Рішення

від 07.10.2020 по справі 914/1686/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2020 справа № 914/1686/20

м.Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Палюх Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Грінера Україна , м.Львів

до відповідача Приватного малого підприємства Рома , м.Львів

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , м.Львів.

про стягнення 4 269,20 грн заборгованості.

За участю представників:

від позивача: Вітів В.Я. - представник (довіреність від 27.07.2020 р.);

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Грінера Україна до Приватного малого підприємства Рома про стягнення 4 269,20 грн заборгованості, з яких 3 276,75 грн основного боргу, 616,62 грн інфляційних втрат, 269,50 грн 3% річних.

Ухвалою від 16.07.2020 р. суд залишив без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Грінера Україна та надав позивачу строк для усунення недоліків. У зв`язку з усуненням допущених недоліків позовної заяви, 17.08.2020 р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначив на 09.09.2020 р.

Представник позивача в судове засідання 09.09.2020 р. для розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Крім того, в судовому засіданні представник позивача надав суду для огляду оригінали додатків до позовної заяви, які є у позивача.

В судовому засіданні 09.09.2020 р. судом оглянуто оригінали документів, долучених до позовної заяви, а саме: договір №131/А/17к про надання послуг з вивезення (збирання, зберігання і перевезення) твердих побутових відходів від 24.02.2017 року з додатками; договір між Товариством з обмеженою відповідальністю Грінера Україна та Львівським комунальним підприємством Айсберг від 02.12.2016 року Про надання послуг з вивезення побутових відходів з додатками; заява відповідача про площу торгівельного магазину за адресою: АДРЕСА_1 , магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 ; лист Галицької районної адміністрації від 16.06.2020 р. №31-вих-44675 (вх.№1390 від 24.06.2020 р.); довідки про вартість захоронення ТПВ.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 09.09.2020 р. для розгляду справи по суті не забезпечив, проте, 11.08.2020 р. відповідачем подано до канцелярії суду відзив на позовну заяву (вх.№23829/20). Однак, до вказаного відзиву відповідачем не долучено доказів його надіслання на адресу позивача. У поданому відзиві відповідач зазначає, що з серпня 2017 року власником приміщення, розташованого в будинку АДРЕСА_1 став громадянин ОСОБА_1 . В підтвердження чого долучив копію договору купівлі-продажу від 04.08.2017 р. нежитлового приміщення що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 09.09.2020 р. суд постановив відкласти судове засідання для розгляду справи по суті на 07.10.2020 р. о 15:45 год., залучити до участі у справі ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

15.09.2020 р. суд звернувся до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС у Львівській області із запитом про надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - ОСОБА_1 (третьої особи).

21.09.2020 р. до канцелярії суду від позивача надійшов супровідний лист (вх.№27345/20) яким на виконання вимог ухвали суду до матеріалів справи долучено докази надіслання позовної заяви з додатками на адресу третьої особи - ОСОБА_1 .

28.09.2020 р. до канцелярії суду надійшла відповідь на запит (вх.№28092/20) від Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС у Львівській області, в якій зазначена інформація про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - ОСОБА_1 (третьої особи).

Представник позивача в судове засідання 07.10.2020 р. для розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 07.10.2020 р. для розгляду справи по суті не забезпечив.

Ухвала суду від 09.09.2020 р. про відкладення розгляду справи по суті на 07.10.2020 р. надсилалася відповідачу на адресу вказану позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_2 . Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства Укрпошта поштове відправлення 17.09.2020 р. відправлено до точки видачі/доставки (місце виконання операції - м.Львів, індекс - 79025). 21.09.2020 року поштове відправлення за номером 7901413432467 вручене адресату (відповідачу).

Станом на 07.10.2020 р. на адресу суду заяви, клопотання від відповідача не надходили.

Третя особа явки повноважного представника в судове засідання 07.10.2020 р. для розгляду справи по суті не забезпечила, проте, 25.09.2020 р. до канцелярії суду від третьої особи - ОСОБА_1 надійшло письмове пояснення (вх.№27868/20), в якому останній повідомив про те, що дійсно з серпня місяця 2017 року, згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 04.08.2017 р., ОСОБА_1 , є власником нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Діяльність у вище згаданому приміщенні він особисто ніколи не здійснював та передав його в оренду. Крім того, зазначає, що зі слів орендаря, ОСОБА_1 стало відомо про те, що орендарем було укладено договір №311/А/18к про надання послуг з вивезення (збирання, зберігання, перевезення) твердих побутових відходів від 23.10.2018 р. з Товариством з обмеженою відповідальністю Грінера Україна .

Станом на сьогоднішній день договір про надання послуг з вивезення (збирання, зберігання, перевезення твердих побутових відходів між його орендарем та Товариством з обмеженою відповідальністю Грінера Україна щодо приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1 є дійсним та оригінал цього договору знаходиться у позивача в наявності.

Відводів судді та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Слід зазначити, що ухвалою від 09.09.2020 р. суд не визнавав явку учасників справи в судове засідання 07.10.2020 р. обов`язковою.

Суд, враховуючи належне повідомлення учасників справи про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, не вважає відсутність представників відповідача та третьої особи у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті.

У судовому засіданні 07.10.2020 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 24.02.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Грінера Україна (позивач, згідно з договором - виконавець) та Приватним малим підприємством Рома (відповідач, згідно з договором - споживач) було укладено договір №131/А/17к про надання послуг з вивезення (збирання, зберігання і перевезення) твердих побутових відходів, відповідно до умов якого споживач зобов`язувався своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати за надані послуги з вивезення твердих побутових відходів не виконав, внаслідок чого існує заборгованість в сумі 3 276,75 грн за надані послуги.

У зв`язку з порушенням строків оплати відповідачу нараховано інфляційні втрати в сумі 616,62 грн та 3% річних в сумі 269,50 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який позивач просить стягнути з відповідача становить 4 269,20 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Зокрема зазначив, що з серпня 2017 року власником приміщення, розташованого в будинку АДРЕСА_1 став громадянин ОСОБА_1 . В підтвердження чого долучив копію договору купівлі-продажу від 04.08.2017 р. нежитлового приміщення що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач стверджує, що з того часу ПМП Рома припинило господарську діяльність за вказаною адресою і не продукувало твердих побутових відходів та не потребувало послуг позивача по вивозу відходів бо їх не було.

У відзиві відповідач, також, зазначив, що сама по собі наявність договору на який посилається позивач не свідчить, що такі послуги надавались після того як ПМП Рома припинило господарську діяльність. На думку відповідача, наявність у справі розрахунку не є доказом того, що такі послуги надавались.

Позиція третьої особи.

Третя особа виклала свою позицію на позов у поясненні (вх.№27868/20 від 25.09.2020 р.), в якому повідомила про те, що дійсно з серпня місяця 2017 року, згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 04.08.2017 р., ОСОБА_1 , є власником нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Діяльність у вище згаданому приміщенні він особисто ніколи не здійснював та передав його в оренду. Зі слів орендаря, ОСОБА_1 стало відомо про те, що орендарем було укладено договір № 311/А/18к про надання послуг з вивезення (збирання, зберігання, перевезення) твердих побутових відходів від 23.10.2018 року з Товариством з обмеженою відповідальністю Грінера Україна . Вказаний договір діючий, його оригінал є у позивача.

Обставини встановлені судом.

Товариство з обмеженою відповідальністю Грінера Україна на підставі проведеного Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради конкурсу на надання послуг з вивезення (збирання, зберігання і перевезення) твердих та великогабаритних побутових відходів визнано переможцем на території Галицького району м. Львова, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 16 червня 2020 року №31-вих-44675. У вказаному листі, також, зазначено, що відповідно до розпорядження районної адміністрації від 01.12.2016 р. №491 оголошено переможцем по вивезенню ТПВ у Галицькому районі Товариство з обмеженою відповідальністю Грінера Україна , відтак 02.12.2016 р. між Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Грінера Україна укладений договір на надання послуг з вивезення побутових відходів на території Галицького району м.Львова.

Згідно п.4.3.3 Правил благоустрою міста Львова, затверджених Ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 №376 місце розташування контейнерного майданчика визначає міжвідомча комісія при районній адміністрації за попереднім погодженням з районною санітарно-епідеміологічною станцією. Зважаючи на вказане, ТОВ Грінера Україна за погодженням з Галицькою районною адміністрацією та Львівськими комунальними підприємствами, які здійснюють обслуговування Галицького району міста Львова, облаштовано контейнерні майданчики та розставлено контейнерні баки загального користування, для збору та зберігання твердих побутових відходів.

Відповідно до ч.2. ст. 35-1 Закону України Про відходи від 05.03.1998 № 187/98-ВР (далі - Закон №187) власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів укладають договори з виконавцем послуг з вивезення побутових відходів.

Згідно ст. 1 Закону №187 джерело утворення побутових відходів це об`єкт, на якому утворюються побутові відходи (житловий будинок, підприємство, установа, організація, земельна ділянка).

Відповідно до п. 3 Порядку надання послуг з вивезення побутових відходів, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1070 від 10 грудня 2018 року власники або балансоутримувачі житлових будинків, земельних ділянок укладають договори з особою, яка визначена виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, та забезпечують роздільне збирання побутових відходів. Відповідно до п.7.1.4.1. Правил благоустрою міста Львова, які затверджено Ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 №376 юридичні особи зобов`язані у встановленому порядку укладати угоди, проводити оплату за користування послугами підприємств та організацій, які здійснюють операції збирання, зберігання, перевезення, утилізації, оброблення та захоронення відходів.

Згідно пунктів 3.1.2. та 3.2.2. Рішення Львівської міської Ради №890 від 17.10.2003 року Про затвердження Правил збирання, зберігання, перевезення, утилізації та захоронення відходів у місті Львові , фізичні та юридичні особи у сфері поводження з відходами зобов`язані: у встановленому порядку укладати угоди, проводити оплату за користування послугами підприємств та організацій, які здійснюють операції збирання, зберігання, перевезення, утилізації, оброблення та захоронення відходів.

24.02.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Грінера Україна , в особі директора Карнаушенка О.А., що діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - виконавець) та Приватним малим підприємством Рома , в особі директора Стеця М.М. (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - споживач) було укладено договір №131/А/17к про надання послуг з вивезення (збирання, зберігання і перевезення) побутових відходів (надалі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов`язувався згідно з графіком надавати послуги з вивезення твердих побутових відходів, а споживач зобов`язувався своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. п.2.1.-2.2. договору, виконавець надає споживачеві послуги з вивезення твердих, великогабаритних, ремонтних/рідких відходів. Послуги з вивезення твердих побутових відходів (надалі - ТПВ) надаються за контейнерною схемою та графіком ЛКП Айсберг .

Згідно з п. п. 3.1.-3.2. договору, обсяг надання послуг розраховується виконавцем на підставі норм, затверджених органом місцевого самоврядування. Розрахунок обсягу і вартості послуг здійснюється згідно до Правил надання послуг з вивезення побутових відходів на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради про затвердження тарифу і визначається в додатку №1 до цього договору.

Відповідно до п. п. 4.1.-4.2. договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше ніж до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно з п. 4.3., п. 4.5. договору, послуги оплачуються в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Датою платежу вважається дата надходження коштів на розрахунковий рахунок виконавця. У випадку, якщо перерахована споживачем грошова сума перевищує грошову суму за результатом прийняття послуг, то їх різниця зараховується виконавцем у якості авансування наданих послуг на наступний календарний місяць у межах дії цього договору.

Відповідно до п. п. 4.7.-4.8. договору, сторони домовилися, що підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) здійснюється лише на письмову вимогу споживача. Враховуючи повноваження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради із забезпечення контролю за вивезенням ТПВ у Галицькому районі міста Львова, вона може підтверджувати факт надання послуг із вивезення ТПВ виконавцем.

Пунктом 4.9. договору, сторони погодили, що у разі зміни вартості послуги на підставі рішення органу місцевого самоврядування, нова величина тарифу встановлюється для розрахунків з дати набрання чинності відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Відповідно, тариф на послуги з вивезення (збирання, зберігання і перевезення) твердих побутових відходів для ТзОВ Грінера Україна , станом на дату укладення договору було встановлено рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №23 від 13.01.2017. Для комерційного сектору зазначений тариф за вивезення 1 тонни відходів становив 491,29 грн/т та діяв до 01.09.2017.

З 01.09.2017 р. набрало чинності рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №675 від 04.08.2017, згідно якого тариф на послуги з вивезення (збирання, зберігання і перевезення) 1 тонни твердих побутових відходів для ТзОВ Грінера Україна щодо інших споживачів (комерційний сектор) становить: 956,84 грн./т.

Ухвалою Львівської міської ради від 18.12.2014 р. №4132 Про програму поводження з твердими побутовими відходами у м. Львові на 2014-2018 роки затверджено норми утворення побутових відходів (таблиця 6). Згідно п. 1.2.8.2. норм утворення побутових відходів (продовольчий магазин), середньорічна норма утворення побутових відходів на одну розрахункову одиницю (м 2 ) становить 86,51 кг.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30.07.2012 № 390 затверджено Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2012 р. за №1380/21692 (далі - Порядок) (діяв на момент вступу в дію рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №675 від 04.08.2017 Про встановлення тарифів на послуги з вивезення побутових відходів ). Відповідно до п. 2.5 Порядку суб`єктами господарювання, що надають послуги з вивезення побутових відходів до відома споживачів доводиться така інформація, зокрема, обґрунтування причин зміни тарифу (зазначення розміру діючого тарифу та відсотка відшкодування затвердженим тарифом собівартості, планового економічно обґрунтованого тарифу, дати, коли тариф востаннє переглядався, причин перегляду тарифу, зазначення відсотка зростання основних складових тарифу (заробітної плати, електроенергії, паливо-мастильних матеріалів), визначення відсотка підвищення тарифу тощо). Зазначена інформація доводиться до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб-сайт: органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), у друкованому засобі масово інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування), веб-сайті суб`єкта господарювання (за наявності) та, за необхідності, на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування, балансоутримувачів багатоквартирних будинків.

Як вбачається з матеріалів справи, Проект тарифів на послуги з вивезення побутових відходів було опубліковано в газеті Львівська пошта у випуску №42 від 01.06.2017 р. Затверджені тарифи було опубліковано в газеті Львівська пошта у випуску №61 від 05.08.2017 р. Випуски газети Львівська пошта є доступні в мережі інтернет.

Відтак, згідно Норм утворення побутових відходів, для продовольчих магазинів, розрахунковою одиницею об`єму утворення побутових відходів є м 2 . У відповідності з додатком 1 до договору №131/А/17квід 24.02.2017 загальна розрахункова площа магазину відповідача становить 60 м 2 . В матеріалах справи також наявна заява, в якій відповідач повідомляє ТзОВ Грінера Україна про те, що торгівельна площа магазину за адресою: вул.Дорошенка, буд.8/магазин Рома становить 60 м 2 .

Згідно п.2.4. Рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.06.2016 року №455 Про відшкодування додаткових витрат на вивезення та захоронення побутових відходів (надалі - рішення № 455), всі категорії споживачів послуг з вивезення побутових відходів з червня 2016 року відшкодовують перевізникам побутових відходів вартість послуг з захоронення у розмірі, передбаченому договорами, укладеними між перевізниками побутових відходів та суб`єктами господарювання, які здійснюють їх захоронення. Відповідно до п. 2.5 рішення № 455 вартість послуг з захоронення побутових відходів розраховується через ділення загальної місячної вартості цих послуг на загальні місячні обсяги захоронення побутових відходів, зафіксовані в актах приймання-передачі послуг з захоронення побутових відходів, підписаних перевізниками побутових відходів та суб`єктами господарювання, які здійснюють їх захоронення.

Відповідно, у додатку 1 до договору №131/А/17квід 24.02.2017 вказано про те, що тариф на послуги захоронення відходів щомісячно змінний в залежності від дислокації спеціально відведеного місця для захоронення.

Вартість захоронення 1 тонни твердих побутових відходів у період з березня 2017 року по січень 2020 року становила: березень 2017 року - 350,00 грн; квітень 2017 року - 399,00 грн; травень 2017 року - 500,00 грн; червень 2017 року - 460,00 грн; липень 2017 року - 580,00 грн; серпень 2017 року - 615,00 грн; вересень 2017 року - 630,00 грн; жовтень 2017 року - 600,00 грн; листопад 2017 року - 655,00 грн; грудень 2017 року - 660,00 грн; січень 2018 року - 680,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками ТзОВ Грінера Україна .

Як стверджує позивач, повна вартість наданих послуг з вивезення (збирання, зберігання та перевезення) твердих побутових відходів відповідно до договору №131/А/17квід 24.02.2017 розраховується за формулою: тариф 491,29 грн + вартість захоронення (щомісячно змінна сума) х тоннаж 0,433 т.

Відповідно до п. 5.2.1. договору, споживач зобов`язувався оплачувати в установлений договором строк надані йому послуги з вивезення відходів.

Згідно з п. 6.2.1. договору, виконавець зобов`язувався надавати послуги відповідно до вимог законодавства про відходи, санітарних норм і правил, Правил надання послуг з вивезення побутових відходів та цього договору.

Відповідно до п. 10.1. договору, сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його укладення та підписання сторонами та діє до 31 грудня 2017 року.

Пунктом 10.2. договору, передбачено, що відповідно до п.3 ст.631 ЦК України, сторони домовились, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними з 02 грудня 2016 року.

Відповідно до п. 11.2. договору, сторони погодили, що договір вважається таким, що продовжений, якщо за місяць до закінчення строку його дії одна із сторін не заявила про відмову від договору або про його перегляд.

Як вбачається з матеріалів справи, ПМП Рома (відповідач) 23.02.2018р. звернулось із заявою до ТзОВ Грінера Україна , в якій повідомило про те, що магазин по вул.Дорошенка, буд. 8 не працює з 01.08.2017 р.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ Грінера Україна , враховуючи заяву відповідача (від 23.02.2018 р.), припинило нарахування відповідачу (ПМП Рома ) послуг з вивезення ТПВ з лютого 2018 р., оскільки за місяць до закінчення строку дії договору відповідачем не було подано заяви про відмову від договору, як це передбачено п. 11.2. договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю Грінера Україна свої зобов`язання по договору виконало повністю, в підтвердження чого долучило до матеріалів справи акти надання послуг за період з 01.03.2017 р. по 31.01.2018 р. включно, згідно договору.

Договором не передбачено надсилання споживачу рахунків на оплату наданих йому послуг, проте, як стверджує позивач, виконавець щомісячно через програму М.Е.Dос в Єдиному реєстрі податкових накладних реєструє податкові накладні, до яких споживач постійно має доступ і відповідно володіє інформацією про нарахування йому вартості послуг за договором.

За період дії договору, а саме з 02.12.2016 р. по 31.01.2018 р. відповідачу нараховано вартість послуг згідно договору в сумі 7 094,60 грн. За вказаний період відповідачем частково сплачено вартість наданих послуг в сумі 3 817,85 грн. Відповідно основний борг за договором становить 3 276,75 грн.

Як і на час звернення з позовною заявою до суду, так і станом на дату прийняття рішення оплата за надані послуги по договору №131/А/17к від 24.02.2017 р., відповідачем не проведена.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з оплати основного боргу за надані послуги з вивозу твердих побутових відходів в сумі 3 276,75 грн.

У зв`язку з порушенням строків оплати відповідачу нараховано інфляційні втрати в сумі 616,62 грн та 3% річних в сумі 269,50 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, який позивач просить стягнути з відповідача становить 4 269,20 грн.

Висновки суду.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №131/А/17к про надання послуг з вивезення (збирання, зберігання і перевезення) побутових відходів від 24.02.2017 р. (надання послуг).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Факт виконання позивачем своїх зобов`язань по договору підтверджується актами надання послуг за період з 01.03.2017 р. по 31.01.2018 р.

Договором не передбачено надсилання споживачу рахунків на оплату наданих йому послуг, проте виконавець щомісячно через програму М.Е.Dос в Єдиному реєстрі податкових накладних реєструє податкові накладні, до яких споживач постійно має доступ і відповідно володіє інформацією про нарахування йому вартості послуг за договором.

Відповідно до п. п. 4.7.-4.8. договору, сторони домовилися, що підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) здійснюється лише на письмову вимогу споживача. Враховуючи повноваження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради із забезпечення контролю за вивезенням ТПВ у Галицькому районі міста Львова, вона може підтверджувати факт надання послуг із вивезення ТПВ виконавцем.

Доказів наявності зауважень відповідача до актів надання послуг або письмових звернень до позивача щодо підписання актів, матеріали справи не містять, відповідачем не надано.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п. п. 4.1.-4.2. договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше ніж до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно з п. 4.3., п. 4.5. договору, послуги оплачуються в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Датою платежу вважається дата надходження коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Відповідач порушив строки оплати за надані йому послуги з вивезення відходів, оплату основного боргу за надані послуги повністю не провів, у зв`язку з чим, наявна заборгованість зі сплати основного боргу за договором №131/А/17к від 24.02.2017 р. у сумі 3 276,75 грн.

Відповідач доказів погашення заборгованості не подав.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача до Приватного малого підприємства Рома про стягнення основного боргу в розмірі 3 276,75 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо твердження відповідача про те, що він у серпні 2017 р. продав приміщення та не потребував послуг позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Отже, у зазначеній нормі наведено основне правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Відповідно до п. 10.1. договору, сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його укладення та підписання сторонами та діє до 31 грудня 2017 року.

У п. 11.2. договору, сторони визначили, що договір вважається таким, що продовжений, якщо за місяць до закінчення строку його дії одна із сторін не заявила про відмову від договору або про його перегляд.

Слід зазначити, що відповідач повідомив позивача про продаж приміщення (договір купівлі-продажу укладений 04.08.2017 р.), лише 23.02.2018 р. та не дотримався встановленого умовами п.11.2 договору порядку повідомлення про відмову від договору.

Починаючи з 23.02.2018 р. позивач не проводив нарахування по договору. До 23.02.2018 р. укладений між сторонами договір діяв, відтак відповідач зобов`язаний сплатити заборгованість.

З огляду на вказане, заперечення відповідача проти позову є необгрунтованими та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Щодо нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

За змістом положень ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст.617 ЦК України визначено підстави для звільнення від відповідальності, за порушення зобов`язання, а саме: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в сумі 616,62 грн, три проценти річних в сумі 269,50 грн.

Судом перевірено розрахунок та встановлено, що інфляційні втрати в сумі 616,62 грн та три проценти річних в сумі 269,50 грн позивачем нараховано правильно та підлягають до стягнення з відповідача.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів на відміну від достатності доказів , підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020 р.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На думку суду надані позивачем докази, про які суд вказував вище, є більш вірогідними ніж ті, що подані відповідачем.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог, внаслідок чого суд вирішив позов задовольнити повністю.

Розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2 102,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1478 від 01.07.2020 р.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102,00 грн відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного малого підприємства Рома (79025, м. Львів, вул. Ботанічна, буд. 7, кв. 3; ідентифікаційний код 13835344) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Грінера Україна (79008, м.Львів, вул.Староєврейська, буд. 22; ідентифікаційний код 35429502) 3 276,75 грн основного боргу, 616,62 грн інфляційних втрат, 269,50 три проценти річних та 2 102,00 грн судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України після набрання законної сили судовим рішенням.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повне рішення

складено 12.10.2020 року.

Суддя Ю.О. Сухович