Рішення

від 06.10.2020 по справі 911/1611/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1611/20

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., за участю секретаря судового засідання Руденко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Кохавинка , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Астерс Груп , Київська обл., м. Ірпінь про стягнення 279569,25 грн. за участю представників:

позивача:Фомічов А.В. - адвокат, довіреність від 26.05.2020, ордер від 01.06.2020 серія КВ № 833510 відповідача:не з`явились суть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Кохавинка (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Астерс Груп (далі - відповідач) про стягнення 279569,25 грн., з яких 271945,13 грн. основний борг, 4079,18 грн. інфляційні втрати, 3544,94 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором від 01.06.2015 № 1І030371 щодо здійснення розрахунку за поставлений товар у строк визначений договором.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.06.2020 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження призначено у даній справі підготовче судове засідання на 30.06.2020 о 11:00 та встановлено відповідачу строк до 19.06.2020 для подачі відзиву на позовну заяву та інші документи, що підтверджують заперечення проти позову. Запропоновано відповідачу надати до суду у строк встановлений для подання відзиву докази належного виконання зобов`язань за договором від 01.06.2015 № 1І030371 щодо здійснення розрахунку за поставлений товар у строк визначений договором, контррозрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних.

У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву від 18.06.2020, в якому зазначає, що не погоджується з позовними вимогами виходячи з того, що видаткові накладні надані позивачем в якості доказів поставки товару, не є належними та допустимими доказами здійснення поставки товару відповідачу, позаяк не відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки містять лише підпис особи, яка отримала товар, прізвище написано нерозбірливо, неможливо встановити повноваження особи, яка отримала товар, відсутня посада та будь-який документ на підтвердження повноважень. Також відповідач зазначає про наявність в нього права у відповідності до п. 7.10 договору затримати розрахунки з позивачем у випадку надання неналежно оформленої супровідної документації, до повного надання належно оформленої супровідної документації та лише після виконання позивачем своїх зобов`язань у відповідача виникне обов`язок здійснити оплату товару. Наданий позивачем акт звірки в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні не є первинним документом, не містить відомості про господарську операцію та не підтверджує її здійснення, а тому не є доказом здійснення поставки товару. Враховуючи, що позивач не довів існування боргу, то і нараховані до стягнення інфляційні втрати та 3% річних є безпідставними. Крім того, відповідач зазначає про здійснення розрахунку за поставлений товар та надає платіжні доручення на підтвердження відсутності заявленої до стягнення суми боргу.

На адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив від 26.06.2020, в якій позивач не погоджується з аргументами та доводами відповідача, та зазначає, що надані до матеріалів справи докази підтверджують поставку товару відповідачу, зобов`язання з оплати за який (товар) настало. Здійснені відповідачем оплати товару згідно платіжних доручень, про які відповідач зазначає у відзиві на позовну заяву на підтвердження відсутності заявленої до стягнення суми боргу, зараховані позивачем в погашення оплати товару, який поставлявся раніше до спірної поставки за іншими видатковими накладними, які не є предметом розгляду у даному спорі.

У встановлений судом строк відповідач своїм правом на подачу заперечень на відповідь на відзив не скористався, заперечення на відповідь на відзив до суду не надав.

На адресу суду в порядку ст. 89 Господарського процесуального кодексу України від позивача надійшло клопотання від 20.08.2020 про виклик свідка, в якому позивач просить суд викликати та допитати у якості свідка ОСОБА_1 . В задоволенні вказаного клопотання відмовлено, про що судом відображено в протоколі судового засідання від 01.09.2020 у даній справі, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Господарського процесуального кодексу України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Згідно з ч. 1 ст. 88 Господарського процесуального кодексу України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка.

Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб (ч. 1 ст. 88 Господарського процесуального кодексу України).

З системного аналізу вказаних положень Господарського процесуального кодексу України вбачається, що передумовою для виклику судом свідка у судове засідання, в порядку ст. 89 Господарського процесуального кодексу України, є наявність заяви такого свідка, викладені показання у якій суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти, тобто в будь-якому разі показання свідка, викладені у заяві, що подається до суду, передують виклику такого свідка.

Позивач разом з клопотанням не надав суду нотаріально посвідченої заяви свідка, а відтак у суду відсутні правові підстави для його виклику в судове засідання для допиту.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.09.2020 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.10.2020 об 10:20.

До початку розгляду справи по суту від позивача надійшло клопотання від 28.09.2020 про приєднання доказів до матеріалів справи, яке задоволено судом та приєднано до матеріалів справи, про що судом відображено в протоколі судового засідання від 06.10.2020 у даній справі.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених в позові.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 ГПК України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 ГПК України, шляхом направлення на адресу його місцезнаходження, належним чином завіреної копії ухвали, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Частино 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 ГПК України вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір від 01.06.2015 № 1І030371 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - постачальник зобов`язався в порядку та на умовах визначених цим договором, та у відповідності з замовленням відповідача - покупця, поставити товар, а покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Поставка товару постачальником здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації через мережу магазинів Фуршет (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору товар поставляється постачальником у відповідності з замовленням покупця по асортименту, кількості та цінам в строк, зазначений в замовленні.

Згідно з п. 7.9 договору загальна сума цього договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка товару.

Оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника через 60 днів з моменту приймання-передачі товару на підписання накладної про прийняття товару. При цьому сторони домовились про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500 грн. (п. 7.9 договору).

Відповідно до п. 7.11 договору зобов`язання покупця по оплаті товару вважається виконаним з моменту списання коштів з його банківською рахунку.

Даний договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 30.04.2018 включно. Термін дії цього договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний місяць у випадку, коли жодна із сторін не повідомить іншу про відмову від подальшої участі в цьому договорі, але не пізніше ніж за 7 календарних днів до закінчення терміну дії цього договору (п. 10.1 договору в редакції додаткової угоди від 31.03.2018 № 3 до договору).

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 280788,76 грн., що підтверджується наступними видатковим накладним: від 12.07.2019 № РН-0003336 на суму 19265,18 грн., від 22.07.2019 № РН-0003498 на суму 23569,34 грн., від 29.07.2019 № РН-0003607 на суму 24638,69 грн., від 05.08.2019 № РН-0003700 на суму 22898,88 грн., від 13.08.2019 № РН-0003850 на суму 19322,50 грн., від 19.08.2019 № РН-0004035 на суму 17160,48 грн., від 27.08.2019 № РН-0004149 на суму 21190,75 грн., від 02.09.2019 № РН-0004236 на суму 19753,63 грн., від 09.09.2019 № РН-0004387 на суму 20921,47 грн., від 21.10.2019 № РН-0005169 на суму 92067,84 грн., які підписані в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплені печаткою позивача та штампом відповідача, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Також на підтвердження здійснення поставки товару позивачем складено та зареєстровано наступні податкові накладні: від 12.07.2019 № 3336, від 22.07.2019 № 3498, від 29.07.2019 № 3607, від 05.08.2019 № 3700, від 13.08.2019 № 3850, від 19.08.2019 № 4035, від 27.08.2019 № 4149, від 02.09.2019 № 4236, від 09.08.2019 № 4387, від 21.10.2019 № 5169, завірені копії яких залучено до матеріалів справи.

Позивач в позовній заяві зазначає, що між сторонами у справі здійснений взаємозалік грошових зобов`язань на суму 8843,63 грн.

Враховуючи, що відповідач своїх зобов`язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар по переліченим вище видатковим накладним не виконав, у зв`язку з чим, позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 13.03.2020 № 83 про сплату заборгованості по договору від 01.06.2015 № 1І030371 за поставлений товар згідно перелічених вище видаткових накладних в сумі 271945,13 грн. Надіслання вказаної кореспонденції на адресу відповідача підтверджується описом вкладення до листа від 13.03.2020 № 0740500070705, накладною Укрпошта від 13.03.2020 № 0740500080705. Завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Проте, відповідач вказану претензію залишив без відповіді та без задоволення, своїх зобов`язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар по переліченим вище видатковим накладним не виконав, у зв`язку з чим за ним на час розгляду справи рахується борг в розмірі 271945,13 грн. - різниця між сумою, на яку здійснено взаємозалік грошових зобов`язань та загальною вартістю поставленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх договірних зобов`язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар по переліченим вище видатковим накладним, в зв`язку з чим, за ним на час розгляду справи рахується борг в розмірі 271945,13 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Згідно з вимогами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 271945,13 грн. основаного боргу.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з простроченої суми за загальний період прострочення з січня 2020 по квітень 2020 складають 4079,18 грн., 3% річних з простроченої суми за загальний період прострочення з 21.12.2019 по 26.05.2020 складають 3544,94 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача у вказаній частині підлягає задоволенню.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом з врахуванням періоду нарахування 3% річних заявленого позивачем, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 3522,58 грн. В решті позовних вимог про стягнення 22,36 грн. 3% річних суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Заперечення відповідача проти позовних вимог з підстав того, що видаткові накладні надані позивачем в якості доказів поставки товару, не є належними та допустимими доказами здійснення поставки товару відповідачу, позаяк не відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки містять лише підпис особи, яка отримала товар, прізвище написано нерозбірливо, неможливо встановити повноваження особи, яка отримала товар, відсутня посада та будь-який документ на підтвердження повноважень, не приймаються судом до уваги та відхиляються з огляду на наступне.

Згідно ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів.

Відповідно до абз. 9 ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Перелічені вище видаткові накладні зі сторони покупця містять підписи осіб та їх прізвища, а підписи скріплені штампом відповідача. Доказів, які б свідчили, що вказані особи не є відповідальними особами за здійснення господарської операції зі сторони покупця суду не надано. Неістотні недоліки видаткових накладних, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції.

Вказані обставини та докази, які їх підтверджують в їх сукупності дають підстави дійти висновку, що позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар за переліченими вище видатковими накладним, доказів протилежного суду не надано.

Щодо тверджень відповідача про наявність в нього права у відповідності до п. 7.10 договору затримати розрахунки з позивачем у випадку надання неналежно оформленої супровідної документації, до повного надання належно оформленої супровідної документації, та лише після виконання позивачем своїх зобов`язань у відповідача виникне обов`язок здійснити оплату товару, то суд зазначає таке.

Відповідно до п. 3.6 договору постачальник при поставці відповідної партії товару передає покупцю наступну супровідну документацію: накладні, в яких повинно бути чітко зазначена кількість відвантаженого товару, ціна за одиницю товару без ПДВ, вартість без ПДВ, сума ПДВ, загальна вартість з ПДВ. Одиницею виміру кількості товару вважається одиниця виміру товару для продажу його кінцевому споживачеві в мережі магазинів Фуршет ( шт. , для штучного товару, кг для вагового); товарно-транспортні накладні; податкові накладні; належним чином завірені копії посвідчення якості, ветеринарних свідоцтв чи довідок (для товарів тваринного походження), сертифікатів відповідності, в разі необхідності сертифікат про визнання іноземного сертифікату, гігієнічні висновки (для товарів, що не підлягають обов`язковій сертифікації), інструкції з використання, гарантійні сертифікати, технічні паспорти тощо, що вимагається відповідно до законодавства України для оптової чи роздрібної торгівлі; коригувальні податкові накладні у випадках повернення товару; погоджений з покупцем примірник замовлення. Зазначені документи мають бути складені українською мовою та надані в оригіналах чи належним чином посвідчених копіях.

Пунктом 7.10 договору передбачено, що покупець має право затримати розрахунки з постачальником, зокрема, у випадку ненадання/надання неналежної оформленої супровідної документації, передбаченої п. 3.6 цього договору - до моменту надання в повному обсязі належно оформленої супровідної документації.

Відповідно до положень ст. 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідач не надав суду доказів того, що він звертався до позивача із вимогою надати у розумний строк належним чином оформлені документи визначені п. 3.6 договору. Матеріали справи також не містять доказів того, що відповідач відмовитися від договору та повернув товар постачальнику у зв`язку з ненаданням у встановлений строк документи визначені п. 3.6 договору.

Видаткові накладені надані позивачем в якості доказів поставки товару, підписані зі сторони відповідача без будь яких зауважень та застережень щодо відсутності будь-яких інших необхідних документів на товар.

Відповідач з моменту отримання товару не скористався наданим йому положеннями ст. 666 Цивільного кодексу України правом встановити позивачу строк для передачі документів, що стосуються товару, якщо відповідач вважав таку передачу необхідною, а в разі невиконання вказаних вимог правом відмовитися від договору та повернути товар.

З огляду на зазначене, твердження відповідача про наявність в нього права затримати розрахунки з позивачем у наведеному випадку є безпідставними.

Щодо тверджень відповідача про відсутності заявленої до стягнення суми боргу у зв`язку з її сплатою згідно платіжних доручень перелічених у відзиві на позовну заяву, то суд зазначає наступне.

Договірні відносини між сторонами існують з 2015 року. На виконання договору від 01.06.2015 № 1І030371 позивачем здійснювались відповідачу ряд інших поставок товару, крім спірних поставок по переліченим вище видатковим накладним, на підтвердження чого позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні за інший період.

Здійснені відповідачем оплати товару, про які він зазначає у відзиві на позовну заяву згідно платіжних доручень від 05.07.2019 № 1010349900 на суму 100000 грн., від 18.09.2019 № 101408572 на суму 30000 грн. від 16.10.2019 № 101488143 на суму 100000 грн. з призначенням платежу оплата за ТНС зг. дог від 01.06.2015 № 1І030371 зараховані позивачем в погашення оплати товару, який поставлявся раніше до спірної поставки за іншими видатковими накладними, які не є предметом розгляду у даному спорі.

Доказів того, що попередні поставки товару за іншими видатковими накладними були повністю оплачені іншими платіжними дорученнями, а вказані вище оплати здійснені саме на погашення спірної поставки, яка є предметом розгляду у даній справі, відповідач суду не надав.

Враховуючи зазначене, надані відповідачем платіжні доручення не доводять відсутності в нього боргу в заявленому до стягнення розмірі з оплати поставленого товару по переліченим вище видатковим накладним, позаяк здійснені відповідачем оплати товару зараховані позивачем в погашення інших видатковими накладними. Доказів протилежного суду не надано.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 171945,13 основного боргу, 4079,18 грн. інфляційних втрат, 3522,58 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог про стягнення 22,36 грн. 3% річних суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Позивач у відповідності до приписів ст.ст. 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України просить суд покласти на відповідача понесені ним судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 4193,54 грн. та витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 6750 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові втрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду з даною позовною заявою сплатив судовий збір у розмірі 4193,54 грн. - 1,5% від заявленої до стягнення суми 279569,25 грн. на підтвердження чого позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення від 27.05.2020 № 6552 на суму 4193,54 грн.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відшкодування витрат по сплаті судового збору покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

В підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 6750 грн., позивач надає додаток № 1 до договору про юридичне обслуговування від 31.03.2017 - специфікація, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 30.07.2009 № 3823.

Згідно з ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Абзацом 1 ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (абз. 2 ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів визначаються Закон України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

Згідно з ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні бути пов`язаними з розглядом конкретної судової справи (аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Між позивачем (далі - замовник) та Фізичною - особою підприємцем Фомічовим Андрієм Володимировичем (далі - виконавець) укладено додаток № 1 до договору про юридичне обслуговування від 31.03.2017 - специфікація, в якій сторони вирішили погодити вид та вартість послуг передбачених п. 2.1.3 договору, а саме правничої допомоги, що будуть надаватися за договором.

Згідно інформації з Єдиного реєстру адвокатів України, що міститься на веб-сайті Національної асоціації адвокатів України, адвокат - Фомічов Андрій Володимирович діє на підставі свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю від 30.07.2019 № 3823.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалено рішення (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/16322/18, від 26.02.2020 у справі № 910/5744/18, від 07.04.2020 у справі № 910/11310/18).

В порушення перелічених вище положень законодавства позивач не надав суду договір про юридичне обслуговування від 31.03.2017, відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, зокрема, акт наданих послуг (виконаних робіт) та доказів понесення судових витрат на правову допомогу адвоката пов`язаних з розглядом даної справи у розмірі 6750 грн. (зокрема, квитанції, платіжного доручення про перерахування коштів, прибуткового касового ордеру, тощо).

У відповідності до абз. 2 ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України до закінчення судових дебатів у справі позивач не заявив відповідну заяву, що він надасть відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Отже, за відсутністю документально підтверджених судових витрат позивача на правову допомогу адвоката, пов`язаних з розглядом даної справи та за відсутності відповідної заяви до закінчення судових дебатів про надання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення, у суду відсутні правові підстави покладати вказані судові витрати на відповідача, а відтак суд відмовляє в їх покладенні на відповідача.

Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 126, 129, 202, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Кохавинка до Товариства з обмеженою відповідальністю Астерс Груп про стягнення 279569,25 грн., з яких 271945,13 грн. основний борг, 4079,18 грн. інфляційні втрати, 3544,94 грн. 3% річних, задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Астерс Груп (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, 6-Г, ідентифікаційний код 35995595) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Кохавинка (02660, м. Київ, вул. Віскозна, 32, ідентифікаційний код 32345451) 271945 (двісті сімдесят одну тисячі дев`ятсот сорок п`ять) грн. 13 коп. основного боргу, 4079 (чотири тисячі сімдесят дев`ять) грн. 18 коп. інфляційних втрат, 3522 (три тисячі п`ятсот двадцять дві) грн. 58 коп. 3% річних, 4193 (чотири тисячі сто дев`яносто три) грн. 20 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Кохавинка до Товариства з обмеженою відповідальністю Астерс Груп про стягнення 22,36 грн. 3% річних відмовити.

Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ Перехідні положення ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 16.10.2020.

Суддя Ю.В. Подоляк