Рішення

від 15.10.2020 по справі 420/6398/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6398/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Глуханчука О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

16 липня 2020 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Єгорівської сільської ради, у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Єгорівської сільської ради, а також зобов`язати Єгорівську сільську раду перевести дачний будинок, зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 в жилий будинок.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про те, що вона - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником садового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу № 318 від 29.05.2020 р. та земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 320 від 29.05.2020 року.

У зв`язку з необхідністю прописати себе та своїх онуків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , 11.06.2020 року позивач звернулась з відповідною заявою про переведення вищевказаного будинку з садового в житловий будинок до голови Єгорівської сільської ради, однак позитивної відповіді не отримала.

Згідно відповіді голови Єгорівської сільської ради, якою позивачу відмовлено в задоволенні заяви щодо переведення садового будинку в житловий, «… відповідно до ст. 3 Постанови КМУ № 321 від 29.04.2015 року реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання здійснюється виконавчим органом сільської ради на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюється повноваження відповідної сільської ради. Згідно з цим положенням реєстрація місця проживання у будинках, розташованих за межами території, на поширюється повноваження Єгорівської сільської ради, є неможливим...».

Однак, позивач вважає цю відповідь незаконною, з огляду на що звернулась до суду із цим позовом.

Так, позивач наголошує, що обґрунтованих підстав для відмови у переведенні садового будинку, що їй належить, в житловий у відповідача не було, оскільки пунктом 2 Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 р. № 321, передбачено, що переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки здійснюється безоплатно органами місцевого самоврядування села, селища, міста, з якими відповідні дачні поселення та садівничі товариства пов`язані адміністративно або територіально.

Позивач стверджує, що відповідачем не зазначено конкретних підстав для відмови у переведенні садового будинку в житловий, відтак його рішення є протиправним.

Ухвалою суду від 17 серпня 2020 року, після усунення недоліків, відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін.

28 серпня 2020 року від відповідача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення, згідно яких Єгорівська сільська рада повідомляє, що ОСОБА_1 не подавала документи на засідання виконавчого комітету Єгорівської сільської ради для вирішення питання переведення садового будинку в житловий, а саме: Заяву за формою; Копію документа про право власності на садовий будинок, нотаріально засвідчена; Копію паспорту, ідентифікаційного коду; Звіт про проведення технічного огляду садового будинку з висновком про його відповідність державним будівельним нормам.

Також відповідачем зазначено, що садові товариства знаходяться за межами населених пунктів, тому реєстрація в таких будинках не входить до компетенції сільської ради.

Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались, додаткові докази не надходили.

У судове засідання, призначене на 30 вересня 2020 року, учасники справи не з`явились, про місце, дату і час судового засідання повідомлені належним чином та своєчасно.

Від позивача 30 вересня 2020 року через канцелярію суду засобами електронного зв`язку надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач у своїх поясненнях також просив розглянути справи за відсутності його представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З урахуванням вищенаведеного, справу розглянуто в порядку письмового провадження 16 жовтня 2020 року за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлені наступні обставини та факти.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 210675205, є власником об`єкту нерухомого майна: садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9).

11 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до голови Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області із заявою (зареєстрована за вх. № Г-23) щодо вжиття заходів з виконання постанови КМУ від 29 квітня 2015 р. № 321 та оформлення документів на будинок АДРЕСА_2 » для переводу будинку в житловий та прописки в цьому будинку заявника та її онуків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 25).

До заяви додано Витяг з реєстру нерухомого майна.

За результатом розгляду цього звернення, листом від 17 червня 2020 року № Г-23 за підписом Єгорівського сільського голови позивачу надано відповідь наступного змісту: «…02 березня 2016 року КМУ прийняв Постанову № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру». Відповідно до ст. 3 вказаної Постанови реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання здійснюється виконавчим органом сільської ради на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської ради. Згідно з цим положенням реєстрація місця проживання у будинках, розташованих за межами території, на яку поширюється повноваження Єгорівської сільської ради, є неможливим. По даному питанню звертайтеся в суд.» (а.с. 12).

Не погоджуючись із зазначеною відмовою, позивач звернулась до суду з позовними вимогами щодо визнання протиправним та скасування рішення Єгорівської сільської ради, а також зобов`язання Єгорівської сільської ради перевести дачний будинок, зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у жилий будинок.

Судом встановлено, що виникнення спірних правовідносин позивач пов`язує з двома обставинами:

1) переведення садового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та належить їй на праві власності, у жилий будинок;

2) реєстрація місця проживання позивача та її онуків у цьому будинку.

Відповідач вказує, що позивач не подавала документи на засідання виконавчого комітету Єгорівської сільської ради для вирішення питання щодо переведення садового будинку в житловий, а реєстрація місця проживання у цьому будинку виходить за межі повноважень Єгорівської сільської ради.

Вирішуючи спірні правовідносини, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо переведення садового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в житловий.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 р. № 321 затверджено Порядок переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки, який визначає механізм переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки (далі Порядок № 321).

Згідно з п. 2 цього Порядку № 321 (тут і надалі в редакції від 29.05.2020 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки здійснюється безоплатно органами місцевого самоврядування села, селища, міста, з якими відповідні дачні поселення та садівничі товариства пов`язані адміністративно або територіально.

Пунктом 3 Порядку № 321 визначено, що для переведення дачного чи садового будинку у жилий будинок громадянин, який є його власником, або уповноважена ним особа (далі - власник) подає до виконавчого органу сільської (селищної, міської) ради, а у разі, коли в сільській раді виконавчий орган не утворено, - сільському голові (далі - уповноважений орган) заяву за формою згідно з додатком 1, до якої додаються:

копія документа про право власності на дачний чи садовий будинок, засвідчена в установленому порядку (крім випадку, коли право власності на такий будинок зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно);

письмова згода співвласників (за наявності) на переведення такого будинку в жилий;

звіт про проведення технічного огляду дачного чи садового будинку з висновком про його відповідність державним будівельним нормам за формою згідно з додатком 2.

Технічний огляд дачного чи садового будинку проводиться без застосування обладнання для визначення характеристик конструкцій та виконання вишукувальних робіт на підставі укладеного договору суб`єктом господарювання, у якого працює один або більше відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, які пройшли професійну атестацію згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. № 554 Деякі питання професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури (Офіційний вісник України, 2011 р., № 41, ст. 1668).

Отже, Додаток 1 до Порядку переведення дачних і садових будинків містить затверджену форму Заяви про переведення дачного (садового) будинку у жилий будинок, Додаток 2 до Порядку переведення дачних і садових будинків затверджену форму Звіту про проведення технічного огляду дачного (садового) будинку.

Тобто, вказані документи не можуть бути подані у довільній формі.

Натомість, як встановлено судом з матеріалів справи, позивач звернулась до відповідача із заявою від 11 червня 2020 року, яку оформлено в довільному порядку та подано без обов`язкових додатків до неї, передбачених Порядком № 321, зокрема, без Звіту про проведення технічного огляду садового будинку з висновком про його відповідність державним будівельним нормам.

Подана позивачем заява не відповідає за формою і змістом затвердженій Порядком переведення дачних і садових будинків № 321 формі відповідної заяви.

Відповідно до вимог пункту 4 Порядку № 321, за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів уповноважений орган протягом місяця з дня їх надходження приймає рішення про переведення дачного чи садового будинку у жилий будинок або про відмову в такому переведенні.

Прийняття рішення про відмову в переведенні дачного чи садового будинку у жилий будинок допускається за наявності хоча б однієї з таких підстав:

неподання документів, зазначених у пункті 3 цього Порядку;

виявлення в поданих документах недостовірних відомостей;

встановлення невідповідності дачного чи садового будинку вимогам державних будівельних норм, що зазначені у розділі I (обов`язковий) результатів технічного огляду звіту про проведення технічного огляду дачного чи садового будинку (додаток 2).

Враховуючи, що подана позивачем заява від 11 червня 2020 року не відповідає за формою та змістом затвердженій Порядком переведення дачних і садових будинків № 321 формі відповідної заяви та додатків до неї, суд виходить із того, що позивач не звертався до відповідача із Заявою про переведення дачного (садового) будинку у жилий будинок у порядку, який передбачено затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 р. № 321 Порядком переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки.

За таких обставин, у відповідача не виникло обов`язку щодо переведення на підставі Порядку № 321 садового будинку, який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , та розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у жилий будинок.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Єгорівської сільської ради перевести дачний будинок, зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у жилий будинок.

Відповідно до п. 5 Порядку № 321, місцева рада у триденний строк з дня прийняття рішення про переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки видає або надсилає власникові рекомендованим листом з описом вкладення рішення про переведення дачного чи садового будинку у жилий будинок із зазначенням його адреси (рішення про відмову в переведенні разом з поданими документами).

Рішення про переведення є підставою для використання дачних і садових будинків як житло, зокрема для реєстрації місця проживання.

Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, урегульовано Законом України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-IV).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 1382-IV, вільний вибір місця проживання чи перебування - це право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати.

Місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні визначають Правила реєстрації місця проживання, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207, які також встановлюють форми необхідних для цього документів (надалі Правила № 207, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону № 1382-IV та п. 18 Правил № 207, для реєстрації місця проживання особа або її представник подає:

1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8;

2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;

3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу);

4) документи, що підтверджують: право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників); право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи за формою згідно з додатком 9, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у цих установах або закладах); проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини за формою згідно з додатком 10 (для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби);

5) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);

6) заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

У разі подання заяви представником особи, крім зазначених документів, додатково подаються: документ, що посвідчує особу представника; документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли заява подається законними представниками малолітньої дитини - батьками (усиновлювачами).

Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

У разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання особи інші документи.

Згідно з ч. 10 ст. 6 Закону № 1382-IV, реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Вирішуючи спір, судом встановлено, що позивач звернулась до відповідача із заявою від 11 червня 2020 року, яку оформлено в довільному порядку та подано без обов`язкових додатків до неї, передбачених Правилами № 207.

Окрім того, у заяві від 11 червня 2020 року ОСОБА_1 просила прописати у садовому будинку, який належить їй на праві приватної власності та розташований за адресою: АДРЕСА_1 , її онуків - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не надавши до заяви жодних документів щодо них (вік, згода батьків або підстави здійснення законного представництва, тощо).

Зі змісту заяви від 11 червня 2020 року вбачається, що до заяви позивачем додано лише Витяг з реєстру нерухомого майна (а.с. 25).

Тобто, подана позивачем заява не відповідає вимогам до форми та змісту заяви, не містить необхідних для здійснення реєстрації місця проживання документів, які передбачені Законом України в № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а також Правилами реєстрації місця проживання № 207.

Стаття 9-1 Закону № 1382-IV визначає підстави для відмови в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання.

Так, орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку.

Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.

Дослідивши відповідь, надану відповідачем на звернення позивача листом від 17 червня 2020 року № Г-23, суд зазначає, що підставою відмови в реєстрації місця проживання у ній зазначено відсутність повноважень Єгорівської сільської ради для здійснення реєстрації місця проживання у будинках, розташованих за межами території, на яку поширюється повноваження Єгорівської сільської ради.

З цього приводу суд зазначає наступне.

У відповідності з визначенням термінів, що вживаються в Законі України № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради (ст. 3 Закону).

Пунктом 3 Правил № 207 також визначено, що реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Судом встановлено, що садовий будинок, у якому позивач бажає зареєструвати місце проживання своє та своїх онуків, належить їй на праві приватної власності та розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9).

Відповідач не надав належних доказів того, що земельна ділянка кадастровий номер 5123981400:01:002:3570, на якій розташований садовий будинок з адресою: АДРЕСА_1 (згідно даних Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 210675205), знаходиться за межами території, на яку розповсюджуються повноваження Єгорівської сільської ради.

Згідно даних з офіційного веб-сайту Єгорівської сільської ради (http://egorivka.rada.org.ua/vidomosti-21-47-56-29-05-2016/), до складу сільської ради входить 7 населених пунктів: с. Єгорівка, с. Болгарка, с. Єлизаветівка, с. Одрадове,с. Мале, с. Хоминка, с. Одрадове, с. Світлогірське.

При цьому, суд зазначає, що статтею 9-1 Закону № 1382-IV та пунктом 11 Правил № 207 визначено вичерпний перелік підстав для відмови у здійсненні реєстрації місця проживання, зокрема, якщо особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію.

Стаття 6 Закону № 1382-IV та пункт 18 Правил № 207 встановлюють вичерпний перелік документів, які необхідно подати для здійснення реєстрації місця проживання особи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем вказаних вимог не дотримано.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Під час розгляду справи суд повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення ним перешкод для їх реалізації, або, що мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Під час розгляду цієї справи, суд, на підставі встановлених обставин справи, перевірених нормами чинного законодавства, дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача щодо реєстрації місця проживання та переведення належного їй садового будинку у житловий, оскільки позивачем порушено встановлені чинними нормативно-правовими актами процедури звернення до уповноваженого суб`єкта владних повноважень з відповідними заявами та необхідними для цих процедур документами.

Суд не заперечує, що вищенаведеними нормами що статті 9-1 Закону № 1382-IV та пункту 11 Правил № 207 визначено вичерпний перелік підстав для відмови у здійсненні реєстрації місця проживання, які відповідач у своєму рішенні не навів.

Однак, в результаті вказані обставини не впливають на вирішення позовних вимог у цій справі, оскільки не несуть змін у правовідносини, з приводу яких позивач звернувся до суду.

Щодо реєстрації місця проживання у садовому будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі - ЦК України) місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Згідно ч. 1 ст. 379 ЦК України визначено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Відповідно до ст. 4 Житлового кодексу Української РСР від 30 червня 1983 року № 5464-X (далі - ЖК УРСР) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Житловий фонд включає: жилі будинки й жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки й жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їхнім об`єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об`єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік до цих будинків застосовуються правила, установлені для громадського житлового фонду.

До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Аналіз наведених вимог чинного законодавства дає підстави для висновку, що реєстрація місця проживання фізичної особи здійснюється за наявності в особи житла.

Житлом, у розумінні наведених вимог законодавства, є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Отже, для цілей реєстрації місця проживання будинок або інше приміщення мають відповідати таким ознакам житла як пристосування та придатність для постійного проживання в них.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях з приводу реєстрації місця проживання у садових (дачних) будинках зазначав, що відповідно до ЖК УРСР садовий будинок не зазначений в переліку об`єктів, які не входять до житлового фонду, крім того, чинне законодавство не виключає можливості переведення садових будинків у статус житлових (постанова від 10 жовтня 2019 року - справа № 2340/4673/18, постанова від 31 березня 2020 року - справа №826/12955/18).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переведення садових і дачних будинків у жилі будинки та реєстрації в них місця проживання» від 02 вересня 2014 № 1673-VII, ЖК УРСР доповнено статтею 8-1 «Переведення в жилі будинки садових і дачних будинків», згідно з якою громадяни <…> мають право на переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 р. № 321 затверджено Порядок переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки, який визначає механізм переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки.

Однак, з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах у відповідача не виникло обов`язку щодо переведення на підставі Порядку № 321 садового будинку, який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , та розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у жилий будинок; а також, у зв`язку з недотриманням позивачем порядку звернення, передбачених Законом № 1382-IV та Правилами № 207, - реєстрації у цьому будинку позивача та її онуків.

У відповідності з ч. 1, ч. 2 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності з ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У зв`язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат зі сплати судового збору на користь позивача не здійснюється; інші витрати не заявлені.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72-74, 77, 90, 139, 162, 194, 205, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_3 ).

Відповідач Єгорівська сільська рада Роздільнянського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04380363; Одеська область, Роздільнянський район, с. Єгорівка, вул. Центральна, 23).

Суддя О.В. Глуханчук

.