Рішення

від 11.06.2007 по справі 5037-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5037-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

11.06.2007Справа №2-15/5037-2007

За позовом Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Кримської філії ВАТ „Укртелеком” (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Р. Люксембург, 11, код ЄДРПОУ 22236588)

До  відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Ріос» (95000, м. Сімферополь, вул.. Монтажна, 2Б, код ЄДРПОУ 32966320)

Про стягнення 681, 96 грн.

                                                                                                  Суддя ГС АР  Крим І.А.Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Гончарук О.Ю., довіреність № 1288 від 15.02.2007 р., у справі

Від відповідача  - не з'явився.

         Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком” звернулось в особі Кримської філії ВАТ „Укртелеком” до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Ріос» про стягнення 681,96 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті наданих послуг за договором № СМФ БЛ 0564/12.10.04 від 12.10.2004 р.  на суму 588,91 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 11,39 грн., інфляційні витрати у розмірі 56,65 грн., пеню у розмірі 25,01 грн.

Відповідач у судове засідання двічі не з'явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцію.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

               Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення  представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

12.10.2004 р. між Дочірнім підприємством  “Утел” Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» (Утел) (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Ріос» (Споживач) (відповідач) був укладений договір № СМФ БЛ 0564/12.10.04 про надання послуг бізнес-мережі утел. (а.с. 9)

Згідно пункту 1 вказаного Договору Утел надає Споживачу на території України послуги зв'язку (Послуги), а Споживач приймає надані послуги та сплачує їх вартість у відповідності з діючими тарифами.

Під Послугами слід розуміти всі послуги, які надаються бізнес-мережею Утел та замовлені Споживачем шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

Відповідно до пункту 3.1 Договору не пізніше 10го числа місяця, наступного за розрахунковим, Утел направляє Споживачу рахунок для оплати вартості наданих Послуг.

Згідно з пунктом 3.2 Договору Споживач повинен оплатити рахунок за Послуги протягом десяти календарних днів з моменту його отримання, шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок Утел.

Вартість послуг визначається на підставі встановлених Утел тарифів, які діяли на момент надання послуг.

Відповідно до розділу 5 Договір вважається діючим з моменту підписання Сторонами до 31.07.2005 р. Уразі, якщо жодною зі сторін за два тижні до закінчення строку дії Договору не заявить про своє небажання продовжувати співробітництво, Договір вважається продовженим на кожен наступний рік на тих самих умовах.

За рішенням засновників Закрите  акціонерне товариство  “Утел” було перетворене у Дочірнє підприємство “Утел” ВАТ “Утел”. ВАТ “Утел” є правонаступником всього майна, прав та обовязків ДП “Утел” (пункт 3.3.1 статуту ВАТ “Утел”) (а.с. 29-37).

Відповідач не представив доказів розірвання вказаного договору або зміни його умов, у той час як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договір продовжує діяти.

Згідно умов договору, а також пункту 5 статті 33 Закону України „Про телекомунікації”, пунктів 51, 61 Правил користування місцевим телефонним зв'язком, затверджених Постановою Кабінету міністрів України № 385 від 22.04.1997 р., пунктів 32, 40, 108, 184 Правил надання і отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Кабінетом міністрів України № 720 від  09.08.2005 р., відповідач своєчасно не провів оплату наданих телекомунікаційних послуг, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість за період з 01.05.2006 р. до 25.09.2006 р. у розмірі 588,91 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи витягом по особовому рахунку Споживача (а.с 9-10) та довідкою-розрахунком (а.с 43), що стало підставою для звернення з позовом до суду й  нарахуванню штрафних санкцій.

Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідач  відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів оплати за надані йому послуги.  Так, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданих йому послуг за договором № СМФ БЛ 0564/12.10.04 про надання послуг бізнес-мережі утел від 12.10.2004 р., через що  вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 588,91 грн. за період з 01.05.2006 р. до 25.09.2006 р. підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлена вимога щодо стягнення 3% річних за період з 01.05.2006 р. по 01.03.2007 р. у розмірі 11,39 грн. та інфляційних витрат за період з 01.05.2006р. по 01.03.2007 р.  у розмірі 56,65 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Ріос»  інфляційних витрат у розмірі 56,65 грн. за період з 01.05.2006 р. по 01.03.2007 р. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Ріос» 3% річних у розмірі 11,39 грн. за період з 01.05.2006 р. по 01.03.2007 р. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі 25,01 грн. за період з 21.06.2006 р. по 28.03.2007 р.

          Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу  України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” №543/96-ВР від 22.11.1996 р. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 36 Закону України «Про телекомунікації», пунктом 4.2 Договору сторони передбачили відповідальність Споживача за несвоєчасну оплату за Договором із розрахунку облікової ставки  Національного Банку України за кожну добу прострочення від суми простроченого платежу.

Згідно з Листом НБУ №14-011/1373-6039 від 06.06.2006 р. з 10 червня 2006 р. розмір облікової ставки встановлений на рівні 8,5%.

Заявлена позивачем сума пені у розмірі 25,01 грн. за період з 21.06.2006 р. по 28.03.2007 р. судом визнається обгрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Витрати по оплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, яке відбулося 11 червня 2007 року були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 15.06.2007 р.

          З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Ріос» (95000, м. Сімферополь, вул.. Монтажна, 2Б, код ЄДРПОУ 32966320, р/р 26006440213400 в КРУ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324010) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Кримської філії ВАТ „Укртелеком” (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Р. Люксембург, 11, код ЄДРПОУ 22236588, р/р 26008301325457 в Кримському центральному відділенні «Промінвестбанку» м. Сімферополь, МФО 324430) суму заборгованості у розмірі 588,91 грн., 56,65 грн.  інфляційних витрат,  11,39 грн. річних, 25,01 грн. пені, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.