Рішення

від 29.09.2020 по справі 264/6540/19

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

264/6540/19

2/264/403/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"29" вересня 2020 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Литвиненко Н. В., за участю секретаря Волоніц О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Тамак про розірвання трудового договору та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

08 жовтня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Приватного підприємства Тамак про розірвання трудового договору та зобов`язання вчинити певні дії. Свої вимоги позивач мотивує тим, що згідно рішення єдиного засновника (учасника) приватного підприємства Тамак від 15 травня 2007 року його призначено директором вказаного підприємства з 16 травня 2007 року. Між позивачем та засновником (учасником) ПП Тамак ОСОБА_2 16 травня 2007 року укладено трудовий договір №1 щодо виконання обов`язків директора підприємства не невизначений строк. Наприкінці 2008 року у зв`язку з фінансовою кризою та падінням об`ємів реалізації товарів ПП Тамак припинило свою діяльність, яка не поновлена станом на вересень 2019 року. У підприємства відсутнє рухоме та нерухоме майно, грошові кошти та дебіторська заборгованість. Позивач неодноразово звертався до єдиного засновника (учасника) підприємства з вимогами визначити долю підприємства: поновити його діяльність або прийняти рішення про його ліквідацію. Відповідей отримано не було. Тому враховуючи небажання засновника (учасника) вирішувати долю підприємства, позивачем було направлено заяву про звільнення за власним бажанням, однак зазначена заява повернута у зв`язку із закінченням строків зберігання. Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 позбавлений можливості звільнитися у відповідності до вимог чинного законодавства, позивач просить суд розірвати трудовий договір №1 з директором укладений 16 травня 2007 року між ним та засновником (учасником) приватного підприємства Тамак та зобов`язати засновника (учасника) ПП Тамак ОСОБА_2 надати державному реєстратору юридичного департаменту Маріупольської міської ради відомості для виключення інформації про позивача, як керівника вказаного підприємства з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій.

Позивач в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, надав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, зазначивши, що позовні вимоги підтримують у повному обсязі, просять задовольнити, не заперечують проти винесення заочного рішення.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився з невідомих підстав, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 29.09.2020 року ухвалено провести заочний розгляд вказаної справи, оскільки відповідач, будучи неодноразово належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав, в той же час представник позивача не заперечував проти заочного вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою, третьою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно рішення засновника Приватного підприємства Тамак ОСОБА_2 від 15 травня 2007 року з 16 травня 2007 року прийнято рішення призначити директором ПП Тамак ОСОБА_1 з правом першого підпису, виконання обов`язків в межах і обсягах передбаченими чинним законодавством.

16 травня 2007 року між засновником ПП Тамак ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали трудовий договір №1 з директором на невизначений строк, згідно якого ОСОБА_1 призначено на посаду директора вказаного підприємства.

Згідно до заяви від 12 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до засновника ПП Тамак ОСОБА_2 про звільнення з посади директора ПП Тамак за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України з 26 серпня року та який він направив листом від 14 серпня 2019 року на адресу підприємства, яке було повернуто на адресу позивача за закінченням встановленого строку зберігання .

З копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлено, що станом на 02.10.2019 року керівником Приватного підприємства Тамак є ОСОБА_1 .

При цьому трудовий договір між сторонами не розірвано, а отже позивач і надалі продовжує рахуватись директором у ПП Тамак , в той час як ними не виконуються жодні зобов`язання за трудовим договором.

Згідно з частиною шостою статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 23 Загальної декларації з прав людини передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Згідно зі статтею 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

ПП Тамак не виконало вимоги трудового законодавства, не здійснило будь-яких дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора. Тобто існує порушення права позивача на припинення трудових відносин.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Така позиція узгоджується з Постановою Верховного Суду від 19.09.2019 року у справі № 233/2529/18.

Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Частиною другою статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що спірний трудовий договір можливо розірвати лише в судовому порядку, оскільки засновник ПП Тамак не розглянув його заяву про звільнення та не прийняв рішення про його звільнення згідно законодавства та статуту.

За встановлених у цій справі обставин відповідач ні після відкриття провадження у цій справі, ні після надіслання заяви позивача про розірвання трудового договору не вчинив жодних дій спрямованих на розірвання трудового договору з позивачем.

З огляду на те, що така обставина є порушенням права позивача на припинення трудових відносин з ПП Тамак , позов в частині розірвання трудового договору у зв`язку із звільненням за власним бажанням слід визнати обґрунтованим, задовольнивши вказану вимогу.

Що ж стосується вимоги про зобов`язання засновника ПП Тамак надати державному реєстратору юридичного департаменту Маріупольської міської ради відомості для виключення інформації про ОСОБА_1 , як керівника підприємства з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в її задоволенні належить відмовити.

Так, відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

У частині першій статті 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.

В указаній нормі закону визначено, що таким судовим рішенням може бути рішення про зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

Тому, таку вимогу слід залишити без задоволення.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1536,00 грн., сплата якого підтверджується відповідною квитанцією .

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 12,81,82,141,223,263-265,268,279,280-282 ЦПК України, ст.ст. 9, 15, 16, ЦК України, ст. ст. 22, 38 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства Тамак про розірвання трудового договору та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати розірваним з 28 серпня 2019 року трудовий договір №1 з директором, укладений 16 травня 2007 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , та Приватним підприємством Тамак ЄДРПОУ 32457579 на підставі статті 38 КЗпП України.

Стягнути з Приватного підприємства Тамак ЄДРПОУ 32457579 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1536,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення буде виготовлений 08.10.2020 року.

Суддя: Н. В. Литвиненко