Постанова

від 08.10.2020 по справі 921/159/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2020 р. Справа №921/159/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.,

секретар судового засідання Федорів Н.В.,

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група « Анвальт Індастрі»

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.08.2019 (повний текст рішення складено 06.09.2019, суддя Андрусик Н.О.)

у справі № 921/159/18

за позовом Заступника військового прокурора Тернопільського гарнізону, м.Тернопіль

до відповідача-1 Байковецької сільської ради, с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Анвальт Індастрі» , м. Тернопіль

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Тернопільської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, м.Тернопіль

2) Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, м. Тернопіль

про визнання незаконним, скасування рішення та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

за участю представників:

від позивача - Троян Р.Б.,

від відповідача-1- не з`явився,

від відповідача-2 - не з`явився,

від третьої особи-1 - Білецький М.Й.,

від третьої особи-2 - не з`явився.

10 травня 2018 року заступник військового прокурора Тернопільського гарнізону звернувся до Господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідачів Байковецької сільської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) «Консалтингова група «Анвальт Індастрі» про:

- визнання незаконним та скасування рішення Байковецької сільської ради 48 сесії 6-ого скликання від 25 липня 2014 року №658 «Про поновлення договору оренди земельної ділянки» ;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 6,00га, укладеного 07.10.2014 між Байковецькою сільською радою та ТзОВ «Консалтиногова група «Анвальт Індастрі» з припиненням його дії на майбутнє.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що спірна земельна ділянка була неправомірно передана в оренду відповідачу-2 на підставі оскаржуваного рішення відповідача-1, оскільки вона перебуває в постійному користуванні Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, що підтверджується відповідним державним актом на право користування землею та було встановлено при розгляді адміністративної справи №32598/10/9104, за результатом якої було скасовано державний акт на право постійного користування землею, виданий іншій особі - Державному конструкторському бюро «Промінь» , а також рішення Байковецької сільської ради №60 від 20.07.1999. Оскільки право постійного землекористування третьої особи-1 у встановленому законом порядку не було припинено, позивач посилається на порушення прав держави на землю, яке підлягає відновленню шляхом визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про передачу спірної землі в орендне користування (поновлення договору оренди) та правочину, на підставі якого такий укладено.

Ухвалою суду від 15.05.2018 вказана позовна заява була прийнята до розгляду, а до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Тернопільську філію Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення та Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20.08.2019 позов у даній справі задоволено; визнано незаконним та скасовано рішення Байковецької сільської № 658 від 25.07.2014 «Про поновлення договору оренди земельної ділянки» ; визнано недійсним договір оренди землі, укладений 07.10.2014 між Байковецькою сільською радою та ТзОВ «Консалтингова група «Анвальт Індастрі» на земельну ділянку загальною площею 6,00 га, кадастровий номер 6125280600:02:001:2684, що знаходиться в с.Байківці Тернопільського району Тернопільської області по вул. Яремчука, 7.

Вказане рішення обґрунтовано наступним:

1) матеріалами справи підтверджено, що спірна земельна ділянка є державною власністю, наданою у постійне користування Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення як правонаступнику прав та обов`язків Державного підприємства «Тернопільський радіотелевізійний передавальний центр» . Таким чином, з позовом у даній справі прокурор звернувся саме з метою відновлення порушеного права держави на землю шляхом визнання незаконним та скасування оскаржуваного рішення Байковецької сільської ради, яке стосується розпорядження спірною земельною ділянкою, та визнання недійсним договору оренди землі від 07.10.2014, укладеного на підставі оскаржуваного рішення ради. При цьому, суд зазначив, що відповідний державний орган по здійсненню контролю за використанням та охороною земель впродовж тривалого терміну не вживав жодних дій щодо захисту порушеного права, про що свідчать: акт перевірки Держгеокадастру, складений 20.10.2017, а також відсутність жодних дій зі сторони Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України щодо усунення виявлених порушень та для захисту порушеного права користування;

2) станом на даний час є дійсним державний акт на право користування землею серії «Б» за №035816 від 1987 року, виданий Республіканській мережі магістральних зв`язків і телебачення №5, правонаступником якої є Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення. Матеріали справи не містять доказів про припинення такого права постійного користування. Відтак, спірна земельна ділянка, що знаходиться за адресою: с.Байківці, вул. Н. Яремчука, 7, не перебуває і ніколи не перебувала у комунальній власності територіальної громади с.Байківці, внаслідок чого в органу місцевого самоврядування не було правових підстав на прийняття оскаржуваного рішення і укладення оскаржуваного договору;

3) неправомірність дій Байковецької сільської ради щодо розпорядження спірною земельною ділянкою підтверджено судовими рішеннями у адміністративній справі №32598/10/9104 та у господарській справі №921/338/18, які підлягають врахуванню в силу ст. 75 ГПК України.

Водночас, місцевий господарський суд відхилив клопотання відповідача-1 про застосування до спірних правовідносин позовної давності з огляду на те, що наявні у справі докази свідчать про те, що прокуратурі стало відомо про існування порушень в частині розпорядження Байковецькою сільською радою земельною ділянкою, що є власністю держави та перебуває на обліку Тернопільської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, із листа Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №-190.201-435/117-17 від 08.08.2017, що свідчить про те, що строк на звернення з позовом у даній справі не пропущено.

Не погодившись з даним рішенням, відповідач-2 оскаржив його в апеляційному порядку, з огляду на його необґрунтованість та незаконність, у зв`язку з чим просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити.

У своїй апеляційній скарзі скаржник послався на дві основні підстави:

1) прокурором не було належним чином обґрунтовано, а судом не встановлено підстав участі прокурора у даній справі у статусі позивача. Так, зі змісту рішення вбачається, що метою подання позову у даній справі є захист прав Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення щодо користування спірною земельною ділянкою. При цьому, абсолютно незрозуміло яким чином вирішення спору впливатиме на права Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, оскільки внаслідок ухвалення Байковецькою сільською радою оскаржуваного рішення спірна земельна ділянка не вибула із державної власності, а лише була надана у користування відповідачу-2. Необґрунтованими є твердження прокурора про відсутність у Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення можливості звертатися до суду за захистом своїх порушених прав;

2) відповідачем-2 у встановленому законом порядку було набуто право користування спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди для обслуговування належного йому об`єкта нерухомості.

Позивач подав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Стосовно доводів скаржника зазначив наступне:

1) із позовом у даній справі прокурор звернувся самостійно, виступаючи у процесуальному статусі позивача, оскільки в органу, уповноваженого державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель - Держгеокадастру, в силу п.5-1 постанови Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015, відсутні повноваження щодо звернення до суду із позовами про визнання недійсним договорів та витребування з незаконного володіння земельних ділянок. Крім того, прокурор у даному випадку здійснює представництво інтересів держави, також, у зв`язку з тим, що відповідні державні органи не здійснювали жодних дій щодо захисту порушених прав держави, про що свідчать обставини, пов`язані із складанням Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області акта перевірки від 20.10.2017;

2) посилання відповідача-2 на те, що на спірній земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомості, що належить йому на праві власності, є безпідставними, та спростовуються наступним: інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.06.2018, долученою прокурором до матеріалів даної справи, з якої вбачається, що на спірній земельній ділянці немає об`єктів нерухомості, належних відповідачу-2; відсутністю доказів в матеріалах справи, які би свідчили про протилежне.

Відповідач-1 подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив її задоволити. Стосовно суті спірних правовідносин, відповідач-1 зазначив про те, що, на його думку, спірна земельна ділянка належить до комунальної власності і сільська рада володіє необхідними повноваженнями щодо надання такої земельної ділянки у постійне користування за своїм рішенням, оскільки: 1) спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту села Байківці Тернопільської області, про що свідчать генеральний план села та затверджений проект землеустрою щодо часткової зміни меж села; 2) в силу прямої вказівки ст. 83, 84, 122 Земельного кодексу України. Також відповідач-1 звернув увагу на те, що постанова Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 у справі №921/338/19 перебуває на стадії касаційного оскарження у Верховному Суді.

В подальшому відповідач-1 звертав увагу суду на те, що з 01.01.2020 згідно Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури військові прокуратури були ліквідовані та просив проводити розгляд справи без його участі (клопотання від 02.09.2020 за №2/1566).

Третя особа-1 подала письмові пояснення по суті спору, яких підтримала позицію позивача та просила оскаржуване рішення залишити без змін.

Третя особа-2 не виклала своєї позиції по суті спору у даній справі, а також жодного разу не забезпечила явку свого представника в судові засідання, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце судових засідань у даній справі за адресою, відомості про яку містяться в матеріалах справи та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 апеляційне провадження у даній справі було зупинено до прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови у справі № 912/2385/18 з приводу вирішення виключної правової проблеми щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором.

Ухвалою від 19.06.2020 апеляційне провадження у даній справі було поновлено у зв`язку з тим, що у Єдиному державному реєстрі судових рішень було оприлюднено вступну та резолютивну частину постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18. У зв`язку із відсутністю повного тексту вказаної постанови, апеляційний розгляд справи № 921/159/18 було в подальшому відкладено.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, а також на те, що явка учасників судового процесу не визнавалася обов`язковою, колегія суддів вважає, що розгляд апеляційної скарги можливо завершити без представників відповідача-3.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне:

21.04.1987 Виконавчим комітетом Тернопільської районної ради народних депутатів Тернопільської області прийнято рішення за №109 «Про видачу державних актів на право користування землею» , яким вирішено видати державні акти на право користування землею, зокрема, Республіканській мережі магістральних зв`язків і телебачення.

На підставі даного рішення, Республіканській мережі магістральних зв`язків і телебачення №5 видано державний акт серії «Б» за №035816 на право користування земельною ділянкою, загальною площею 11,13га для будівництва об`єкта 1622 і під`їзної дороги, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за №192 у 1987 році.

Відповідно до п.1.4 наказу Міністерства зв`язку України №87 від 23.06.1993 «Про проведення реформи організаційної структури в галузі зв`язку» Республіканські мережі магістральних зв`язків і телебачення, в т.ч. №5 (м.Тернопіль) перейменовано в Тернопільський обласний радіотелевізійний передавальний центр (м.Тернопіль).

Відповідно до п.2 наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 20.07.2006 за №751 «Про реорганізацію підприємств, що входять до складу Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення» встановлено, що останній є правонаступником прав та обов`язків, зокрема державного підприємства «Тернопільський обласний радіотелевізійний передавальний центр» , ідентифікаційний код 05433502.

Відповідно до п.3.2 статуту Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення в редакції 2017 року, затвердженого наказом голови Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України №461 від 15.08.2017, останній є правонаступником прав та обов`язків, зокрема державного підприємства «Тернопільський обласний радіотелевізійний передавальний центр» .

Тернопільська філія Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення є структурним підрозділом Концерну без права юридичної особи. Свою роботу філія розпочала 01.07.2009 на підставі наказу концерну №164 від 25.06.2009 (а.с.34-39, 172, том 1).

Відповідно до довідки №579 від 05.07.2018, на балансі Тернопільської філії Концерну перебуває незавершений будівництвом об`єкт №1622, що знаходиться на території Байковецької сільської ради, вартістю 2 320 008,02 грн. Земельний податок філією не сплачувався до 1999 року у зв`язку із звільненням від його сплати згідно закону, а після 1999 року - у зв`язку з відмовою у прийнятті звітності (розрахунку плати за землю) по причині реєстрації даної земельної ділянки за іншою особою - Тернопільським ДНТП «Промінь» (а.с.179, том 1).

Наявний у справі державний акт ІІ-ТР №001882 від 27.07.1999 свідчить, що рішенням сесії Байковецької сільської ради від 20 липня 1999 року №60 Державному конструкторському бюро «Промінь» , правонаступником якого є Тернопільське державне науково-технічне підприємство «Промінь» , передано на праві постійного користування земельну ділянку, загальною площею 7,30га, для організації полігону випробувань антенної техніки та електронної апаратури для космічного зв`язку та інше.

Законність прийняття радою рішення №60 від 20.07.1999 та видача на його підставі державного акту про право постійного користування землею було предметом судового розгляду в адміністративній справі №2а-3437/10.

Так, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2014 №32958/10/9104 визнано протиправним та скасовано рішення Байковецької сільської ради від 20.07.1999 №60, а також державний акт про право постійного користування землею ІІ-ТР №001882. Дана постанова є чинною, набрала законної сили.

Апеляційним судом у справі №2а-3437/10 встановлено наступне:

- земельна ділянка, площею 11,13га передана у постійне користування Республіканській мережі магістральних зв`язків і телебачення №5 для будівництва об`єкту 1622 та під`їзної дороги. В подальшому, 07 вересня 1990 року Виконком Тернопільської обласної ради народних депутатів прийняв розпорядження №220, яким згідно з наказом Міністерства зв`язку УРСР від 27.02.1989 №27 споруджуваний об`єкт передано облвиконкому та, враховуючи клопотання Тернопільського конструкторського бюро дослідних робіт і Міністерства зв`язку СРСР (протокол від 6.04.1990), передано споруджуваний об`єкт 1622 в районі с.Байківці Тернопільського району, Тернопільському КБ дослідних робіт під будівництво площадки для випробування науково - містких товарів вжитку (космічне телебачення) і систем космічного комерційного зв`язку;

- відповідно до протоколу прийому-передачі об`єкта 1622, Республіканською мережею магістральних зв`язків і телебачення №5 передано Тернопільському конструкторському бюро дослідних робіт незакінчений будівництвом об`єкт;

- у 1993 році Республіканська мережа магістральних зв`язків і телебачення №5 перейменована в Тернопільський обласний радіотелевізійний передавальний центр і є його правонаступником. Також, в результаті конверсії Тернопільське конструкторське бюро дослідних робіт (в подальшому - Тернопільське державне конструкторське бюро «Промінь» ), було перейменовано в Тернопільське державне науково-технічне підприємство «Промінь» і є його правонаступником;

- на момент передачі Байковецькою сільською радою землі в користування КБ «Промінь» така вже перебувала у законному користуванні ДП «Тернопільський радіотелевізійний передавальний центр» ; дане право землекористування не було припинено у встановлений законом спосіб. Відтак належним користувачем землі є радіотелевізійний передавальний Центр.

Постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2014 у справі №2а-3437/10 набрала законної сили у встановленому законом порядку.

Крім того, при розгляді судом іншого спору в господарській справі №921/338/18 за позовом заступника військового прокурора Тернопільського гарнізону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації до Тернопільської районної державної адміністрації та Байківецької сільської ради про скасування свідоцтва про право власності від 27.04.2013 та рішення реєстраційної служби Тернопільського районного управління юстиції Тернопільської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №2023436 від 27.04.2013, були встановлені наступні обставини:

- 27.04.2013 Байковецькій сільській раді видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - земельну ділянку, площею 6 га для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, с.Байківці, вул.Яремчука Н., земельна ділянка, 7 (кадастровий номер 6125280600:02:001:2684);

- 10.04.2013 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно за №3023405, виданого 27.04.2013 реєстраційною службою Тернопільського районного управління юстиції Тернопільської області внесено запис про право власності за Байковецькою сільською радою на земельну ділянку, площею 6га (кадастровий номер 6125280600:02:001:2684) та рішення реєстраційної служби Тернопільського районного управління юстиції Тернопільської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 2023436 від 27.04.2013 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 17.01.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 у справі №921/338/18, позовні вимоги задоволено. Попри те, що вказані судові рішення оскаржені ТзОВ Консалтингова група Анвальт Індастрі та Байковецькою сільською радою до Верховного Суду, станом на даний час касаційне провадження триває. В силу положень ст. 241 та 284 ГПК України, рішення у справі №921/338/18 є такими, що набрали законної сили.

Скасовуючи свідоцтво про право власності №3023405 від 27.04.2013, судами відзначено, що доказами накладення земельної ділянки, площею 6 га, виділеної згідно свідоцтва на земельну ділянку, площею 11,13 га, виділену згідно державного акта серії «Б» за №035816 від 1987 року, є відомості з публічної кадастрової карти України, дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та висновки Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області Західного офісу Держаудитслужби Державної аудиторської служби України, що оформлені довідкою від 22.12.2017 №05-20/34.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №№178033934, 178034327, 178034634 від 20.08.2019 вбачається, що 15.07.2019 на підставі рішення суду від 17.01.2019 у справі №921/338/18 державним реєстратором Тернопільської РДА внесено запис до Реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування запису №822623 від 10.04.2013 про право власності на спірну земельну ділянку за Байковецькою сільською радою.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач-2 користується спірною земельною ділянкою площею 6,0 га на підставі договору оренди землі, укладеного 08.09.2009 з Байковецькою сільською радою, що надана за рахунок земель, що перебувають в постійному користуванні Тернопільського державного науково-технічного підприємства «Промінь» для обслуговування незавершеного будівництвом складського приміщення №1 та розміщення адміністративно-складського комплексу із логістичним центром в с.Байківці. Даний договір укладено на строк 5 років - з 31.08.2009 по 31.08.2014 (п.п.1, 2, 8 договору, а.с.51 том 1). Управлінням Держкомзему в Тернопільській області 8 вересня 2009 року здійснено державну реєстрацію вказаного договору.

25 липня 2014 року рішенням 48 сесії Байковецької сільської ради 6-го скликання №658 «Про поновлення договору оренди земельної ділянки» ТзОВ «Консалтингова група «Анваль Індастрі» дію договору оренди земельної ділянки від 08.09.2009 поновлено на 5 років та 07.10.2014 укладено новий договір оренди землі, за умовами якого товариству в орендне користування надано земельну ділянку площею 6,00 га, кадастровий номер 6125280600:02:001:2684 - за рахунок земель, що перебували в оренді згідно договору оренди земельної ділянки від 8 вересня 2009 року (а.с.61-64, том 1). Договір укладено на термін з 01.09.2014 по 01.09.2019.

Дане речове право було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 06.11.2014, номер запису: 7653202, що підтверджується інформаційною довідкою №127018516 від 11.06.2018 (а.с.144, том 1).

Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області в період з 20 вересня 2017 року по 20 жовтня 2017 року на підставі ст.ст.5, 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки як об`єкта перевірки на території Байковецької сільської ради, площею 7,30га.

За результатами перевірки державним інспектором встановлено факт порушення Байковецькою сільською радою вимог чинного земельного законодавства при видачі державному конструкторському бюро «Промінь» державного акта про право постійного користування землею ІІ-ТР №001882, оскільки вказана земельна ділянка вже перебувала у користуванні Тернопільського обласного радіотелевізійного передавального центру, про що складено акт перевірки №417-ДК/599/АП/09/01/-17 від 20.10.2017 та згідно клопотання від 02.11.2017 акт направлено відповідачу-1 для відповідного реагування. Втім, викладені в акті перевірки порушення не були усунуті Байковецькою сільською радою.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на це, колегія суддів зазначає, що оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення буде здійснюватися, в першу чергу, в межах доводів скаржника про відсутність повноважень прокурора на звернення із позовом у даній справі, а також в межах доводів про знаходження на спірній земельній ділянці нерухомого майна, що належить відповідачу-1.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) , який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України Про прокуратуру , відповідно до якої представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

У постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17 містяться такі правові висновки стосовно представництва прокурором держави в суді:

- з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено;

- прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України);

- участь прокурора в судовому процесі можлива, крім іншого, за умови обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме: має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах компетентним органом або підтверджено його відсутність (частини третя, четверта статті 53 ГПК України, частина третя статті 23 Закону України Про прокуратуру );

- щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні компетентний орган, який відсутній або всупереч вимогам закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду;

- підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема (але не виключно): повідомленням прокурора на адресу відповідного компетентного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від такого органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Отже, в цій справі колегія суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що для підтвердження судом підстав для представництва інтересів прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом.

У постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків щодо застосування норм права:

- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача;

- оскільки повноваження органів влади, зокрема й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень у компетентного органу здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах;

- якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність компетентного органу, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру , застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21 грудня 2018 року у справі № 922/901/17 зробила висновок, що саме лише посилання в позовній заяві на те, що компетентний орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 містяться такі правові висновки стосовно представництва прокурором держави в суді:

- захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. В той же час, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно;

- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Із врахуванням вищевказаних положень чинного законодавства та правових позицій Верховного Суду, які є обов`язковими до врахування, суд апеляційної інстанції, дослідивши обґрунтування, наведені прокурором щодо підстав звернення із позовом у даній справі, констатує наступне:

- у позовній заяві прокурор стверджує про те, що земельна ділянка, якої стосується оскаржуване рішення Байковецької сільської ради та оскаржуваний договір оренди, належить до державної форми власності. Одночасно, прокурор покликається на те, що вказана земельна ділянка з 1987 року перебуває у постійному користуванні Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення в особі його Тернопільської філії (їхніх правопопередників) і відповідне право постійного користування на цю земельну ділянку не припинялося;

- Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, відповідно до його статуту, є державним господарським об`єднанням підприємств, заснованих на державній формі власності, і входить до сфери управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації. Відповідно до п.7.3 Положення про Тернопільську філію Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, власником майна та майнових прав, які закріплені за філією, а також майна, отриманого в результаті її господарської діяльності, є держава в особі Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації;

- відповідно до п.1 наказу Генерального прокурора України №12гн від 29.08.2014 Про особливості діяльності військових прокуратур , визначено, що виконання функцій органів прокуратури та повноважень прокурорів, покладено на військових прокурорів регіонів, в тому числі, щодо Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації;

- порушення інтересів держави у спірних правовідносинах прокурор вбачає в тому, що оспорюваним рішенням Байковецької сільської ради та договором оренди, який був укладений на підставі цього рішення між сільською радою та ТзОВ «Консалтингова група «Анвальт Індастрі» , з власності держави було вилучено спірну земельну ділянку та передано її у користування іншій особі, чим порушено майнові права держави у сфері земельних відносин, а також порушено принципи регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст.14 Конституції України та ст.5 Земельного кодексу України;

- в силу положень ст. 188 Земельного кодексу України та ст. 5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, яким є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) та її територіальні органи. Водночас, в силу п. 5-1 постанови Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015, якою затверджено Положення про Держгеокадастр, передбачено обмежені повноваження посадових осіб Держгеокадастру на звернення до суду, а саме, лише з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. В той же час, предметом позову у даній справі є визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, яке порушує право державної власності, та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки;

- під час розгляду даної справи прокурор наголосив на тому, що відповідні порушення з боку Байковецької сільської ради були виявлені Головним управління Держгеокадастру у Тернопільській області під час проведення перевірки додержання вимог земельного законодавства щодо Байковецької та Шляхтинецької сільських рад, про що було поінформовано Військову прокуратуру Тернопільського гарнізону листом від 01.11.2017 №10-19-0.181-502/90-17 (а.с. 70-71, т.1). В матеріалах даної справи також наявна копія відповідного акта перевірки Держгкокадастру від 20.10.2017 за №417-ДК/599/АП/09/01-17 та клопотання Держгеокадастру, адресоване Байковецькій сільській раді про усунення порушень від 02.11.2017 (а.с. 157-162, т.1), доказів виконання якого матеріали справи не містять. З листа Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №-190.201-435/117-17 від 08.08.2017 (а.с. 49, т.1), вбачається, що у серпні 2017 року Військова прокуратура Тернопільського гарнізону була проінформована, зокрема про те, що спірний договір оренди землі, укладений між ТзОВ «Консалтингова група «Анвальт Індастрі» та Байковецькою сільською радою, було продовжено з 06.11.2014 по 01.09.2019;

- вищенаведене, на думку суду, свідчить про те, що прокурор достатньою мірою обґрунтував підстави для самостійного звернення до суду із позовом у даній справі у зв`язку із відсутністю у органу, уповноваженого здійснювати функції держави повноважень щодо самостійного звернення до суду із відповідними позовними вимогами.

Суд відхиляє доводи скаржника з приводу того, що вирішення спору не впливатиме на права Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, оскільки у контексті спірних правовідносин йдеться про порушення інтересів держави, а не її окремого органу. Як було зазначено вище, у рамках реалізації своїх повноважень, передбачених Законом України Про державний контроль за використанням та охороною земель , Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області було виявлено відповідне порушення, однак, у зв`язку з неможливістю самостійно звернутися із відповідним позовом до суду в силу п. 5-1 постанови Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015, було поінформовано про це порушення прокурора. З огляду на це, суд відхиляє також доводи скаржника про те, що Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення міг самостійно звернутися до суду за захистом своїх порушених прав;

Доводи скаржника про те, що внаслідок ухвалення Байковецькою сільською радою оскаржуваного рішення, спірна земельна ділянка не вибула із державної власності, а лише була надана у користування відповідачу-2, також відхиляються судом, оскільки оскаржуване рішення сільської ради безпосередньо порушує таку правомочність держави (власника спірної земельної ділянки) як можливість розпоряджатися своєю власністю.

Колегія суддів відхиляє також покликання відповідача-1 на ліквідацію військових прокуратур на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури . На підставі вказаного Закону, наказом Генерального прокурора України від 05.02.2020 за №66 Про окремі питання забезпечення початку роботи спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері (на правах обласних прокуратур) було ухвалено перейменувати Військову прокуратуру Західного регіону України на Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону та покладено на неї реалізацію функцій прокуратури відповідно до компетенції на території Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Хмельницької, Рівненської, Тернопільської, Чернівецької областей. З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону (ідентифікаційний код №38326057) існує, а записи про її припинення - відсутні.

Стосовно покликання скаржника на те, що він у встановленому законом порядку набув права користування спірною земельною ділянкою, оскільки на ній знаходиться належний йому об`єкт нерухомості, то такі не знаходять свого підтвердження у матеріалах справи. Так, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.06.2018, долученої прокурором до матеріалів даної справи, вбачається, що на спірній земельній ділянці немає об`єктів нерухомості, належних відповідачу-2 (а.с. 144, т.1). Аналогічне випливає і з інформаційних довідок, отриманих Господарським судом Тернопільської області (а.с. 120-128, т.2).

З документів, що долучені відповідачем-1 (а.с. 188-216, т.1), випливає, що на спірній ділянці розташовані об`єкти незавершеного будівництва. Аналогічне стверджує також третя особа-1 (а.с.148, т.1). Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що такі об`єкти незавершеного будівництва належать комусь на праві власності.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалено відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.08.2019 у справі № 921/159/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група « Анвальт Індастрі» - без задоволення.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Тернопільської області.

Повний текст постанови складено 16.10.2020.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік