Рішення

від 05.06.2007 по справі 6454-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

6454-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

05.06.2007Справа №2-7/6454-2007

За позовом Приватного підприємства «Крим-Єврострой» (95034, м. Сімферополь, пров. Февральський, 10, к. 7, ідентифікаційний код 33187609)

До відповідача  Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» (96170, Джанкойський район, с. Просторне, вул. Первомайська, 5, ідентифікаційний код 03760007)

Про стягнення 37040,75 грн.

Суддя Дворний І. І.

                                        представники:

Від позивача – Куциков М. Б., предст., дов. від 30.05.2007 р.

Від відповідача  - не з'явився.

         Суть справи: Приватне підприємство «Крим-Єврострой» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» про стягнення 37040,75 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по повній та своєчасній оплаті поставленого позивачем за договором №88 від 20.03.2006 р. товару, через що заборгованість СТОВ «Україна» перед ПП «Крим-Єврострой» складає 25000,00 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 7500,00 грн., 3% річних у розмірі 515,75 грн., 2225,00 грн. інфляційних втрат та 1800,00 грн. витрат на адвокатську допомогу.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявним в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

        Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

20.03.2006 р. між Приватним підприємством «Крим-Єврострой» (Продавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Україна»  (Покупець) був укладений договір №88, згідно п. 1.1 якого Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити товар:

- Гербілан – 19,7 кг;

- Гранстар – 4,5 кг.

Відповідно до п. 2.1 Договору Продавець зобов'язується перерахувати на розрахунковий рахунок Продавця грошові кошти в національній валюті України в строк до 15 серпня 2006 року: 29672,75 грн.

Право власності на товар та всі пов'язані з цим ризики переходять від Продавця до Покупця в момент передачі товару Покупцю (п. 3.2 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору позивачем була поставлена відповідачу продукція на загальну суму 26614,50 грн., про що свідчить витратна накладна №РН-0001103 від 13.04.2006 р. Товар був отриманий відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженого представника СТОВ «Украйна» в вищевказаній витратній накладній. Проте, вартість товару була сплачена відповідачем лише частково в сумі 1614,50 грн. Отже, сума заборгованості СТОВ «Україна» перед ПП «Крим-Єврострой» складає 25000,00 грн., яка до часу подачі позову до суду в добровільному порядку погашена не була. Крім того, вказана сума боргу підтверджується самим відповідачем, про що свідчить лист СТОВ «Україна» №154 від 29.12.2006 р.

 Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідач  не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 25000,00 грн., у той час як   відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При таких обставинах матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по повній та своєчасній оплаті поставленого йому за договором №88 від 20.03.2006 р. товару, через що  вимоги позивача щодо стягнення з відповідача вказаної суми боргу підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В п. 5.2 Договору сторони передбачили, що у випадку прострочення Покупцем оплати товару, Покупець сплачує Продавцю штраф в розмірі 30% від суми товару, що поставляється, вказаній в п. 2.1 цього Договору. Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з СТОВ «Україна» штрафу у розмірі 7500,00 грн. є правомірними, через що підлягають задоволенню.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд визнає таким, що кореспондується зі ст. 536 ЦК України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Судом встановлено, що суми інфляційних втрат у розмірі 2225,00 грн. та 3% річних у розмірі 515,75 грн., згідно з доданим до позовної заяви розрахунку, обчислені позивачем правомірно, а тому підлягають стягненню з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» на користь Приватного підприємства «Крим-Єврострой».

Щодо заявленої позивачем до відшкодування суми вартості послуг адвоката у розмірі 1800,00 грн. суд вважає за необхідне повідомити наступне.

Відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами. Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Тобто, вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, котрі будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в рішенні Конституційного Суду України від 16.11.2000 р. у справі №1-17/2000.

Ст. 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розглді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про адвокатуру» №2887-ХІІ від 19.12.1992 р. (з наступними змінами та доповненнями) адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, ст. 44 ГПК України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-чким представникам.

В матеріалах справи наявне посвідчення №1199, яке було Куцикову М. Б. Республіканської кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатів. Також представником позивача був наданий суду договір про надання адвокатських послуг №127 від  20.03.2007 р., за яким ціна договору складає 1800,00 грн.

Отже, заявлені позивачем до відшкодування суми адвокатських витрат у розмірі 1800,00 грн. підтверджуються відповідними доказами, через що також підлягають стягненню з СТОВ «україна» на користь позивача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 05.06.2007 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 11.06.2007 р.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85  ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» (96170, Джанкойський район, с. Просторне, вул. Первомайська, 5, ідентифікаційний код 03760007) на користь Приватного підприємства «Крим-Єврострой» (95034, м. Сімферополь, пров. Февральський, 10, к. 7, ідентифікаційний код 33187609) суму заборгованості у розмірі 25000,00 грн., штраф у сумі 7500,00 грн., 3% річних у розмірі 515,75 грн., 2225,00 грн. інфляційних втрат, витрати на адвокатську допомогу у розмірі 1800,00 грн., 370,40 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.