Рішення

від 08.10.2020 по справі 922/2115/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2115/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Днепротехмаш", м. Дніпро, до Товариства з обмеженою відповідальністю "РВЗ Україна", м.Харків, про стягнення 133083,66 грн, за участю представників:

позивача - Есаулова В.О. (довіреність б/н від 03.08.2020);

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Днепротехмаш", м. Дніпро, 03.07.2020 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "РВЗ Україна", м.Харків, про стягнення 527800,00 грн заставної вартості зворотної тари (візки ЦНДІ-ХЗ-0 (2 одиниці) і балки 5ПТ.070.086 (2 одиниці) та штрафних санкцій в розмірі 133083,66 грн внаслідок невиконання грошового зобов`язання в передбаченому порядку, розмірі та строках. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення п. 5.4 Договору купівлі-продажу № 64 від 27.03.2018 та вимог чинного законодавства, не повернув позивачу зворотну тару.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.07.2020 вищевказану позовну заяву було залишено без руху на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 28.07.2020, після усунення недоліків позовної заяви, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Днепротехмаш" було прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі 922/2115/20 за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 19.08.2020, відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що сторонами не було узгоджено адресу, на яку відповідач повинен був відправити зворотну тару та порядок її прийняття позивачем. Позивач неодноразово звертався до відповідача листами з проханням повідомити адресу, за якою необхідно здійснити повернення зворотної тари, та погодити дату її прийняття позивачем, проте відповіді від позивача не отримав. Договором купівлі-продажу № 64 від 27.03.2018 не встановлено обов`язку відповідача відшкодувати позивачу вартість зворотної тари, яка є у наявності, не пошкоджена, не втрачена. Щодо стягнення пені в розмірі 52780,00 грн, відповідач посилався на пропуск позивачем строку позовної давності в цій частині позовних вимог. Відповідач також вважає безпідставним нарахування позивачем 3% річних у розмірі 26896,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 53407,66 грн, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки у відповідача відсутні зобов`язання грошового характеру перед позивачем.

16.09.2020 позивачем подано до суду уточнену позовну заяву, в якій той зазначив, що зворотна тара була повернута відповідачем лише 01.09.2020, у зв`язку з чим вимога про стягнення з відповідача вартості зворотної тари була виключена позивачем. Проте, оскільки невиконання умов Договору станом на 09.06.2020 тривало 620 днів, позивач, з урахуванням вимог п. 6.3 Договору, просив стягнути з відповідача 52780,00 грн пені та штрафні санкції згідно вимог ст. 625 ЦК України на загальну суму 80303,66 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.09.2020, занесеною до протоколу судового засідання, уточнену позовну заяву, яка за своєю суттю є заявою про зменшення позовних вимог, було прийнято до розгляду, підготовче провадження у справі № 922/2115/20 закрито; розгляд справи по суті призначено на 08.10.2020 о 14:10.

У судовому засіданні, яке відбулося 08.10.2020, представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання не з`явився; про причину неявки суд не повідомив; про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги, що підстави для відкладення розгляду справи відсутні, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, за наявними в матеріалах справи доказами, згідно ст. 202 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

27.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Днепротехмаш" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РВЗ Україна" (відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу №64, згідно з п. 1.1 якого позивач, як продавець, зобов`язався передати у власність кузов електровоза тягового агрегату ПЕ2У креслення 5ТП.340.227 (код УКТЗЕД 8607) в кількості 1 (одна) шт., в подальшому іменований Обладнання, а відповідач , як покупець, зобов`язався прийняти та оплатити Обладнання.

Відповідно до акту приймання-передачі № 071918-01-К від 19.07.2018, відповідач отримав обладнання у повному обсязі.

Згідно з п. 5.3 Договору, відвантаження обладнання проведено на візках ЦНДІ-ХЗ-0, як вантаж на своїх осях, які є зворотною тарою. Загальна вартість зворотної тари (візків ЦНДІ-ХЗ-0 (2 одиниці) і балок 5ПТ.070.086 (2 одиниці) становить 527800,00 грн, з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 5.4 Договору, покупець (відповідач) зобов`язаний провести своїми силами повернення зворотної тари продавцю протягом 90 (дев`яносто) календарних днів з моменту вивезення візків ЦНДІ-ХЗ-0 і балок 5ПТ.070.086 зі станції відправлення. Моментом вивезення зворотної тари є дата фактичного вивезення зворотної тари, зазначеної на відвантажувальній накладній.

Згідно з даними вивантажувальної накладної, та враховуючи час на повернення зворотної тари, визначений договором, позивач повинен був отримати зворотною тару не пізніше 15.10.2018.

Як встановлено судом, зворотна тара була повернута відповідачем лише 01.09.2020, у зв`язку з чим позивачем було подано до суду уточнену позовну заяву, в якій вимога про стягнення з відповідача вартості зворотної тари була виключена з числа позовних вимог.

Згідно п. 6.3 укладеного Договору, в разі затримки повернення покупцем зворотної тари в терміни, обумовлені п. 5.4 Договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% від вартості зворотної тари, яку не повернуто в строк, за кожен день прострочення, однак загальна сума пені не може перевищувати 10% від заставної вартості несвоєчасно повернутої зворотної тари, зазначеної в п. 5.3 Договору.

Оскільки станом на 09.06.2020 невиконання умов договору тривало 620 днів, позивачем, з врахуванням вимог п. 6.3 Договору, було нараховано пеню в розмірі 52780,00 грн.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивачем здійснено нарахування 3% річних в розмірі 26896,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 53407,66 грн.

Згідно з ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як вбачається з розрахунку позовних вимог, позивачем було нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення, який становить 620 днів, та у відповідності до п. 6.3 Договору, обмежено цю суму розміром 10% від заставної вартості несвоєчасно повернутої зворотної тари, а саме сумою 52780,00грн.

З урахуванням приписів п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, строк позовної давності щодо стягнення пені, нарахованої за період з 16.10.2018, закінчився 16.10.2019.

При цьому, судом встановлено, що заявлена до стягнення сума пені - 52780,00грн входить до вищевказаного періоду.

Оскільки позивач звернувся з даним позовом до суду 20.07.2020, позовні вимоги про стягнення пені у сумі 52780,00 грн, що нарахована за прострочення повернення зворотної тари, яке, відповідно до умов договору, мало відбутися 15.10.2018, заявлено позивачем із пропуском позовної давності.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на те, що про застосування позовної давності до вимоги про стягнення пені заявлено відповідачем у відзиві на позовну заяву, вимога позивача щодо стягнення пені задоволенню не підлягає.

Суд також вважає безпідставними позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому слід зауважити, що нарахування інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається із умов Договору, у відповідача відсутні зобов`язання грошового характеру перед позивачем, пов`язані з поверненням тари, що в свою чергу унеможливлює застосування норми ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Днепротехмаш".

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, у разі відмови в позові, покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 257, 258, 267 Цивільного кодексу України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Днепротехмаш" (49024, м. Дніпро, вул. Янтарна, буд. 40, кв. 248; код ЄДРПОУ: 31761417) до Товариства з обмеженою відповідальністю "РВЗ Україна" (61082, м.Харків, пр. Московський, буд. 144-А; код ЄДРПОУ: 40602601) про стягнення 133083,66 грн - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "15" жовтня 2020 р.

Суддя Н.М. Кухар