого доходу застрахованих осіб, в якому зазначено суму єдиного внеску.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при поданні адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 840, 80 грн., що підтверджується квитанцією № 40С9-Х27Н-5В9Х-СВХК від 24 липня 2020 року, (а.с. 14).

Таким чином, відповідні судові витрати належить компенсувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Що стосується інших судових витрат , судом встановлено наступне.

31 серпня 2020 року позивачем та представником позивача подано суду клопотання про приєднання до матеріалів справи підтвердження понесення стороною судових витрат по справі. До поданого клопотання додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серії ХМ № 000076 від 12.06.2017 року; ордер від 27.08.2020 року серії ВХ № 1005045, копію Акта приймання-передачі послуг від 28.08.2020 року, копію рахунку № 5/2020 від 28.08.2020 року, копію квитанції АТ "Ощадбанк" від 28.08.2020 року.

У змісті позовної заяви позивач зазначає що розмір судових витрат становить 4840,00 грн., де витрати на професійну правничу допомогу становлять - 4000 грн..

Акт приймання-передачі послуг від 28.08.2020 року містить відомості про вартість наданих послуг - 3000 грн., з яких 1 год 15 хв. правовий аналіз наданих пояснень, доказів та інших обставин: законів, роз`яснень, інструкції (1 год - 400, 00 грн.) та підготовка проекту позовної заяви 2 год 30 хв ( 1 год - 1000.00 грн.).

Отже, розмір витрат на правничу допомогу за позовною заявою різниться із актом наданих послуг.

Крім того, з аналізу наданого Договору про надання правової допомоги укладеного між адвокатом Шалапаюк В.Л. та ОСОБА_1 від 20 червня 2020 року судом не встановлено, що правова допомога надається у даній справі, однак Розділ І (п.1.1) Договору містить відомості за яким адвокат вчиняє юридично значимі дії для захисту прав та законних інтересів при зверненні до Закарпатського окружного адмінсуду про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-2223-51 від 11.03.2020 року.

Слід зазначити, що суд аналізуючи надані докази, виходить із того, що договір про надання правової допомоги не містить жодних відомостей про вартість наданих адвокатом послуг. Акт виконаних робіт не може підміняти собою договір або додатковий договір, який би підтверджував умови договору та вартість наданих послуг.

Крім того, слідуючи приписам ст. 134 КАС суд погоджується із доводами відповідача, що предмет спору у справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних та виходячи із того, що жодного разу адвокат участі у справі не брав, позовна заява підписана позивачем особисто та відомостей про адвоката не містить. Тому, обсяг правничої допомоги адвокатом не підтверджено, а витрати є неспівмірними із складністю справи.

Таким чином, зважаючи на те, що позивач відповідно до наявних у справі документів підпадає під категорію осіб, які відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 звільняються від сплати єдиного внеску, та приймаючи до уваги те, що положення абзацу 2 ч. 1 ст. 25 цього ж Закону не поширюються на позивача ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішень з урахуванням вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. У зв`язку з цим, виходячи із системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню в частині позовних вимог про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.03.2020 №Ф-2223-51, як протиправної.

Керуючись статтями 9, 14, 134, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Виноградівського управління ГУ ДПС у Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2223-51 від 11 березня 2020 року на суму 11 016,72 грн.

3 . Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ 43143065) судові витрати у розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).

4. В іншій частині позовних вимог адміністративного позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

СуддяТ.В.Скраль