Постанова

від 12.10.2020 по справі 926/920/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2020 р. Справа №926/920/20

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді - О.Л. Мирутенко

суддів - Н.А. Галушко

- О.С. Скрипчук

секретаря судового засідання: К. Кострик

Розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.06.2020

у справі № 926/920/20

за позовом: АТ НАК Нафтогаз України

до: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Сяйво 2-А

про: стягнення 7140,30 грн., з яких 5153,71 грн. - пеня, 740,99 грн. - 3% річних та 1245 грн. - інфляційних втрат

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 09.06.2020, суддя Гушилик С.М., позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» було задоволено частково. Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сяйво 2-А" на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню в сумі - 3607,59 грн., 3% річних в сумі 740,99 грн., збитки завдані інфляцією в сумі 1245,60 грн. та 2102,00 грн. судового збору. В частині стягнення пені в сумі 1546,12 грн. було відмовлено.

З даним рішенням не погодилося АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» і оскаржило його в апеляційному порядку в частині відмови в задоволенні позовних вимог на суму 1546,12 грн. пені, оскільки вважає, що воно винесене в цій частині з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 233 ГК України, ст.ст. 549-552, 599, 625 ЦК України, ст..ст. 76,77, 78, 79 ГПК України.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 31.07.2020 справу №926/920/20 було передано на розгляд колегії суддів у складі: Мирутенко О.Л. - головуючий суддя, Данко Л.С., Кордюк Г.Т.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 було відновлено апелянту строк для подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.06.2020 у справі №926/920/20. Зобов`язано відповідача у справі подати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу. Роз`яснено сторонам, що апеляційна скарга буде розглянута в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Західного апеляційного господарського суду №315 від 04.09.2020 у зв`язку із звільненням у відставку судді-члена колегії Данко Л.С. та перебуванням у відпустці судді Кордюк Г.Т. було призначено проведення автоматизованої зміни складу суду у справі №926/920/20.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2020 справу №926/920/20 було передано на розгляд колегії суддів у складі: Мирутенко О.Л. - головуючий суддя, Галушко Н.А., Скрипчук О.С.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 було призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження на 12.10.2020.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.06.2020 у справі №926/920/20 - без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сяйво 2 - А" про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов`язання в сумі 7140,30 грн., з яких 5153,71 грн. - пеня, 740,99 грн. - 3% річних та 1245,60 грн. - інфляційні втрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 09.09.2016 року між сторонами був укладений договір постачання природного газу №2380/1617-ТЕ-38. Відповідно до умов договору оплата за газ здійснюється відповідачем шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, остаточний розрахунок здійснюється до 25 числа місяця наступного за місяцем поставки газу. Відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно, внаслідок порушення умов договору позивачем нараховано пеню в сумі 5153,71 грн., 3 % річних від основного боргу на суму 740,99 грн. та інфляційні збитки в сумі 1245,60 грн.

З матеріалів справи слідує, що 09.09.2016 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (правонаступником якого АТ "НАК "Нафтогаз України") та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Сяйво 2-А", був укладений договір постачання природного №2380/1617-ТЕ-38 (далі - договір).

За умовами пунктів 1.1, 2.1. договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві з 01.10.2016 року по 31.03.2017 року природний газ обсягом до 110 тис. куб. метрів, а споживач зобов`язується оплатити цей газ, на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу.( п.3.4. договору).

У відповідності до п.5.2 договору ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року становить 4942,00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20% . До сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У разі невиконання споживачем умов пункту 6.1 цього договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 8.2 договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.0.2016 року до 31.03.2017 року а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.12.1 договору).

У подальшому до названого договору було укладено ряд додаткових угод, а саме: додаткова угода №1 від 23.01.2017 року та додаткова угода №1/2 від 23.03.2020 року.

Додатковою угодою №1/2 від 23.03.2020 року, до договору постачання природного газу №2380/1617-ТЕ-38 від 09.09.2016 року було внесено зміни в пункт 5.2 договору, а саме: змінено ціну газу, в період з 01 квітня 2017 року ціна за 1000 куб. м газу становить 4942,00 грн., а також податок (ПДВ) - 20 %, всього з ПДВ - 5930, 40 грн, також було внесено зміни в п.12 договору - "договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 року до 30 вересня 2017 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення".

Відповідно до актів приймання-передачі газу, в період з жовтня 2016 року по вересень 2017 року позивач передав відповідачеві у власність, а останній прийняв природний газ на загальну вартість 509895,80 грн., у тому числі:

1) 8,789 тис. куб.м на суму 52122,29 грн. у жовтні 2016 року (акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 року);

2) 11,736 тис. куб. м на суму 69599,17 грн. у листопаді 2016 року (акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 року);

3) 13,464 тис. куб. м на суму 79846,91 грн. у грудні 2016 року (акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2016 року);

4) 16,856 тис. куб. м на суму 99962,82 грн. у січні 2017 року (акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2017 року);

5) 11,920 тис. куб. м на суму 70690,37 грн. у лютому 2017 року (акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2017 року);

6) 8,628 тис. куб. м на суму 51167,50 грн. у березні 2017 року (акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2017 року);

7) 3,287 тис. куб. м на суму 19493,22 грн. у квітні 2017 року (акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2017 року);

8) 2,845 тис. куб. м на суму 16871,99 грн. у травні 2017 року (акт приймання-передачі природного газу від 31.05.2017 року) ;

9) 2,163 тис. куб. м на суму 12827,46 грн. у червні 2017 року (акт приймання-передачі природного газу від 30.06.2017 року);

10) 2,172 тис. куб.м. на суму 12880,82 грн. у липні 2017 року (акт приймання-передачі природного газу від 31.07.2017 року);

11) 2,095 тис. куб. м на суму 12424,19 грн. у серпні 2017 року (акт приймання-передачі природного газу від 31.08.2017 року);

12) 2,025 тис. куб. м на суму 12009,06 грн. у вересні 2017 року (акт приймання-передачі природного газу від 30.09.2017 року).

Згідно даних позивача, відповідач оплату поставленого природного газу проводив несвоєчасно, так оплати були проведені, наступним чином:

- за поставлений газ на суму 52122,29 грн. у жовтні - оплата проведена 05.01.2017 року - в сумі 51599,17 грн., 01.02.2017 - в сумі 523,12 грн., тоді як мала бути проведена до 26.11.2016 року;

- за поставлений газ на суму 69599,17 грн. у листопаді - оплата проведена 01.02.2017 року - в сумі 24599,18 грн., 09.02.2017 року - в сумі 21000,00 грн., та 17.02.2017 року - в сумі 23999,99 грн., тоді як мала бути проведена до 27.12.2016 року;

- за поставлений газ суму 79846,91 грн. у грудні - оплата проведена 17.02.2017 року - в сумі 37000,01 грн., 28.02.2017 року - в сумі 42846,90 грн., тоді як мала бути проведена до 26.01.2017 року;

- за поставлений газ на суму 99962,82 грн. у січні - оплата проведена 28.02.2017 року - в сумі 27153,10 грн., 15.03.2017 року - в сумі 42000,00 грн., 21.03.2017 року в сумі 30809,72 грн., тоді як мала бути проведена до 28.02.2017 року;

- за поставлений газ на суму 70690,37 грн. у лютому - оплата проведена 21.03.2017 року - в сумі 2190,28 грн., 23.03.2017 року - в сумі 23500,00 грн., 24.03.2017 року - в сумі 21000,00 грн. та 12.04.2017 року в сумі 24000,09 грн. тоді як мала бути проведена до 28.03.2017 року.

Що ж стосується оплат за природній газ за період березень - вересень 2017 року, то вони були проведені своєчасно.

Таким чином, факт неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині своєчасної оплати поставленого позивачем газу належним чином підтверджений наявними в матеріалах справи документами.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є зокрема, правочин.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вичинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У відповідності до статті 599 ЦК України, за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач несвоєчасно виконав грошові зобов`язання по оплаті за поставлений йому природній газ, переданий йому в період з жовтня 2016 року по вересень 2017 року, допускав прострочення оплати впродовж періодів, відображених у складених позивачем документах під назвою "Операции по предприятию "Сяйво 2-А ОСББ" с 01-10-2016 по 30-09-2018" та "Розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сяйво 2-А" за договором №2380/1617-ТЕ-38 від 09.09.2016 року станом на дату остаточного розрахунку» .

Остаточні розрахунки за переданий йому газ відповідач здійснив протягом 2016-2017 року і на даний час не має заборгованості перед позивачем по оплаті безпосередньо за газ за договором постачання природного газу. Згідно з ч.2 п.1 ст.199 ГК України до відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків. Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу. Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно з ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Частинами 2, 3 статті 549 ЦК України визначено, що: штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі. Частиною 6 ст. 232 ГК України обумовлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, оскільки сума основного боргу сплачена відповідачем з порушення умов договору, позивач керуючись п. 8.2 договору та ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу пеню в сумі 5153,72 грн., 3% річних в сумі 740,99 грн. та збитки завдані інфляцією в сумі 1245,60 грн.

Зважаючи на обов`язок суду з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, не виходячи при цьому за межі позовних вимог, суд першої інстанції здійснив перевірку наданого позивачем розрахунку та дійшов обгрунтованого висновку про те, що сума пені у розмірі 5153,72 грн., 3% річних в сумі 740,99 грн. та збитки завдані інфляцією в сумі 1245,60 грн. є арифметично вірними, обґрунтованими та здійсненими у відповідності до приписів чинного законодавства та умов договору, у зв`язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції також було враховано, що відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню на 80%, посилаючись на те, що його підприємство є неприбутковою організацією, що підтверджено довідкою про фінансовий стан підприємства та рішенням, щодо неприбутковості підприємства, а позивачем не надано доказів, що свідчили б про погіршення його фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу реальних збитків в результаті дій відповідача.

Частиною першою статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

У частині третій статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Згідно з п.2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" роз`яснено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду.

У підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 цієї постанови пленуму зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, зі змісту наведених норм можна зробити висновок, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу, пені), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Майновий стан сторін і соціальна значущість боржника має значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.04.2018р.у справі №925/1471/16).

Судами обох інстанцій встановлено, що основне зобов`язання відповідачем виконане у повному обсязі, прострочення виконання зобов`язання, а відтак і наслідки його порушення, є незначними, позивач не довів наявності у нього збитків внаслідок прострочення боржника.

Отже, враховуючи майновий стан обох сторін, статус відповідача у справі, як неприбуткової організацієї, відсутність основного боргу, наслідки порушення зобов`язання, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, закріплені у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК Укрїни, зважаючи на правову природу пені та її основне призначення, суд першої інстанції правомірно, реалізовуючи свої дискреційні повноваження, зазначив, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, а тому клопотання відповідача підлягає частковому задоволенню, а пеня, заявлена до стягнення, зменшенню на 30%, що становить 1546,12 грн. (5153,71 грн. х 30% = 1546,12 грн.).

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 3607,59 грн. (5153,71 грн. - 1546,12 грн. = 3607,59 грн).

У задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача решти суми пені 1546,12 грн. - слід відмовити.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст. ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин справи апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог частково та стягнення з відповідача пеню в сумі 3607,59 грн., 3% річних в сумі 740,99 грн. та збитки завдані інфляцією в сумі 1245,60 грн. та відмовити у задоволенні пені в сумі 1546,12 грн. у зв`язку із зменшенням судом її розміру.

Що ж стосується посилання апелянта на порушення судом першої інстанції вимог ст. 233 ГК України, ст.ст. 549-552, 599, 625 ЦК України, ст..ст. 76,77, 78, 79 ГПК України, то колегія суддів відхиляє їх як необґрунтовані та такі, що спростовані матеріалами справи.

З огляду на викладене, колегія Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.06.2020 по справі №926/920/20 винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України Західний апеляційний господарський суд

Постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.06.2020 року у справі №926/920/20 залишити без змін.

Головуючий-суддя О.Л. Мирутенко

Судді: Н.А. Галушко

О.С. Скрипчук

Повний текст постанови виготовлено 1 5.10.2020