Рішення

від 16.10.2020 по справі 910/13245/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.10.2020справа №910/13245/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження

справу №910/13245/20

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Мінеральні води України (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 33 Б; ідентифікаційний код 36001810)

до товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Бак Хаус (01001, м. Київ, вул. Софіївська, буд. 23; ідентифікаційний код 23734153)

про стягнення 25 013,78 грн.,

без виклику представників сторін.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Мінеральні води України (далі - Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Бак Хаус (далі - Компанія): 23 060,26 грн. основної заборгованості, яка утворилася у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки продукції від 25.11.2013 №243 (далі - Договір); 300,80 грн. 3% річних; 1 796,97 грн. пені та 155,75 грн. втрат від інфляції, а всього 25 013,78 грн.

Позов мотивовано тим, що:

- Товариством (постачальник) і Компанією (покупець) укладено Договір, відповідно до якого позивач продає та поставляє, а відповідач купує та оплачує на умовах і у порядку, визначених Договором, товар а асортименті, кількості та за цінами, вказаними у додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують приймання-передачу товару від постачальника до покупця, та є невід`ємними частинами Договору;

- на виконання умов Договору Товариством поставлено, а Компанією прийнято товар на загальну суму 26 060,26 грн., що підтверджується видатковими накладними;

- умовами Договору передбачено, що відповідач зобов`язаний оплачувати товар протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару;

- відповідачем лише частково було сплачено вартість поставленого позивачем товару 09.07.2020 у сумі 2 000 грн. та 13.08.2020 - 1 000 грн.;

- станом на 03.09.2020 (дата підписання позовної заяви) у відповідача наявна заборгованість у сумі 23 060,26 грн. за Договором;

- за прострочення виконання Компанією зобов`язань за Договором Товариством нараховано 300,80 грн. 3% річних, 1 796,97 грн. пені та 155,75 грн. втрат від інфляції.

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Компанія 29.09.2020 і 01.10.2020 подала суду відзиви на позов, в яких зазначила, що: за даними відповідача заборгованість останнього перед позивачем становить 22 000 грн.; наразі Компанією ініційовано складання акта звірки задля відображення реального стану заборгованості та підтвердження тотожності ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами договірних відносин; листами від 05.08.2020 №5/02 і від 15.09.2020 №12/02 відповідач звернувся до контрагентів, зокрема, Товариства з проханням щодо порозуміння та гарантіями погашення заборгованості у повному обсязі.

Згідно з частинами п`ятою і шостою статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

До відзиву додаються, зокрема, документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Проте відповідачем не подано суду доказів надіслання Товариству відзиву на позов.

Відповідач 29.09.2020 подав суду клопотання про відкладення розгляду справи до 31.10.2020 у зв`язку із встановленням карантину на всій території України, мотивоване тим, що стягнення всієї суми заборгованості на користь позивача в примусовому порядку заблокує діяльність відповідача за новим напрямком господарської діяльності, стабільність якої тільки набирає обертів, та, як наслідок, постраждають інші контрагенти; відповідач наголошує, що постійно здійснює платежі в рахунок погашення заборгованості за всіма контрагентами, але, звісно не в повному обсязі та в межах наявних коштів.

Разом з тим, дана справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2020 відповідачу було надано час, у відповідності до встановлених статтями 165 і 167 ГПК України строків, зокрема, для надання суду відзиву на позов з наданням відповідних доказів.

З моменту відкриття провадження у даній справі відповідачем не було подано суду жодних доказів щодо часткового погашення Компанією заборгованості.

Слід зазначити, що відповідач у відзиві на позов та у клопотанні, зазначає про намагання врегулювати з позивачем даним спір, на підтвердження чого подає суду акт звірки взаємних розрахунків, підписаний лише відповідачем, а також копії листів 05.08.2020 №5/02 і від 15.09.2020 №12/02, які, як вказує Компанія, останньою було надіслано контрагентам, зокрема, і Товариству.

Натомість доказів надіслання ні акта, ані вказаних листів, відповідач суду не надав.

Пунктом 4 Прикінцеві положення ГПК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 01.08.2020 до 31.10.2020 на території, зокрема, м. Києва дію карантину дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та від 20.05.2020 №392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , продовжено на всій території України.

Вказана постанова Кабінету Міністрів України не містить жодних обмежень щодо здійснення відповідачем оплати заборгованості та подання суду відповідних доказів.

За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

25.11.2013 Товариством (постачальник) і Компанією (покупець) укладено Договір, за умовами якого:

- постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують приймання-передачу товару від постачальника до покупця та є невід`ємними частинами Договору (пункт 1.1 Договору);

- ціна на товар встановлюється на підставі прайс-листів постачальника, що є додатками до Договору; оплата здійснюється в національній валюті (пункт 3.1 Договору);

- загальна сума Договору відповідає загальній сумі всіх накладних, на підставі яких здійснюється постачання товару, відповідно до умов Договору (пункт 3.2 Договору);

- покупець зобов`язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару протягом 30 календарних днів з моменту передачі такої партії товару (пункт 3.3 Договору);

- у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару, за кожний день прострочення платежу (пункт 5.3 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2015, а у фінансовій частині - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань; у разі, якщо жодна сторона протягом 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору не заявить про наміри його розірвання, Договір вважається пролонгованим на тих же умовах терміном на один календарний рік (пункт 8.5 Договору).

На виконання умов Договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 26 060,26 грн., що підтверджується видатковими накладними: від 21.02.2020 №МВУ-007757 на суму 2 945,56 грн.; від 21.02.2020 №МВУ-007772 на суму 3 086 грн.; від 21.02.2020 №МВУ-007801 на суму 3 242,16 грн.; від 21.02.2020 №МВУ-007802 на суму 1 824,84 грн.; від 21.02.2020 №МВУ-007844 на суму 4 047,18 грн.; від 26.02.2020 №МВУ-008759 на суму 4 323,54 грн.; від 05.03.2020 №МВУ-010137 на суму 483,12 грн.; від 05.03.2020 №МВУ-010138 на суму 2 174,52 грн.; від 05.03.2020 №МВУ-010051 на суму 936,18 грн.; від 12.03.2020 №МВУ-011313 на суму 1 085,92 грн.; від 12.03.2020 №МВУ-011374 на суму 1 911,24 грн.

Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб, а тому товар вважається поставленим позивачем та прийнятим відповідачем без будь-яких зауважень.

Компанією було частково оплачено поставлений позивачем товар на суму 3 000 грн. (09.07.2020 - 2 000 грн.; 13.08.2020 - 1 000 грн.), що підтверджується виписками з рахунку позивача.

Таким чином, у відповідача наявна перед позивачем заборгованість у сумі 23 060,26 грн.; доказів оплати вказаної суми Компанією суду не подано.

Надані ж відповідачем суду докази звернення Компанією до її контрагентів (зокрема, Товариства) з гарантуванням оплати заборгованості після стабілізації прогнозованих фінансових надходжень, не містять жодної інформації щодо таких контрагентів (зокрема, Товариства).

Крім того, відповідач не подав суду доказів надіслання позивачу таких листів (від 05.08.2020 №5/02 і від 15.09.2020 №12/02), як і не подав документів, які підтверджують скрутне становище Компанії.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Частинами першою і другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з пунктом 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

ВИСНОВКИ

Отже, оскільки позивачем було належним чином виконано умови Договору в частині поставки відповідачу товару, Компанією не було повністю оплачено такий товар, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 23 060,26 грн. основної заборгованості є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача 300,80 грн. 3% річних, 1 796,97 грн. пені та 155,75 грн. втрат від інфляції.

3% річних позивач просить стягнути за такі періоди:

- 6,21 грн. з 23.03.2020 (нарахованих на 15 145,74 грн. заборгованості) по 27.03.2020;

- 12,77 грн. з 28.03.2020 (нарахованих на 19 469,28 грн. заборгованості) по 04.04.2020;

- 13,23 грн. з 05.04.2020 (нарахованих на 23 063,10 грн. заборгованості) по 11.04.2020;

- 190,11 грн. з 12.04.2020 (нарахованих на 26 060,26 грн. заборгованості) по 09.07.2020 (оскільки 09.07.2020 відповідачем сплачено 2 000 грн. заборгованості);

- 69,03 грн. з 10.07.2020 (нарахованих на 24 060,26 грн. заборгованості) по 13.08.2020 (оскільки 13.08.2020 відповідачем сплачено 1 000 грн. заборгованості);

- 9,45 грн. з 14.08.2020 (нарахованих на 23 060,26 грн. заборгованості) по 18.08.2020 (дата, визначена позивачем у розрахунку).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних та періодів їх нарахування, суд встановив, що він правильний.

Таким чином стягненню з відповідача підлягає 300,80 грн. 3% річних.

Пеню позивач просить стягнути за такі періоди:

- 41,38 грн. з 23.03.2020 (нарахованих на 15 145,74 грн. заборгованості) по 27.03.2020;

- 85,11 грн. з 28.03.2020 (нарахованих на 19 469,28 грн. заборгованості) по 04.04.2020;

- 88,22 грн. з 05.04.2020 (нарахованих на 23 063,10 грн. заборгованості) по 11.04.2020;

- 170,89 грн. з 12.04.2020 (нарахованих на 26 060,26 грн. заборгованості) по 23.04.2020;

- 558,23 грн. з 24.04.2020 (нарахованих на 26 060,26 грн. заборгованості) по 11.06.2020;

- 239,24 грн. з 12.06.2020 (нарахованих на 26 060,26 грн. заборгованості) по 09.07.2020 (оскільки 10.07.2020 відповідачем сплачено 2 000 грн. заборгованості);

- 276,10 грн. з 10.07.2020 (нарахованих на 24 060,26 грн. заборгованості) по 13.08.2020;

- 37,80 грн. з 14.08.2020 (нарахованих на 23 060,26 грн. заборгованості) по 18.08.2020.

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок суми пені та періодів її нарахування, та встановлено, що:

- періоди нарахування суми пені з 12.06.2020 по 09.07.2020 та з 10.07.2020 по 13.08.2020 визначені позивачем неправильно, оскільки останнім не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені; відтак і сума пені за наведені періоди розрахована позивачем неправильно;

- інші періоди нарахування суми пені, як і сума пені, визначені позивачем правильно.

За перерахунком суду сума пені становить 1 495,99 грн. та підлягає стягненню з відповідача; у стягненні решти суми (0,98 грн.) пені слід відмовити.

155,75 грн. втрат від інфляції, нарахованих на 19 469,28 грн. заборгованості, позивач просить стягнути за квітень 2020 року.

Період нарахування суми втрат від інфляції визначений позивачем неправильно; початком періоду нарахування суми втрат від інфляції на 19 469,28 грн. заборгованості є 28.03.2020, проте оскільки суд не може виходити за межі періоду нарахування, визначеного позивачем, то суд погоджується з періодом позивача; сума втрат від інфляції за квітень 2020 року розрахована позивачем правильно.

Отже стягненню з відповідача підлягає 155,75 грн. втрат від інфляції.

Що ж до стягнення 4 000 грн. витрат на правничу допомогу, то слід зазначити таке.

Відповідно до частин першої і третьої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої і частини п`ятої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

10.08.2020 Товариство (замовник) і адвокатським бюро Богдана Зонова (виконавець) укладено договір №8 про надання правової допомоги, за умовами якого виконавець за дорученнями замовника бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

Відповідно до пункту 1.2 вказаного договору для виконання доручень замовник уповноважує виконавця, а рівно й осіб залучених останнім, представляти інтереси замовника, зокрема: в господарських судах всіх інстанцій; з усіма правами, які надані законом позивачу.

Надання послуг і оплата їх позивачем підтверджуються звітом (детальний опис виконаних робіт) від 18.08.2020 №б/н, актом виконаних робіт від 19.08.2020 №б/н, рахунком-фактурою від 20.08.2020 №СФ-0000010 на суму 4 000 грн. та платіжним дорученням від 21.08.2020 №153 на уму 4 000 грн.

Враховуючи обставини даної справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, а також часткове задоволення позову, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4 000 грн. є співрозмірними заявленим позовним вимогам, а тому вбачає за можливе у вказаній сумі витрати покласти на відповідача.

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 247-252 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Мінеральні води України (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 33 Б; ідентифікаційний код 36001810) до товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Бак Хаус (01001, м. Київ, вул. Софіївська, буд. 23; ідентифікаційний код 23734153) про стягнення 25 013,78 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Бак Хаус (01001, м. Київ, вул. Софіївська, буд. 23; ідентифікаційний код 23734153) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Мінеральні води України (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 33 Б; ідентифікаційний код 36001810): 23 060 (двадцять три тисячі шістдесят) грн. 26 коп. основної заборгованості; 300 (триста) грн. 80 коп. 3% річних; 1 495 (одну тисячу чотириста дев`яносто п`ять) грн. 99 коп. пені; 155 (сто п`ятдесят п`ять) грн. 75 коп. втрат від інфляції; 4 000 (чотири тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу і 2 101 (дві тисячі сто одну) грн. 92 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16.10.2020.

Суддя О.В. Марченко