Рішення

від 15.10.2020 по справі 916/2063/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2063/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом приватного підприємства „Родоніт» до товариства з обмеженою відповідальністю „Віс терра» про стягнення 125 082,13 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Родоніт» (далі по тексту - ПП „Родоніт» ) звернулось до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Віс терра» (далі по тексту - ТОВ „Віс терра» ) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 125 082,13 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 85 000,00 грн., 15% річних у розмірі 30 322,05 грн., збитків від інфляції у розмірі 9760,08 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами дилерського договору №33-ВН від 16.03.2018р. в частині оплати вартості поставленого позивачем товару.

Ухвалою суду від 17.08.2020р. дана справа була призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження; встановлено відповідачу 15-ти денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов та заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; встановлено позивачу 5-ти денний строк з дня вручення відзиву на позов для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу триденний строк з дня вручення відповіді на відзив для подання заперечень на відповідь на відзив.

Відповідно до ч. ч. 5, 9 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження свідки не викликаються. У випадку, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх достовірності, суд не бере до уваги показання свідка.

ТОВ „Віс терра» було повідомлено про розгляд господарським судом даної справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням, з якого вбачається, що ухвала суду від 17.08.2020р. була вручена відповідачеві 29.08.2020р. Оскільки ТОВ „Віс терра» не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

16.03.2018р. між ПП „Родоніт» (Постачальник) та ТОВ „Віс терра» (Дилер) було укладено дилерський договір №33-ВН, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого сторони домовились, що Постачальник визнає ТОВ „Віс терра» своїм офіційним Дилером у сфері продажу регуляторів росту рослин на умовах, визначених даним договором. Дилер купує товари у Постачальника за свій рахунок та здійснює продаж від свого імені, діючи на правах незалежного торговця як по відношенню до Постачальника, так і відносно третіх осіб, враховуючи застереження, викладене у п. 2.2, 2.2.1. договору.

Згідно з п. 2.3 дилерського договору №33-ВН від 16.03.2018р. сторони домовились, що оплата товару здійснюється Дилером шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний у реквізитах Постачальника в договорі, у строки та на умовах, визначених у специфікаціях (відстрочка платежу) та рахунках-фактурах (100 % передоплата) Постачальника, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 4.9 дилерського договору №33-ВН від 16.03.2018р. право власності та ризик випадкового пошкодження або знищення товару переходить до Дилера у момент фактичного отримання товару. Передача товару підтверджується підписанням видаткових накладних, які є невід`ємними частинами договору (підписанням видаткової накладної Дилер підтверджує отримання ним рахунку-фактури Постачальника на оплату товару, визначеного в такій видатковій накладній).

Положеннями п. 6.3 дилерського договору №33-ВН від 16.03.2018р. визначено, що у випадку порушення термінів оплати, встановлених в рахунках-фактурах Постачальника згідно з п.2.3 цього договору, Дилер сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, а також 15 % річних від простроченої суми оплати за весь час такого прострочення.

Відповідно до п. п. 10.2, 10.3 дилерського договору №33-ВН від 16.03.2018р. цей договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками і діє до 31.12.2018р. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

На виконання умов дилерського договору №33-ВН від 16.03.2018р., укладеного між сторонами по справі, ПП „Родоніт» було поставлено ТОВ „Віс терра» товар на загальну суму 93 576,96 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №305 від 25.04.2018р. При цьому, позивачем було виставлено відповідачеві рахунок на оплату замовлення №329 від 25.04.2018р. на суму 93 576,96 грн., який є дійсним протягом трьох робочих днів з моменту його виставлення.

28.04.2020р. ПП „Родоніт» звернулось до ТОВ „Віс терра» із претензією №20-04, відповідно до якої просило сплатити заборгованість за дилерським договором №33-ВН від 16.03.2018р. у розмірі 93 576,96 грн.

З виписки по банківському рахунку ПП „Родоніт» вбачається, що 12.05.2020р. ТОВ „Віс терра» було перераховано на рахунок позивача заборгованість у розмірі 8 576,96 грн.

27.05.2020р. звернулось до ТОВ „Віс терра» із повторною претензією №22/1-05, відповідно до якої просило сплатити заборгованість за дилерським договором №33-ВН від 16.03.2018р. у розмірі 85 000,00 грн.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ „Віс терра» про стягнення заборгованості у загальному розмірі 125 082,13 грн., позивачем було наголошено, що відповідачем у порушення прийнятих на себе за умовами дилерського договору зобов`язань не було у повному обсязі оплачено вартість поставленого товару, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду із даними позовними вимогами.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено наступне: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, в порушення наведених норм закону ТОВ „Віс терра» не було у повному обсязі оплачено позивачеві вартість поставленого згідно умов дилерського договору №33-ВН від 16.03.2018р. товару, в результаті чого станом на момент вирішення даного спору у відповідача наявна заборгованість у розмірі 85 000,00 грн.

З викладених обставин, позовні вимоги ПП „Родоніт» до ТОВ „Віс терра» про стягнення суми основного боргу у розмірі 85 000,00 грн. підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

З посиланням на умови п. 6.3 дилерського договору №33-ВН від 16.03.2018р., а також приписи чинного законодавства ПП „Родоніт» було нараховано відповідачу до сплати 15% річних у розмірі 30 322,05 грн., які були нараховані на суму боргу у розмірі 93 576,96 грн. протягом періоду з 28.04.2018р. по 12.05.2020р., а також на суму основного боргу у розмірі 85 000,00 грн. протягом періоду з 12.05.2020р. по 30.06.2020р. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення збитки від інфляції у розмірі 9760,08 грн., які були нараховані на суму основного боргу у розмірі 93 576,96 грн. протягом періоду з 28.04.2018р. по 12.05.2020р.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок 15% річних, господарський суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість. Викладене має наслідком необхідність задоволення позовних вимог ПП „Родоніт» до ТОВ „Віс терра» шляхом присудження до стягнення на користь позивача 15% річних у розмірі 30 322,05 грн.

Перевіривши здійснений ПП „Родоніт» розрахунок збитків від інфляції, господарський суд зазначає, що правильним розміром збитків від інфляції є сума 10 397,95 грн. Враховуючи відсутність у суду права виходити за межі позовних вимог, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для присудження до стягнення із відповідача на користь позивача збитків від інфляції у розмірі 9760,08 грн. відповідно до розрахунку позивача.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи вищезазначене, позов приватного підприємства „Родоніт» до товариства з обмеженою відповідальністю „Віс терра» підлягає задоволенню шляхом присудження до стягнення на користь позивача суми основного боргу у розмірі 85 000,00 грн., 15% річних у розмірі 30 322,05 грн., збитків від інфляції у розмірі 9760,08 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Віс терра» /67620, Одеська область, Біляївський район, с. Вигода, вул. Комарова, 1-В; ідентифікаційний код 41723776/ на користь приватного підприємства „Родоніт» /02072, м. Київ, вул. Є.Чавдар, 1, офіс 8; ідентифікаційний код 21667731/ суму основного боргу у розмірі 85 000,00 грн. /вісімдесят п`ять тисяч грн.. 00 коп./, 15% річних у розмірі 30 322,05 грн. /тридцять тисяч триста двадцять дві грн. 05 коп./, збитки від інфляції у розмірі 9760,08 грн. /дев`ять тисяч сімсот шістдесят грн. 08 коп./, судовий збір у розмірі 2102,00 грн. /дві тисячі сто дві грн. 00 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 15 жовтня 2020 р.

Суддя С.П. Желєзна