Рішення

від 05.10.2020 по справі 340/624/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/624/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Головного управління ДПС у Кіровоградській області, вул. В. Перспективна,55, м. Кропивницький,25006

до відповідача: Комунального підприємства "Енерговодоканал" Смолінської селищної ради Маловисківського району, вул. Козакова,39, смт. Смоліне, Маловисківський район, Кіровоградська область,26223

про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Кіровоградській області звернулося до суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства "Енерговодоканал" Смолінської селищної ради Маловисківського району про стягнення суми боргу в загальній сумі 1378435,56 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач має податковий борг, відповідачу надсилалась податкова вимога, проте податковий борг залишився не сплаченим.

Від представника відповідача надійшов відзив, зі змісту якого встановлено, що підприємство визнає лише частково суму позовних вимог в розмірі 555 658,53 грн. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог підприємство зазначає, що згідно постанови Кіровоградського ОАС від 24.10.2016 року, ухвали Дніпропетровського ААС від 24.01.2017 року та постанови Верховного суду України від 19.03.2019 року (справа №П/811/79/16) зобов`язано Державну фіскальну службу України та Державну казначейську службу України зарахувати на рахунок КП "Енерговодоканал" у системі електронного адміністрування ПДВ кошти в сумі 822687,03 грн., відповідно до договорів про організацію взаєморозрахунків, відповідно до постанови КМУ від 04.06.2015 року за №375 (а.с.111-114).

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.154-155).

Ухвалою суду від 26.02.2020 року справу призначено до розгляду в підготовчому /попередньому/ судовому засіданні 25.03.2020 року, яке було відкладено до 27.04.2020 року.

Ухвалою суду від 27.04.2020 року закрито підготовче провадження в справі, розгляд справи призначено в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 25.06.2020року провадження в справі зупинено на підставі п.2 ч.1 ст.236 КАС України (а.с.186-187).

Ухвалою суду від 15.09.2020 року поновлено провадження в справі (а.с.194).

До судового засідання від представника позивача надійшло клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно з приписами ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з п.56.1 ст.56 ПК України, не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до 57.1 ст.57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно пункту 56.11 статті 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Щодо заборгованості з податку на додану вартість, судом встановлено наступне:

-30.04.2017 року нараховано ПДВ по декларації з ПДВ №9070410692 від 20.04.2017- 16045,00 грн.(а.с.61)

-30.05.2017 року нараховано ПДВ по декларації з ПДВ №9091935999 від 18.05.2017- 93928,00грн.(а.с.62)

-30.06.2017 року нараховано ПДВ по декларації з ПДВ №9117441964 від 20.06.2017- 1201,00 грн. (а.с.63)

-30.07.2017 року нараховано ПДВ по декларації з ПДВ №9139574420 від19.07.2017- 11664,00 грн.(а.с.64)

-30.08.2017 року нараховано ПДВ по декларації з ПДВ №9164214919 від 16.08.2017- 5341,00грн. (а.с.65)

-30.09.2017 року нараховано ПДВ по декларації з ПДВ №9190153868 від 18.09.2017- 3304,00 грн. (а.с.66)

-30.10.2017 року нараховано ПДВ по декларації з ПДВ №9216904906 від 19.10.2017- 4054,00 грн. (а.с.67)

-30.11.2017 року нараховано ПДВ по декларації з ПДВ №9244218560 від 20.11.2017- 41670,00грн. (а.с.68)

-30.12.2017 року нараховано ПДВ по декларації з ПДВ №9272265340 від 20.12.2017- 41954,00 грн. (а.с.69)

-30.01.2018 року нараховано ПДВ по декларації з ПДВ №9295540478 від 17.01.2018- 5264,00грн. (а.с.70)

-30.05.2018 року нараховано ПДВ по декларації з ПДВ №9096552506 від 18.05.2018- 122733,00грн.(а.с.71)

-30.06.2018 року нараховано ПДВ по декларації з ПДВ №9122777034 від 19.06.2018- 18956,00грн.(а.с.72)

-30.07.2018 року нараховано ПДВ по декларації з ПДВ №9147758245 від 18.07.2018- 78228,00грн.(а.с.73)

-30.08.2018 року нараховано ПДВ по декларації з ПДВ №9174236535 від 17.08.2018- 42850грн.(а.с.74)

-08.10.2018- збільшено суму ПДВ, що підлягала сплаті (уточнений розрахунок по податковій декларації) №9216788128 від 01.08.2018 року на суму 4747,00 грн.;

-08.10.2018- нараховано платником самостійно штрафні санкції; уточнюючий розрахунок №9216788128 від 08.10.2018 року - 142,00 грн.;

-30.10.2018 року нараховано ПДВ по декларації з ПДВ №9226642881 від 17.10.2018- 2565грн.(а.с.75)

-30.11.2018 року нараховано ПДВ по декларації з ПДВ №9254539856 від 16.11.2018- 7523,00грн.(а.с.76)

-30.01.2019 року нараховано ПДВ по декларації з ПДВ №9307991960 від 18.01.2019 - 166413,00грн.(а.с.77)

-30.03.2019 року нараховано ПДВ по декларації з ПДВ №9049753822 від 19.03.2019 - 6373,00грн.(а.с.78)

-30.04.2019 року нараховано ПДВ по декларації з ПДВ №9075242621 від 16.04.2019 - 119341,00грн. (а.с.79)

-30.05.2019 року нараховано ПДВ по декларації з ПДВ №9102644017 від 17.05.2019 - 145431,00грн.(а.с.80)

-30.06.2019 року нараховано ПДВ по декларації з ПДВ №9129037678 від 18.06.2019 - 96742,00 грн.(а.с.81)

-30.07.2019 року нараховано ПДВ по декларації з ПДВ №9155448421 від 17.07.2019 - 3647грн. (а.с.82)

-30.08.2019 року нараховано ПДВ по декларації з ПДВ №9185509063 від 19.08.2019 - 2062,00грн.(а.с.83)

-30.09.2019 року нараховано ПДВ по декларації з ПДВ №9211782875 від 16.09.2019 - 2999,00грн.(а.с.84)

-23.12.2019- подано уточнений розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ за 01.11.2019 року №9308311345 та зменшено суму на 8547,00 грн. (а.с.85-87)

-30.12.2019 року нараховано ПДВ по декларації з ПДВ №9302674399 від 16.12.2019 - 44924,00грн.(а.с.88)

-30.01.2020 року нараховано ПДВ по декларації з ПДВ №93307704019211782875 від 19.01.2020 - 192570,00грн. (а.с.89)

Крім того, за несвоєчасну сплату нараховано пеню в сумі 104239,56 грн.(а.с.93).

Зазначене підтверджується витягом зі облікових даних відповідача (а.с.94-97).

В даному випадку, відповідачем не заперечується наявність податкового боргу, однак зазначено, що сума в розмірі 822687,03 грн. мала бути зарахована на його рахунок в системі електронного адміністрування, відповідно до Договорів про організацію взаєморозрахунків.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Пунктом 187.10 статті 187 ПК України визначено, що платники податку, які постачають теплову енергію, природний газ (крім скрапленого), надають послуги з транспортування та/або розподілу природного газу, інші житлово-комунальні послуги, перелік яких визначений законом, послуги (роботи), вартість яких включається до складу плати за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій чи послугу з управління багатоквартирним будинком, фізичним особам, бюджетним установам, незареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, управителям багатоквартирних будинків, квартирно-експлуатаційним частинам, об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом.

Згідно підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 ПК України, касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов`язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким запроваджено нові правила функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Так, система електронного адміністрування податку на додану вартість запроваджена поетапно відповідно до пункту 35 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України.

Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування ПДВ визначено статтею 200.1 розділу V Кодексу, відповідно до якої система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200.1.3 статті 200.1 цього Кодексу.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлено та затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569, що визначає механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - податок), особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунки коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків.

Абзацом третім пункту 200.1.3 статті 200.1 ПК України встановлено, що у разі проведення органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, розрахунків платника податку з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до закону України про Державний бюджет України в рахунок погашення заборгованості з податку, в поповнення рахунка в системі електронного адміністрування податку враховується в межах проведених розрахунків з податку сума зменшення залишку узгоджених податкових зобов`язань такого платника податку, не сплачених до бюджету, термін сплати яких настав, що обліковується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, до виконання в повному обсязі за коригуючими реєстрами.

Порядок та строки врахування таких сум зменшення в поповнення рахунка в системі електронного адміністрування податку встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 200.1.2 статті 200.1 ПК України з урахуванням змін, внесених Законом № 643 встановлено, що платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - електронні рахунки).

На електронний рахунок платником перераховуються кошти з власного поточного рахунку в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200.1.3 статті 200.1 Кодексу (реєстраційної суми), а також в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з ПДВ (пункт 200.1.4 статті 200.1 Кодексу).

Сума поповнення електронного рахунку є складовою формули, визначеної пунктом 200.1.3 статті 200.1 Кодексу, для обрахунку реєстраційної суми (далі - формула).

Відповідно до пункту 200.1.5 статті 200.1 ПК України з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду , та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у складених податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов`язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

Так, відповідно до підпункту "в" пункту 200.1.4 статті 200. 1 Податкового кодексу України на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти, крім іншого, з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України .

Даний пункт внесений до Податкового кодексу України Законом України від 16 липня 2015 року № 643-VІІІ Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість, що набрали чинності з 29 липня 2015 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.14р. № 569 затверджено "Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість, який передбачає спрощення порядку збільшення реєстраційної суми на суму коштів, отриманих платником в рахунок погашення заборгованості з різниці в тарифах".

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.11.15р. № 967 внесено зміни до Порядку № 569 в частині збільшення реєстраційної суми на суму коштів, отриманих платником у рахунок погашення заборгованості з різниці в тарифах.

Так, пунктом 9 Порядку № 569 було доповнено абзацом наступного змісту: "У разі проведення органами Казначейства розрахунків платника податку з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення , що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до закону про Державний бюджет України в рахунок погашення заборгованості з податку, в поповнення електронного рахунка враховується в межах проведених розрахунків з податку сума зменшення залишку узгоджених податкових зобов`язань такого платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, що обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі, за коригуючими реєстрами".

Постановою Кабінету Міністрів України від 4.06.15р. № 375 затверджено Порядок та умови надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах /далі - Порядок №375/, відповідно до якого підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання і водовідведення населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), у тому числі у разі заміни сторони у зобов`язанні під час здійснення розрахунків за електричну енергію та природний газ, згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату укладення такого договору.

Аналогічні за змістом положення містяться і у затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.17р. № 332 Порядку та умовах надання у 2017 році субвенції з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах підприємствам, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення /далі - Порядок №332/.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" державна політика у сфері житлово-комунальних послуг ґрунтується, зокрема, на таких принципах: регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги у випадках, визначених законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку споживача, місцезнаходження та форми власності юридичних осіб тощо; дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг.

З метою забезпечення доступності мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановлюються тарифи на деякі види житлово-комунальних послуг, зокрема, на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Разом з тим, встановлені тарифи, як правило, не покривають фактичних витрат надавачів житлово-комунальних послуг.

У зв`язку з цим та з метою забезпечення відшкодування різниці між встановленими тарифами та фактичними витратами надавачів послуг, безперебійного надання житлово-комунальних послуг належної якості держава запровадила механізм субвенцій, які перераховуються з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим перерозподілом між постачальниками житлово-комунальних послуг.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.02.2019р. № 820/1410/18.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Зокрема, відповідно до обставин, які були встановлені у постанові Верховного суду України у справі №П/811/79/16 від 19.03.2019 року встановлено бездіяльність ДФС України та Державної казначейської служби України щодо не зарахування на рахунок КП "Енерговодоканал" коштів на погашення заборгованості в різниці в тарифах. Крім того, судовим рішеннями зобов`язано ДФС України та Державну казначейську службу України зарахувати на рахунок КП "Енерговодоканал" у системі електронного адміністрування ПДВ кошти в сумі 822687,03 грн. (а.с.116-126).

Аналіз викладеного обумовлює висновок про те, що обставина протиправної бездіяльності ДФС України обумовила відсутність на рахунку КП "Енерговодоканал" у системі електронного адміністрування з податку на додану вартість 822687,03 грн.

Крім того, зі змісту судового рішення встановлено, що між КП "Енерговодоканал" Смолінської селищної ради, Смолінською селищною радою, фінансовим управлінням Маловисківської райдержадміністрації, Департаментом фінансів Кіровоградської облдержадміністрації, Головним управлінням державної казначейської служби України у Кіровоградській області укладено ряд договорів про організацію взаєморозрахунків №11/1 від 09.07.2015, №11/7 від 25.11.2015 та №11/11 від 22.12.2012 року (а.с.119-120)

Відтак, суд погоджується з доводами відповідача, що вищевказаними судовими рішеннями встановлено факти бездіяльності Державної фіскальної служби України та Державної казначейської служби України, що призвели до негативного впливу на господарську діяльність КП "Енерговодоканал" та спричинили порушення позивачем граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з ПДВ у перевіряємому періоді.

Відповідальність платника податків за порушення граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з ПДВ передбачена пунктом 126.1 статті 126 ПК України: у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Враховуючи те, що порушення відповідачем граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з ПДВ у перевіряємому періоді виникло внаслідок зарахування поточних платежів в рахунок погашення заборгованості за минулі періоди та було спричинено бездіяльністю ДФС України та Державної казначейської служби України щодо неперерахування субвенції на загальну суму 822687,03 грн., суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій.

Крім того, у спірних правовідносинах підлягають застосуванню правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, висловлених Верховним Судом у постанові від 30 липня 2019 року у справі № 440/4082/18 та від 10.09.2019 у справі № 1840/3549/18, які полягають у наступному.

Спеціальною нормою, яка регулює стягнення коштів, у тому числі, з рахунків у СЕА ПДВ, є норма абзацу першого пункту 95.3 цієї статті, згідно з якою стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Аналіз норм Податкового кодексу України в їх системному зв`язку дає підстави зробити такий висновок щодо правового регулювання погашення податкового боргу з ПДВ за рахунок коштів у СЕА цього податку: у разі коли платник податку на додану вартість не сплатив самостійно узгоджену суму податкового зобов`язання в установлений пунктом 57.1 статті 57 ПК строк і не сплачує податковий борг, який внаслідок цього виник, контролюючий орган вправі здійснити за платника податку заходи щодо погашення податкового боргу за рахунок коштів на рахунку цього платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість за рішенням суду.

Кожна з цих норм (пункт 87.9 статті 87 та пункт 95.3 статті 95 Податкового кодексу України) має окремий предмет регулювання: норми пункту 87.9 встановлюють черговість погашення податкового боргу незалежно від способу (добровільного чи примусового) та джерела погашення податкового боргу, тоді як норма пункту 95.3 регулює відносини щодо стягнення (примусового погашення) податкового боргу за рахунок коштів на банківських рахунках та на рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ.

Непогашення податкового боргу, дає право контролюючому органу здійснити за цього платника податку і в інтересах держави заходи на погашення податкового боргу, який виник через таку несплату. При цьому, такі заходи мають бути здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, як це вимагається частиною другою статті 19 Конституції України, якою встановлено критерій поведінки державного органу у сфері публічних відносин. Неправомірна поведінка невладного суб`єкта у цих відносинах не може виправлятися неправомірною поведінкою владного суб`єкта.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно здійснено нарахування штрафної санкції та пені, а тому у вказаній частині слід відмовити.

Пунктом 58.3 статті 58 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податковим органом сформовано податкову вимогу форми "Ю" за №39 від 17.09.2012 року на суму 25000,00грн., яку направлено на адресу підприємства та вручено уповноваженій особі за довіреністю 17.09.2012 р. (а.с.7).

Згідно з підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з підпунктів 95.2 та 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з пункту 95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 87.2 статті 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 11, 77, 243-246 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Енерговодоканал" Смолінської селищної ради Маловисківського району Кіровоградської області (код ЄДРПОУ - 24153091), яке має податковий борг, кошти з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника на суму податкового боргу на користь Державного бюджету України:

- заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 1 273 964,00 грн. (один мільйон двісті сімдесят три тисячі дев`ятсот шістдесят чотири) грн.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.10.2020 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. Петренко