Рішення

від 13.10.2020 по справі 918/880/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/880/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г. при секретарі судового засідання Ножняк Л.Ю. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСЕНАЛ-ЦЕНТР" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КУХРОВСЬКИЙ"

про стягнення заборгованості в сумі 9 616,27 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Солдаткін О.С.;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АРСЕНАЛ-ЦЕНТР" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КУХРОВСЬКИЙ" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 9 616,27 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань по договору на транспортно-експедиторські послуги автотранспортом № 2001 від 20.01.2020 року в частині оплати наданих послуг.

Ухвалою суду від 03.09.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Засідання у справі призначено на 23.09.2020 року.

Ухвалою суду від 23.09.2020 року розгляд справи відкладено на 13.10.2020 року.

05.10.2020 року на адресу суду від представника позивача - адвоката Солдаткіна О.С. надійшло клопотання про забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою додатку Easycon.

Ухвалою суду від 07.10.2020 року заяву адвоката Солдаткіна О.С. про участь у судовому засіданні, яке відбудеться 13.10.2020 року, в режимі відеоконференції задоволено.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, відзиву не надав, однак 13.10.2020 року подав заяву про врегулювання спору за участю судді та просив відкласти розгляд справи на іншу дату для надання можливості провести погодження із позивачем подання спільного клопотання про врегулювання спору за участю судді.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти заяви відповідача про врегулювання спору за участю судді та проти відкладення розгляду справи на іншу дату для надання можливості провести погодження із позивачем подання спільного клопотання про врегулювання спору за участю судді.

Крім того, в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві.

Розглянувши подану відповідачем заяву про врегулювання спору за участю судді, суд зазначає наступне.

Приписами глави 4 ГПК України передбачено підстави та порядок врегулювання спору за участю судді.

Згідно з ч. 1 ст. 186 ГПК України врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті.

З аналізу даний статей ГПК України вбачається, що врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті.

Присутнім в судовому засіданні 13.10.2020 року представником позивача - ТОВ "АРСЕНАЛ-ЦЕНТР" не надано згоду на врегулювання спору за участю судді.

За таких обставин, заява про врегулювання спору за участю судді було подано відповідачем всупереч того, що позивач до початку розгляду справи по суті згоди на врегулювання спору за участю судді не надав.

Враховуючи вищенаведене та те, що позивач заперечує проти врегулювання спору за участю судді, в той час, як ч. 1 ст. 186 ГПК України передбачено відповідну процесуальну дію лише за наявності згоди сторін, суд без виходу до нарадчої кімнати дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви відповідача про врегулювання спору за участю судді.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Окрім того, суд зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку справи, в якій вона є стороною. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши подані позивачем документи і матеріали справи в сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

20 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" як перевізником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кухровський" як експедитором було укладено договір на транспортно-експедиторські послуги автотранспортом № 2001 (далі - договір) (а.с. 31-32).

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що зазначений договір визначає порядок взаємовідносин, які виникають між Експедитором та Перевізником при плануванні, розрахунках і здійсненні доставки вантажів автотранспортом в міських і внутрішньодержавних міжміських зв`язках.

Відповідно до п. 1.6. Договору, для організації перевезення Експедитор представляє Перевізнику транспортну заявку встановленої форми, завірену підписом і печаткою Експедитора.

20 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кухровський" укладено заявку №25 (далі - заявка) до договору №2001 від 20.01.2020 року, відповідно до якої позивач прийняв вантаж "напої" вагою 22т, 86 м3 для здійснення перевезення за замовленням відповідача за маршрутом: м.Київ, вул. Михайла Донця, 29 - м. Коломия, Чернівецької обл. - м.Чернівці, вул. Коломийська, буд. 136, Чернівецької обл., транспортний засіб: тягач DAF НОМЕР_1 , напівпричіп НОМЕР_2 , водій: ОСОБА_1 , водійське посвідчення: НОМЕР_3 (а.с. 33).

Відповідно абз. 1 п. 5.1. договору, оплата транспортних послуг Перевізника проводиться Експедитором шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок Перевізника. Сторонами узгоджено, що конкретний спосіб взаєморозрахунків за проведене перевезення вказується у транспортній заявці на перевезення.

Як зазначає позивач, що 21.01.2020 року відбулося навантаження транспортного засобу товаром вантажовідправника, а 22.01.2020 року вантажоодержувачем було прийнято вантаж в повному об`ємі без жодних зауважень по кількості та якості.

20 січня 2020 року позивачем було виписано рахунок № 054153 та акт прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) № АЦ-СЕN20201 від 23.01.2020 року на суму 11 500 грн. 00 коп. (а.с. 36-37).

31 січня 2020 року Перевізником було надіслано документи рекомендованим листом національним оператором поштового зв`язку України АТ "Укрпошта", а саме: заявку № 25 від 20.01.2020 р. в 2 примірниках; рахунок № 054153 від 20.01.2020 р. на суму 11 500 грн. 00 коп. з ПДВ в 1 примірнику; акт № АЦ-СЕN20201 від 23.01.2019 р. в 2 примірниках; товарно-транспортні накладні №001047 та № 001018 в 4 примірниках, що підтверджується фіскальним чеком АТ "Укрпошта" № 0306702930067 від 31.01.2020 року (а.с.38).

Як зазначає позивач, що згідно умов заявки, відповідач мав сплатити за послуги перевезення всю суму 01.02.2020 року - в день реєстрації податкової накладної та направлення її позивачем в електронному вигляді відповідачу.

Однак, відповідачем було здійснено часткову оплату на розрахунковий рахунок позивача, а саме: 26.05.2020 року перераховано 1 500 грн. з ПДВ; 29.05.2020 року - перераховано 1 000 грн. з ПДВ; 19.06.2020 року - перераховано 1 000 грн. з ПДВ., що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями (а.с. 48-55).

Позивачем зазначено, що відповідачем не було підписано жодного із зазначених документів, а надані послуги перевезення не оплачені в повному обсязі.

Зважаючи на невиконання зобов`язань передбачених договором, та з метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 03.08.2020 року з вимогою про оплату послуг перевезення в розмірі 8 000 грн. 00 коп. до 14.08.2020 року без нарахування штрафних санкцій, яку відповідач отримав 07.08.2020 року, що підтверджується трекінгом поштових відправлень з офіційного сайту АТ "Укрпошта" (а.с. 43-47).

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, що після отримання претензії, представник відповідача повідомив, що писати претензії марно, а сплачувати заборгованість Експедитор не збирається. Тож, з 19.06.2020 року жодних оплат відповідачем на користь позивача не було. Таким чином, залишок суми, належної до сплати відповідачем становить 8 000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед ТОВ "арсенал-Центр" по договору на транспортно-експедиторські послуги автотранспортом № 2001 від 20.01.2020 року становить 8 000,00 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

Вказані обставини підтверджуються наданими позивачем та дослідженими судом матеріалами справи.

Розглядаючи спір по суті, заслухавши у судовому засіданні представника позивача та дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши подані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав заявлених вимог, дотримуючись принципів об`єктивної істини, добросовісності, розумності та справедливості - суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з такого.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з неналежним виконанням умов договору на транспортно-експедиторські послуги автотранспортом № 2001 від 20.01.2020 року в частині своєчасної оплати наданих послуг, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України, тощо.

Таке врегулювання створює в цих відносинах правовий порядок, який вимагає від їх суб`єктів певної правової поведінки.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.

Відповідно до статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

У відповідності до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Відповідно абз. 1 п. 5.1. договору, оплата транспортних послуг Перевізника проводиться Експедитором шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок Перевізника. Сторонами узгоджено, що конкретний спосіб взаєморозрахунків за проведене перевезення вказується у транспортній заявці на перевезення.

Як вбачається зі змісту транспортної заявки №25 від 20.01.2020 року, умови оплати зазначені: безготівково з ПДВ (вчасно зареєструвати і надати в електронному вигляді податкову накладну). Тобто, зі змісту даної заявки не вбачається строку коли відповідач мав оплатити надані послуги.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зі змісту договору та транспортної заявки вбачається, що сторони не визначили строку (терміну) виконання відповідачем свого зобов`язання з оплати вартості виконаних позивачем послуг, то сплата відповідачем позивачу заборгованості за виконану роботу має визначатись відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Так, ч. 2 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 03.08.2020 року з вимогою про оплату послуг перевезення в розмірі 8 000 грн. 00 коп. до 14.08.2020 року без нарахування штрафних санкцій, яку відповідач отримав 07.08.2020 року, що підтверджується трекінгом поштових відправлень з офіційного сайту АТ "Укрпошта".

З огляду на вищезазначені норми закону, відповідач мав здійснити оплату наданих послуг не пізніше 14.08.2020 року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач у визначений строк оплату наданих послуг не здійснив, а тому за останнім рахується заборгованість за надані послуги в розмірі 8 000,00 грн.

Доказів оплати заборгованості на суму 8 000,00 грн. станом на дату розгляду справи, в матеріалах справи не міститься, а тому суд констатує, що за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 8 000,00 грн., а відтак позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а відповідно до ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Пунктом 3.12 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати Експедитором транспортно експедиційних послуг Перевізника, останній має право стягувати штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми заборгованості.

Відповідно до ч. 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У зв`язку з простроченням оплати відповідачем, позивач керуючись положеннями пункту 3.12. договору, нараховував пеню у розмірі 1 127,64 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нарахована пеня за період з 02.02.2020 року по 24.08.2020 року.

Суд приймає до уваги, що відповідно абз. 1 п. 5.1. договору, оплата транспортних послуг Перевізника проводиться Експедитором шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок Перевізника. Сторонами узгоджено, що конкретний спосіб взаєморозрахунків за проведене перевезення вказується у транспортній заявці на перевезення.

Як уже зазначалось вище, зі змісту транспортної заявки №25 від 20.01.2020 року не вбачається строку коли відповідач мав оплатити надані послуги.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що зі змісту договору та транспортної заявки вбачається, що сторони не визначили строку (терміну) виконання відповідачем свого зобов`язання з оплати вартості виконаних позивачем послуг, відтак сплата відповідачем позивачу заборгованості за виконану роботу має визначатись відповідно до приписів ч .2 ст. 530 ЦК України.

Частниою .2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 03.08.2020 року з вимогою про оплату послуг перевезення в розмірі 8 000 грн. 00 коп. до 14.08.2020 року без нарахування штрафних санкцій, яку відповідач отримав 07.08.2020 року. З огляду на вищезазначені норми закону, відповідач мав здійснити оплату наданих послуг не пізніше 14.08.2020 року. Тому правомірним є нарахування пені саме з 15.08.2020 року, тобто з наступного дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 26,23 грн. пені. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 1 101,41 грн. - позивачу слід відмовити.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано індекс інфляції та 3% річних за період з 02.02.2020 року по 24.08.2020 року.

Суд приймає до уваги, що відповідно абз. 1 п. 5.1. договору, оплата транспортних послуг Перевізника проводиться Експедитором шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок Перевізника. Сторонами узгоджено, що конкретний спосіб взаєморозрахунків за проведене перевезення вказується у транспортній заявці на перевезення.

Як вбачається зі змісту транспортної заявки №25 від 20.01.2020 року, що умови оплати зазначені безготівково з ПДВ (вчасно зареєструвати і надати в електронному вигляді податкову накладну), тобто зі змісту даної заявки не вбачається строку коли відповідач мав оплатити надані послуги.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зі змісту договору та транспортної заявки вбачається, що сторони не визначили строку (терміну) виконання відповідачем свого зобов`язання з оплати вартості виконаних позивачем послуг, то сплата відповідачем позивачу заборгованості за виконану роботу має визначатись відповідно до приписів ч.2 ст. 530 ЦК України.

Так, ч. 2 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Як вбачається з матеріалів справи, що позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 03.08.2020 року з вимогою про оплату послуг перевезення в розмірі 8 000 грн. 00 коп. до 14.08.2020 року без нарахування штрафних санкцій, яку відповідач отримав 07.08.2020 року, що підтверджується трекінгом поштових відправлень з офіційного сайту АТ "Укрпошта".

З огляду на вищезазначені норми закону, відповідач мав здійснити оплату наданих послуг не пізніше 14.08.2020 року. Тому правомірним є нарахування інфляційних втрат та 3% саме з 15.08.2020 року, тобто з наступного дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відтак, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 6,56 грн. - 3% річних. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 202,63 грн. та 3% річних в сумі 279,44 грн. - позивачу слід відмовити.

Також, позивачем заявлено витрати на правову допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Суд, розглянувши вимогу представника позивача про стягнення з відповідача 6 000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката, дійшов висновку, що вони підлягають до задоволення частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Арсенал-Центр" у цьому судовому провадженні представляв адвокат Солдаткін Олександр Сергійович

Судом встановлено, що на підтвердження факту надання правничої допомоги та понесення витрат позивачем на професійну правову допомогу адвоката в сумі 6 000, 00 грн. представником позивача надано копії: договору № 4 від 02.03.2015 року про надання правової допомоги; додаткової угоди від 12.08.2020 року до договору № 4 від 02.03.2015 року про надання правової допомоги; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КC №5213/10; ордера на надання правової допомоги серія АІ №1003895; акту № 12/08 про прийняття-передачі наданих послуг від 12.08.2020 року; платіжного доручення №004155 від 12.08.2020 року на загальну суму 20 000,00 грн.

Відповідно до п. 1. договору № 4 від 02.03.2020 року про надання правової допомоги, предметом даного Договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.

Пунктом 3.1. договору № 4 від 02.03.2020 року про надання правової допомоги з урахуванням додаткової угоди від 12.08.2020 року до договору № 4 від 02.03.2015 року про надання правової допомоги сторони погодили, що розмір гонорару Адвоката за надання Клієнту правничої допомоги щодо підготовки претензії, підготовки позовної заяви про стягнення боргу з ТОВ "Кухровський" з додатками до передачі до Господарського суду Рівненської області визначається в актах приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

12 серпня 2020 року між адвокатом Солдаткіним О.С. та ТОВ "Арсенал-Центр" підписано акт №12/08 про прийняття - передачі наданих послуг, зі змісту якого вбачається, що адвокатом Солдаткіним О.С. надано ТОВ "Арсенал-Центр" правової допомоги в зв`язку з боргом, який виник з боку ТОВ "Кухровський" перед ТОВ "Арсенал-Центр" на загальну суму 6 000,00 грн.

На виконання умов договору ТОВ "Арсенал-Центр" перерахувало адвокату Солдаткіну О.С. за правову допомогу згідно договору № 4 від 02.03.2015 року про надання правової допомоги 6 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 004155 від 12.08.2020 року на загальну суму 20 000,00 грн. (а.с. 63).

Згідно з п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п`ятою статті 49 ГПК (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

В силу частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, а відтак до судових витрат. Порядок відшкодування витрат на правничу допомогу врегульовано статтею 126 Господарського процесуального кодексу України. Так, частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 4 та 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, суд констатує, що частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що: інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог в правовому полі дії частини 4 статті 129 ГПК України, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви Позивача щодо покладення на Відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката, та покладає витрати на правничу допомогу в сумі 5 010,00 грн.

Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 8 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 26 грн. 23 коп. - пені, 6 грн. 56 коп. - 3% річних - підлягають до задоволення. В задоволенні позову в частині вимог про стягнення 1 101 грн. 41 коп. - пені, 202 грн. 63 коп. - інфляційного збільшення боргу та 279 грн. 44 коп. - 3% річних - суд відмовляє.

На підставі ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 1 755,87 грн. та 5 010 грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 13, 126, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСЕНАЛ-ЦЕНТР" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КУХРОВСЬКИЙ" (33005, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Лабунського, буд.4, кв.5, ЄДРПОУ 38059030) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСЕНАЛ-ЦЕНТР" (03067, м. Київ, пров. Чугуївський, 21, ЄДРПОУ 31202310) 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу, 26 (двадцять шість) грн. 23 коп. - пені, 6 (шість) грн. 56 коп. - 3% річних, 1 755 (одну тисячу сімсот сімдесят п`ять) грн. 87 коп. - витрат по сплаті судового збору та 5 010 (п`ять тисяч десять) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "АРСЕНАЛ-ЦЕНТР" в частині стягнення 1 101 грн. 41 коп. - пені, 202 грн. 63 коп. - інфляційного збільшення боргу та 279 грн. 44 коп. - 3% річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.uа

Повний текст рішення складено та підписано 16 жовтня 2020 року.

Суддя Романюк Ю.Г.