Постанова

від 15.10.2020 по справі 760/23392/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/13086/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 760/23392/19

15 жовтня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Левенця Б.Б.

при секретарі - Масловській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою відповідачки ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 12 серпня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Українця В.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів, -

в с т а н о в и в :

15 серпня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 23 червня 2011 року стягнуто з нього на користь відповідачки на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісяця, починаючи з 01 червня 2011 року та до її повноліття.

Зазначав, що він регулярно сплачує аліменти на доньку, проте його сімейний стан змінився. 10 листопада 2011 року він уклав шлюб з ОСОБА_4 , від якого у них народилось троє дітей: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Також вказав, що 15 липня 2019 року між ним та ДП Сетам укладено трудовий договір, за яким він прийнятий на посаду фахівця з прийому майна та його заробітна плата становить 4000,00 гривень.

Враховуючи наведене, просив суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь відповідачки на підставі рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 23 червня 2011 року, на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 до 1/8 частини з всіх видів заробітної плати (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 12 серпня 2020 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів задоволено частково.

Зменшено розмір аліментів, визначений рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 23 червня 2011 року, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідно до віку щомісячно, починаючи з 11 травня 2011 року і до повноліття дитини.

Ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили.

Виконавчий лист, виданий на підставі рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 23 червня 2011 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів в розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідно до віку щомісячно, починаючи з 11 травня 2011 року і до повноліття дитини, відкликано та повернуто до справи про стягнення аліментів.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 768 гривень 40 копійок.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 15 вересня 2020 року відповідачка ОСОБА_1 надіслала апеляційну скаргу, в якій просила рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 12 серпня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог .

Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів у справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права.

Зазначила, що, задовольняючи частково позов та, зменшуючи розмір аліментів на утримання їх з ОСОБА_2 доньки ОСОБА_3 з 1/4 частини до 1/6 частини з усіх видів доходів, суд першої інстанції не врахував інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої вбачається, що окрім земельних ділянок, які було отримано позивачем у спадок, останній ще має у приватній власності квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано 09.07.2015 року на підставі договору дарування. Крім того, власник, у тому числі співвласник майна, має право отримувати дохід від здачі вказаного майна в оренду, у тому числі, своєї частки, а також має право розпорядитися своїм майном - продати. Тому вона вважає, що позивачем у повній мірі реалізується право володіння своїм майном, він отримує прибуток з власного майна, але приховує зазначений факт з метою мінімізації розміру належних до сплати сум аліментів на утримання їх доньки.

Вказує на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки довідці про доходи позивача, виданої на виконання ухвали суду ДП СЕТАМ , у якій вказано суми заробітку позивача за 2019 рік на рівні 14 606,09 грн. щомісячно, при цьому у позовній заяві позивач вказує, що отримує заробітну плату у сумі 4000,00 грн. Вказане свідчить про приховування позивачем дійсного розміру свого щомісячного доходу та введення суду в оману.

Звертає увагу на те, що судом першої інстанції при зменшенні розміру аліментів до 1/6 частини не було враховано вимоги Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка була ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-Х11 від 2.02.1991року та набула чинності для України 27.09.1991 року, яка визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Вказує, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Посилається також на те, що ст.ст. 8,12 Закон України " Про охорону дитинства" визначають, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного , інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відхилити, посилаючись на те, що, починаючи з 1 червня 2011 року він регулярно сплачував аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , оскільки дбав про її належне матеріальне забезпечення, проте з народженням другої, третьої та четвертої дитини у новому шлюбі подальша сплата аліментів у повному розмірі є неможливою. На даний час він має статус багатодітної родини та його заробітна плата витрачається на п`ятьох членів сім`ї, а також на оплату комунальних послуг, лікування та медичне обслуговування. Посилання відповідачки на те, що у 2019 році він отримав частки майна у спадок не свідчать про покращення його матеріального стану, оскільки майно було не придбане ним, а отримане в порядку спадкування. Використовувати успадковане майно в одноособовому порядку і отримувати вигоду він не має можливості, оскільки інші співвласники майна вимагають грошової компенсації за їх частки і перешкоджають будь-якому використанню даного майна для отримання грошової вимоги.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про день та час слухання справи судом повідомлялася у встановленому законом порядку, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у її відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення позивача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 23 червня 2011 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісяця, починаючи з 11 травня 2011 року і до повноліття дитини.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 посилався на те, що 10 листопада 2011 року він уклав шлюб з ОСОБА_4 , від якого у них народилось троє дітей: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також вказував, що 15 липня 2019 року між ним та ДП Сетам було укладено трудовий договір, за яким він прийнятий на посаду фахівця з прийому майна та його заробітна плата становить 4000,00 гривень. У зв`язку з наведеними обставинами, які свідчать про змін його сімейного та майнового стану, просив суд зменшити розмір аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 з 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) до 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів, зменшуючи розмір аліментів, визначений рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 23 червня 2011 року, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини від усіх видів його доходів до 1/6 частини, суд першої інстанції посилався на те, що наведені позивачем обставини свідчать про зміну його сімейного становища з дня ухвалення рішення суду про стягнення аліментів, так як у позивача за вказаний період змінився сімейний та матеріальний стан, так як він вдруге одружився та у нього народилося від вказаного шлюбу троє дітей, яких він також повинен утримувати.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на встановлених обставинах справи, досліджених судом доказах, вимогах матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з статтями 3, 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України Про охорону дитинства , кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Як встановлено вище, рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 23 червня 2011 року по справі №2-4207/11 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісяця, починаючи з 11 травня 2011 року і до повноліття дитини.

Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_2 працював у ПАТ КБ ПриватБанк на посаді директора відділення, інших платежів аліментного характеру не мав, тому необхідним та достатнім розміром аліментів є ј частка від усіх доходів відповідача.

В частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Зміна раніше встановленого розміру аліментів можлива за наявності доведених в судовому порядку підстав, передбачених статтею 192 СК України.

У силу ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).

З довідки про доходи від 15 серпня 2019 року вбачається, що ОСОБА_2 працює в ДП Сетам та за період з 15 липня 2019 року по 31 липня 2019 року загальна сума його доходу, без урахування аліментів, становить 6104,34 грн., з яких 1098,78 грн. - податок з доходів фізичних осіб (а.с. 17).

З довідки про доходи ОСОБА_2 , наданої ДП Сетам на виконання вимоги ухвали суду першої інстанції, вбачається, що загальна сума доходу позивача за період з 15 липня 2019 року по 29 лютого 2020 року, без урахування аліментів, становить 116256,51 грн., з яких: 20926,17 грн. - податок з доходів фізичних осіб (а.с. 67).

При цьому, з матеріалів справи також вбачається, що 10 листопада 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві 12 листопада 2011 року (а.с. 13).

Від шлюбу у ОСОБА_2 та ОСОБА_4 народилось троє дітей: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . (а.с.14-16)

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем надані докази на підтвердження того, що з дня ухвалення рішення суду про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , сімейне та, відповідно, матеріальне становище позивача змінилось, оскільки окрім доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якої позивачем сплачуються аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісяця, починаючи з 11 травня 2011 року, позивач є батьком також трьох малолітніх дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яких він також зобов`язаний утримувати.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зміни (зменшення) розміру аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з 1/4 до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісяця до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили.

Доводи апеляційної скарги відповідачки про те, що при визначенні розміру аліментів на утримання їх спільної з позивачем доньки ОСОБА_3 , судом першої інстанції не було враховано, що позивач окрім земельних ділянок, які було отримано ним у спадок, має у приватній власності також квартиру АДРЕСА_1 і, як власник, має право отримувати дохід від здачі вказаного майна в оренду, а також має право розпорядитися своїм майном, зокрема, продати його, проте, приховує дійсні свої доходи з метою мінімізації розміру належних до сплати сум аліментів, колегія суддів відхиляє , з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, в силу ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дійсно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта вбачається, що за ОСОБА_2 на підставі свідоцтв про право на спадщину 23.05.2019 року та 24.05.2019 року зареєстровано право власності на: 1/3 частину земельної ділянки, площею 0,061га, кадастровий номер 3221286801:01:013:0046, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/3 частину земельної ділянки, площею 3,3823 га, кадастровий номер 7421784800:01:000:1490, розташованої за адресою: Чернігівська область, Ічнянський район, с/рада Івангородська; 1/3 частину земельної ділянки, площею 2,6607 га, кадастровий номер 7421784800:03:000:1489, розташованої за адресою: Чернігівська обл., Ічнянський район, с/рада Івангородська, ділянка № НОМЕР_2 ; 1/3частину земельної ділянки, площею 4,6955 га, кадастровий номер 7421784800:03:000:1640, розташованої за адресою: Чернігівська область, Ічнянський район, с/рада Івангородська; 1/3 частину земельної ділянки площею 5,2525 га, кадастровий номер 7421784800:03:000:0639, розташованої за адресою: Чернігівська область, Ічнянський район, с/рада Івангородська; 1/3 частину квартири АДРЕСА_3 . Також на підставі договору дарування квартири, серія та номер:4-3075, виданого 17.11.2015, видавник: державний нотаріус Двадцять другої київської державної нотаріальної контори Журавська М.А. 09.07.2015 року за позивачем зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 . (а.с.31-35)

Отже, частки у праві власності на земельні ділянки та квартиру АДРЕСА_3 набуті позивачем у порядку спадкування, а право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване на підставі безоплатного договору дарування.

Відповідачкою не надано доказів на підтвердження отримання позивачем доходу від розпорядження вказаним вище майном, а тому доводи апеляційної скарги про наявність у позивача можливості отримувати прибуток від вказаного майна є припущеннями апелянта, що суперечить ч.6 ст.81 ЦПК України.

Також колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що позивач приховує дійсний розмір свого доходу, оскільки матеріали справи не містять належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження вказаного факту. Розмір щомісячного доходу позивача встановлений судом з довідки про доходи ОСОБА_2 , наданої ДП Сетам з якої вбачається, що загальна сума його доходу за період з 15 липня 2019 року по 29 лютого 2020 року, без урахування аліментів, становить 116256,51 грн., з яких 20926,17 грн. - податок з доходів фізичних осіб. Відомості про наявність у позивача інших доходів у матеріалах справи відсутні.

Твердження відповідачки про те, що аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) позивача є недостатніми, не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру аліментів, що стягуються з позивача на утримання доньки ОСОБА_3 з 1/4 частини до 1/6 частки з усіх видів доходів позивача, оскільки обов`язок по утриманню дитини батьки мають нести спільно. Стягнення з позивача аліментів в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, гарантує стягнення аліментів в будь-якому випадку не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Крім того, Конвенція ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка була ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-Х11 від 2.02.1991року та набула чинності для України 27.09.1991 року, визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку в межах здібностей і фінансових можливостей батьків .

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 12 серпня 2020 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 12 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 16 жовтня 2020 року.

Головуючий: Судді: