Рішення

від 28.09.2020 по справі 914/924/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2020 справа № 914/924/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Андрусика В.Д., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ

до відповідача: Державного комунального підприємства Стебниктеплокомуненерго , м. Стебник, Львівська область

про стягнення 265 331,77 грн

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Сливка В.В. - адвокат

Обставини розгляду справи.

14.04.2020 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ до Державного комунального підприємства Стебниктеплокомуненерго , м. Стебник, Львівська область про стягнення 265 331,77 грн.

Ухвалою від 22.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.05.2020.

14.05.2020 через канцелярію суду від ДКП Стебниктеплокомуненерго надійшов відзив на позовну заяву (вх. №17774/20 від 14.05.2020).

Ухвалою від 18.05.2020 суд відклав підготовче засідання на 15.06.2020.

02.06.2020 через канцелярію суду від Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України надійшла відповідь на відзив (вх. №18885/20 від 02.06.2020).

З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, сторонами подані усі докази, які доводять обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд ухвалою від 15.06.2020 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 02.07.2020.

17.06.2020 через канцелярію суду від ДКП Стебниктеплокомуненерго надійшло заперечення на відповідь на відзив (вх. №19916/20 від 17.06.2020).

В судовому засіданні 02.07.2020 було оголошено перерву до 12.08.2020.

05.08.2020 через канцелярію суду від ДКП Стебниктеплокомуненерго надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №23387/20 від 05.08.2020).

Ухвалою від 12.08.2020 суд відклав судове засідання на 17.09.2020.

17.09.2020 через канцелярію суду від Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача (вх. №27121/20 від 17.09.2020).

Ухвалою від 17.09.2020 суд відклав судове засідання на 28.09.2020.

28.09.2020 через канцелярію суду від Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача (вх. №27997/20 від 28.09.2020).

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем 21.09.2017 було укладено договір постачання природного газу №6159/1718-ТЕ-21, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність природний газ. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості природного газу виконав несвоєчасно. У зв`язку з порушенням строків оплати вартості природного газу, відповідачу нараховано пеню в сумі 23 730,55 грн, 3% річних в сумі 77 463,52 грн, інфляційні в сумі 164 137,71 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача, становить 265 331,77 грн.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що розрахунок відповідачем за поставлений газ відбувся шляхом надання субвенцій відповідно до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, а також власними коштами відповідача. З огляду на наведене, державою було змінено порядок та строки розрахунків, у зв`язку із чим нарахування, які здійснені позивачем, можливі лише на заборгованість, яка сплачена відповідачем власними коштами. Таким чином, відповідачем перераховано суми пені, 3% річних та інфляційних, які після проведеного перерахунку повинні становити 23 730,55 грн пені, 9 213,29 грн 3% річних та 1 205,00 інфляційних. Також представник позивача просив зменшити розмір пені на 50% та покласти на позивача витрати відповідача на професійну правничу допомогу.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

21.09.2017 між Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (постачальник) та Державним комунальним підприємством Стебниктеплокомуненерго (споживач) було укладено договір №6159/1718-ТЕ-21 постачання природного газу (далі - договір).

За цим договором постачальник (позивач) зобов`язувався поставити споживачеві (відповідачу) у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язувався оплатити його на умовах цього договору.

В подальшому сторонами було укладено додаткову угоду №1 від 15.01.2018 та додаткову угоду №2 від 11.04.2018 до договору.

На виконання умов договору, позивач протягом жовтня-грудня 2017 року, січня-квітня 2017 року передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 14 031 023,96 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2017, 30.11.2017, 31.12.2017, 31.01.2018, 28.02.2018, 31.03.2018, 30.04.2018. Факт отримання природного газу відповідачем у відповідних обсягах не оспорюється.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно абз. 3 п. 6.1. договору (в редакції, викладеній додатковою угодою №1 від 15.01.2018) сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансовованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Пунктом 8.3. договору (в редакції, викладеній додатковою угодою №1 від 15.01.2018) встановлено, що сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору, підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансовованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором

Як зазначив позивач, відповідач свої зобов`язання перед позивачем щодо оплати вартості отриманих обсягів газу у жовтня-грудня 2017 року, січня-квітня 2017 року виконав з порушенням строків, встановлених п. 6.1. договору.

Заборгованість у розмірі 13 331 023,96 грн була сплачена відповідачем у відповідності до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002, а саме:

- 02.03.2018 - 3 493 414,73 грн;

- 14.03.2018 - 101 388,16 грн;

- 29.03.2018 - 3 306 154,00 грн;

- 27.04.2018 - 4 790 238,90 грн;

- 27.04.2018 - 35 574,71 грн;

- 29.05.2018 - 92 105,89 грн;

- 27.06.2018 - 23 000,00 грн;

- 31.08.2018 - 10 000,00 грн;

- 28.09.2018 - 10 400,00 грн;

- 31.10.2018 - 10 000,00 грн;

- 30.11.2018 - 33 161,35 грн;

- 30.11.2018 - 146 285,00 грн;

- 30.01.2019 - 1 279 301,22 грн;

Решту заборгованості у розмірі 700 000,00 грн було сплачено відповідачем власними коштами, зокрема, за поставлений у жовтні 2017 року газ відповідачем сплачено:

- 27.12.2017 - 100 000,00 грн ;

- 28.12.2017 - 200 000,00 грн;

- 15.02.2018 - 50 000,00 грн;

за поставлений у березні 2018 року газ відповідачем сплачено:

- 26.07.2018 - 50 000,00 грн;

- 31.07.2018 - 70 000,00 грн;

- 01.08.2018 - 50 000,00 грн;

- 30.08.2018 - 50 000,00 грн;

- 18.09.2018 - 50 000,00 грн;

- 04.10.2018 - 50 000,00 грн;

- 19.10.2018 - 30 000,00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати вартості газу, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 23 730,55 грн пені, 77 463,52 грн 3% річних, 164 137,71 грн інфляційних.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 8.2. договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 23 730,55 грн, 3% річних в сумі 77 463,52 грн, інфляційні в сумі 164 137,71 грн.

Згідно з положеннями частин 1-3 статті 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні.

З 01.01.2018 механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату, зокрема і природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання) за рахунок субвенцій з державного бюджету визначався Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 (далі - Порядок № 256).

Отже, розрахунки за природний газ, спожитий категорією населення, яке має пільги та субсидії, здійснювалися між сторонами відповідно до Порядку №256.

Згідно з пунктами 2, 4 Порядку №256 фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, районних бюджетах, бюджетах об`єднаних територіальних громад на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.

Відповідно до абзацу 1 пункту 8-1. Порядку №256, кошти на оплату пільг і субсидій за електричну енергію, природний газ, послуги з транспортування, розподілу та постачання природного газу, тепло-, водопостачання і водовідведення, отримані від головних розпорядників місцевих бюджетів згідно з пунктом 8 цього Порядку, використовуються суб`єктами господарювання, розрахунки з якими здійснюються за рахунок таких коштів, за цільовим призначенням з урахуванням вимог цього пункту.

Згідно абзаців 21, 22, 25, 28 пункту 8-1 Порядку №256 для проведення розрахунків відповідно до цього пункту всі учасники відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання в органах казначейства. Розрахункове обслуговування таких рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та учасниками розрахунків. Усі учасники розрахунків, що проводяться згідно із цим пунктом, у графі Призначення платежу платіжних доручень додатково зазначають постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. №256 та вказують вид послуги (енергоносія), за який проводиться розрахунок. Казначейство не пізніше ніж протягом наступного операційного дня після надходження платіжних доручень учасників розрахунків, передбачених цим пунктом, здійснює їх виконання.

Отже, відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється із Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб`єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок газопостачальної організації.

Таким чином, держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населення, яке користується субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (ПЕК), визначений Порядком фінансування видатків, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних із газопостачанням населення, яке користується житловими субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами у цій частині (стосовно розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти.

Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства.

Як встановлено судом, розрахунок за договором №6159/1718-ТЕ-21 постачання природного газу від 21.09.2017 був проведений між сторонами в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002, якою запроваджено новий механізм фінансування субвенцій на надання пільг та субсидій населенню, а також частково власними коштами відповідача.

Згідно з частиною 3 статті 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

При цьому положення норм наведеної постанови Кабінету Міністрів України є обов`язковим для учасників розрахунків, виходячи з їх змісту. Відтак, строки та порядок здійснення розрахунків за поставлений природний газ визначаються саме нормами наведеної постанови.

Отже, для застосування санкцій, зокрема пені, передбаченої п. 8.2 договору, та наслідків порушення грошового зобов`язання, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002.

Як встановлено судом, заборгованість у розмірі 13 331 023,96 грн була сплачена відповідачем у відповідності до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002, решта заборгованості у розмірі 700 000,00 грн була сплачена відповідачем власними коштами.

З огляду на вищевказане, судом здійснено перерахунок сум пені, 3% річних та інфляційних. Після проведеного перерахунку судом встановлено, що сума пені нарахована позивачем правильно, розмір 3% річних повинен становити 4 590,42 грн, розмір інфляційних - 3 467,61 грн.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, що відображено у постанові від 24.10.2019 у справі №908/884/18.

Наведеним також спростовується посилання позивача на умови договору, у п. 6.1., 8.3. яких зазначено, зокрема, що підписання будь-яких документів щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно із Порядоком № 256 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором та не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до ст. 625 ЦК України.

Судом також не беруться до посилання позивачу на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №904/1210/18, оскільки у вказаній постанові викладено висновок щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України №792 від 30.09.2015. Натомість, розрахунки між позивачем та відповідачем за поставлений згідно договору №6159/1718-ТЕ-21 від 21.09.2017 газ здійснювалися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Також відповідно до ч. 2 вказаної норми, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Представник відповідача в судовому засіданні не послався на відповідні виняткові обставини та не довів їх під час розгляду спору у даній справі.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач, уклавши договір постачання природного газу, погодився на запропоновані позивачем умови, в тому числі і умову про пеню.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Слід також зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Як зазначалося вище, згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідачем доказів наявності обставин, зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань перед позивачем не подано, в матеріалах справи такі відсутні.

Пленумом Вищого господарського суду України у п. 1.10 постанови №14 від 17.12.2013 роз`яснено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 23 730,55 грн пені, 4 590,42 грн 3% річних, 3 467,61 грн інфляційних. В задоволенні решти позовних слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Відповідачем у відзиві на позов було заявлено клопотання про покладення на позивача витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно п. 5 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

З огляду на викладене, з метою створення для сторін належних умов для подання доказів на підтвердження своїх доводів щодо належного розміру витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, беручи до уваги заяву представника відповідача, суд вважає за необхідне призначити на 05.10.2020 о 12:30 год. судове засідання для вирішення питання про витрати на професійну правничу допомогу та встановити відповідачу строк до 03.10.2020для подання суду доказів щодо понесених витрат у справі.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного комунального підприємства Стебниктеплокомуненерго , м. Дрогобич, м. Стебник, вул. Мельника, 17, Львівська область (ідентифікаційний код 22407995) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6 (ідентифікаційний код 20077720) 23 730,55 грн пені, 4 590,42 грн 3% річних, 3 467,61 грн інфляційних, 476,80 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних відмовити.

4. Призначити на 05.10.2020 о 12:30 год. судове засідання для вирішення питання про судові витрати.

5. Встановити відповідачу строк до 03.10.2020 для подання суду доказів щодо розміру понесених ним судових витрат у справі.

6. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 28.09.2020 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 08.10.2020.

Суддя А.Б. Мазовіта