Рішення

від 12.10.2020 по справі 916/2322/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" жовтня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2322/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Аганін В.Ю.

розглянувши справу №916/2322/20

За позовом : Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний» (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, 13; код ЄДРПОУ 04704790)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „СЛБП ГРУП» (65070, м.Одеса, вул. Космонавтів, буд. 62, прим. 61; код ЄДРПОУ 40841981)

Про стягнення 49490,36 грн.

Представники:

від позивача: Русавський П.Г., за довіреністю

від відповідачів: Радіонов О.Л., адвокат за довіреністю

Встановив: Позивач - Державне підприємство „Морський торговельний порт „Южний» звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „СЛБП ГРУП» про стягнення 49490,36 грн.

Позовні вимоги Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний» обґрунтовано неналежним виконанням з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „СЛБП ГРУП» прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору поставки товарів №КХ-23/20 від 27.01.2020р. штрафних санкцій у розмірі 49490,36 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.08.2020р. прийнято позовну заяву Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний» до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2322/20. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначити на "14" вересня 2020 р. о 11:00 . Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив.

14.09.2020р. від відповідача надійшли пояснення по справі.

У судовому засіданні, яке відбулось 14.09.2020р. ,судом було оголошено перерву до 12.10.2020р. о 11:00. Запропоновано позивачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати відповідачу відповідь на відзив (пояснення), оформлену з урахуванням вимог, встановлених ст.166 ГПК України, в строк до 28.09.2020р.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Відповідач, відповідно до поданих пояснень просить суд задовольнити позов частково та застосувати до правовідносин сторін ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, зменшивши розмір штрафних санкцій.

У судовому засіданні 12.10.2020 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 13.10.2020р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача за час розгляду справи, суд встановив.

27 січня 2020р. між Державним підприємством „Морський торговельний порт „Южний» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „СЛБП ГРУП» (постачальник) було укладено Договір про поставку товарів № КХ-23/20 (далі - Договір), за умовами якого постачальник, протягом строку дії договору, зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити товар (далі - товар) на умовах, викладених у цьому Договору. Ціна і асортимент товару наведені у Додатку №1 (Специфікація) до цього Договору, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору, загальна ціна товару за Договором складає 349116,00грн., у т.ч. ПДВ 20% - 58186,00 грн. та включає в себе вартість доставки товару на продуктовий склад КГХ та Т ДП „МТП „Южний» . Загальна ціна товару та ціни на окремі позиції товару, зазначені у Додатку №1 до цього Договору, є фіксованими та змінам не підлягають, за винятком випадків, передбачених п. 2.3. Договору (п. 2.2. Договору).

Згідно з п. 4.1 Договору, постачальник, протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання рознарядки покупця на поставку конкретної партії товару, поставляє покупцю конкретну партію товару, відповідно до наданої покупцем рознарядки. Ризик пошкодження або знищення товару до поставки покупцю несе постачальник. Рознарядка покупця на поставку конкретної партії товару надсилається постачальнику засобами факсимільного зв`язку або електронною поштою.

Позивачем було зазначено суду, що 20.03.2020р. на електронну адресу постачальника позивачем була направлена рознарядка № 115 від 19.03.2020р., згідно якої відповідно до п. 4.1 Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю „СЛБП ГРУП» було зобов`язане здійснити поставку товару на суму 26400, 00 грн. з ПДВ у строк до 25.03.2020р.

27.03.2020р. на електронну адресу постачальника позивачем була направлена рознарядка № 138 від 26.03.2020р., згідно якої відповідно до п. 4.1 Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю „СЛБП ГРУП» було зобов`язане здійснити поставку товару на суму 84744, 00 грн. з ПДВ у строк до 01.04.2020р.

09.04.2020р. на електронну адресу постачальника позивачем була направлена рознарядка № 165 від 08.04.2020р, згідно якої відповідно до п. 4.1 Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю „СЛБП ГРУП» було зобов`язане здійснити поставку товару на суму 59550, 00 грн. з ПДВ у строк до 14.04.2020р.

15.04.2020р. на електронну адресу постачальника позивачем була направлена рознарядка № 176 від 14.04.2020р, згідно якої відповідно до п. 4.1 Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю „СЛБП ГРУП» було зобов`язане здійснити поставку товару на суму 66000, 00 грн. з ПДВ у строк до 21.04.2020р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем було зазначено суду, що фактично більша частина товару за вищезазначеними рознарядками була поставлена з простроченням, що підтверджується видатковими накладними та товарно- транспортними накладними, наданими постачальником, а товар, вказаний в рознарядці № 165 від 08.04.2020 (цукор білий пресований, фасований по 250 г., 1 220 шт. та цукор білий пресований, фасований по 500 г., 430 шт.) Державному підприємству „Морський торговельний порт „Южний» не був поставлений взагалі.

Відповідно до п 8.1., п. 8.2. Договору, усі спори, що виникають з цього Договору або пов`язані з ним, Сторони будуть намагатися вирішувати шляхом переговорів. У разі недосягнення Сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України.

Позивачем було пояснено суду, що враховуючи вищезазначене, з метою врегулювання даного спору у досудовому порядку, покупець звернувся до відповідача з претензією №3898/01/102/20 від 03.07.2020. щодо стягнення пені та штрафу за порушення строків виконання зобов`язання за Договором.

Зазначена претензія була отримана постачальником 09.07.2020р. згідно з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, проте, жодної відповіді станом на теперішній час на адресу позивача не надходило, у зв`язку із вищевикладеним Державне підприємство „Морський торговельний порт „Южний» вимушено звернутись до Господарського суду Одеської області.

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що за порушення постачальником строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,5 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі п`ятнадцяти відсотків вказаної вартості.

Приймаючи до уваги зазначене, позивачем було здійснено нарахування штрафних санкцій. Таким чином, за поясненнями позивача, загальна сума штрафних санкцій складає 49490,36 грн., з яких 37113,11 грн. - пеня, 12 377,25 грн. - штраф 15 % (за прострочення понад 30 днів).

Позовні вимоги Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний» обґрунтовано неналежним виконанням з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „СЛБП ГРУП» прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору поставки товарів №КХ-23/20 від 27.01.2020р. штрафних санкцій у розмірі 49490,36 грн.

Відповідно до наданих пояснень відповідачем було зазначено суду, що стягнення штрафних санкцій - пені та штрафу за прострочення понад 30 днів сторона відповідача визнає частково. Обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, наданих позивачем, з якою відповідач погоджується, це обставини здійснення поставки товарів із порушеннями строків в рамках договору №КХ-23/20 про поставку товарів від 27.01.2020р. Заперечення щодо наведених позивачем обставини та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується із посиланням на відповідні докази.

Відповідачем було зазначено суду, що рамках договору на адресу відповідача надійшли рознарядки: 19.03.2020р. №115 від на поставку 2000 кг цукру, 26.03.2020р. №138 на поставку 5000 кг цукру, цукрової пудри 50 кг, цукор білий кристалічний фасований. Кількість стіків в упаковці - 100 штук - 70 уп. цукор білий пресований, фасований по 250 кг г. 1200 шт., цукор білий пресований, фасований по 500 г 520 шт. , 09.04.2020р. №165 на поставку товару - цукру та 14.04.2020р. №176 на поставку 5000 кг цукру.

Також відповідачем було прояснено суду, що вказані замовлення здійснені в період дії постанови КМУ №211 від 11.03.20 р. „Про запобігання поширенню па території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» установлено з 12 березня 2020р. до 24 квітня 2020р. на всій території України карантин.

Поряд з цим, 17 березня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СOVID -19)", яким перелік форс-мажорних обставин в Україні був офіційно доповнений "карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України" (Доповнення про карантин).

Як вбачається з обставин, на які робиться посилання у претензії, період, зазначений у претензії, та у позові припадає на час дії карантину та повністю його охоплює.

За поясненнями відповідача, на теперішній час поставки за Договором про поставку товарів від 27.01.2020р. виконуються. Таким чином, відповідач вважає, що застосування штрафних санкцій до відповідача в період дії карантинних обмежень є таким, що створює непомірний тягар для постачальника, є несправедливим, а тому просить суд вирішити питання щодо не застосуваиня таких штрафних санкцій за період з 12.03.2020р. по 24.04.2020р., тобто, у період в якому на території України запроваджено карантин Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р.

З урахуванням викладеного, відповідач просив суд задовольнити позов частково та застосувати до правовідносин сторін ст. 551 Цивільного кодексу України та ст.

233 Господарського кодексу України, зменшивши розмір штрафних санкцій.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між Державним підприємством „Морський торговельний порт „Южний» та Товариством з обмеженою відповідальністю „СЛБП ГРУП» виникли на підставі укладеного між ними 27 січня 2020р. Договору про поставку товарів № КХ-23/20.

Як з`ясовано судом та визнано сторонами, 27.03.2020р. на електронну адресу постачальника позивачем була направлена рознарядка № 138 від26.03.2020р., 09.04.2020р. на електронну адресу постачальника позивачем була направлена рознарядка № 165 від 08.04.2020р, 15.04.2020р. на електронну адресу постачальника позивачем була направлена рознарядка № 176 від 14.04.2020р., однак, з боку відповідача було допущено прострочення виконання зобов`язання за укладеним з позивачем договором.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „СЛБП ГРУП» прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору про поставку товарів № КХ-23/20 від 27 січня 2020р., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи...

За положеннями ч.1 ст.199 Господарського кодексу України, виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що за порушення постачальником строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,5 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі п`ятнадцяти відсотків вказаної вартості.

З урахуванням зазначеного, приймаючи до уваги вищенаведене, позивачем було здійснено нарахування штрафних санкцій. Загальна сума штрафних санкцій складає 49490,36 грн. з яких 37113,11 грн. - пеня, 12 377,25 грн. - штраф 15 % (за прострочення понад 30 днів).

За рознарядкою №115 від 19.03.2020р., найменування товару - цукор 1000 кг, вартість 13200,00 грн. (кінцева дата поставки товару - 25.03.2020р.) було нараховано за прострочений період з 26.03.2020р. по 26.04.2020р. пеню у розмірі 2112,00 грн. та заявлено до стягнення штраф 1980,00 грн.; найменування товару - цукор 1000 кг, вартість 13200,00 грн. (кінцева дата поставки товару - 25.03.2020р.) було нараховано за прострочений період з 26.03.2020р. по 28.04.2020р. пеню у розмірі 2244,00 грн. та заявлено до стягнення штраф 1980,00 грн.

За рознарядкою №138 від 26.03.2020р., найменування товару - цукор 500 кг, вартість 6600,00 грн. (кінцева дата поставки товару - 01.04.2020р.) було нараховано за прострочений період з 02.04.2020р. по 28.04.2020р. пеню у розмірі 891,00 грн.; найменування товару - цукор 2500 кг, вартість 33000,00 грн. (кінцева дата поставки товару - 01.04.2020р.) було нараховано за прострочений період з 02.04.2020р. по 28.04.2020р. пеню у розмірі 4455,00 грн.; найменування товару - цукор 1000 кг, вартість 13200,00 грн. (кінцева дата поставки товару - 01.04.2020р.) було нараховано за прострочений період з 02.04.2020р. по 04.05.2020р. пеню у розмірі 2178,00 грн. та заявлено до стягнення штраф 1980,00 грн.; найменування товару - цукрова пудра 50 кг, вартість 915,00 грн. (кінцева дата поставки товару - 01.04.2020р.) було нараховано за прострочений період з 02.04.2020р. по 04.05.2020р. пеню у розмірі 150,97 грн. та заявлено до стягнення штраф 137,25 грн.; найменування товару - цукор 1000 кг, вартість 13200,00 грн. (кінцева дата поставки товару - 01.04.2020р.) було нараховано за прострочений період з 02.04.2020р. по 04.05.2020р. пеню у розмірі 2178,00 грн. та заявлено до стягнення штраф 1980,00 грн.; найменування товару - цукор білий кристалічний фасований, кількість стіків в упаковці - 100 штук, 70 упаковок, вартість 1029,00 грн. (кінцева дата поставки товару - 01.04.2020р.) було нараховано за прострочений період з 02.04.2020р. по 02.04.2020р. пеню у розмірі 5,14 грн.; найменування товару - цукор білий пресований, фасований по 250 г, 300 шт., вартість 2250,00 грн. (кінцева дата поставки товару - 01.04.2020р.) було нараховано за прострочений період з 02.04.2020р. по 02.04.2020р. пеню у розмірі 11,25 грн.; найменування товару - цукор білий пресований, фасований по 250 г, 900 шт., вартість 6750,00 грн. (кінцева дата поставки товару - 01.04.2020р.) було нараховано за прострочений період з 02.04.2020р. по 13.04.2020р. пеню у розмірі 405,00 грн.; найменування товару - цукор білий пресований, фасований по 500 г, 90 шт., вартість 1350,00 грн. (кінцева дата поставки товару - 01.04.2020р.) було нараховано за прострочений період з 02.04.2020р. по 02.04.2020р. пеню у розмірі 6,75 грн.; найменування товару - цукор білий пресований, фасований по 500 г, 430 шт., вартість 6450,00 грн. (кінцева дата поставки товару - 01.04.2020р.) було нараховано за прострочений період з 02.04.2020р. по 13.04.2020р. пеню у розмірі 387,00 грн.

За рознарядкою №165 від 08.04.2020р., найменування товару - цукор 1500 кг, вартість 19800,00 грн. (кінцева дата поставки товару - 14.04.2020р.) було нараховано за прострочений період з 15.04.2020р. по 05.05.2020р. пеню у розмірі 2079,00 грн.; найменування товару - цукор 1500 кг, вартість 19800,00 грн. (кінцева дата поставки товару - 14.04.2020р.) було нараховано за прострочений період з 15.04.2020р. по 06.05.2020р. пеню у розмірі 2178,00грн.; найменування товару - цукор білий пресований, фасований по 250 г, 1220 шт., вартість 9150,00 грн. (кінцева дата поставки товару - 14.04.2020р.) було нараховано за прострочений період з 15.04.2020р. по 23.07.2020р. пеню у розмірі 4575,00 грн. та заявлено до стягнення штраф у розмірі 1372,50 грн.; найменування товару - цукор білий пресований, фасований по 500 г, 430 шт., вартість 6450,00 грн. (кінцева дата поставки товару - 14.04.2020р.) було нараховано за прострочений період з 15.04.2020р. по 23.07.2020р. пеню у розмірі 3225,00 грн. та заявлено до стягнення штраф у розмірі 967,50 грн.

За рознарядкою №176 від 14.04.2020р., найменування товару - цукор 1500 кг, вартість 19800,00 грн. (кінцева дата поставки товару - 21.04.2020р.) було нараховано за прострочений період з 22.04.2020р. по 20.05.2020р. пеню у розмірі 2871,00 грн.; найменування товару - цукор 2500 кг, вартість 33000,00 грн. (кінцева дата поставки товару - 21.04.2020р.) було нараховано за прострочений період з 22.04.2020р. по 20.05.2020р. пеню у розмірі 4785,00грн.; найменування товару - цукор 1000 кг, вартість 13200,00 грн. (кінцева дата поставки товару - 21.04.2020р.) було нараховано за прострочений період з 22.04.2020р. по 26.05.2020р. пеню у розмірі 2376,00 грн. та заявлено до стягнення штраф у розмірі 1980,00 грн.

Суд, переривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем штрафних санкцій, вважає такі розрахунки частково вірним, в частині здійснення нарахування пені за прострочений період з 22.04.2020р. по 26.05.2020р. у розмірі 2376,00 грн. на суму простроченого виконання зобов`язань - 13200,00 грн.

Судом здійснено перерахунок пені за вказаний період.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення 13200 22.04.2020 - 26.05.2020 35 0.5 % 2310.00

Приймаючи до уваги вищевказане, а також враховуючи, що суд, переривши інші розрахунки позивача щодо сплати відповідачем штрафних санкцій, вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про стягнення пені та штрафу - правомірними, з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 37047,11 грн. та штраф у розмірі 12377,25грн.

Щодо вимог відповідача про застосування до правовідносин сторін ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, щодо зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 229 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 617 Цивільного Кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За умовами ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Отже, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру штрафу. Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що наразі у суду відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності або зменшення розміру штрафних санкцій.

Крім того, суд зазначає, що факт введення карантину на території України автоматично не вважається форс-мажорною обставиною, яка надає відповідачу право не виконувати належним чином свої зобов`язання за укладеним договором, також суд зазначає, що певні обставини, на які відповідач посилається у своїх поясненнях є недоведеними суду належними та допустимими доказами, оскільки такі обставини, які відбулись під час введення у спірний період за договором на території України карантину повинні відповідати законодавчо встановленим критеріям.

В даному випадку, на думку суду, відповідач не довів суду, що таке невиконання зобов`язань за договором виникло саме через існування карантинних заходів та обмеженими мірами, введеними Державою, а не через неналежне виконання саме з боку відповідача відповідних зобов`язань за укладеним з позивачем правочином.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний» .

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2099,20 грн. покладаються на відповідача, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний» - задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „СЛБП ГРУП» (65070, м.Одеса, вул. Космонавтів, буд. 62, прим. 61; код ЄДРПОУ 40841981) на користь Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний» (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, 13; код ЄДРПОУ 04704790) пеню у розмірі 37047 (тридцять сім тисяч сорок сім) грн. 11 коп., штраф у розмірі 12377 (дванадцять тисяч триста сімдесят сім) грн. 25 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2099 (дві тисячі дев`яносто дев`ять) грн. 20 коп.

3.В іншій частині позову - відмовити.

Повний текст рішення складено 13 жовтня 2020 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко